Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №201/6000/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/6000/25

Провадження № 2/201/557/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Куць О.О.,

за участю секретаря судового засідання — Парімончіка Б.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 . Позивач вказувала, що вона є пенсіонеркою за віком, має проблеми зі здоров`ям. Так висновком ренгенографії від 28 жовтня 2024 року встановлено атеросклеротичний аортокардіосклероз, кальциноз клюва аорти. Згідно карточки огляду лікаря від 29 квітня 2024 року встановлено діагноз за МХК-10:110 Есенціальна (первинна) гіпертензія, рекомендовано прийом медичних препаратів. Консультативним висновком спеціаліста від 25 березня 2025 року встановлено діагноз -пресбіопія 04, рекомендовано окуляри для близу.

Позивач зазначала, що з батьком відповідача вона не перебуває у шлюбі з 12 грудня 2000 року, а вдруге вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , який розірвано 15 липня 2002 року, після чого вона більше не одружувалась.

ОСОБА_1 у позові вказувала, що її син - ОСОБА_2 до травня 2024 року проживав з нею, допомагав їй матеріально. Однак 31 травня 2024 року він уклав шлюб з ОСОБА_5 і став проживати за іншою адресою, а з березня 2025 року знов мешкає з матір`ю. Між тим, на теперішній час син не допомагає їй матеріально, проте її витрати на утримання житла, на продукти харчування, інші предмети першої необхідності значно збільшились. Розмір пенсії не дозволяє покрити всі витрати.

Між тим, відповідач ОСОБА_2 працює головним фахівцем напрямку сервісу в АТ «Універсал Банк», має стабільний дохід, відтак має можливість надавати матеріальну допомогу, а тому вона змушена звернутись до суду.

Просила стягнути із ОСОБА_2 на свою користь аліменти на її утримання у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно (а.с.1-2).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Соборного районного суду міста Дніпра Куць О.О.

Ухвалою суду від 19 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що на підставі судового наказу від 01 травня 2025 року, виданого Індустріальним районним судом міста Дніпра, з нього стягуються аліменти на утримання сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи стягнення з 30 квітня 2025 року.

З наведених підстав відповідач визнав позов частково, просив стягувати з нього на користь матері аліменти у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) (а.с. 37).

14 липня 2025 року ОСОБА_3 направила до суду заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

Заява мотивована тим, що за змістом позовної заяви ОСОБА_1 вказує, що «до травня 2024 року ОСОБА_2 проживав разом з нею, допомагав їй матеріально, а 31 травня 2024 року він уклав шлюб з ОСОБА_5 і став проживати за іншою адресою, з березня 2025 року знов мешкає з матір`ю».

Між тим вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки вона, ОСОБА_7 , та відповідач ОСОБА_2 з 2016 року мешкали разом без реєстрації шлюбу, а ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син — ОСОБА_6 .

Таким чином обставини, на які посилається ОСОБА_1 щодо проживання ОСОБА_2 з нею до травня 2024 року зазначені лише щодо встановлення факту, який не підлягатиме доказуванню при розгляді справи про поділ майна подружжя.

Крім того, ОСОБА_3 вказувала, що у провадженні Індустріального районного суду міста Дніпра знаходиться цивільна справа № 202/4209/25 про стягнення із ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дружини у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу). Таким чином, шляхом подання ОСОБА_8 позовної заяви, ОСОБА_3 намагається зменшити розмір аліментів, які є предметом спору у зазначеній цивільній справі, до 1/20 частини.

З наведених підстав ОСОБА_3 просила залучити її до участі у справі в якості третьої особи, яке не заявляє вимог щодо предмета спору (а.с. 44-46).

Ухвалою суду від 09 вересня 2025 року залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері, ОСОБА_3 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а.с. 61-62).

У поясненнях третьої особи щодо позову ОСОБА_3 зазначила щодо зловживання позивачем процесуальними правами, створення ОСОБА_8 та ОСОБА_2 штучного позову. Крім того, вказувала, що суду не були надані квитанції про нібито сплату відповідачем коштів на утримання матері, при цьому саме ці квитанції регулярно надаються відповідачем у справі № 202/4209/25 про стягнення аліментів на утримання дружини (а.с. 74-79).

