Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №205/7599/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 205/7599/25

Провадження № 2/202/836/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу № 205/7599/25 за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»

до

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.10.2021 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» було укладено кредитний договір № 4659841. Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 2500,00 грн зі строком кредитування на 15 календарних днів; процентна ставка – 0,01% в день. Первісний кредитор виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору.

26.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 26-07/2024, у відповідності до умов якого, ТОВ «МІЛОАН» відступає ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає права вимоги за плату та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 року, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4659841 в сумі 10003,75 гривень, з яких: 2500,00 гривень – прострочена заборгованість за кредитом; 7503,75 гривень – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Крім того, 26.10.2021 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено кредитний договір № 2508855. Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 3100,00 грн зі строком кредитування на 30 календарних днів; процентна ставка - 1,99% в день. Первісний кредитор виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору.

05.05.2023 року було укладено Договір факторингу № 05052023, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2508855.

23.05.2024 було укладено Договір Факторингу № 23/05/24 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2508855. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024 року, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2508855 в сумі 8545,39 гривень, з яких: 3061,69 гривень – прострочена заборгованість за кредитом; 5483,70 гривень – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_4 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за кредитним договором № 4659841 в розмірі 10003,75 грн, кредитним договором № 2508855 в розмірі 8545,39 грн, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» загальний розмір заборгованості 18549,14 грн, а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3028 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 9000 гривень.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 11 серпня 2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

22.08.2025 відповідачем ОСОБА_5 подано відзив, з якого випливає, що вона з позовними вимогами не згодна у зв`язку з тим, що в договорах, наданих позивачем, зазначена не її адреса місця проживання, в договорі № 2508855 від 26.10.2021 в графі «Контактні дані третьої особи» зазначені дані батька, що не відповідає дійсності, в довідці про ідентифікацію ТОВ «МІЛОАН» за договором № 4659841 від 26.10.2021 вказана не її дата народження, в анкеті-заяві на кредит № 4659841 від 26.10.2021 зазначено місце роботи, яке не відповідає дійсності, а в листі ТОВ «Універсальні платіжні рішення ТОВ «УПР» від 04.03.2024 № 41226 зазначено, що кошти були перераховані на платіжну карту НОМЕР_1 , яка ніколи в неї не була, і це все підтверджується наданим документами. Просила в позові відмовити у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, натомість подав заяву про розгляд справи у відсутність позивача, позов підтримав та просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 26.10.2021 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» було укладено кредитний договір № 4659841, який підписаний за допомогою електронно-цифрового підпису. Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 2500,00 грн зі строком кредитування на 15 календарних днів; процентна ставка – 0,01% в день. Первісний кредитор виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору.

Позивач факт перерахування відповідачеві кредитних коштів підтверджує квитанцією АТ КБ «Приватбанк» щодо переказу коштів згідно договору 4659841, в якій наявні відомості про здійснення переказу 26.10.2021 на суму 2500,00 грн на картку/рахунок VISA 414943*53, номер транзакції в системі LiqPay ID платежу 1804559880, order ID 1e3517a7-c1f2-46c8-a9f6-2021b623c087_637708785, термінал I01306PL.

Інших доказів, які б могли підтвердити факт перерахування відповідачеві кредитних коштів, матеріали справи не містять.

Крім того, 26.10.2021 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено кредитний договір № 2508855, який підписаний за допомогою електронно-цифрового підпису. Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 3100,00 грн зі строком кредитування на 30 календарних днів; процентна ставка - 1,99% в день. Первісний кредитор виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору.

Позивач факт перерахування відповідачеві кредитних коштів підтверджує листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» № 41226-0403 від 04.03.2024 щодо переказів коштів на картки клієнтів згідно договору № ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, в якому наявні відомості про здійснення переказу 26.10.2021 07:26:05 на суму 3100,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 116316421, призначення платежу: зарахування 3100 грн на картку НОМЕР_1 .

Інших доказів, які б могли підтвердити факт перерахування відповідачеві кредитних коштів, матеріали справи не містять.

Додатково позивачем клопотання про витребування доказів щодо перерахування коштів відповідачу до суду не надходило.

