Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №619/4784/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 619/4784/25

Провадження № 2/643/1476/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді - Олійника О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Новакової Т.С.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Бережнової Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом, в якому просить припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання малолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви й до їх повноліття, згідно судового наказу Московського районного суду міста Харкова від 24.02.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02 квітня 2016 року він уклав шлюб з відповідачем ОСОБА_2 . Від даного шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей, сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2024 року шлюб було розірвано. 24 лютого 2025 року Московським районним судом м. Харкова було видано судовий про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаюч з дня подачі заяви й до їх повноліття. 04 червня 2025 року головним державним виконавцем Основ?янсько - Слобідським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Золотавіним Валерієм Юрійовичем, було відкрито виконавче провадження ВП № 78265999 з примусового виконання вказаного судового наказу. Деякий час діти проживали разом з відповідачем, але з початку літніх канікулів, діти почали проживати з ним, а з часом колишня дружина зібрала і віддала всі їх особисті речі. 14.07.2025 був складений акт про обстеження умов проживання його дітей посадовими особами служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, які також засвідчили факт проживання дітей з ним за адресою: АДРЕСА_1 . Однак відповідач продовжує отримувати стягненні з нього аліменти, хоча він та його сини насправді мешкають разом з ним та перебувають на його утриманні.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 25 серпня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів, передано на розгляд до Салтівського районного суду міста Харкова.

Ухвалою суду від 24.09.2025 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 19 листопада 2025 року закрито підготовче судове провадження, призначено справу до розгляду по суті.

05 грудня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача – адвоката Бережнової Ю.Є. надійшла заява, в якій зазначила, що відповідач змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 , виданим Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис 04 від 11.02.2025. Вона є представником ОСОБА_8 на підставі договору про надання правничої допомоги (про захист). Ухвалою суду у даній справі від 19 листопада 2025 було закрито підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті. В ухвалі зазначено, що «Відповідач у підготовче судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.» Докази на підтвердження належного повідомлення Відповідачки в ухвалі судом не зазначено. Повідомляє, що ОСОБА_8 жодного документу у даній справі не отримувала. До застосунку Дія жодного повідомлення щодо даної справи також не надходило. Отже, скористатися своїми правами у цій справі Відповідачка не могла за незалежних від неї причин. Зауважує, що у листопаді 2025 Відповідачка звернувшись до свого поштового відділення, отримала відповідь, що за останні 6 місяців на її ПІБ з Салтівського районного суду м. Харкова - кореспонденції не надходило. Оскільки Відповідачка не отримала позовної заяви, її зміст їй невідомий, як і докази на її обґрунтування, вона повністю позбавлена можливості скористатися своїми правами на подання відзиву на позовну заяву; доказів на підтвердження своєї позиції, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи; виклик свідків, залучення до участі у справі третіх осіб, витребування доказів (за необхідності) тощо. У випадку визнання позову відповідачем суд може у підготовчому засіданні ухвалити і рішення по суті спору. Враховуючи, що перелічені дії підлягають вирішенню лише у підготовчому судовому засіданні, вважає за необхідне клопотати про повернення справи до стадії підготовчого провадження.

03 січня 2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача – адвокат Бережнова Ю.Є. подала до суду відзивна позовну заяву.

Суть відзиву полягала в наступному.

