Вирок від 19 січня 2026 р. у справі №175/7113/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/7113/25

Провадження № 1-кп/175/1059/25

2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 року с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої: судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

за участю захисника: адвоката ОСОБА_4

за участю обвинуваченого: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025052390000559 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорська Донецької області, громадянина України, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, маючого повну загальну середню освіту, не одруженого, раніше судимого:

1. 27 лютого 2024 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень 00 копійок,

обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

13 травня 2025 року, приблизно о 00 годині 30 хвилин, обвинувачений ОСОБА_5 , діючи з корисливими намірами, з умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, знаходячись у четвертому під`їзді будинку № 65 по просп. Незалежності у м. Краматорську Донецької області, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, проник до підвального приміщення вказаного будинку, звідки таємно викрав: телефонний кабель ТППеп 100х2х0,32, довжиною 35 м, загальною вартістю 2219 гривень 70 копійок, телефонний кабель ТППеп 50х2х0,4, довжиною 35 м, загальною вартістю 4292 гривні 67 копійок, чим заподіяв потерпілому АТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на загальну суму 6512 гривень 37 копійок.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене в умовах воєнного стану.

ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.

Обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 вказаного вище кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України.

В зв`язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою провину та погодився з кваліфікацією вчиненого ним злочину, а прокурор та захисник не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і під час судового розгляду обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів щодо обставин, які характеризують особистість обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання, а дослідження інших доказів у провадженні не здійснювалось. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння зазначеними вище учасниками судового провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позиції та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою в скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю та пояснив, що ним дійсно скоєне це кримінальне правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставин. В скоєному кається та просить суд суворо не карати.

В судове засідання представник потерпілого АТ «Укртелеком» не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, від нього надійшла заява про розгляд провадження за їх відсутності, покарання просить призначити відповідно до вимог закону.

ІІІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає: щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

ІV. Мотиви призначення покарання.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 раніше був судимий за вчинення кримінального поступку, судимість за вчинення якого не знята і не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став, він наразі не працює, має постійне місце мешкання, за місцем мешкання характеризується задовільно, знаходиться під динамічним спостереженням у лікаря нарколога, на обліку у лікаря психіатра як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями психічного характеру, не значиться.

Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є тяжким злочином, обставини, які пом`якшують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що зазначені обставини свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого і його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Тому обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк у межах, визначених відповідною санкцією статті (частиною статті). Разом із цим, оскільки обвинувачений скоїв це кримінальне правопорушення після постановлення вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2024 року, але до повного відбуття покарання за цим вироком, тому відповідно до положень ч. 1 ст. 71 КК України суд до покарання, призначеного за новим вироком повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При цьому за умови, коли невідбута частина покарання за попереднім вироком є основним покаранням у виді штрафу, кримінально-правова норма, передбачена ч. 1 ст. 71 КК України, конкретизується нормою, визначеною у ч. 3 ст. 72 КК України. Так, згідно з приписами ч. 3 ст. 72 КК України, основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно. Зазначені положення ч. 3 ст. 72 КК України не тільки не виключають можливості застосування положень ст.ст. 70, 71 КК України щодо призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків, але й прямо вказують на необхідність такого застосування. У той же час положення ч. 3 ст. 72 КК України передбачають не самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а лише неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань при призначенні їх за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань. Отже, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому остаточне покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 71 КК України шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень 00 копійок, за попереднім вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2024 року та на підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу виконувати належить самостійно, оскільки це покарання складанню з іншими видами покарань не підлягає. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України, так само як і положень ст. 75 КК України судом не встановлено.

V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Під час досудового розслідування обвинуваченому запобіжний захід не обирався, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України, ст.ст. 96-1, 96-2 КК України.

Питання щодо скасування арешту майна суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 174 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом повного складання покарань, до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2024 року, та остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді п`яти років позбавлення волі та штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень 00 копійок.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу – виконувати самостійно.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичної затримки на виконання вироку суду.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили – не обирати.

Речові докази: пасатижі «Авто-Техніка», чорно-жовтого кольору, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області згідно з постановою про визнання речовим доказом, – примусово безоплатно вилучити у власність держави в порядку спеціальної конфіскації згідно з ст.ст. 96-1, 96-2 КК України; мідні жила зі слідами горіння, що передані на зберігання ОСОБА_6 згідно з розпискою, – повернути законному власнику АТ «Укртелеком».

Скасувати арешт майна у кримінальному провадженні № 12025052390000559 від 13 травня 2025 року, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: