Постанова від 22 січня 2026 р. у справі №363/122/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"23" січня 2026 р. Справа № 363/122/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Олійник С.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Вишгородського РУП ГУНП в Київській області щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 ,

яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 967520 від 03 грудня 2025 року близько 11 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання, ухилилася від виконання батьківських обов`язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, щодо виховання свого сина ОСОБА_2 , а саме не забезпечила належного контролю за його поведінкою та дозвіллям, унаслідок чого останній у приміщенні Димерського ліцею № 1 завдав фізичного болю ОСОБА_3 , за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 184 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 967519 від 10 грудня 2025 року близько 13 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання, повторно ухилилася від виконання батьківських обов`язків, передбачених ст. 150 СК України, щодо виховання свого сина ОСОБА_2 , не забезпечивши належного контролю за його поведінкою та дозвіллям, унаслідок чого він у приміщенні Димерського ліцею № 1 завдав фізичного болю ОСОБА_3 , за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 184 КУпАП.

Зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення обставини підтверджуються доказами у справі

протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію;

письмовими поясненнями ОСОБА_4 , відповідно до яких вона повідомила, що 10.12.2025 року близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_3 , прийшовши додому, повідомив, що під час уроку в школі ОСОБА_5 завдавав йому ударів кулаком по руках;

письмовими поясненнями ОСОБА_3 , відповідно до яких він підтвердив обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення;

письмовими поясненнями ОСОБА_6 , який повідомив, що був свідком конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

письмовими поясненнями ОСОБА_2 , відповідно до яких 10 грудня 2025 року близько 13 год. 30 хв. під час уроку ОСОБА_3 ображав його нецензурною лайкою та принижував, у відповідь на що він зробив зауваження, однак ОСОБА_3 на них не реагував, після чого він підійшов та завдав удару рукою в плече;

письмовими поясненнями ОСОБА_1 , відповідно до яких вона повідомила, що їй відомо про постійні провокації з боку ОСОБА_3 щодо її сина ОСОБА_2 ;

фотокарткою ОСОБА_3 , на якій зафіксовано наявність синців на руках;

із довідки-характеристики на ОСОБА_1 , встановлено, що вона за місцем проживання характеризується посередньо;

із характеристики на ОСОБА_3 , відповідно до якої він має недостатньо розвинену увагу, іноді є неорганізованим, однак контролює свої дії; характеристика ОСОБА_2 , відповідно до якої він має недостатньо розвинену увагу, іноді є неорганізованим, однак контролює свої дії; копія свідоцтва про народження дитини.

ОСОБА_1 в суді підтвердила обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, свою провину визнала та просила обмежитись мінімальним стягненням.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.

Стаття 184 КУпАП спрямована на забезпечення належного виховання дітей у сім`ї, здійснення постійного нагляду за ними з боку батьків та осіб, які їх замінюють, а також на припинення випадків невиконання окремими громадянами батьківських обов`язків. Частиною другою статті 184 КУпАП передбачено, що ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї, родини, народу та Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину.

Відповідно до частин першої та шостої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, а також несуть відповідальність за порушення прав та законних інтересів дитини, невиконання чи ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Статтею 35 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

Згідно з частиною другою статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою), адміністративне стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

З огляду на встановлені обставини справи, досліджені докази та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що поведінка ОСОБА_1 свідчить про неналежне виконання нею батьківських обов`язків щодо виховання та контролю за поведінкою свого сина. Незабезпечення належного нагляду та виховання дитини призвело до вчинення останнім дій, пов`язаних із заподіянням фізичного болю іншій особі, що є неприпустимим та суперечить вимогам сімейного та адміністративного законодавства.

Суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 щодо відсутності її вини, оскільки вони спростовуються сукупністю зібраних у справі доказів, які є належними, допустимими та взаємопов`язаними між собою, та в своїй сукупності підтверджують факт ухилення нею від виконання батьківських обов`язків. Подані пояснення учасників події, письмові матеріали справи, а також інші докази узгоджуються між собою та не містять істотних суперечностей.

При цьому суд ураховує, що адміністративні правопорушення вчинені ОСОБА_1 повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, що відповідно до вимог частини другої статті 184 КУпАП є обставиною, яка свідчить про стійке невиконання нею покладених законом обов`язків та підвищений ступінь суспільної небезпечності вчиненого.

Оцінюючи обставини справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що застосування адміністративного стягнення є необхідним і достатнім заходом впливу з метою виховання правопорушника в дусі додержання законів України, попередження вчинення нових правопорушень та забезпечення належного захисту прав і законних інтересів дитини.

Таким чином, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 184 КУпАП, у зв`язку з чим приходить до висновку про необхідність накладення на неї адміністративного стягнення у межах санкції зазначеної норми.

При обранні виду та розміру адміністративного стягнення суд ураховує характер вчиненого правопорушення, конкретні обставини справи та дані про особу правопорушника.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюються законом.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, звільнених від сплати судового збору, визначений статтею 5 зазначеного Закону.

Оскільки матеріали справи не містять відомостей про належність ОСОБА_1 до категорій осіб, звільнених від сплати судового збору, з неї підлягає стягненню судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

З урахуванням наведеного та керуючись статтями 33, 184, 283 і 284 КУпАП, суддя

постановив:

справи про вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 184 КУпАП №363/122/26 363/123/26, об`єднати в одне провадження та присвоїти номер 363/122/26.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 винною у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 184 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП України судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. на користь держави.

Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження – не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.

Суддя Олійник С.В.