У письмових поясненнях позивач ОСОБА_1 вказувала, що потребує матеріальної допомоги сина, а взаємовідносини останнього з дружиною не повинні впливати на її права (а.с.98).

Позивач надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі (а.с. 98).

Представник відповідача — адвокат Напара М.В. надала суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача, просила при ухваленні рішення врахувати позицію відповідача (а.с. 59).

Представник третьої особи — адвокат Гудим І.В. просила здійснити розгляд справи за її відсутності, а також за відсутності ОСОБА_3 .

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір`ю відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 23 травня 1993 року (а.с.7).

У шлюбі позивач не перебуває, що підтверджується свідоцтвами про розірвання шлюбу та не заперечується сторонами, а відтак не підлягає доказуванню в силу ч.1 ст.82 ЦПК України (а.с. 14, 15).

Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії № НОМЕР_2 , виданим 01 лютого 2023 року Пенсійним фондом України (а.с.9).

Розмір пенсії позивача, зокрема, за січень 2025 року становить 8305 грн., за лютий 2025 року — 8305 грн., за березень 2025 року — 8000 грн., що підтверджується Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.17-19).

У власності позивача знаходиться 23/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 на земельній ділянці 765 кв.м. з відповідними господарчими та побутовими будівлями та спорудами (а.с.20).

Висновком ренгенографії від 28 жовтня 2024 року позивачу встановлено атеросклеротичний аортокардіосклероз, кальциноз клюва аорти. Згідно карточки огляду лікаря від 29 квітня 2024 року встановлено діагноз за МХК-10:110 Есенціальна (первинна) гіпертензія, рекомендовано прийом медичних препаратів. Консультативним висновком спеціаліста від 25 березня 2025 року встановлено діагноз - пресбіопія 04, рекомендовано окуляри для близу (а.с. 10-13).

Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі.

Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

Положеннями статті 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Положення статей 202, 203 СК України, які регулюють спірні правовідносини, не передбачають врахування лише прожиткового мінімуму, встановленого законом, як безумовної умови для стягнення чи відмови у стягненні аліментів.

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково визнав позовні вимоги позивача, просив стягувати з нього на користь матері аліменти у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) (а.с. 37).

Однак суд, в силу норм ст. 206 ЦПК України, суд не приймає часткове визнання позову відповідачем, оскільки це порушує права та інтереси інших осіб, суперечить Закону.

Так в ході розгляду справи встановлено, що на підставі судового наказу від 01 травня 2025 року, виданого Індустріальним районним судом міста Дніпра, з відповідача на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи стягнення з 30 квітня 2025 року (а.с.38).

Крім того, даними ЄДРСР встановлено, що рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 20 листопада 2025 року у справі № 202/4209/25 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дружини в розмірі 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до досягнення дитиною трирічного віку, починаючи стягнення з 29 квітня 2025 року і до досягнення дитиною трирічного віку.

Вказане рішення суду набрало законної сили.

За ч. 1 ст. 127 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) та ч. 1 ст. 26 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» відрахування із зарплати можна провадити виключно у випадках, передбачених законодавством України.

Своєю чергою, звернення стягнення на зарплату пенсію, стипендію та інший дохід боржника за виконавчим документом – захід примусового виконання судових рішень, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 128 КЗпП При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.

При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку.

Згідно ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

Відповідно до статті 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позовної заяви.

У справі встановлено, що позивач є матір`ю відповідача.

Слід зазначити, що учасниками справи не спростовано, що ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги з боку сина та є непрацездатною.

З огляду на наведене, а також враховуючи наявність у відповідача інших осіб, що перебувають на утриманні (ст. 180 СК України), в силу вищевказаних норм Закону, виходячи з дотримання балансу інтересів учасників справи, суд вважає необхідним та достатнім стягувати з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 12 червня 2025 року (дата подання позову) і довічно.

У зв`язку з чим позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Розподіляючи судові витрати, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Так, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів (пункт 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»), а тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 605,60 грн.

Керуючись ст. ст. 81, 89, 141, 259, 263, 265, 274-279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері — задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи з 12 червня 2025 року і довічно.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу аліментів за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя О.О. Куць