Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №344/16678/24 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16678/24

Провадження № 2/344/335/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

при секретарі судового засідання – Дутки Р.-І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, та стягнення страхового відшкодування,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач 1 ОСОБА_1 , позивач 2 ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, та стягнення страхового відшкодування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі вказують, що 24 грудня 2023 року приблизно о 21 годині 36 хвилин ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , та, рухаючись ділянкою автодороги Т0906 «Івано-Франківськ – Надвірна», що у с. Черніїв Івано-Франківського району в напрямку м. Івано-Франківська, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 .

Внаслідок отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди травм пішохід ОСОБА_4 загинула на місці події.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до Полісу №АТ4558677, була застрахована в Акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС».

25 грудня 2024 року за фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023090000000712 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

06 березня 2024 року на адресу відповідача надіслано заяву про виплату страхового відшкодування з проханням виплатити: для сина загиблої ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 40 200,00 гривень та витрати на поховання у розмір 10 792,00 гривень; для сина загиблої ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 40 200,00 гривень.

До заяви про виплату страхового відшкодування долучено документи, необхідні для прийняття рішення.

07 березня 2024 року Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» повідомлено про призупинення розгляду справи, у зв`язку з відсутністю документального підтвердження того, що по справі завершено кримінальне провадження, адже страховику невідомо щодо набрання рішенням у такій справі законної сили. Окрім вказаного, зазначено про необхідність надати: паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків представника потерпілих ОСОБА_5 , завірені належним чином, а також реквізити ОСОБА_1 та ОСОБА_2

25 червня 2024 року відповідачу скеровано заяву, якою до матеріалів страхової справи долучено завірену копію паспорта та реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_5 , а також документи, які підтверджують понесені ОСОБА_1 витрати на поховання та встановлення пам`ятника. Уточнено розмір страхового відшкодування для ОСОБА_1 , а саме: витрати на поховання та встановлення пам`ятника у розмірі 80 400,00 гривень.

Після уточнення розміру виплати загальний розмір страхового відшкодування становив 160 800,00 гривень.

Позивачі з рішенням відповідача про призупинення строків розгляду страхової справи не погоджуються, вважають його безпідставним та таким, що порушує права та законні інтереси позивачів.

Позивачі вважають, що є законні підстави стягнення з відповідача пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, трьох процентів річних та інфляційних втрат за користування чужими коштами за весь час прострочення за період з 05 червня 2024 року (91 день з подачі заяви про виплату страхового відшкодування) по 06 вересня 2024 року (дата подання позовної заяви).

Згідно з розрахунком витрат для позивача ОСОБА_1 сума нарахування заборгованості за невиплату моральної шкоди та витрат на поховання становить 11 665,25 гривень, з яких: пеня – 8 082,84 гривень, три відсотки річних – 929,21 гривень, інфляційні втрати –2 653,20 гривень.

Відповідно до розрахунку витрат для позивача ОСОБА_2 сума нарахування заборгованості за невиплату моральної шкоди становить 3 888,42 гривень, з яких: пеня – 2 694,28 гривень, три відсотки річних – 309,74 гривень, інфляційні втрати – 884,40 гривень.

За таких обставин позивачі просять:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 200 (сорок тисяч двісті) гривень 00 копійок та відшкодування витрат на поховання у розмірі 80 400 (вісімдесят тисяч чотириста) гривень 00 копійок, а всього разом 120 600 (сто двадцять тисяч шістсот) гривень 00 копійок;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 8 082 (вісім тисяч вісімдесят дві) гривні 84 копійки, три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 929 (дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень 21 копійка, інфляційні втрати у розмірі 2 653 (дві тисячі шістсот п`ятдесят три) гривні 20копійок, а всього разом 11 665 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят п`ять) гривень 25 копійок;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 200 (сорок тисяч двісті) гривень 00 копійок;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 2 694 (дві тисячі шістсот дев`яносто чотири) гривні 28 копійок, три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 309 (триста дев`ять) гривень 74копійки, інфляційні втрати у розмірі 884 (вісімсот вісімдесят чотири) гривні 40 копійок, а всього разом 3 888 (три тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 42копійки;

- стягнути з відповідача на користь позивачів понесені судові витрати (а.с.1-6).

