Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №641/6191/25 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/452/2026 Справа № 641/6191/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Маньковської О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Микитюк В.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в якій представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №6798452 від 25.09.2019 року в загальному розмірі 41772,53 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 25.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі - Товариство) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) укладено Договір про споживчий кредит №6798452 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти (далі - кредит) у розмірі 14999 грн. на умовах визначених кредитним договором, а Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений Договором. Проте, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, у зв`язку з чим у останнього склалась заборгованість в розмірі 41772,53 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 14999 грн.; заборгованості за процентами - 18224,10 грн.; заборгованості за комісією - 1049,93 грн. заборгованості за штрафами- 7499,50 грн. ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», 26.12.2019 року уклали Договір відступлення прав вимоги №44-МЛ у зв`язку з чим у позивача виникло право на звернення до суду із вказаною позовною заявою.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у кредитному договорі визначено термін надання кредит строком на 30 днів, тобто з 25.09.2019 року по 25.10.2019 рік, тому вважав що строк звернення із вказаною позовною заявою, визначений положеннями ст. 257 ЦК України - позивачем пропущено, оскільки позовна заява надійшла до суду 12.08.2025 року. Крім того, відповідач вважав неправомірно нарахованими штрафні санкції, про які не обумовлено сторонами при укладанні договору.

Представником позивача надано відповідь на відзив, в якому останній заперечував проти обгрунтування відзиву, наполягав на задоволенні позовних вимог, вказавши, що заперечення відповідача є безпідставними. Щодо заперечень Відповідача у частині нарахування штрафу за кредитним договором вказав, що Згідно п. 4.1 кредитного договору № 6798452 від 25.09.2019 року вказано, що у разі прострочення Позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів ха його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного з днем спливу (терміну) дати, вказаного в п.1.4 цього Договору з урахуванням угод про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків , що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми одержаного кредиту Позичальником за цим Договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом. Відповідно до п.1.2 кредитного договору загальна сума одержаного кредиту складає 14999 гривень, сума штрафу - 7 499 гривень 50 копійок , що складає рівно половину цієї суми, а отже не перевищує 50 відсотків і не порушує умов Договору. Аналіз кредитного договору, свідчить про те, що підписанням кредитного договору Позичальник підтверджує, що він у письмовій формі у повному обсязі отримав від Банку інформацію, визначену Законом України «про споживче кредитування» та/або іншими нормативно-правовими актами, що регулюють це питання. Відповідно до п.5.1 Позичальник до підписання цього Договору ознайомився з усіма його умовами (у т.ч. викладеними у п.6.3) та Правилами надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua та є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до п. 6.3 кредитного договору Приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору. Із зазначеними умовами Позивач ознайомлений при укладенні кредитного договору про що свідчить підпис Позичальника у кредитного договорі. Відповідно до п. 4.2 кредитного договору №6798452 від 25.09.2019 року Позичальник відповідає перед Товариством за зобов`язаннями, що випливають з цього Договору, всіма коштами та майном, що йому належать на праві власності (у т.ч. часткової та сумісної), на які відповідно може бути звернено стягнення. Відповідно до ст. 526 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, нарахована сума штрафу у позовній заяві є цілком законною та правомірною, так як її можливий розмір був прописаний у Договорі, з умовами якого Відповідач погодився, підписуючи його.

Крім того, з приводу тверджень відповідача щодо прострочення строків позовної давності, представник позивача посилався на практику Касаційного цивільного суду щодо врахування умов воєнного стану в питанні поновлення процесуальних строків на апеляційне оскарження. У постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі №199/8478/21 сформовано таку позицію: «Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами. Разом з тим, якщо процесуальний строк був пропущений до початку війни, питання про його поновлення повинно вирішуватися з врахуванням причин, з яких строк був пропущений, та тривалості пропуску строку до запровадження воєнного стану. Безумовно, що стан війни в Україні створює об`єктивні перешкоди для реалізації своїх прав на судовий захист. Проте в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені. Тобто Верховний Суд, звернув увагу на те, що навіть попри відсутність змін, зумовлених дією воєнного стану на території України і закріплених у Цивільному та Цивільному процесуальному кодексах, суди повинні враховувати такі обставини під час розгляду справи. 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин. Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 до 30 червня 2023 року. Крім того, п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. З урахуванням вказаних «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, а також того факту, що станом на день розгляду вказаної справи термін дії воєнного стану продовжений, позивачем не пропущено строк для

звернення з вказаним позовом до суду. Враховуючи, що вимоги кредитора та взяті позичальником зобов`язання за кредитним договором в добровільному порядку не виконані на час ухвалення судом рішення, а також частину другу статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Від відповідача надійшло заперечення відповіді на відзив, посилаючись на те, що кредитний договір ним укладено на суму 14 999 грн. на 30 днів та зі строком повернення кредиту і сплати комісії, процентів за ним 25.10.2019 року і кредитні зобов`язання виникли з 25.09.2019 року, тобто з дня укладення та підписання договору. При цьому, в п. 1.3. та п. 1.4 кредитного договору сторони визначили, що кредит повинен надаватися строком на 30 днів, тобто з 25.09.2019 року по 25.10.2019 рік і повинен повертатися 25.10.2019 року. Тому, відповідач наполягав на невірному розрахунку суми заборгованості. З приводу пропущеного строку позовної давності як ТОВ «Мілоан», так і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», відповідач вказав, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ще з 26.12.2019 року достовірно знало про наявність, на його думку, заборгованості.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 29.08.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача подав письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час слухання справи повідомлений своєчасно і належним чином, причини неявки не повідомив, надав суду відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності сторін.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Так, 25.09.2019 ОСОБА_1 подано анкету -заяву на кредит № 6798452, який було погоджено рішенням від 25.09.2019 року (а.с. 15 зворотній бік-16).

Між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6798452, згідно Індивідуальної частини якого, сторонами узгоджено суму кредиту в розмірі 14 999 грн. Строк кредитування - 30 днів з 25.09.2019 року, дата повернення кредиту 25.10.2019 року. Сума повернення - 20 773,62 грн., яка складається з комісії за надання кредиту в розмірі 1049,93 грн., яка нараховується одноразово за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту за договором; процентів за користування кредитом - 4724,69 грн., що нараховуються за ставкою 1,05 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та складено графік розрахунків, який є невід`ємною частиною кредитного договору (а.с. 16 зворотній бік -19).

Згідно довідки про ідентифікацію визначено, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 6798452 від 25.09.2019 року ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) - Z77329, 25.09.2019 12:08, номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 19 зворотній бік).

Розділом 2 Кредитного договору визначено загальні умови, зокрема, п. 2.1. Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти Позичальника, зареєстрованої Позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua. 2.2. Плата за кредитом: 2.2.1. Позичальник сплачує Позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2, 1.6. Договору відповідно.

З інформації АТ «Приват Банк», вбачається, що на рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти 25.09.2019 року в сумі 14999,00 грн. на картку НОМЕР_2 , що також підтверджується копією платіжної інструкції 48904 від 25.09.2019 року в сумі 14999 грн. на картку НОМЕР_3 , долученої до матеріалів справи про перерахування вказаної суми на кредитодавцем на рахунок ОСОБА_1 (а.с. 20).

26.12.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір про відступлення прав вимоги № 44-МЛ. Згідно вищевказаного договору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача за кредитним договором № 6798452 від 25.09.2019 року (а.с. 22-26).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 44-МЛ від 26.12.2019 року до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6798452 від 25.09.2019 року, сума наданого кредиту 14999,00 грн, загальна сума заборгованості 41 772,53 грн., залишок по тілу кредиту 14999,00 грн., залишок по відсотках 18224,10 грн., залишок по комісії 1049,93 грн., заборгованість по штрафам /пені - 7499,50 грн. (а.с. 26 зворотня сторона.)

12.08.2025 року відповідачу було направлено Досудову вимогу на предмет погашення кредитної заборгованості за вихідним номером 19438351.

Відомостей щодо погашення суми заборгованості до суду не надано.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов такого висновку.

Так, правовідносини у цій справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України, а також Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Із ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За положеннями ст. 627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», визначено Порядок укладення електронного договору. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Положеннями частини 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» цієї статті передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису за ЗУ "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Мілоан» укладено Договір в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця та доступний через веб-сайт Кредитодавця miloan.ua. Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником, шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (СМС) на мобільний телефонний номер Позичальника або передається іншим чином засобами зв`язку вказаними Позичальником під час реєстрації особистого кабінету, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного до електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) в Особистому на сайті Товариства. Після укладення цей Кредитний договір розміщується в особистому Позичальника.

Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін, укладеного кредитного договору.

Тож, для підписання Кредитного договору було використано електронний підпис відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Крім того, відповідачем не оспорювався факт укладення кредитного договору 25.09.2019 року № 6798452 та отримання грошових коштів в розмірі 14 999 грн.00 коп.

Таким чином, вказаний кредитний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" щодо нарахування за кредитним договором № 6798452 від 25.09.2019 року суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14999,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором, суд виходить з наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно анкети заяви на кредит № 6798452 від 25.09.2019 року та кредитного договору № 6798452 від 25.09.2019 року кредит надається загальним строком на 30 днів з 25.09.2019 до 25.10.2019. Сукупна вартість кредиту складає 5774.62 грн. в грошовому виразі та 468.00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі. 1.5.1. Комісія за надання кредиту: 1049.93 грн., яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово. 1.5.2. Проценти за користування кредитом: 4724.69 грн., які нараховуються за ставкою 1.05 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. 1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору.

2.2.2. Нарахування Позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. 2.2.3. Проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем, визначеним в п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому Сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з Позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання Позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.

2.3.1. Позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та проценти нараховані згідно п.1.5.2 Договору за період на який здійснюється продовження строку кредитування, але не більше суми фактично нарахованих процентів за Договором на дату здійснення пролонгації. У разі, якщо на дату пролонгації кредиту за Кредитним договором існує нарахована пеня, для продовження строку кредиту Позичальник має також сплатити пеню у повному розмірі.

3.2.5. У випадку невиконання Позичальником умов цього Договору, Позикодавець має право звернути стягнення на майно, що належить Позичальнику на праві власності.

Таким чином строк кредитування за кредитним договором № 6798452 від 25.09.2019 року спливав 25.10.2019 року. Додаткових угод, щодо продовження строку користування позикою, які повинні бути підписані між сторонами, суду не надано.

З огляду на вищевказане, у позикодавця - ТОВ "Мілоан" виникло право нарахування процентів за кредитним договором № 6798452 від 25.09.2019 року тільки у межах строку його дії - до 25.10.2019 року.

Верховний Суд у правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Враховуючи вищезазначене, за кредитним договором № 6798452 від 25.09.2019 року на користь позивача з відповідача необхідно зменшити розмір стягуваної заборгованості за процентами за користування кредитом з 18224,10 грн. до 4724,69 грн. (14999,00 грн.х 1,05% х 30 дн.).

Таким чином, заперечення відповідача з приводу надмірно нарахованих відсотків, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Щодо стягнення заборгованості за комісією суд зазначає наступне.

У п.п. 1.5.1. п. 1 кредитного договору № 6798452 від 25.09.2019 року зазначено комісію за надання кредиту у розмірі 1049,93 грн., яка нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту одноразово.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема, за надання кредиту.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 1049,93 грн, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Таким чином, враховуючи, що сплата комісії передбачена умовами кредитного договору, підстав для відмови у її стягненні суд не вбачає.

Що стосується нарахування позивачем штрафу в розмірі 7499,50 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно витягу з реєстру боржників, позивачем визначено пеню за порушення відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором № 6798452 від 25.09.2019 року в розмірі 7499,50 грн.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Щодо заперечень відповідача з приводу пропуску строку звернення із позовною заявою до суду, суд дійшов наступного.

Так, Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено відповідну заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Відповідно до умов кредитного договору від 25.09.2019 сторони встановили строк дії договору згідно п. 7.1, яким визначено, що Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на карткових рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Таким чином, враховуючи, що первинний кредитодавець виконав свої зобов`язання в день укладення кредитного договору, а саме 25.09.2019, шляхом перерахування кредитних грошових коштів на рахунок відповідача, в той час як відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, тому суд приходить до висновку, що строк дії договору продовжує діяти до моменту виконання зобов`язань сторонами.

Разом з тим, 30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, п. 12 якого визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу строки, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.

Крім того, згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»,внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так,розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п.19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач, звернувшись до суду з даним позовом 12 серпня 2025 року, не пропустив строків позовної давності

Таким чином, враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 14999,00 грн., процентами в розмірі 4724,69 грн., комісією в розмірі 1049,93 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Положеннями частин 1-6 статті 137ЦПКУкраїни визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, Акт № 1296 від 05.08.2025 року наданих послуг та детальний опис наданих послуг, ордер.

Верховним Судом зазначено в постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з тим, згідно Постанови Верховного суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22, визначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на те, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про те, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із відповідача на користь позивача у визначеному останнім розмірі є об`єктивними та пропорційними. Враховуючи усі обставини спірних правовідносин у їх сукупності, суд погоджується із заявленою позивачем сумою витрат на правову допомогу та приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, в розмірі 1380,76 грн. з розрахунку: 28773,61 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х100%/49772,53 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 57 % задоволених позовних вимог; 2422,40 грн (ставка судового збору) х 57 %/100% = 1380,76 грн.

Керуючись ст.ст.11, 14, 16, 526, 530, 549, 611, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 280-283, 354 ЦПК України, суд,-

ВІРИШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит -Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит -Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6798452 від 25.09.2019 року в розмірі 20773,62 грн., судовий збір в розмірі 1380,76 грн. та витрати на професійно правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн., а всього суму в розмірі 30154 (тридцять тисяч сто п`ятдесят чотири) гривні 38 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит -Капітал», ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корпус, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Суддя О.О.Маньковська