Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №462/5233/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року

м. Київ

справа № 462/5233/24

провадження № 61-7568св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявниця - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи:приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пилипенко Юрій Пилипович, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Станька Володимира Вікторовича, на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня

2024 року у складі судді Ліуш А. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 01 травня 2025 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.

2. На обґрунтування вимог заяви вказувала, що 22 січня 2024 року вона звернулася до державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради з метою перереєстрації прав на нерухоме майно, проте у проведенні реєстраційної дії їй було відмовлено.

3. Вищезазначена відмова у проведенні реєстраційної дії мотивована наявністю суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

4. З урахуванням вищезазначеного, ОСОБА_1 просила суд:

встановити факт належності їй паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , де невірно зазначено її ім`я;

встановити факт належності їй довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, де невірно зазначено її ім`я;

встановити факт належності їй договору дарування квартири АДРЕСА_1 , де невірно зазначено її ім`я;

встановити факт належності їй витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію приватним нотаріусом права власності на квартиру, де невірно зазначено її ім`я.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанції

5. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 01 травня 2025 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

6. Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 про встановлення факту належності останній паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, районний суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, мотивував своє рішення тим, що вищезазначені вимоги не підлягають задоволенню в силу приписів частини третьої статті 315 ЦПК України.

7. При цьому районний суд зауважив, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , станом на день розгляду заяви є недійсним, оскільки на його заміну, заявниці було видано паспорт у формі картки № НОМЕР_2 , який є чинним та

в якому вірно зазначено анкетні дані останньої.

8. Відмовляючи у задоволенні вимог заявниці про встановлення факту належності їй договору дарування квартири

АДРЕСА_1 , районний суд, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, мотивував своє рішення відсутністю у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості внесення відповідних змін нотаріусом, яким було посвідчено договір дарування квартири. Більше того, заявником не надано доказів на підтвердження припинення здійснення нотаріусом своєї діяльності та/або відсутності можливості внести до змісту договору відповідні виправлення.

9. Відтак, з урахуванням відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження неможливості позасудового внесення змін до відповідних документів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаних вимог.

10. Відмовляючи у задоволенні вимог заявниці про встановлення факту належності їй витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію приватним нотаріусом права власності на квартиру, суди попередніх інстанцій зауважили, що вищевказаний витяг не є правовстановлюючим документом, у зв`язку із чим факт про встановлення його належності певній особі не підлягає встановленню в порядку окремого провадження.

11. Відтак, із урахуванням вищезазначеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 у зв`язку із безпідставністю останніх.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12. У червні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Станька В. В., на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 травня 2025 року у вказаній справі.

13. Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2025 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

14. Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. У касаційній скарзі адвокат Станько В. В.просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог про встановлення факту належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документа, а саме договору дарування квартири АДРЕСА_1

від 01 листопада 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пилипенко Ю. П., а також про встановлення факту належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документа, а саме витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію приватним нотаріусом ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення зазначених вимог. В іншій частині судові рішення заявник просить залишити без змін.

16. Підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2018 року в справі № 545/1472/17 (провадження

№ 61-1584св17) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Касаційна скарга мотивована тим, що заявниця вже зверталася до суду із вимогою про встановлення факту ідентичності записів ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (справа № 462/1127/24).

18. Відтак, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 19 лютого

2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі № 462/1127/24.

19. Вищезазначена ухвала суду першої інстанції була оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду, який, залишаючи без змін останню,

у змісті постанови від 14 червня 2024 року зазначив, що заявниця вправі у таких випадках звернутися до суду із заявою про встановлення факту приналежності правовстановлюючого документу.

20. Враховуючи, що звернення до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів зумовлене висновком Львівського апеляційного суду в іншій справі, а заявниця не мала можливості захистити свої права в інший, зокрема, позасудовий спосіб, суди попередніх інстанцій, на переконання адвоката Станька В. В., мали всі підстави для часткового задоволення заяви в частині вимог про встановлення факту належності заявниці договору дарування квартири та витягу з Державного реєстру прав на нерухому майно.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно посвідки про народження, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

22. Зі змісту актового запису про шлюб №1230 від 26 серпня 1962 року судами встановлено, що ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , прізвище після державної реєстрації - ОСОБА_1 (а.с.19).

23. Згідно договору дарування квартири від 01 листопада 2017 року, ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_1 отримала квартиру

АДРЕСА_1 (а.с.8).

24. Аналогічні відомості щодо сторін договору викладені також у змісті витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, в якому у якості обдарованої особи зазначена ОСОБА_1 (а.с.9).

25. Відповідно до змісту картки платника податків від 19 січня 2024 року, паспорта громадянина України № НОМЕР_2 , довідки про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру, прізвище ім`я та по батькові вказано: ОСОБА_1 (а.с.11-12; 15).

26. У змісті довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, паспорта громадянина України НОМЕР_1 прізвище ім`я та по батькові вказано: ОСОБА_1 (а.с.13-14).

27. Відповідно до відповіді Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, адресованої ОСОБА_1 , згідно з інформацією зазначеною в ЄАІС УМП ДМС України, ОСОБА_1 документована паспортом у формі картки № НОМЕР_2 , у зв`язку з обміном паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , що виданий на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16).

28. Зі змісту відповіді Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, адресованої ОСОБА_1 , останній відмовлено у виготовленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон

у зв`язку з тим, що під час проведення процедури ідентифікації особи виявлено розбіжність в імені в базі даних Державного реєстру актів цивільного стану. Паспорт громадянина України НОМЕР_1 видано з порушеннями вимог законодавства. Роз`яснено заявниці право звернення до відділу №3 в м. Львові із заявою про одночасне оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон (а.с.17).

29. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 22 січня

2024 року №71219327 відмовлено в проведенні реєстраційних дій у зв`язку із наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (а.с.18).

30. Відповідно до висновку експерта від 06 лютого 2024 року, з урахуванням зазначеного запису імені Нілла (паспорт громадянина України, виданий 11 січня 2024 року, запис ОСОБА_1 ; картка платника податків, запис ОСОБА_1 ; довідка про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру, запис ОСОБА_1 ; актовий запис про шлюб, запис ОСОБА_3/ ОСОБА_1 ; пенсійне посвідчення, запис ОСОБА_1 ; лист Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області, запис ОСОБА_1 ), ОСОБА_1 (паспорт громадянина України виданий 29 серпня 1997 року, запис ОСОБА_1 ; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, запис ОСОБА_1 ; лист Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області, запис ОСОБА_1 ) і російською ОСОБА_1 (свідоцтво про народження, запис російською мовою ОСОБА_3 ; паспорт громадянина України виданий 29 серпня 1997 року, запис російською мовою ОСОБА_1 ) в документах, наданих для експертизи, є ідентичними (а.с.4-7).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

31. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

32. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

33. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

34. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

35. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

36. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що судові рішення оскаржуються представником ОСОБА_1 - адвокатом Станьком В. В., виключно в частині відмови у задоволенні вимог про встановлення факту належності ОСОБА_1 договору дарування квартири АДРЕСА_1 ,

у якому неправильно зазначено її ім`я, а також про встановлення факту належності ОСОБА_1 витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію приватним нотаріусом права власності на цю квартиру, у якому також неправильно зазначено її ім`я, у зв`язку з чим в іншій частині судові рішення не переглядаються.

37. У справі, що переглядається, відмовляючи у задоволенні заяви

ОСОБА_1 в частині вимоги про встановлення факту належності заявниці договору дарування, районний суд, з висновками якого погодився і апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_1 не надала, а судом не було здобуто належних та допустимих доказів неможливості внесення відповідних змін до договору нотаріусом, який посвідчив договір дарування квартири. Крім того, судами зазначено, що заявницею не подано доказів припинення нотаріусом нотаріальної діяльності та або відсутності у нього можливості внести виправлення до змісту договору.

38. Водночас, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині вимоги про встановлення факту належності заявниці витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію приватним нотаріусом права власності на квартиру, районний суд, з висновками якого погодився і апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що останній не є правовстановлюючим документом, оскільки державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

39. В повній мірі з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може погодитись з огляду на таке.

40. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

41. За загальним правилом, встановлення фактів, що мають юридичне значення відбувається в окремому провадженні.

42. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства,

в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

43. Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи

в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).

44. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

45. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

46. Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18),

від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

47. Відтак, у судовому порядку підлягають встановленню юридичні факти, які мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

48. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє

у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

49. Суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті (пункт 6 частини першої статті 315 ЦПК України).

50. Як зауважено Верховним Судом у змісті постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 (провадження № 61-10777сво20): «У порядку окремого провадження підлягає встановленню факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або в паспорті, а не у будь-яких документах».

51. Схожих висновків дійшов Верховний Суд у змісті ухвали від 25 вересня

2025 року у справі № 947/20044/23 (провадження № 61-11655ск25), у якій зауважив, що встановлення факту належності правовстановлюючих документів може бути, зокрема, зумовлене:

помилкою у вказівці прізвища, ім`я, по батькові особи, тобто коли особа мала паспортний документ, але в договорі вказано інше прізвище аніж в паспортному документі. В такому разі існує можливість вирішити це питання в позасудовому порядку;

отриманням після укладення договору паспортного документу, в якому вказане інше прізвище аніж в договорі. В цьому випадку відсутня можливість вирішити це питання в позасудовому порядку.

