Постанова від 22 січня 2026 р. у справі №495/9168/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/9168/25

№ провадження 3/495/204/2026

ПОСТАНоВА

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

23 січня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород – Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої – одноособово судді Прийомової О.Ю.

за участю секретаря – Чибукової О.В.

справа № 495/9168/25

розглянувши у закритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області матеріали, що надійшли від Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

за ст. 172-15 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, за ст. 172-15 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 .

З протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ № 380294 від 27.11.2025 вбачається, що 02.11.2025 інспектором прикордонної служби 3 кат.-гранатометником, солдатом ОСОБА_2 отримано наказ на охорону державного кордону України, а саме: з 09:00 02.11.2025 по 09:00 03.11.2025 в прикордонному наряді «Контрольний пост» з додатковим завданням перевірки документів та транспортних засобів, організувати несення служби, шляхом перевірки документів у осіб, які прямують через транзитну ділянку автодороги «Одеса-Рені» та їх транспортних засобів. У період несення служби близько 14:00 02.11.2025 не належним чином здійснив перевірку осіб, які слідували в т/з, а саме не здійснив ідентифікацію осіб з іх документами та здійснив оформлення т/з без фіксації на бодікамеру, чим недбало поставився до виконання своїх службових обов`язків. Своїми діями діями порушив вимоги абзацу 6 п.12 глави 9 розділ ІІ «Інструкції про службу прикордонних нарядів ДПСУ, затвердженої наказом МВС № 1261, абзацу 2,8 п.2 «Інструкції прикордонних нарядів, які залучаються до несення служби в МТНС» затвердженої наказом НОМЕР_1 прикордонного загону №3220-АГ, абзаців 3, 5, 6 п.2 «Інструкції з використання автоматичної фотовідеотехніки (бодікамер)», затвердженої наказом НОМЕР_1 прикордонного загону №3220-АГ та ст.16 Статуту внутрішньої служби, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

15 грудня 2025 року до суду від захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, надійшло клопотання про закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

У мотивування вищеописаного клопотання посилається на наступне.

По-перше, будь-яких відомостей що ОСОБА_1 займає посади або виконує обов`язки, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, матеріали справи не містять.

Тобто, з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 має статус військової службової особи та є суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП.

У матеріалах справи відсутні належні докази того, що посада – інспектора прикордонної служби 3 категорії – гранатометник 3 групи інспекторів прикордонної служби ВІПС ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 », солдата, пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, чи ОСОБА_1 виконує такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Крім того в матеріалах справи відсутні будь-які нормативні акти на підтвердження повноважень ОСОБА_1 , відсутні накази та посадові інструкції, які б регулювали дії ОСОБА_1 .

У матеріалах справи взагалі відсутня посадова (службова) інструкція прикордонного наряду «Контрольний пост», тому відсутня чітка інформація про обов`язки ОСОБА_1 щодо пропуску осіб та транспортних засобів через транзитну ділянку та відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 отримував «додаткове завдання з перевірки документів та транспортних засобів та зобов`язаний організувати несення служби шляхом перевірки документів у осіб, які прямують через транзитну ділянку автодороги Одеса-Рені та їх транспортних засобів».

По-друге, висновок службового розслідування щодо того, що ОСОБА_1 здійснював оформлення транспортних засобів без фіксації на бодікамеру не відповідає дійсності.

Так, доданим до клопотання відеозаписом з бодікамери ОСОБА_1 вбачається, що 02.11.2025 року о 13:28 год. ОСОБА_1 було здійснено повну перевірку транспортного засобу марки «Мерседес», р/н НОМЕР_2 , окрім того, після перевірки військовослужбовців, які перетинали транзитну ділянку автодороги Одеса-Рені, солдатом ОСОБА_1 останні були оформлені під супровід для проїзду транзитної ділянки та внесені дані в posтермінал.

Як встановлено в самому службовому розслідуванні, о 13.13 водій т/з марки «Мерседес», р/н НОМЕР_2 надав молодшому сержанту ОСОБА_3 два службових посвідчення, після чого остання почала одразу вносити дані з посвідчень до журналу «Пропуску та обліку військовослужбовців, які перетинають транзитну ділянку автодороги сполученням «Одеса-Рені» МТНС «Маяки» впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (запис в журналі під номером 78 та 79) та через месенджер передавала інформацію про погодження проїзду даних осіб.

Уточнення підстав проїзду по службовому телефону через групу оперативного контролю НОМЕР_1 прикордонного загону молодший сержант ОСОБА_4 не здійснює.

Таким чином, зовсім інший військовослужбовець через месенджер передав інформацію про погодження проїзду осіб, які перебували в т/з марки «Мерседес», р/н НОМЕР_2 , а ОСОБА_1 було лише після перевірки військовослужбовців, які слідували у зазначеному вище транспортному засобі у ситуативній групі оформлені під супровід та внесено до posтерміналу дані по зазначеному вище транспортному засобу, і як останнімбуло зазначено в поясненнях, які містяться в матеріалах справи, на наказі на охорону державного кордону вказівок стосовно ідентифікації осіб після перевірки ситуативної групи вказівки не було.

