Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №214/1014/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1014/25

2/214/2204/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Євтушенка О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Авдєєва М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/1014/25 за позовною заявою представника ОСОБА_1 – адвоката Штеця Івана Івановича до ІНФОРМАЦІЯ_1 /Військова частина НОМЕР_1 / про відшкодування моральної шкоди, -

представники: від позивача - адвокат Штець І.І., від відповідача – Барановська О.О.,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Штець І.І., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 04.02.2025, в якій просив суд: стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 50 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 25.11.2024 близько 01.30 год. уповноваженою посадовою відділу активних заходів головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_2 прикордонного загону, під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в районі с. Ракошино Мукачівського р-ну Закарпатської обл., в ході перевірки документів, ОСОБА_1 здійснив спільно з ОСОБА_2 злісну непокору законній вимозі військовослужбовця ДПСУ під час безпосереднього виконання ним службових обов`язків щодо перевірки документів, що посвідчують особу, а саме, вдався до втечі та неодноразову законну вимогу зупинитися відмовився виконувати, після чого був затриманий, тобто, вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.185-10 КУпАП. Із зазначеним в протоколі позивач категорично не погоджувався та подав до суду клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення. Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2024 у справі №305/9806/24 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП, на підставі ч.1 п.1 ст.247 КУпАП. Постанова суду набула законної сили. Таким чином, внаслідок незаконного складання протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду. Дана ситуація вплинула на його емоційний стан, він хвилювався, змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого звичного життя, яке змінилося через необхідність доводити свою невинуватість в суді, залучення до участі в справі захисника. Також, позивач у результаті неправомірних дій відповідача відчув душевні страждання приниження його честі та гідності, пов`язаних із фактом притягнення його до адміністративної відповідальності, відбулися неприємні зміни у його житті. У даному випадку таким тривалим порушенням його конституційних прав і свобод, йому завдано суттєвої моральної шкоди, оскільки відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, якого він не вчиняв. Внаслідок описаних подій позивач був схвильованим, стривоженим, приниженим, зазнав моральних страждань, які полягали у зміні організації способу життя; тривалості часу протягом якого був змушений приймати заспокійливий препарат «Валеріана», докладати значні зусилля щоб довести незаконність дій працівників посадових осіб органів державної влади, звертатись за допомогою до адвоката. Все це потребувало часу, коштів та спричинило перебування позивача в стані постійного стресу, що в свою чергу сильно відобразилось на особистому житті. Крім того, ОСОБА_1 був незаконно затриманий працівниками НОМЕР_2 прикордонного загону та утримувався в обласному ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також до останнього працівники РТЦК не допускали захисника, що підтверджується заявами про прийняття та реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення № 24661, № 24665, № 8790, № 8791, № 8774. Відтак, закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. З урахуванням вищенаведеного та права на відновлення порушеного права, а також з огляду на принципи поміркованості, розумності та справедливості, представник вважає необхідним визначити до відшкодування завдану позивачу моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. 00 коп., які слід стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача.

Ухвалою суду від 27.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами, представник відповідача через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала відзив на позов. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , представник відповідача зазначила, що позивачу має бути відмовлено у задоволенні вимог щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди у зв`язку з тим, що: 1) відсутній факт заподіяння шкоди рішеннями, діями чи бездіяльності позивачу; 2) відсутній причинно-наслідковий зв`язок між заявленою шкодою і рішенням, діями чи бездіяльністю «заподіювача»; 3) факт заподіяння позивачеві моральних страждань не підтверджений жодним доказом; 4) факт розміру (інтенсивності) заподіяння позивачеві моральних страждань не підтверджений жодним доказом; 5) відсутні обставини, які б вказували, на чому ґрунтується розмір заявленої моральної шкоди, яким чином вона обрахована та якими доказами доводиться; 6) розмір моральної шкоди визначений позивачем (50 000 грн. 00 коп.) є неспівмірним, нерозумним та несправедливим. Представник відповідача вважає, що заявлений розмір моральної шкоди має на меті завдання збитків відповідачу та особисте збагачення позивача. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення, що узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц. Сам обов`язок доведення наявності шкоди у справах за позовами до органів Державної прикордонної служби України, наявність протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди саме тими діями, які встановлені судом. Разом з тим, позивач не доводить існування жодної складової деліктного зобов`язання, наявність матеріальної та моральної шкоди та її розмір. Також, звертає особливу увагу, що в протоколі про адміністративне затримання позивач власноручно зазначив, що претензій не має. Також, як у позовній заяві, так і доказах, долучених до позову, позивач зазначає, що незаконно утримувався у ТЦК та СП, а також про їх незаконну поведінку, що доводить талонами-повідомленнями ЄО, а не про дії та поведінку посадових та службових осіб НОМЕР_2 прикордонного загону. Разом з тим, складання протоколу не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до ст.ст.283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішене лише судом, а сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.

05.03.2025 представник позивача через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подав відповідь на відзив, наведені в якій доводи є тотожними із формулюванням обґрунтування пред`явлених вимог, викладеним у позові.