Сторони досягли домовленостей про добровільне виконання батьківських обов`язків, внаслідок чого відповідач подала до виконавчої служби заяву про повернення виконавчого документу без виконання. Виконавче провадження було завершене, припинено чинність арешту майна боржника та інші заходи примусового виконання рішення, що підтверджується Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.12.2025 ВП 78265999. Зауважує, що на момент повернення мала місце заборгованість зі сплати аліментів у сумі 25274,71 грн, про також зазначено у Постанові. (роздруківка з АСВП додається). На підставі викладеного, вважає, що натепер відсутній предмет спору. Оскільки на даний час відсутній предмет спору, вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Також, вважає за необхідне звернути увагу суду на наступне. Так, відповідачка не згодна з обставинами справи, які викладені у позові та повідомлені Позивачем у судовому засіданні 19.11.2025. Дійсно діти на початку літніх канікул були передані батькові. Але це відбувалось за домовленості і планувалось саме на частину літніх канікул. Посилання, що діти були покинуті на вулиці біля шлагбауму – не відповідають дійсності. Стосунки між колишнім подружжям на той час були зовсім конфліктні, тому мати привезла дітей, а сама спостерігала з невеликої відстані, щоб переконатися у безпеці дітей доки батько їх не забере. Зі сторони матері наявний відеозапис цієї події. Також, вважає, що Акт обстеження, на який посилається Позивач, підтверджує лише факт перебування дітей в день 14.07.2025 (тобто, під час першої половини літніх канікул) у батька і жодним чином не свідчить про факт їхнього проживання з батьком з серпня 2025 і дотепер. Теж саме стосується декларації, наданих до матеріалів справи Позивачем, які, до речі, було переукладено батьком в односторонньому порядку, без відома та повідомлення матері. Раніше декларації на обох синів були укладені матір`ю з педіатром ОСОБА_9 у КНП «Міська дитяча поліклініка № 7» ХМР. Зауважує, що у деклараціях, наданих Позивачем, щодо обох пацієнтів (дітей) у графі «Адреса місця фактичного проживання або перебування» зазначено адресу саме матері (Відповідачки), а саме: АДРЕСА_2 . Також, обидві декларації не містять підпису особи, що їх уклала, що робить ці докази неналежними та достовірними. Крім цього, звертає увагу Суду, Позивач у позовній заяві (а.с. 3 зворот) посилається на розрахунок № 107539 від 21.07.2025, згідно якого як стверджується у позові ним сплачено аліментів на суму 19928,70 грн. Це прямо протирічить дійсності і спростовується матеріалами справи: згідно цього Розрахунку (а.с. 15) з лютого 2025 і по червень 2025 Позивачем аліменти не сплачувались у жодній мірі , про що і зазначено в графі «сплачено боржником/ стягнуто виконавцем». А вказана Позивачем сума 19928,70 грн – це сума, яка підлягає стягненню і є загальною сумою боргу станом на 01.07.2025 згідно зазначеного розрахунку. Як зазначено на початку відзиву, заборгованість на грудень 2025 становить вже 25274,71 грн. Довідки про те, що діти навчаються у школі, також жодним чином не підтверджують ані місце проживання дітей, ані те, з ким з батьків вони проживають. На підставі викладеного, просить суд врахувати надані пояснення та докази. У вирішенні справи покладається на розсуд суду. Розглянути справу за відсутності Відповідачки та її представника

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві, надав пояснення.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила.

Представник відповідача – адвокат Бережнова Ю.Є. у судовому засіданні надала заперечення та пояснення з приводу позовних вимог.

Суд, розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Частинами 1-4 статті 12 ЦПК України установлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що 02 квітня 2016 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уклав шлюб з відповідачем у справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований у Московському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 305.

У шлюбі у сторін народились діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження видане Московським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 30 серпня 2016 року та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що свідчить копія свідоцтва про народження видане Московським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління Міністерства юстиції у Харківській області 30 січня 2018 року.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2024 у справі 643/7327/24, шлюб між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 розірвано.

24 лютого 2025 року Московським районним судом м. Харкова було видано судовий наказ по справі № 643/2649/25 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання малолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з заявою, тобто з 19.02.2025 року і до досягнення дітей повноліття.

04 червня 2025 року головним державним виконавцем Основ?янсько - Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Золотавіним Валерієм Юрійовичем, було відкрито виконавче провадження ВП № 78265999 з примусового виконання вказаного судового наказу.

Постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи від 13.06.2025 року, винесену головним державним виконавцем Основ?янсько - Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Золотавіним Валерієм Юрійовичем, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .

Як пояснив у судовому засіданні позивач, деякий час діти проживали разом з відповідачем, але з початку літніх канікулів, діти почали проживати з ним, а з часом колишня дружина зібрала і віддала всі їх особисті речі.