Суд також встановив, що 26.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 26-07/2024, у відповідності до умов якого, ТОВ «МІЛОАН» відступає ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає права вимоги за плату та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 року, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4659841 в сумі 10003,75 гривень, з яких: 2500,00 гривень – прострочена заборгованість за кредитом; 7503,75 гривень – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Крім того, 05.05.2023 року було укладено Договір факторингу № 05052023, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2508855.

23.05.2024 було укладено Договір Факторингу № 23/05/24 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2508855. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024 року, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2508855 в сумі 8545,39 гривень, з яких: 3061,69 гривень – прострочена заборгованість за кредитом; 5483,70 гривень – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Тобто договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх його істотних умов у належній формі. При цьому момент укладення може бути різним залежно від типу договору: для консенсуальних договорів момент досягнення згоди, для реальних момент передачі майна чи вчинення дії, а для договорів, що потребують нотаріального посвідчення чи державної реєстрації момент їх вчинення.

Відповідно до положень статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вже зазначалось вище, на підтвердження факту перерахування кредитних коштів за вищевказаним договором позивач надав суду лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР», яке надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків, та квитанцію АТ КБ «Приватбанк».

Водночас ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» і АТ КБ «Приватбанк» хоча і підтверджують факт зарахування грошових коштів на банківську картку НОМЕР_2 , однак відомостей про держателя банківської картки, його фінансовий номер та інформацію про рух коштів по картці не надало, оскільки банком-емітентом картки є АТ «ПриватБанк».

При цьому документів, які б могли підтвердити, що банківська картка з номером НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Позивач, маючи можливість засобами підсистеми «Електронний суд» ознайомитись із документами, які надійшли до суду, відповідного клопотання про витребування доказів від банку не подавав.

Відповідно до вимог Закону України «Про платіжні послуги» вся інформація про переказ коштів платниками знаходиться виключно у надавачів платіжних послуг, якими є банки та небанківські надавачі платіжних послуг.

Доказів на підтвердження того, що банківська картка № НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 , у матеріалах справи немає.

Відтак враховуючи, що згідно з умовами цивільного законодавства України та з умовами укладених договорів від 26.10.2021 укладення цього договору пов`язується з фактом перерахування кредитних коштів відповідачу на банківську картку, однак відповідних доказів матеріали справи не містять, відсутні підстави вважати, що договори № 4659841 і № 2508855 є укладеним.

При цьому слід зазначити, що доказами, які можуть підтверджувати наявність кредитної заборгованості боржника перед банком та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. При цьому первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Вказаний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18.

Проте у матеріалах даної справи відсутні виписки з карткового рахунку відповідача, а також будь-які інші докази, на підставі яких суд мав би можливість встановити факт належності відповідачу банківської картки з номером НОМЕР_2 , факт перерахування відповідачу на вказану картку кредитних коштів, факти витрачання та повернення кредитних коштів.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В силу зазначеного вище саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення кредитного договору та прострочення позичальником зобов`язання, факт переходу до позивача права грошової вимоги до відповідача, а на відповідача - обов`язок довести належне виконання договірних зобов`язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Так у ході розгляду справи встановлено, що на підтвердження факту перерахування коштів за договором фінансового кредиту позивачем надано листи ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР», АТ КБ «Приватбанк», які на думку позивача свідчить, що відповідачу 26.10.2021 були перераховані кредитні кошти у сумі 2500,00 грн і 3100,00 грн, маска картки № НОМЕР_2 .

Однак на переконання суду наявність самих лише таких документів, за умови відсутності інших доказів, які б могли підтвердити факт отримання кредиту відповідачем (платіжні доручення, меморіальні ордери, банківські виписки) та незаявленням позивачем клопотання про витребування доказів у разі неможливості подати докази самостійно, не є підставою для задоволення позовних вимог.

Більш того, надані ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» і АТ КБ «Приватбанк» відомості щодо переказу грошових коштів є такими, що потребують подальшого підтвердження безпосередньо у банка-емітента банківської картки.

Відтак за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що заборгованість відповідача дійсно має місце та що вона виникла саме внаслідок порушення ним умов кредитного договору, укладеного з ТОВ «МІЛОАН» і ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».

За таких підстав суд доходить висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає. З огляду на це суд не розглядає питання правомірності набуття позивачем пава вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до положень статті 141 ЦПК України, суд залишає за позивачем понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 12, 76, 81, 141, 247, 265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суддя склав 23.01.2026.

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО