Вирок від 20 січня 2026 р. у справі №755/9519/23 — Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 755/9519/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Подільського районного суду міста Києва в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження, відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023010000000006 від 04.01.2023 відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ялта, АР Крим, громадянина України, з базовою середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Історія провадження

21.08.2023 року до Подільського районного суду міста Києва з Київського апеляційного суду надійшов обвинувальний акт та додані до нього матеріалами в кримінальному провадженні №42023010000000006, відомості про яке внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 04.01.2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023 року справу розподілено для розгляду судді ОСОБА_1 .

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 25.08.2023 року у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані ст. 314-316 КПК України.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 10.04.2024 року у даному кримінальному провадженні призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта, і постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Формулювання обвинувачення за обвинувальним актом

Громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи та достовірно знаючи про факт окупації Автономної Республіки Крим збройними силами РФ та заборону здійснення будь-якої господарської діяльності у співпраці з державою-агресором, умисно та протиправно, 13.06.2019 зареєстрував відповідно до законодавства РФ Товариство з обмеженою відповідальністю «Ялтинський м`ясопереробний завод» (ОГРН РФ: 1199112010690, ИНН РФ: 9103091503, КПИ РФ: 910301001), за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Ізобільная, буд. 7.

Так, ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Ялтинський м`ясопереробний завод» (рос. - ООО «Ялтинский мясоперерабатывающий завод»), відповідно до діючого статуту підприємства та маючи право діяти без довіреності від імені юридичної особи, розуміючи факт окупації Автономної Республіки Крим збройними силами РФ, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, усвідомлюючи свої протиправні дії та бажаючи їх настання діючи з прямим умислом, здійснив провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та незаконними органами влади створеними на тимчасово окупованій території, а саме: ОСОБА_5 будучи обізнаним про необхідність реєстрації на порталі РФ щодо державних закупівель відповідно до Федерального закону РФ від 05.04.2013 № 44-ФЗ «О контрактной системе в сфере закупок товаров, работ, услуг для обеспечения государственных и муниципальных нужд» здійснив реєстрацію, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ТОВ «Ялтинський м`ясопереробний завод» на «Официальном сайте единой информационной системы в сфере закупок в информационной-телекоммуникационной сети интернет» http://zakupki.gov.ru, а також на сайті https://www.rts-tender.ru/ РТС-тендер - электронная торговая площадка для государственных и муниципальных закупок (rts-tender.ru).

У подальшому, ОСОБА_5 усвідомлюючи, що контрагентами у таких договорах будуть бюджетні підприємства, установи та організації країни- агресора - РФ та маючи прямий умисел на укладання таких договорів, уклав та підписав електронним підписом «государственний контракт № 2222320100912008751000043/08751000043220000450001 від 06.10.2022 з т.зв. «федеральною казенною установою «Слідчий ізолятор № 1 Управління Федеральної служби виконання покарань по Республіці Крим та м. Севастополю»» (рос.скороч. «ФКУ СИЗО-1 УФСИН России по Республике Крым и г. Севастополю») на предмет передачі у власність продуктів харчування (масло вершкове) для потреб «ФКУ СИЗО-1 УФСИН России по Республике Крым и г. Севастополю» в рамках державного оборонного замовлення на 2022 рік на загальну суму 342 473,3 8 російських рублів.

Особливістю даних «государственных контрактов» згідно Федерального закону РФ від 05.04.2013 № 44-ФЗ «О контрактной системе в сфере закупок товаров, работ, услуг для обеспечения государственных и муниципальных нужд» є те, що дані контракти відповідно до «Статьи 51. Заключение контракта по результатам электронной процедуры», а саме п. 3 «Не позднее пяти рабочих дней, следующих за днем размещения заказчиком в соответствии с частью 2 настоящей статьи проекта контракта, участник закупки, с которым заключается контракт, осуществляет одно из следующих действий:

- подписывает усиленной электронной подписью лица, имеющего право действовать от имени участника закупки, проект контракта и одновременно размещает на электронной площадке подписанный проект контракта, а также документ, подтверждающий предоставление обеспечения исполнения контракта в соответствии с настоящим Федеральным законом (за исключением случаев, предусмотренных настоящим Федеральным законом)».

Відповідно до технічного завдання, адреси та графіку поставки, що є невід`ємним додатком № 2222320100912008751000043/08751000043220000450001 до контракту 06.10.2022, укладеного між ТОВ «Ялтинський м`ясопереробний завод» в особі від ОСОБА_5 та т.зв. «федеральною казенною установою «Слідчий ізолятор № 1 Управління Федеральної служби виконання покарань по Республіці Крим та м. Севастополю»», в особі т.в.о. начальника ОСОБА_6 , зобов`язання з поставки товару (масла вершкового у кількості 685 кг) партіями за заявкою замовника повинно бути виконано у строк до 15.12.2022.

Таким чином, згідно платіжних доручень № 401163 від 13.10.2022, № 618927 від 14.11.2022, № 128321 від 27.12.2022, в яких міститься інформація щодо оплати «государственного контракта» № 2222320100912008751000043/08751000043220000450001 від 06.10.2022 умови вказаного контракту ТОВ «Ялтинський м`ясопереробний завод» в особі ОСОБА_5 на даний час виконані.

Отже, ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території України, у м. Ялта, здійснив провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та незаконними органами влади, а саме т.зв. «федеральною казенною установою «Слідчий ізолятор № 1 Управління Федеральної служби виконання покарань по Республіці Крим та м. Севастополю»», створеним на тимчасово окупованій території, а саме ОСОБА_5 будучи засновником і перебуваючи на посаді директора ТОВ «Ялтинський м`ясопереробний завод», маючи право діяти від імені юридичної особи, згідно вищевказаних документів здійснив послуги з передачі у власність продуктів харчування (масло вершкове) «ФКУ СИЗО-1 УФСИН России по Республике Крым и г. Севастополю» в рамках державного оборонного замовлення на 2022 рік на загальну суму 342 473,3 8 російських рублів, що підтверджується наявністю інформації, викладеної «официальным сайтом единой информационной системы в сфере закупок в информационной-телекоммуникационной сети интернет предназначен для обеспечения свободного доступа к полной и достоверной информации о контрактной системе закупок и закупках товаров, работ, услуг отдельными видами юридических лиц, а так же для формирования, обработки и хранения такой информации. Порядок размещения информации на Официальном ЕИС и ее содержание регламентируется Федеральным законом от 05.04.2013 № 44-ФЗ «О контрактной системе в сфере закупок товаров, работ, услуг для обеспечения государственных и муниципальных нужд» и федеральним законом РФ від 18.07.201 1 № 223-ФЗ «О закупках товаров, работ, услуг отдельными видами юридических лиц», а так же существующими подзаконными актами (http://zakupki.gov.ru)», чим довів свій злочинний умисел, направлений на провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, до кінця.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні колабораційної діяльності, тобто у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Застосовані судом правові процедури

Оскільки судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia), останній показань суду не надавав, при цьому заяв та клопотань на адресу суду також від останнього не надходило.

Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Києві.

Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_5 до слідчого (прокурора), суду, направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що обвинувачений мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самому захисника; в) бути присутнім в судовому засіданні і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безоплатно. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Натомість, ОСОБА_5 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою він не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна.

Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення

Прокурор у судовому засіданні вказав, що подані стороною обвинувачення письмові докази підтверджують протиправність злочинних дій обвинуваченого поза розумним сумнівом, кваліфікація кримінального правопорушення є правильною, просив суд визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з державною службою і місцевим самоврядуванням та займатися господарською діяльністю на строк 10 років, з конфіскацією майна.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 просив суд визнати ОСОБА_5 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 111-1 КК України, та виправдати у зв`язку із недоведеністю того, що в його діях є склад зазначеного кримінального правопорушення. Вказав, що дії його підзахисного не суперечать міжнародному гуманітарному праву, а саме згідно ч. 3 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі, ст. 43, ОСОБА_5 забезпечував життєдіяльність на тимчасово окупованій території, а саме забезпечення харчування для затриманих осіб та осіб, які тримаються під вартою. Він діяв в межах норм вказаної Конвенції.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, мотиви суду при їх врахуванні та наданні оцінки

Так, вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 111-1 КК України, підтверджується наданими стороною обвинувачення та дослідженими судом наступними доказами:

даними Витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні за №42023010000000006 від 04.01.2023 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Ялтинський м`ясопереробний завод» в особі директора, громадянина України ОСОБА_5 , здійснює господарську діяльність у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, а саме службовими особами т.зв. федерального казенного закладу «Слідчий ізолятор №1 управління федеральної служби виконання покарань по Республіці Крим в м. Севастополю», зокрема надає послуги з постачання продуктів харчування (масло вершкове). Контракт укладено в цілях забезпечення державних потреб та оборонного замовлення правоохоронного органу РФ на 2022 рік (а.с. 157, т.1);

