Вирок від 19 січня 2026 р. у справі №758/822/24 — Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/822/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.01.2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

в складі

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023101110000304 від 23.03.2023 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Лиман, Харківська область, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України,

встановив :

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН). До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу. Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени зазначеної організації утримуються у своїх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - №2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії, встановлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію або втручання будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплені обов`язки держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення або підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербування найманців або посилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:

- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, хоч би який тимчасовий характер вона не мала, що є результатом такого вторгнення або нападу або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські чи повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з державою, що приймає, порушуючи умови, передбачені в угоді або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала у розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівносильно наведеним вище актам, або її значну участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, будь то політичного, економічного, військового чи іншого характеру не можуть бути виправданням агресії.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили або загрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання суперечок та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва. серпня 1975 року, який був підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація.

Статтями 1 і 2 III Конвенції про відкриття військових дій від 18 жовтня 1907 року, що вступила в дію 26 січня 1910 року і 7 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути негайно повідомлено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання повідомлення.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) зазначено, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту та неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки було схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Відповідно до зазначеного документу, територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.

Відповідно до пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року російська федерація, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні свої зобов`язання згідно з принципами Заключного акту співробітництву в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою або її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що жодна їхня зброя ніколи не використовуватиметься проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримання миру та стабільності у Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, укладеного між державами СНД, серед яких є Україна та Російська Федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів одна одної та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їх непорушність, а також вирішувати всі суперечки, що виникають з питань кордонів та територій, лише мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо вони виникнуть; не встановлювати із нею політичних, економічних та інших зв`язків; не допускати використання ними територій та комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічну, фінансову, військову та іншу допомогу.

31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН та зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі, Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року 13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 2 березня 1999 року № 42 - ФЗ). Відповідно до статей 2 - 3 зазначеного Договору, Російська Федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів і зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, не застосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, дотримання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису та карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганський областей належить до території України.

Так, громадянин України ОСОБА_4 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у соціально-орієнтованій мережі «Одноклассники», створив акаунт «..» ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

У період часу з 11.06.2022 по 03.07.2022 громадянин України ОСОБА_4 , діючи умисно, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України, на шкоду інформаційній безпеці суспільства та держави, з метою повторного вчинення кримінально караних діянь, що полягають у виправдовуванні, визнанні правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, в умовах швидкого розвитку інформаційного суспільства в України та глобального інформаційного простору, використання інформаційно-телекомунікаційних технологій у всіх сферах життя, де особливого значення набувають проблеми інформаційної безпеки, як складової державної безпеки України, повторно поширив матеріали, в яких міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, а саме:

- 16.06.2022 ОСОБА_4 , діючи умисно, перебуваючи за адресою проживання: АДРЕСА_1 , за допомогою ноутбуку Lenovo IdeaPad 320-15ISK 80XH, що перебував у його користуванні та який під`єднаний до глобальної мережі Інтернет, поширив допис із текстом «Свои неудачи под Славянском и в Северодонецке, террористы ВСУ комментируют стрельбой по мирному Донецку, типичная кровавая тактика бандеровцев в ВОВ, когда наши красноармейцы их давили, а они по ночам сжигали деревни. Мы их побеждали и сейчас победим. Но уже окончательно!», надавши можливість ознайомитись із ним необмеженій кількості осіб.

Згідно з висновком експерта № 186/23 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи мовлення від 01.06.2023 Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, у вказаній публікації міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України.

- 29.06.2022 ОСОБА_4 , діючи умисно, перебуваючи за адресою проживання: АДРЕСА_1 , за допомогою ноутбуку Lenovo IdeaPad 320-15ISK 80XH, що перебував у його користуванні та який під`єднаний до глобальної мережі Інтернет, поширив допис із текстом «Хохлы, с упоением обстреливавшие Донецк, удивляються прилетам по Киеву. Люди добрые, объясните этим дегенератам, что между этими двумя явлениями есть прямая взаимосвязь», надавши можливість ознайомитись із ним необмеженій кількості осіб.