По-третє, з матеріалів справи вбачається, що висновок за результатами службового розслідування складено 09.11.2025, наказ за результатами службового розслідування 10.11.2025, а сам адміністративний протокол лише 27 листопада 2025 року, тобто після спливу 17 діб з моменту виявлення, що свідчить про порушення норм статті 254 Кодексу.

Таким чином, уповноваженою особою на складання протоколу про адміністративне правопорушення не дотримано вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП, та складено протокол про адміністративне правопорушення з порушенням встановленого законом порядку, без поважних на те причин, відповідно, останній є таким, що отриманий з порушенням встановленого законом порядку та не може прийматись до уваги як доказ.

Крім того, звертає увагу, що в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, оскільки ця норма поширюється на військовослужбовців, а на прикордонників поширюється норма статті 172-18 КУпАП, хоча в даному випадку й недбалого ставлення до прикордонної служби не вбачається.

Статтею ч.2 ст. 172-18 Кодексу передбачено, що адміністративна відповідальність настає за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинене в умовах особливого періоду.

Таким чином, звертаємо увагу суду, що КУпАП містить чітко визначену норму про притягнення до адміністративної відповідальності особи за порушення правил несення прикордонної служби.

Також звертає увагу, що як вбачається з доданих до матеріалів справи пояснень ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , інформації щодо неналежного пропуску на транзитну ділянку автодороги сполученням «Одеса-Рені» транспортного засобу «МЕРСЕДЕС», д.н. НОМЕР_2 не надходило. З пояснень ОСОБА_8 , які містяться в матеріалах справи вбачається, що транспортний засіб «МЕРСЕДЕС», д.н. НОМЕР_2 перетнув транзитну ділянку автодороги Одеса-Рені під супровід.

З пояснень ОСОБА_9 , які містяться в матеріалах справи вбачається, що саме нею було здійснено оформлення зазначеного вище транспортного засобу та перевірено документи військовослужбовців, які перебували в ньому, зокрема зазначено, що один з військовослужбовців надав на перевірку посвідчення офіцера Збройний Сил України на ім`я підполковника ОСОБА_10 , в/ч НОМЕР_3 , який слідував спільно з майором ОСОБА_11 , службове посвідчення НОМЕР_4 , в/ч НОМЕР_3 . З їх слів стало відомо, що вони слідували у відрядження.

ОСОБА_9 по телефону представник в/ч НОМЕР_3 підтвердив зазначену вище інформацію і нею було внесено відомості до Журналу пропуску та обліку військовослужбовців, які перетинають транзитну ділянку автодороги сполученням «Одеса-Рені» та відправлене відповідне повідомлення в чат зміни прикордонних нарядів.

В свою чергу, матеріали справи не містять підтвердження, що особа, яка надала під час перевірки посвідчення офіцера Збройних Сил України, видане на ім`я підполковника ОСОБА_12 , дійсно намагалася незаконно перетнути державний кордон на вихід з України на ділянці НОМЕР_5 прикордонного загону.

Матеріали справи не містять і повних анкетних даних зазначеної вище особи (дата народження, місце проживання, громадянство). Таким чином в протоколі про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №380294 від 27 листопада 2025 року не зазначено обставин, які б свідчили про службову недбалість ОСОБА_1 , які дії він зобов`язаний був вчинити та у який спосіб, невиконання яких ставиться йому у провину.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 мав реальну можливість виконати ті чи інші обов`язки, але через недбале чи не сумлінне ставлення до них, їх не виконав.

16 січня 2026 року до суду надійшла заява особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі.

У зв`язку з чим, згідно зі ст. 268 КУпАП, суд розглядає справу за відсутності особи, відносно якої складений протокол, належним чином повідомленого про день та час судового розгляду справи, за наявними матеріалами справи.

Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, недбале ставлення військової службової особи до військової служби -

тягне за собою накладення штрафу від ста до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, -

тягне за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Несумлінне ставлення до службових обов`язків характеризує об`єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.

Також з об`єктивної сторони, дане правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.

Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою, службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. Якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків (у зв`язку з виконанням інших покладених на неї обов`язків внаслідок нетривалої роботи на посаді та за відсутності досвіду тощо), не можнаговорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним.

З наведеного вбачається, що для встановлення факту недбалого ставлення довійськової служби є необхідним встановити не тільки факт невиконаннявійськовослужбовцем певного обов`язку, але й те, що він мав місце саме внаслідок недбалості, тобто у зв`язку із тим, що особа за наявності реальної можливостівиконання своїх обов`язків проявила до них байдужість та несумлінність.

Особливий період - це період функціонування національної економіки, органівдержавної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, силоборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконаннягромадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни,незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошеннярішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовноприхованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремихїї місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації післязакінчення воєнних дій (ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку тамобілізацію»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період цеперіод, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) абодоведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введеннявоєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації,воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих їїмісцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державнійнезалежності України, її територіальній цілісності та передбачає наданнявідповідним органам державної влади, військовому командуванню та органаммісцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози тазабезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою,обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законнихінтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

17 березня 2014 року Указом Президента України № 303/2014 «Про частковумобілізацію» оголошено провести часткову мобілізацію, тобто ще з 2014 року вУкраїні розпочав діяти особливий період.

Із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введеновоєнний стан згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні», строк якого неодноразово продовжувавсята триває досі.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 65/2022 «Про загальнумобілізацію» було оголошено проведення загальної мобілізації.

Згідно ч. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут) необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов`язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до ч. 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. Об`єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби є невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби).

Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд у своїй постанові від 21.05.2021 справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином.

Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Диспозиція ст. 172-15 КУпАП передбачає спеціальний суб`єкт адміністративного правопорушення, як військова службова особа.

Поняття «військової службової особи» міститься в примітці до ст.172-13 КУпАП.

Так, під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Також і відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За приписами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З аналізу статті 252 КУпАП вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.

Суд погоджується з доводами захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, яке йому інкримінується.

Дійсно, у матеріалах справи відсутні належні докази того, що посада – інспектора прикордонної служби 3 категорії – гранатометник 3 групи інспекторів прикордонної служби ВІПС ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 », солдата, пов`язана з виконанням організаційнорозпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, чи ОСОБА_1 виконує такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Тобто, з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 має статус військової службової особи та є суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №380294 від 27 листопада 2025 року ОСОБА_1 інкримінується те, що він порушив вимоги абзацу 6 п.12 глави 9 розділ ІІ «Інструкції про службу прикордонних нарядів ДПСУ, затвердженої наказом МВС № 1261, абзацу 2,8 п.2 «Інструкції прикордонних нарядів, які залучаються до несення служби в МТНС» затвердженої наказом НОМЕР_1 прикордонного загону №3220-АГ, абзаців 3, 5, 6 п.2 «Інструкції з використання автоматичної фото- відеотехніки (бодікамер)», затвердженої наказом НОМЕР_1 прикордонного загону №3220-АГ та ст.16 Статуту внутрішньої служби, а саме період несення служби близько 14:00 02.11.2025 року не належним чином здійснив перевірку осіб, які слідували в транспортному засобі, а саме не здійснив ідентифікацію осіб із їх документами та здійснював оформлення транспортних засобів без фіксації на бодікамеру, чим недбало поставився до виконання своїх службових обов`язків.

Відповідно до вимог абзаців 3, 5, 6 п. 2 Інструкції з використання автоматичної фотовідеотехніки (бодікамер)», затвердженої наказом НОМЕР_1 прикордонного загону №3220-АГ, а саме: «П/н із завданням перевірки документів та огляду транспортних засобів зобов`язаний: при активації автоматичної фото- відеотехніки в режимі відеозапису здійснити ідентифікацію користувача шляхом направлення її об`єктива в режимі відеозапису на своє обличчя та вголос проговорює військове звання, ім`я та прізвище; під час перевірки документів камера повинна бути спрямована на обличчя особи, яка пред`являє документи; під час огляду т/з камера повинна фіксувати реєстраційний номер, вантаж, салон/багажне відділення»

З доданого до клопотання відеозапису судом встановлено, що 02.11.2025 року о 13:28 год. ОСОБА_1 було здійснено перевірку транспортного засобу марки «Мерседес», р/н НОМЕР_2 , окрім того, після перевірки військовослужбовців, які перетинали транзитну ділянку автодороги Одеса-Рені, солдатом ОСОБА_1 останні були оформлені під супровід для проїзду транзитної ділянки та внесені дані в posтермінал.

Більше того, відповідно до вимог ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Втім, з матеріалів справи вбачається, що висновок за результатами службового розслідування складено 09.11.2025, наказ за результатами службового розслідування 10.11.2025, а сам адміністративний протокол лише 27 листопада 2025 року, тобто після спливу 17 діб з моменту виявлення, що свідчить про порушення норм статті 254 Кодексу

Таким чином, уповноваженою особою на складання протоколу про адміністративне правопорушення не дотримано вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП, та складено протокол про адміністративне правопорушення з порушенням встановленого законом порядку, без поважних на те причин, відповідно, останній є таким, що отриманий з порушенням встановленого законом порядку та не може прийматись до уваги як доказ.

Безперечно недопустимим є недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, однак суд наголошує, що Україна є правовою державою, у якій керівним є принцип верховенства права, а отже до кожного, зокрема і військового, має бути застосована належна правова процедура, та ніхто не може бути притягнутий до відповідальності інакше як на підставах та в порядку встановлених законом.

Згідно із положеннями КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому, суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, та у будь-який спосіб конкретизувати пред?явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст. 129 Конституції України, та буде порушено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист.

Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Крім того, у справі "Pauland Audrey Edwards v. The United Kingdom" (№ 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що у зв`язку з недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, провадження по справі необхідно закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 33-35, 172-15 ч. 2, п.1 ч.1 ст. 247, 221, 268, 280, 283, 284, 285, 287 КУпАП, суд-

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі № 495/9168/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрити, за відсутністю події і складу інкримінованого правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становить три місяці.

Повний текст постанови складений 23 січня 2026 року.

Суддя: