Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №752/25681/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/25681/25

Провадження № 2/752/2489/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 січня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Ковальської К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом і просить розірвати шлюб з відповідачем, посилаючись на те, що сім`я розпалась і примирення неможливе.

Посилається в заяві на те, що 06 липня 2002 року Відділом реєстрації громадянського стану Подільського районного управління юстиції міста Києва за актовим записом №341, між ними був зареєстрований шлюб.

Від шлюбу мють дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначає, що сімейні відносини поступово погіршувались, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Подальше збереження шлюбу та примирення суперечить її інтересам.

На підставі вищевикладеного просила задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 20 жовтня 2025 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Відповідач був ознайомлений з матеріалами справи 10 грудня 2025 року в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва.

Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.

На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 06 липня 2002 року, який зареєстровано Відділом реєстрації актів громадянського стану Подільського районного управління юстиції м. Києва за актовим записом №341.

Від шлюбу мють дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено, що за час спільного проживання сторони не змогли створити міцної та дружньої сім`ї. Різні погляди на життя та втрата почуття любові один до одного призвели до розпаду сім`ї. Сторони перестали підтримувати подружні стосунки, шлюб існує формально.

Подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.

За визначенням ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

З цього законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що однією із ознак сім`ї є спільне проживання та спільний побут подружжя.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому,що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного Кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, їхніх дітей, що мають істотне значення.

З точки зору ст.24 СК України шлюб має ґрунтуватися на вільній згоді чоловіка та жінки.

Зважаючи на принцип рівноправності чоловіка та жінки, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.

Виходячи з обставин, встановлених судом, умов проживання сторін та взаємовідносин в шлюбі, відсутність взаємної підтримки, як подружжя, категоричної позиції позивача з приводу розірвання шлюбу та її небажання продовжувати шлюб, виходячи з рівноправ`я шлюбного союзу, суд приходить до висновку, що сім`я сторін розпалася, поновлена бути не може, а тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача та розірвання шлюбу.

Щодо вимог позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., то суд зауважує, що відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч.ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 3 ст. 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням; 4)пов`язані з вчиненням іншихпроцесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Так, у матеріалах справи міститься договір №29.09/25-01 про надання правової допомоги від 29 вересня 2025 року укладений між адвокатом Пінчук К.О. та ОСОБА_1 .

Відповідно до п.3.1 вказаного договору розмір гонорару , який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу становить 4000,00 грн.

Відповідно до рахунку фактури від 29 вересня 2025 року позивачу були надані наступні послуги:

-підготовка та подання до суду позову про розірвання шлюбу;

- оплата судового збору від імені клієнта.

У постанові від 28 грудня 2020 року в справі №640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач з будь-якими заявами до суду щодо неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу не звертався.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 201/14495/16 від 30 вересня 2020 року, в окремих випадках суд може самостійно зменшувати розмір відшкодуваня витрат на правову допомогу.

Враховуючи складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, те, що складення позову не потребувало аналізу великої кількості документів, час, витрачений на виконання відповідних робіт, реальність надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи, з того, що справа розглядається в спрощеному провадженні, враховуючи принцип співмірності та розумну необхідність таких судових витрат для справи, суд вважає достатнім розміром стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст.3, 104,110,112-113 Сімейного кодексу України, ст.ст. ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 197, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 06 липня 2002 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Подільського районного управління юстиції м. Києва за актовим записом №341, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.

Після розірвання шлюбу позивача залишити прізвище « ОСОБА_5 ».

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 / на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 / адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 / 1211,20 грн. судового збору. Та 1000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або уразі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.В. Машкевич