23 вересня 2024 року позивачами подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивачі просять стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 200 (сорок тисяч двісті) гривень 00 копійок та відшкодування витрат на поховання у розмірі 80 400 (вісімдесят тисяч чотириста) гривень 00 копійок, а всього разом 120 600 (сто двадцять тисяч шістсот) гривень 00 копійок; пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 11 081 (одинадцять тисяч вісімдесят одна) гривня 36 копійок, три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 1 275 (одна тисяча двісті сімдесят п`ять) гривень 20 копійок, інфляційні втрати у розмірі 3 392 (три тисячі триста дев`яносто дві) гривні 72 копійки, а всього разом 15 749 (п`ятнадцять тисяч сімсот сорок дев`ять) гривень 28 копійок; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 200 (сорок тисяч двісті) гривень 00 копійок; пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 3 693 (три тисячі шістсот дев`яносто три) гривні 79 копійок, три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) гривня 07 копійок, інфляційні втрати у розмірі 1 130 (одна тисяча сто тридцять) гривень 91 копійка, а всього разом 5 249 (п`ять тисяч двісті сорок дев`ять) гривень 77 копійок; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати (а.с. 67-69).

08 жовтня 2024 року на адресу суду від відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач вказує, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована відповідачем згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ4558677. Позивачі не надали страховику всі документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, також не надали документального підтвердження того, що по справі спірної дорожньо-транспортної пригоди завершене кримінальне провадження №12023090000000712 та прийнято рішення, яке набрало законної сили. Відсутність інформації про набрання законної сили у кримінальній справі щодо спірної дорожньо-транспортної пригоди зумовлює припинення перебігу строку прийняття страховиком рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування, тобто на момент розгляду даної справи позбавляє обов`язку страхову компанію провести страхову виплату. На даний час відповідач відповідно до чинного законодавство не має можливості виплатити страхове відшкодування позивачам, оскільки ними не дотриманий порядок отримання страхового відшкодування та не надано доказів виникнення цивільно-правової відповідальності застрахованої особи, тобто вироку суду по кримінальному провадженню №12023090000000712. За відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування, відсутні і підстави для задоволення інших позовних вимог, зокрема стягнення з відповідача цієї суми з урахуванням індексу інфляції, пені, трьох процентів річних (а.с. 75-76).

21 травня 2025 року представником позивачів – адвокатом Гудз Р.А. подано до суду відповідь на відзив, в якій просить про задоволення позовних вимог у повному обсязі (а.с.152-158).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 вересня 2024 року вказану цивільну справу розподілено для розгляду головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с.59-60).

Ухвалою суду від 13 вересня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (а.с.61-62).

Ухвалою суду від 07 жовтня 2025 року відмовлено у повному обсязі у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, та стягнення страхового відшкодування, до набрання законної сили судовим рішенням по досудовому розслідуванню №12023090000000712 (а.с. 200-202).

Ухвалою суду від 07 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.203-205).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

У судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не прибули, попередньо представником позивача – адвокатом Гіщинським Ігорем Юрійовичем подана до суду заява про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити (а.с.214).

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Учасники справи у судове засідання, призначене на 14 січня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше десяти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачами здійснено розрахунок пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 05 червня 2024 року по 06 вересня 2024 року (а.с. 7-8).

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР АВТОВИПЛАТ ПОЛІС» ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зверталися до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 91 192,00 гривень (а.с. 9).

Батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батько ОСОБА_6 та мати ОСОБА_4 (а.с. 12-15).

17 жовтня 1968 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_8 (а.с.16).

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.17).

Згідно товарного чеку від 26 грудня 2023 року, придбано товарів на суму 10792,00 гривень (а.с. 18).

Позивачами долучено витяг з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_9 , відповідно до якого здійснює оптову та роздрібну торгівлю (а.с. 19).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 20).

26.02.2024 позивачами надана інформація відповідно до Постанови Національного банку України від 28.07.2020 № 107 «Про затвердження положення про здійснення установами фінансового моніторингу» (а.с. 21-23).

06.03.2024 ОСОБА_5 надана інформація відповідно до Постанови Національного банку України від 28.07.2020 № 107 «Про затвердження положення про здійснення установами фінансового моніторингу» щодо отримувача страхового відшкодування (страхової виплати) (а.с. 21-23).

26 лютого 2024 року ОСОБА_1 складена заява про склад сім`ї, в якій зазначає, що на момент смерті потерпілого, на утриманні померлого знаходилися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.24).

25 грудня 2024 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023090000000712 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (а.с. 25).

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до Полісу №АТ4558677, була застрахована в Акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС» (приватна) (а.с. 26).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видали довіреності, посвідчені нотаріально, Товариству з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР АВТОВИПЛАТ ПОЛІС» на представництво їхніх інтересів по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 24 грудня 2023 року, в результаті якої загинула ОСОБА_4 (а.с. 27-28).

Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» надано директору Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР АВТОВИПЛАТ ПОЛІС» ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відповідь щодо необхідності надання додаткових документів (а.с.29-30, 77-78).

Згідно товарного чеку від 18.04.2024, видаткової накладної № ПП-000110 від 18.04.2024, акту № 2141 здачі - прийняття робіт (надання послуг) по виготовленню та встановленню пам`ятника, був придбаний пам`ятник та виконані роботи з встановлення пам`ятника на суму 150 000,00 гривень (а.с. 34-40).

Позивачами здійснено розрахунок пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 05 червня 2024 року по 11 жовтня 2024 року (а.с. 70-71).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Стаття 15 Цивільного кодексу України надає кожній особі має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У пунктах 8-9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України зазначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 1 Закону України "Про страхування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV від 01.07.2004 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за приписами статті 3 якого метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (статті 9, 22 - 31, 35, 36 Закону України № 1961-IV).

З огляду на зазначене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, страховик у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові), або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконати інші умови договору.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно зі статтею 990 Цивільного кодексу України та частини першої статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За змістом вищезазначених правових норм, настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

За частинами першою-другою. п`ятою статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судом встановлено, що 24 грудня 2023 року приблизно о 21 годині 36 хвилин ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , та, рухаючись ділянкою автодороги Т0906 «Івано-Франківськ – Надвірна», що у с. Черніїв Івано-Франківського району в напрямку м. Івано-Франківська, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 . Внаслідок отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди травм пішохід ОСОБА_4 загинула на місці події.

25 грудня 2024 року за фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023090000000712 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до Полісу №АТ4558677, була застрахована в Акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС».

Позивачі зверталися до відповідача із заявами про виплату страхового відшкодування, а також були додані документи, що витребувалися страховиком.

На час розгляду даної справи страхове відшкодування позивачам не виплачено.

Відповідач у відзиві вказує на те, що відповідно до вимог статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" , якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Суд вважає таке твердження помилковим, оскільки кримінальне провадження здійснюється з метою встановлення вини водія у вчиненому кримінальному правопорушенні, при цьому у цивільно-правових відносинах із відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, присутня презумпція вини.

Більше того, відповідно до статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З цього вбачається, що наявність чи відсутність вини водія у вчиненні кримінального правопорушення не має правового значення для розгляду страхової справи, яка за своєю правовою природою є цивільно-правовим відношенням.

Згідно з пунктом 35.1. статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення - про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до пункту 35.2. статті 35 даного Закону до заяви додаються:

а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа:

б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не потерпілим або його законним представником;

в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку с за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;

г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;

ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого;

д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;

е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника;

є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Отже, положення статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не містять вимог щодо подання разом із заявою про виплату страхового відшкодування доказів на підтвердження вини страхувальника у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди .

Пунктом 36.1 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні, страхового відшкодування (регламентної виплати).

Прийняття рішення про зупинення розгляду справи Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено.