Згідно з висновком експерта № 186/23 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи мовлення від 01.06.2023 Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, у вказаній публікації міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України.

- 03.07.2022 ОСОБА_4 , діючи умисно, перебуваючи за адресою проживання: АДРЕСА_1 , за допомогою ноутбуку Lenovo IdeaPad 320-15ISK 80XH, що перебував у його користуванні та який під`єднаний до глобальної мережі Інтернет, поширив допис із текстом «Эту собачку зовут Дина, украинские нацисты, отступая, привязали ее к своему подбитому танку, поставив рядом растяжку, надеясь толи на то, что она сама подорвётся, то ли на то, что подорвется освобождающий, на планам извергов не суждено было сбыться», надавши можливість ознайомитись із ним необмеженій кількості осіб.

Згідно з висновком експерта № 186/23 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи мовлення від 01.06.2023 Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, міститься глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України.

При цьому, ОСОБА_4 , переслідуючи явно злочинний намір, здійснював вказані протиправні діяння під час триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розгорнута на всій її території, отже, вчинив усі залежні від нього дії на шкоду інформаційній безпеці людини і громадянина, суспільству та держави, та довів свій злочин до кінця.

Своїми умисними діями, які виразились у повторному поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також у глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 436-2 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України, визнав повністю, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті та погодився з правовою кваліфікацією висунутого йому обвинувачення. Вказав, що 16.06.2022, 29.06.2022 та 03.07.2022, перебуваючи за адресою проживання: АДРЕСА_1 , використовуючи свій ноутбук та за допомогою мережі Інтернет, поширював матеріали, зазначені в обвинувальному акті. У скоєному щиро кається.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненому кримінальному правопорушенні, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу винного. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, вони не викликають сумнівів у добровільності їх позицій. Судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд встановив, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 436-2 КК України як повторне поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також у глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України і виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом встановлено щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд, згідно з вимогам ст.65 КК України, враховує характер і ступінь вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином; обставини, які пом`якшують його покарання, та відсутність обставин, які обтяжують його покарання; дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, є пенсіонером, раніше не судимий, вину визнав повністю. Тому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 3 ст. 436-2 КК України у виді позбавлення волі без конфіскації майна та звільнити його від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, поклавши на нього обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Суд вважає, що виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України саме така міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та не становитиме особистий надмірний тягар для особи.

Цивільний позов у кримінальному проваджені відсутній.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Окрім того, згідно постанови слідчого в ОВС СУ ГУ СБ України від 17.10.2023 року, визнано речовим доказом ноутбук Lenovo ideapad 320-15ISK 80ХН, серійний номер PF9XB84200100.

Так, згідно ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Таким чином, суд застосовує спеціальну конфіскацію до майна, за допомогою якого було вчинено кримінальне правопорушення, а саме щодо ноутбуку.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Як встановлено судом, витрати на залучення експерта при проведенні судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення №186 від 01.06.2023 року складають 13 382 грн. 88 коп.

Таким чином, до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави підлягають витрати за проведення вищезазначеної експертизи в сумі 13 382 грн. 88 коп.

Термін дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у виді домашнього арешту у нічний час доби закінчився 23.01.2024 року.

Керуючись ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном 2 (два) роки.

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

До речового доказу,

- ноутбуку Lenovo іdeaрad 320-15ІSK 80ХН, серійний номер РF9XВ8420010, що був переданий на зберігання до камери речових доказів - застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у дохід держави;

- копію протоколу обшуку від 07.07.2022, на 4 арк.; компакт-диск «DVD-R», на якому міститься копія відеозапису обшуку у ОСОБА_4 07.07.2022; копію ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду від 13.07.2022 (справа № 761/12861/22) на 7 арк.; копію протоколу огляду від 07.07.2022, на 20 арк.; копію повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 21.04.2023, на 21 арк.; копію постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 24.04.2023 на 4 арк. - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судової експертизи в сумі 13 382 грн. 88 коп. (тринадцять тисяч триста вісімдесят дві грн. 88 коп.).

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним Кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1