Згідно Акту про обстеження умов проживання від 14.07.2025 року, який був складений посадовими особами служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, убачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

21 липня 2025 року позивач ОСОБА_1 уклав декларацію № 0001-M5H5-7210 та декларацію № 0001-A7H5-7210 в Комунальному некомерційному підприємстві «Міської дитячої поліклініки № 14» Харківської міської ради з лікарем ОСОБА_10 , де він є законним представником пацієнтів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.12.2025 року, винесену у ВП № 78265999 головним державним виконавцем Основ?янсько - Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Золотавіним Валерієм Юрійовичем, убачається, що виконавчий документ, судовий наказ № 643/2649/25, виданий Московським районним судом м. Харкова 31.03.2025 року про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання малолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з заявою, тобто з 19.02.2025 року і до досягнення дітей повноліття, повернутий стягувачу.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до ст. 141СКУкраїни мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Обов`язок батьків утримувати свою неповнолітню дитину належить до конституційних обов`язків і передбачений ч. 2 ст. 51 Конституції України, в якій зазначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Такий обов`язок також передбачений ст. 180 СК України, відповідно до якої батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а в окремих випадках - і своїх повнолітніх дітей.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Положеннями частин другої та третьої статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

Відповідно до п.17Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

З аналізу статтей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.

Аналогічна позиція зазначена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.06.2022 по справі № 596/826/21-ц (провадження № 61-3738св22), від 28.09.2022 по справі № 686/18140/21 (провадження № 61-6611св22)

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Судом встановлено, що неповнолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебувають на утриманні та проживають разом з батьком, позивачем у справі ОСОБА_1 .

При цьому на примусовому виконанні у головного державного виконавця Основ?янсько - Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Золотавіна Валерія Юрійовича перебувало виконавче провадження № 78265999 з примусового виконання судового наказу № 643/2649/25, виданий Московським районним судом м. Харкова 31.03.2025 року про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання малолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з заявою, тобто з 19.02.2025 року і до досягнення дітей повноліття.

Відповідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Як встановлено судом, діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебувають на утриманні та проживають разом з батьком, позивачем у справі ОСОБА_1 , тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача. Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання синів, які стягуються на підставі судового наказу № 643/2649/25 від 31.03.2025, виданого Московським районним судом м. Харкова.

Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

З аналізу статей 267 - 271 СК України вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матері дитини. Водночас обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

З наведеного вбачається, що факт не проживання дітей з матір`ю, на користь якої стягуються аліменти утримання синів, є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати аліментів, які стягуються на підставі судового наказу№ 643/2649/25 від 31.03.2025, виданого Московським районним судом м. Харкова.

Доказів того, що мати дітей проживає разом з дітьми матеріали справи не містять.

Доводи представника відповідача про те, що акт обстеження умов проживання підтверджує лише факт перебування дітей у батька тільки в день обстеження, тобто 14.07.2025 року, суд не бере до уваги, позаяк будь-яких протилежних доказів, які б підтверджували факт проживання дітей разом з матір`ю станом на час розгляду справи, ані відповідачка, ані її представник до суду не надали.

Також, суд не бере до уваги і доводи представника відповідача про те, що декларації з сімейним лікарем були укладені одноособово батьком дітей і в них зазначена адреса відповідачки, тому що будь-яких протилежних доказів суду не надано.

Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання дітей.

Той факт, що відповідачка подала заяву до виконавця про припинення стягнення аліментів та надала до суду копію постанови про повернення виконавчого документу від 26.12.2025 року, не свідчить про відсутність предмета спору та не обумовлює закриття провадження, з огляду на те, що судовий наказ № 643/2649/25 на підставі якого було відкрите виконавче провадження, судом не скасований, а способом захисту своїх прав позивача у такій ситуації є звернення до суду із припиненням стягнення аліментів, у зв`язку зі зміною обставин, а саме зміною місця проживання дітей, як було встановлено у цій справі.

За таких обставин, спірні відносини продовжують існувати і суд відмовляє відповідачці у задоволенні її клопотання про закриття провадження з підстав п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позову.

Керуючись ст. ст.12,13,81,82,89,141,263-265,354,355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів – задовольнити.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються на підставі судового наказу Московського районного суду м. Харкова від 24.02.2015 року у справі № 643/2649/25 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання малолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з заявою, тобто з 19.02.2025 року і до досягнення дітей повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Суддя - О.О. Олійник