Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №554/172/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 21.01.2026Справа № 554/172/26

Провадження № 3/554/160/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2026 р. м. Полтава

Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Горбунова Я.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код невідомий, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

у скоєні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 25.12.2025 р. о 21 год. 30 хв. в АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме, умисні дії психологічного характеру, які полягали у нецензурній лайці, словесних образах, чим завдав психологічної шкоди здоров`ю потерпілої.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання з`явився, вину у вчиненні адміністративного правопорушення заперечував. Зазначив, що з дружиною має погані відносини, вона його не поважає. 25.12.2025 р. дій домашнього насильства відносно своєї дружини не вчиняв, а просто ліг спати, на передодні також не було жодних конфліктів, єдине, що він попросив ОСОБА_2 , щоб остання не забула взяти документи та іншу квартиру, так як про це вже неодноразово ОСОБА_1 наголошував.

Потерпіла ОСОБА_2 зазначила, що відносини з чоловіком протягом тривалого часу складаються погано. За спільні роки проживання ОСОБА_1 неодноразово вчиняв дії домашнього насильства, принижував її та бив, але вона до правоохоронних органів не зверталася. 25.12.2025 р. ОСОБА_1 випив, почав психологічно давити на потерпілу, штовхнув, вона впала і втратила свідомість, у результаті чого їй стало погано та дочка викликала швидку, що підтверджується листом про надання медичної допомоги №781 від 25.12.2025 р. де зазначено, що надана допомога о 21.14 год., та встановлений діагноз: ішемічна хвороба серця. Також у квартирі перебувала дочка, яка була свідком подій, та яка викликала працівників поліції, так як вважала, що поліція посприяє тому, що ОСОБА_1 перестане вчиняти дії домашнього насильства.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що є донькою ОСОБА_4 , а ОСОБА_1 її вітчим. Сімейні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 завжди складалися не дуже добре. Вітчим принижував її матір, бив, але ОСОБА_2 ніколи не викликала поліції. 25.12.2025 р. ОСОБА_1 ображав матір, штовхав, вона впала та втратила свідомість.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона сусідка родини, їх дачі знаходяться поруч. Свідком подій , які відбулися 25.12.2025 р., вона не була, але може охарактеризувати ОСОБА_1 як людину трудолюбиву, ввічливу, сім`я по господарству йому не допомагає, на дачі вона ніколи їх не бачила, а лише бачила ОСОБА_1 .

Суд, дослідивши матеріали справи, пояснення сторін, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Всі докази, надані суду, у своїй сукупності свідчать про той факт, що дії ОСОБА_1 щодо вчинення домашнього насильства носять стійкий та систематичний характер і створюють у потерпілої стан напруги, нервозності, необхідності вжиття заходів до самозахисту чи інших заходів самозбереження, у тому числі, емоційного здоров`я.

Той факт, що сторони цих відносин проживають в одній квартирі посилює стан психологічної напруги та вимушеної залежності потерпілої.

У аб`юзивних стосунках часто спостерігається цикл насильства, протягом якого чергуються зростання напруги, вчинення насильства та період примирення і спокою. Потерпілі можуть бути втягнуті в пастку цього циклу ізоляцією для сприяння насильству, насильницькою владою та контролем, травматичною прив`язаністю до кривдників, суспільним схваленням насильства, нестачею фінансових ресурсів, страхом (залякуванням), соромом (звинуваченням жертви) та прагненням захистити дітей.

Кривдники чинять домашнє насильство, коли вірять, що насильство є дозволеним, прийнятним, узаконеним чи про нього не буде повідомлено. Такі уявлення спричинюють між поколінні цикли насильства серед дітей чи інших людей, котрі відчувають, що таке насильство є прийнятним, виправданим і на нього дивляться крізь пальці. Багато людей не усвідомлюють себе як кривдників чи жертв, розглядаючи свої досвіди насильства як «сімейні конфлікти, що вийшли з-під контролю».

Наслідки домашнього насильства для потерпілих варіюються від фізичної інвалідизації, хронічних проблем зі здоров`ям, важких психічних порушень до фінансової скрути та нездатності будувати здорові стосунки. Діти, що живуть у домівках з насильством, з раннього віку виявляють психологічні проблеми, такі як ухильність надчутливість до загроз, неконтрольована агресія, що призводять до вторинної травматизації.

Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Визначення видів насильства міститься у п.п.4,14,15,17 ч.1 зазначеного закону і має наступне визначення.

Психологічне насильство визначене як форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психологічному здоров`ю особи.

Стаття 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Суд, вивчивши та оцінивши всі надані суду докази, вважає, що вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення діянь психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої, доведена повністю.

Крім того, судом досліджено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії ЕТ №101374 від 25.12.2025, та форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, що при оцінці ризиків вчинення домашнього насильства за поясненнями постраждалої особи, поліцейським при заповнені відповідної Форми зазначено, що кривдник зловживає алкогольними напоями, кривдник раніше вчиняв психологічне насильство, кривдник висловлював намір та намагався вчинити домашнє насильство, поведінка кривдника вплинула на безпеку постраждалої особи, під час спільного проживання були випадки, коли кривдник покидав на тривалий час сім`ю без причин та без пояснень.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 25 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» із змінами внесеними ЗУ « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про адміністративну процедуру" від10.10.2025 р. особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його в адміністративному порядку відповідно до ЗУ "Про адміністративну процедуру" та/або в судовому порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України. Оскарження термінового заборонного припису не зупиняє його дію.

Таким чином, при складанні Термінового заборонного припису працівниками поліції слід роз`яснювати не лише право оскаржити такий адміністративний акт, як ТЗП (Терміновий заборонний припис), до суду, а й право його оскарження в адміністративному порядку до вищого органу або посадової особи в порядку ЗУ «Про адміністративну процедуру».

Терміновий заборонний припис, який доданий до протоколу, такого роз`яснення не містить, на що суд звертає увагу для подальшого врахування в роботі органу, який уповноважений складати такі адміністративні акті.

Також судом були оглянуті сімейні фото, надані ОСОБА_1 під час надання пояснень, де на фото із зображенням потерпілої особи, були вирізані фрагменти її обличчя, що зроблено було зі слів ОСОБА_1 з тих причин, що на даний час між ними склалися погані відносини, проте колись сімейні відносини були нормальними.

На думку суду дані фото, не містить фактичних даних, на основі яких можна було б встановити наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи, але між тим, факт вирізання фрагментів із зображенням потерпілої особи свідчить про відсутність спокійного відношення ОСОБА_1 до своєї дружини.

Щодо усної характеристик ОСОБА_1 , яка надана свідком ОСОБА_5 , то суд не може вважати позитивну характеристику ОСОБА_1 доказом того, що він не вчиняв домашнє насильство відносно своєї дружини, так як ОСОБА_5 не була свідком сімейних взаємовідносин між подружжям, то відповідно не може оцінювати наявність аб`юзивних стосунків в їх сім`ї чи їх відсутність.

При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, те, що він є особою похилого віку, і вважає, що до ОСОБА_6 слід застосувати стягнення у виді штрафу.

Враховуючи, що він вперше притягається до відповідальності за вчинене домашнє насильство, не застосовувати до нього програму для кривдників, надаючи йому можливість критично осмислити події та свої вчинки і зробити відповідні висновки щодо недопущення в подальшому дій, які у розумінні діючого законодавства носять насильницьких характер.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40-1, 283, 284, 307, 308 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винним ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 (триста сорок) гривень.

Стягувач: УПП в Полтавській області ДПП (Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, буд. 2в.).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Роз`яснити правопорушнику, що відповідно до ст.ст. 307, 308 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 днів з дня отримання постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, у разі несплати добровільно штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.

Направити копію постанови для врахування в роботі в частині складання Термінових заборонних приписів (ТЗП) до УПП в Полтавській області.

Постанова може бути оскаржена особою яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Я. М. Горбунова