06.03.2025 від представника відповідача через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що у матеріалах справи дійсно міститься копія постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі 303/9806/24 від 09.12.2024 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.185-10 КУпАП. Разом з тим, наданими доказами доведений лише факт відсутності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП. При цьому, позивач не надав будь-яких доказів того, що він зазнав моральних страждань, зміни організації способу життя, лікування тощо, не надав доказів (у тому числі висновку психологічної експертизи) про можливий розмір компенсації за завдані страждання (моральну шкоду), а також не заявляв клопотання про забезпечення доказів, у тому числі й шляхом призначення експертизи. Із постанови у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності вбачається, що він не з`являвся в судове засідання для участі у розгляді адміністративних матеріалів щодо нього, тобто він проявив процесуальну байдужість, адже жодних доказів поважності його неявки для розгляду адміністративних матеріалів не надано. За наведених обставин не вбачається той факт, що він особливо переживав у ситуації, що склалася у зв`язку із притягненням його до адміністративної відповідальності, адже в такому випадку він мав би докладати усіх зусиль, а не покладатися легковажно на суд, який розглядає матеріали, що свідчило б про справжність його хвилювань та зміни організації його звичного життя тощо. Помилкове складення щодо позивача протоколу про адміністративне правопорушення не призвело до завдання моральної шкоди позивачеві, оскільки позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявність такої шкоди та причинно наслідкового зв`язку між діями військовослужбовців та його моральними стражданнями, а також розміру такої шкоди. Отже, позивачем не доведено усіх складових деліктної відповідальності, тому неможливо встановити наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди задля її відшкодування відповідності до вимог ст.ст.23, 1173 ЦК України.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, зважаючи на те, що жоден із учасників справи не заявив про свою участь в судовому засіданні.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Суд, врахувавши позицію сторін, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 у відношенні ОСОБА_1 25.11.2024 було складено протокол про адміністративне правопорушення, за змістом якого 25.11.2024 близько 01.30 год. уповноваженою посадовою відділу активних заходів головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_2 прикордонного загону, під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в районі села Ракошино Мукачівського району Закарпатської області, під час перевірки документів, ОСОБА_1 здійснив спільно з ОСОБА_2 злісну непокору законній вимозі військовослужбовця ДПСУ під час безпосереднього виконання ним службових обов`язків щодо перевірки документів, що посвідчують особу, а саме, вдався до втечі та неодноразову законну вимогу зупинитися відмовився виконувати, після чого був затриманий. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ч.2 ст.23 Закону України «Про державну прикордонну службу України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.185-10 КУпАП.

Цього ж дня посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено протокол про адміністративне затримання ОСОБА_1 . Після звільнення ОСОБА_1 було повернуто його особисті речі, документи з відсутністю претензій з боку останнього, підтвердженням чому є підпис ОСОБА_1 у відповідній графі протоколу.

Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2024 у справі №305/9806/24, що набрала законної сили 20.12.2024, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП, на підставі ч.1 п.1 ст.247 КУпАП.

Звертаючись до суду з позовом, адвокат Штець І.І., діючи в інтересах ОСОБА_1 , вказував, що внаслідок незаконного складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду. Закриття судом справи за відсутністю в діях позивача складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, на думку представника позивача, підтверджує незаконність дій співробітників ІНФОРМАЦІЯ_1 , якими було складено протокол, що презюмує завдання позивачеві моральної шкоди, яку він просив стягнути в порядку безспірного списання за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог щодо підстав відшкодування моральної шкоди у спірних правовідносинах, суд виходить з такого.

Згідно зі ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст.1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.

У спірних правовідносинах шкода відшкодовується на загальних підставах, визначених ст.1174 ЦК України, а тому обов`язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди є встановлення протиправності у діях працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади (тут і далі – йдеться також й про органи місцевого самоврядування, про що не зазначається з огляду на обставини цієї справи) у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, від 03.09.2019 у справі №916/1423/17).

При зверненні до суду з позовом в обраний спосіб захисту, позивач, діючи через представника, як за преюдицію заподіяння йому моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.185-10 КУпАП прийняв постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2024 у справі №305/9806/24, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

У постанові від 22.01.2025 у справі №335/6977/22 Великою Палатою Верховного Суду наведено правовий висновок, чи є факт складання протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи судом у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення підставою для відшкодування моральної шкоди особі, стосовно якої складено протокол. Аналізуючи правову природу протоколу про адміністративне правопорушення Великою Палатою Верховного Суду констатовано, що на уповноважену особу під час складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення покладено обов`язок зафіксувати всі обставини скоєння порушення з визначенням особи, яка за встановленими обставинами та з високим ступенем вірогідності вчинила адміністративне правопорушення, скласти стосовно такої особи протокол про адміністративне правопорушення та надіслати його до суду. Водночас, на такого суб`єкта владних повноважень під час складення протоколу про адміністративне правопорушення покладено відмінну функцію ніж та, яку має виконати суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду ще у постанові від 13.03.2019 у справі №712/7385/17 сформулювала висновок, що дії суб`єкта владних повноважень щодо складання протоколу без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують її права.

Велика Палати Верховного Суду також вже досліджувала питання порядку оскарження дій працівників поліції у разі складання протоколу про адміністративне правопорушення та у постанові від 19.06.2019 у справі №638/3490/18 сформулювала з цього приводу відповідні висновки. Так, складання протоколу є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол не є рішенням суб`єкта владних повноважень. Протокол є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи. Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб`єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу. Розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, сукупно з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Аналогічні висновки з цього приводу також наведені у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 752/5417/19.

У п.п.75, 76 постанови від 22.01.2025 у справі №335/6977/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення суб`єктами владних повноважень під час складання протоколу усіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень та за відсутності ознак свавільності таких дій, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який сам по собі підтверджує протиправність дій цих осіб щодо складання такого протоколу. При невстановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії таких осіб щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій цих осіб під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.

З огляду на загальні засади доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і яким є розмір її відшкодування. Вирішувати такі спори потрібно з урахуванням того, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Відтак позивач, звертаючись до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, повинен довести, що внаслідок протиправних дій працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення йому була заподіяна моральна шкода, зазначити, у чому вона проявлялася, а також обґрунтувати розмір її відшкодування. Верховний Суд у постановах від 20.03.2019 у справі № 918/203/18 та від 28.10.2020 у справі № 904/3667/19 вказував, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідкового зв`язку такої поведінки із завданою шкодою.

Саме лише задоволення скарги щодо неправомірності дій працівників правоохоронного органу не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями працівників (посадових осіб) такого органу та завданою шкодою. Причинний зв`язок (як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди) між протиправною поведінкою та шкодою проявляється у тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням особи до адміністративної відповідальності, встановлення протиправного характеру дій посадових осіб, які склали протокол про адміністративне правопорушення, не може оцінюватись як преюдиційний факт завдання моральної шкоди особі, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, і як наявність причинно-наслідкового зв`язку між цими обставинами.

Разом з тим, суд зауважує, що у разі закриття судом справи про адміністративне правопорушення з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення, відшкодування шкоди особі, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, здійснюється на загальних підставах, передбачених ст.1174 ЦК України, а положення ст.1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не є застосовними (п.103 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №335/6977/22).

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд враховує той факт, що постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2024 у справі №305/9806/24, що набрала законної сили 20.12.2024, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП, на підставі ч.1 п.1 ст.247 КУпАП. Мотиви прийняття судом такого рішення зводяться до того, що з матеріалів справи неможливо встановити факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки матеріали справи не містять належних доказів злісної непокори ОСОБА_1 законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, зокрема, пояснень свідків або очевидців події, відеофіксацією події, тощо.

Тобто відсутність складу адміністративного правопорушення у діях позивача встановлена судом за результатами оцінки всіх доказів у справі, що у свою чергу не доводить очевидної протиправності дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Суд зауважує, що постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2024 у справі №305/9806/24 не встановлено невідповідність самого протоколу про адміністративне правопорушення, складеного у відношенні ОСОБА_1 , вимогам закону, зокрема ст.256 КУпАП, та того, що на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення дії суб`єктів владних повноважень були протиправними.

В обґрунтування пред`явлених вимог представник позивача посилався також на звернення щодо незаконного затримання та утримання ОСОБА_1 , зареєстровані в ЖЕО за №№8790, 8791 від 29.11.2024 №8774 від 28.11.2024, та кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42024070000000175 від 25.11.2024 за ч.2 ст.332 КК України, однак не надав суду жодних доказів щодо результатів розгляду заяв (звернень), ходу кримінального провадження, кінцевого рішення (у разі наявності), а у випадку неможливості самостійного надання – не ставив питання про їх витребування у порядку, встановленому законом (ст.84 ЦПК України). Суд акцентував увагу на доцільності таких доказів для розгляду справи ще до відкриття провадження у справі в ухвалі від 17.02.2025. Проте, сторона позивача це проігнорувала та обмежилась поданням доказів на власний розсуд в обсязі, наявному при зверненні до суду.

Ураховуючи те, що у спірних правовідносинах закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося не через невідповідність протоколу вимогам закону або через інші протиправні дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , доказів оспорювання таких дій та визнання їх протиправними чи свавільними матеріали справи не містять, а усі наведені позивачем доводи щодо спричинення йому моральної шкоди ґрунтуються виключно на припущеннях без доказового підтвердження їх дійсності, суд дійшов висновку, що оскільки у справі не встановлено підстав, визначених ст.1174 ЦК України для відшкодування шкоди, у позивача не виникло право на відшкодування моральної шкоди, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує положення ст.141 ЦПК України, звільнення позивача від сплати судового збору та ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим витрати по сплаті судового збору підлягають компенсації за рахунок держави. Правові підстави для компенсації інших судових витрат, понесених позивачем, відсутні.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог представника ОСОБА_1 – адвоката Штеця Івана Івановича до ІНФОРМАЦІЯ_1 /Військова частина НОМЕР_1 / про відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Судові витрати покласти на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати ухвалення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складене та підписане 21.01.2026.

Суддя О.І. Євтушенко