протоколом огляду відкритих джерел мережі Інтернет від 14.03.2023 року та доданим до нього диском, згідно якого здійснено доступ до веб-сторінки інформаційно-аналітичної бази даних «Rusprofile» за URL адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 , де за результатами повного пошуку встановлено існування картки «ООО «Ялтинский мясоперерабатывающий завод», керівник ОСОБА_5 ; внаслідок подальшого огляду встановлено, що ООО «Ялтинский мясоперерабатывающий завод», виступаючи постачальником уклало 76 контрактів з 47 замовниками, які відображаються у розділі «Госзакупки», серед яким виявлено контракт №22223201100912008751000043/08751000043220000450001 від 06.10.2022, укладений між ООО «Ялтинский мясоперерабатывающий завод», в особі директора ОСОБА_5 із «замовником» «ФЕДЕРАЛЬНОЕ КАЗЕННОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ «СЛЕДСТВЕННЫЙ ИЗОЛЯТОР №1 УПРАВЛЕНИЕ ФЕДЕРАЛЬНОЙ СЛУЖБЫ ИСПОЛНЕНИЯ НАКАЗАНИЙ ПО РЕСПУБЛИКЕ КРЫМ И Г.СЕВАСТОПОЛЮ» на суму 342 473,38 російських рублів (а.с. 165-172, т. 1);

додатком до протоколу огляду відкритих джерел мережі Інтернет від 14.03.2023 року у вигляді державного контракту №2222320100912008751000043/08751000043220000450001 від 01.09.2022 року та додатками до нього, що був укладений між ТОВ «Ялтинський м`ясопереробний завод» в особі від ОСОБА_5 та Федеральною казенною установою «Слідчий ізолятор № 1 Управління Федеральної служби виконання покарань по Республіці Крим та м. Севастополю»», в особі т.в.о. начальника ОСОБА_6 щодо поставки продуктів харчування (масло вершкове) в рамках державного замовлення на 2022 рік на суму 342 473,38 російських рублів (а.с. 173-196, т. 1);

протоколом огляду інформації, що міститься у відкритих джерелах мережі Інтернет від 28.02.2023 року, згідно якого оглянуто веб-сторінку офіційного Інтернет-порталу Федерального Єдиного каталогу на території Російської Федерації, за URL адресою: https://fek.ru/vipiska-egrul, у результаті чого виявлено документ під назвою «ВЫПИСКА из Единого государственного реестра юридических лиц» (а.с. 197-212, т. 1);

даними відповіді Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму від 17.03.2023 року на виконання доручення СУ ГУ СБ України в АР Крим, згідно з якою ОСОБА_5 постійно проживає на тимчасово окупованій території за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 213, т. 1);

даними відповіді Державної прикордонної служби України на запит слідчого СУ ГУ ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.04.2024 року, згідно якої відомостей по перетинанню державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями громадянином України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 20.03.2018 року по 20.03.2020 року в базі даних не виявлено

даними відповіді Офісу Президента України на запит старшого слідчого -криміналіста 2 відділу слідчого управління Головного управління СБУ в Автономній Республіці Крим ОСОБА_8 від 17.03.2023 року про те, що матеріали стосовно припинення громадянства України ОСОБА_5 згідно з поданою ним заявою або внаслідок втрати громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства у встановленому порядку не надходили (а.с. 221, т. 1).

Враховуючи узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані про кримінально-протиправні дії громадянина ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, належними та допустимими доказами.

Інші, подані стороною обвинувачення та досліджені судом документи, доказового значення в межах даного провадження не мають.

Крім того, надані стороною обвинувачення та досліджені судом процесуальні документи у даному кримінальному провадженні за своїм змістом не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення, ні зі сторони обвинувачення, ні зі сторони захисту, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними процесуальними особами, а тому, суд, у розумінні ст. 84 КПК України, процесуальним документам оцінки не надає.

Положеннями ст. 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Відповідно до змісту статті 92 КПК України, обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна встановити об`єктивну істину та на неї покладається обов`язок доказування, доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначено, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_5 суд вважає за необхідне, відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях по справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine заява № 39598/03) від 21.10.2011, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom) від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine») (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» («Avsar v. Turkey»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено "поза розумним сумнівом".

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Висновки суду та призначення покарання

За таких обставин, суд визнає доведеним, що ОСОБА_5 , будучи громадянином України, вчинив колабораційну діяльність, тобто, провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Згідно з ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 4 ст. 52 КК України, за одне кримінальне правопорушення може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так, обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.

Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, наслідки вчиненого, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити основне покарання у виді позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та з конфіскацією майна, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами кримінальних правопорушень.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття його під варту.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , застосований слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва від 21.06.2023 року - залишити без змін.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Арешт, накладений на майно ОСОБА_5 за ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20.06.2023 року - залишити без змін.

Керуючись ст. 2, 7, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з державною службою і місцевим самоврядуванням та займатися господарською діяльністю на строк 10 (десять) років, з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраховувати з моменту звернення вироку до виконання.

Речові докази, які знаходяться в матеріалах даного кримінального провадження, після набрання вироком законної сили - залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

Суддя: ОСОБА_1