Таким чином, прийняття відповідачем рішення про зупинення строків розгляду у виплаті страхового відшкодування через відсутність постанови/вироку суду, порушило право потерпілих на отримання страхового відшкодування, що і підтвердив у своїх висновках суд першої інстанції, вказавши, що "відповідно до ухвали Верховного Суду України від 19 жовтня 2011 року у справі № 6-208св10 під справою, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства мається на увазі справа, порушена у встановленому законом порядку, що розглядається відповідним судом. Порушення кримінальної справи органами досудового слідства не є підставою для зупинення провадження у справі.

Верховний Суд України 03 грудня 2014 року при розгляді цивільної справи №6-183цс14 зробив правовий висновок, відповідно до якого законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Матеріалами справи встановлено, що факт настання страхового випадку ніким у справі не оспорюється та зафіксований правоохоронними органами.

Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023090000000712 від 25 грудня 2024 року за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, чим і підтверджується факт настання вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди та її обставини.

Тобто витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент подачі позову вирок у кримінальній справі не ухвалений, а розмір завданої шкоди чітко встановлений положенням статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

До того ж з матеріалів справи не вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок умислу потерпілої ОСОБА_4 або непереборної сили.

За таких обставин позивачі надали всі необхідні для виплати документи, а встановлення вини у цьому випадку не є ключовим відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України.

До того ж до страховика в рамках кримінального провадження вимог про стягнення страхового відшкодування заявлено не було, відтак результати розгляду кримінального провадження жодним чином не стосуються даного предмету розгляду, адже кримінальне провадження здійснюється з метою встановлення вини водія у вчиненому кримінальному правопорушенні, що регулюється нормами Кримінального процесуального кодексу України, в той час, як у цивільно-правових відносинах із відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, присутні презумпція вини.

Зазначене підтверджуються актуальною практикою Верховного Суду, зокрема, правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі №242/1930/21 та позицією Верховного Суду, яку викладено у постанові від 5 жовтня 2022 року у справі №208/4598/21, у яких вказано про необхідність розмежуванні правовідносин, а саме "відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ".

З зазначеного вбачається, що наявність чи відсутність вини водія у вчиненні кримінального правопорушення не має правового значення для розгляду страхової справи, яка за своєю правовою природою є цивільно-правовим відношенням.

Тому доводи відповідача з приводу припинення перебігу строку прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування є неспроможними з огляду на те, що відповідно до преамбули Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", він регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, у порушення наведених вище норм матеріального закону, Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», отримавши інформацію про дорожньо-транспортну пригоду, не вчинило дій передбачених статтею 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не встановивши підстав для відмови у прийняття такого рішення згідно статті 37 цього Закону, не оспорюючи обставини страхового випадку і заявлені членами сім`ї загиблої вимоги про відшкодування моральної шкоди та витрат на поховання, рішення про здійснення страхового відшкодування не прийняла, як і не прийняла рішення про відмову у їх задоволенні, вирішило у не визначений законом спосіб призупинення розгляду заяви про виплату страхового відшкодування через відсутність на даний час документального підтвердження даних про винну особу, у зв`язку із не набранням законної сили судового рішення за результатом розгляду кримінальної справи.

Згідно частини першої статті 1201 Цивільного кодексу України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, – МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Пунктом 27.4 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно Постанови Правління Національного банку України «Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 109 від 30 травня 2022 року, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди діяли такі ліміти страхового відшкодування, а саме: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 160 000 гривень на одного потерпілого; за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 320 000 гривень на одного потерпілого.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь кожного з позивачів страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 200 (сорок тисяч двісті) гривень 00 копійок підлягають задоволенню.

З наданих стороною позивача доказів вбачається, що позивачем ОСОБА_1 були понесені витрати на поховання у розмірі 80400,00 гривень, тому дані витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача 1.

Щодо стягнення пені, трьох процентів річних та індексу інфляції, то суд виходить з наступного.

Статтею 20 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховик при настанні страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 992 Цивільного кодексу встановлено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

У випадках, пов`язаних із простроченням страховиком строків виплати страхового відшкодування за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ), слід керуватися статтею 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У разі, якщо позивач виконав свій обов`язок щодо подання страховику відповідних документів та підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування відсутні, страховик зобов`язаний провести виплату страхового відшкодування у 90-денний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування.

З урахуванням відсутності підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування в повному обсязі, передбачених статтею 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та наданням усіх необхідних для прийняття рішення документів, передбачених статтею 35 зазначеного Закону, можна дійти до висновку, що відповідач недобросовісно прострочив виконання зобов`язань із виплати страхового відшкодування.

Згідно пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 452/3519/15 (провадження № 61-14973св18) зазначено, що: "правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти річних, так само як інфляційні втрати, нараховані на суму боргу, не входять до складу грошового зобов`язання і, на відміну від пені, не є грошовою санкцією за порушення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Інфляція — це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується росток цін на товари і послуги (пункт 2 методологічних положень щодо організації статистичних спостережень за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індекс} споживчих цін, що затверджені наказом Державного комітету статистики від 14.11.2006 №519 ).

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції виконується шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Постановою Верховного Суду України від 1 жовтня 2014 року по справі №6-113/цс14, викладена правова позиція №113цс14, згідно якої за змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 924/633/20 Верховний Суд зазначає, що відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків).

Виходячи із положень зазначеної норми та постанови Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року по справі №4/720, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Тобто позивач, хоча і не є стороною договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного відповідачем, але наділяється правами за цим договором: на їхню або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування. Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач зобов`язаний був сплатити страхове відшкодування позивачам у визначений договором час, проте призупинив виплату.

Стягнення штрафних санкцій у даній справі є похідною позовною вимогою, а тому підлягає задоволенню при прийнятті рішення про стягнення страхового відшкодування, як основної позовної вимоги.

Суд погоджується з розрахунками, наданими позивачами, оскільки даний розрахунок є чітким, повним та розгорнутим по окремим категоріям. Даних на його спростування матеріали справи не містять та судом не встановлено.

Таким чином, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача на користь позивача 1 ОСОБА_1 пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 11 081 (одинадцять тисяч вісімдесят одна) гривня 36 копійок, три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 1 275 (одна тисяча двісті сімдесят п`ять) гривень 20 копійок, інфляційні втрати у розмірі 3 392 (три тисячі триста дев`яносто дві) гривні 72 копійки, усього 15 749 (п`ятнадцять тисяч сімсот сорок дев`ять) гривень 28 копійок, та на користь позивача 2 ОСОБА_2 пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 3 693 (три тисячі шістсот дев`яносто три) гривні 79 копійок, три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) гривня 07 копійок, інфляційні втрати у розмірі 1 130 (одна тисяча сто тридцять) гривень 91 копійка, а всього разом 5 249 (п`ять тисяч двісті сорок дев`ять) гривень 77 копійок.

Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4, 10-13, 15, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, та стягнення страхового відшкодування – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 200 (сорок тисяч двісті) гривень 00 копійок та відшкодування витрат на поховання у розмірі 80 400 (вісімдесят тисяч чотириста) гривень 00 копійок, усього 120 600 (сто двадцять тисяч шістсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 11 081 (одинадцять тисяч вісімдесят одна) гривня 36 копійок, три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 1 275 (одна тисяча двісті сімдесят п`ять) гривень 20 копійок, інфляційні втрати у розмірі 3 392 (три тисячі триста дев`яносто дві) гривні 72 копійки, усього 15 749 (п`ятнадцять тисяч сімсот сорок дев`ять) гривень 28 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243, на користь ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 200 (сорок тисяч двісті) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243, на користь ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 3 693 (три тисячі шістсот дев`яносто три) гривні 79 копійок, три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) гривня 07 копійок, інфляційні втрати у розмірі 1 130 (одна тисяча сто тридцять) гривень 91 копійка, а всього разом 5 249 (п`ять тисяч двісті сорок дев`ять) гривень 77 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач 1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач 2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243, місцезнаходження: пр. Берестейський, буд.65, м. Київ, 03117.

Повний текст рішення складено та підписано 23 січня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.