52. Як зауважено Верховним Судом у змісті постанови від 20 серпня 2018 року у справі № 545/1472/17 (провадження № 61-1584св17): «при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними

у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства».

53. У справі, яка є предметом касаційного перегляду, заявницею було надано до суду докази на підтвердження помилки у написанні її імені як у змісті паспортного документа, та, як наслідок, у змісті договору дарування, факт належності якого остання просила встановити.

54. Крім того, факт наявності технічної помилки в написанні імені заявниці

у змісті договору дарування квартири в суді апеляційної інстанції також підтвердив приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пилипенко Ю. П.

у змісті пояснень на апеляційну скаргу, водночас вказав на неможливість виправлення такої помилки у позасудовому порядку у зв`язку із тим, що текст договору відповідає відомостям, що містились у документах поданих на підтвердження особи обдарованої ОСОБА_1 .

55. Пунктом 6.16 розділу VI Правил ведення нотаріального діловодства

від 22 грудня 2010 року № 3253/5 (у редакції чинній на момент звернення заявника до суду) передбачено, що у разі виявлення нотаріусом у тексті нотаріального документа, який створений ним у результаті вчинення нотаріальної дії технічної помилки, яка не змінює змісту документа та не впливає на права особи(іб) щодо якої(их) було вчинено нотаріальну дію (описка, друкарська або граматична помилка), нотаріус може виправити таку помилку.

Помилка у тексті нотаріального документа виправляється у всіх примірниках такого документа одночасно.

Виправлення помилки повинно відповідати відомостям, що містяться в документах, які були подані нотаріусу для вчинення нотаріальної дії, або отримані безпосередньо з єдиних та державних реєстрів.

Виправлення технічної помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні.

При цьому всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.

56. Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що нотаріус наділений повноваженнями вносити виправлення до нотаріального документа виключно щодо технічних помилок за умови, що такі виправлення узгоджуються з відомостями, які містяться в документах, поданих для вчинення нотаріальної дії, або з інформацією, отриманою нотаріусом з державних реєстрів.

57. З урахуванням наведеного, а також того, що на момент посвідчення договору дарування заявниця мала паспортний документ старого зразка із іншим написанням її імені, нотаріус не міг усунути зазначену розбіжність у порядку, передбаченому Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5, оскільки фактично технічна помилка була відсутня через однакове написання імені заявниці у паспортному документі та у договорі дарування.

58. Водночас унаслідок отримання заявницею паспортного документа нового зразка та нової довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків написання її імені у цих документах та у договорі дарування перестало збігатися.

59. Відтак, з урахуванням установлених у справі обставин, а саме того, що анкетні дані заявниці, зазначені в тексті договору, узгоджуються з відомостями, які містилися в документах, поданих для вчинення нотаріальної дії, а також з огляду на те, що після укладення договору дарування заявниця отримала паспортний документ з іншим ім`ям, ніж зазначено в договорі, та, як наслідок, враховуючи неможливість внесення відповідних виправлень до договору в позасудовому порядку, на що, зокрема, вказано нотаріусом у поясненнях на апеляційну скаргу,

у судів попередніх інстанцій були відсутні правові підстави для відмови

в задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині вимог про встановлення факту належності їй договору дарування квартири

АДРЕСА_1 .

60. Водночас колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій у частині відмови у встановленні факту належності заявниці витягу

з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію приватним нотаріусом права власності на квартиру, оскільки такий витяг не

є правовстановлюючим документом, а видається за результатами державної реєстрації та лише підтверджує факт її проведення, а відтак касаційну скаргу

у вищезазначеній частині слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

61. В іншій частині судові рішення заявником касаційної скарги не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Відповідно до пункту 1, 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін,

а скаргу без задоволення та скасувати судові рішення повністю або частково

і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

63. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).

64. За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, що це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважаються неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Станька Володимира Вікторовича, задовольнити частково.

2. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 травня 2025 року в частині вирішення вимоги заяви ОСОБА_1 про встановлення факту належності їй договору дарування квартири скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення заяви.

3. Встановити факт належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документа, а саме договору дарування квартири

АДРЕСА_1 від 21 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пилипенко Юрієм Пилиповичем.

4. В іншій частині рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 травня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара О. В. Ступак В. В. Шипович