Вирок від 20 січня 2026 р. у справі №523/11279/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/11279/25

Провадження №1-кп/523/841/26

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

21.01.2026

Пересипський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4

в присутності обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024163040000038 від 07.05.2024 щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мар`янівка, Ширяївського району, Одеської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, перебуваючого в цивільному шлюбі, маючого на утриманні неповнолітніх дітей 2009 та 2016 року народження, УБД, маючого контузію та гіпертонію (зі слів обвинуваченого), військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , перебуваючого на фронті та безпосередньо залученого до бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , обвинувачується в тому, що він будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді командира відділення технічного обслуговування 6 зенітної ракетної батареї 2 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «молодший сержант», в порушення вимог ст. ст. ст. 3, 21, 68 Конституції України, ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в один із днів на початку листопада 2023 року, однак не пізніше 16.11.2023 року, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , діючи умисно, тобто, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та не може завадити реалізації його злочинного умислу, шляхом вільного доступу таємно викрав майно, яке належить потерпілій ОСОБА_6 , а саме: пральну машинку марки «LG», модель: WD6011С вартість якого складає 3 700 гривень 09 копійок та холодильник марки «Liberty» модель HRF-295 W, вартість якого складає 3 700 гривень 09 копійок, після чого, ОСОБА_5 місце скоєння кримінального правопорушення з викраденим майном залишив та розпорядився ним на власний розсуд, завдавши ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 7 400 гривень 18 копійок.

В судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину за пред`явленим та викладеним в обвинувальному акті обвинуваченні, крім того, пояснив суду про час, місце, спосіб та мотиви скоєного ним при вказаному вище обставинах кримінального правопорушення, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у кримінальних провадженнях та фактичні обставини скоєним ним кримінального правопорушення.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, враховуючи, що прокурор та обвинувачений не оспорювали фактичні обставини провадження та беручи до уваги, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, при цьому роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини проваджень в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин проваджень, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів кримінального провадження, що характеризують останнього.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у скоєнні кримінальному правопорушенні доведена повністю, та дії вказаної особи кваліфікує за ч. 4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання ОСОБА_5 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Судом враховується особа ОСОБА_5 , який є особою раніше не судимої, вперше вчинив кримінальне правопорушення та притягається до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, перебуваючого в цивільному шлюбі, маючого на утриманні неповнолітніх дітей 2009 та 2016 року народження, УБД, маючого контузію та гіпертонію (зі слів обвинуваченого), військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ,перебуваючого на фронті та безпосередньо залученого до бойових дій, маючого постійне місце реєстрації та проживання.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , передбачені ст.66 КК України, суд визнає: щире каяття, повне визнання своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність матеріальних збитків у потерпілої, у зв`зку із поверненням раніше викраденого майна.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, передбачені ст.67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по даному кримінальному провадженні, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини цього кримінального провадження, беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який є особою раніше не судимої, вперше вчинив кримінальне правопорушення та притягається до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, перебуваючого в цивільному шлюбі, маючого на утриманні неповнолітніх дітей 2009 та 2016 року народження, УБД, маючого контузію та гіпертонію (зі слів обвинуваченого) військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , перебуваючого на фронті та безпосередньо залученого до бойових дій, маючого постійне місце реєстрації та проживання, враховуючи наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому - щире каяття, повне визнання своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність матеріальних збитків у потерпілої, у зв`зку із поверненням раніше викраденого майна та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, беручи до уваги суспільну небезпеку та характер вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, з метою запобігання вчиненню останнім нових кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку про те, що виправлення ОСОБА_5 та недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень, можливе без його ізоляції від суспільства, із призначенням покарання у виді позбавлення волі з випробуванням (із застосуванням ст.75 КК України).

В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, передбаченого санкцією ч.4 ст.185 КК України, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі з випробуванням за вчинений злочин, судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При цьому, суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 28.05.2020року (справа №753/13972/17; провадження №51-986км20), згідно якої, Верховний Суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.

Крім того, приймаючи таке рішення, суд серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950.

Для проведення експертизи залучались експерти, у зв`язку із чим, процесуальні витрати необхідно покласти на обвинуваченого.

Долю речових доказів, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік із покладанням обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до набрання вироку законної сили обрати відносно ОСОБА_5 у вигляді особистого зобов`язання.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні в розмірі 3029,12грн. за проведення експертних досліджень - стягнути з ОСОБА_5 в повному обсязі, на користь держави.

Речові докази: пральну машину та холодильник – важати повернутими за належністю ОСОБА_6 , арешт накладений ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 14.06.2024 року на вказані речі - скасувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд м. Одеси до Судової палати по кримінальних справах Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.

Копії вироку вручити під розписку учасникам судового засідання, а також надати іншим заінтересованим особам.

Суддя ОСОБА_1