Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №686/26329/24 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/26329/24

Провадження № 33/820/33/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Хмельницькому, клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Кравчуна Д.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Кравчуна Д.В., на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2025,

в с т а н о в и л а:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол ААД №669199 від 13.10.2024), та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору.

Провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ст. 122-2 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто в зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол ААД №254420 від 19.09.2024р.) закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення..

За постановою суду 13 жовтня 2024 року, приблизно о 21 год. 56 хв., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Шкода Фабіа», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Центральна, 10, с. Ружичанка, Хмельницького району, з ознаками наркотичного сп`яніння: зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість, тремтіння пальців рук. В порушення п. 2.5 ПДР України, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП «ХОЗзНПД» ХОР відмовився.

Такими діями ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 – адвокат Кравчун Д.В. подав апеляційну скаргу, з клопотанням в яких просить поновити строк на оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01.10.2025 року, по справі №686/26329/24 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , та її скасувати, провадження у справі закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

Апелянт вважає, що вказана постанова є неправомірною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи і має бути скасована. Сторона захисту стверджує, що суд першої інстанції, у порушення вимог ст.ст. 7, 9 КУпАП, допустив спрощений підхід при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, всебічно не з`ясувавши всіх обставин події у справі про адміністративне правопорушення.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог закону належним чином не з`ясував обставини справи, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не грунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та не відповідають фактичним обставинам справи.

ОСОБА_1 та захисник Кравчун Д.В., будучи належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи апеляційним судом, в судове засідання не з`явилися. Макаров Н.О. клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, захисник Кравчун Д.В. заявою від 22.01.2026 повідомив, що ним припинено повноваження захисника Макарова Н.О.

З огляду на викладене, апеляційний суд розглядає справу у відсутності ОСОБА_1 , явка якого не є обов`язковою в судове засідання апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи клопотання та апеляційної скарги, вважаю, що клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Кравчуна Д.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження слід задовольнити, а апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно з положеннями ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні 01.10.2025. Постанова суду про притягнення його до адміністративної відповідальності направлена на його адресу 23.10.2025, яку він отримав 05.11.2025, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження. За таких обставин апеляційний суд вважає, що захисник Кравчун Д.В. пропустив строк на апеляційне оскарження з поважних причин, і його слід поновити.

Відповідно до ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не є обов`язковою.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, однак не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з приписами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен, на вимогу поліцейського, пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний:

- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Поліцейські, виявивши у водія ознаки сп`яніння (алкогольного або наркотичного), який свідчить про зниження уваги та швидкості реакції водія, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язані вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог підпунктів "а" та "б" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, а водій відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до ч. 2-6 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Дані вимоги закону, при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 669199 від 13.10.2024, судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим в порушенні п. 2.5. ПДР та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за епізодом від 13.10.2024 є обґрунтованим. Зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 669199 від 13.10.2024, водій ОСОБА_1 13 жовтня 2024 року, приблизно о 21 год. 56 хв., керував транспортним засобом «Шкода Фабіа», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Центральна, 10, с. Ружичанка, Хмельницького району, з ознаками наркотичного сп`яніння: зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість, тремтіння пальців рук. В порушення п. 2.5 ПДР України, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП «ХОЗзНПД» ХОР відмовився, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Даний протокол, за своїм змістом, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений в силу ст. 255 КУпАП уповноваженою на те особою.

Крім протоколу, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, а саме, даними:

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.10.2024, в якому зафіксовані виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість, зіниці очей, що не реагують на світло;

-дослідженим в судовому засіданні відеозаписом з нагрудних камер спостереження працівників поліції.

З переглянутих судом першої та апеляційної інстанції відеозаписів вбачається, що ними зафіксовано події за участю водія ОСОБА_1 з моменту переслідування його поліцейськими і зупинки транспортного засобу до завершення складання протоколу. Із відеозаписів видно факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а саме – «Шкода Фабіа», д.н.з. НОМЕР_1 , його зупинка працівниками поліції, на запитання працівника поліції чому не зупинявся, ОСОБА_1 відповів, що втікав, тому що у нього була закладка, після чого, у водія було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, неодноразово запропоновано йому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, на що, останній, відмовився пройти такий огляд, пропонував поліцейським домовитись.

Поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 його права та наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівниками поліції було дотримано всіх законних вимог щодо їх дій при складанні адміністративного протоколу стосовно ОСОБА_1 , порушень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - з переглянутих відеозаписів виявлено не було.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд, у порушення вимог ст.ст. 7,9 КУпАП, допустив спрощений підхід при розгляді справи, в постанові не встановлено фактичних обставин правопорушення, а суд послався лише на обставини, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та обгрунтував вину лише на формально перелічених документах, та апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки судом встановлено дійсні обставини справи, на підставі наявних у справі доказах, і їм надано належну правову оцінку, що підтверджується змістом постанови суду.

ЄСПЛ наголошує, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною позицією оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд. Стаття 6 Конвенції водночас не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами (рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року). Однак вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази, тому завдання ЄСПЛ полягає, з-поміж іншого, в тому, щоб установити, чи було провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, справедливим у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Конвенція не встановлює норми про докази як такі. Отже, Суд не може, в принципі, виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, можуть бути прийняті до розгляду. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак Суд має пересвідчитися, чи було провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 (mutatis mutandis рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 року, серія А № 140, сторінка 29, пункт 46).

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про порушення поліцейськими послідовності обставин, які підлягають встановленню та порядку огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, оскільки такі доводи спростовуються переглянутим судом відеозаписом і не спростовують факт його відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, у встановленому законом порядку. Відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції зафіксовано всі обставини вказаного правопорушення з моменту зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , процедури огляду на стан наркотичного сп`яніння та подальшої неодноразової його відмови від проходження такого огляду в медичному закладі.

Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису стороною захисту не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи.

У матеріалах справи відсутні, апелянтом, під час апеляційного розгляду, не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09.11.2015 року № 1452/735, у зв`язку з чим відповідні твердження поданої апеляційної скарги є неприйнятними.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що судом першої інстанції було ретельно досліджено надані працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи та надано належну та обґрунтовану оцінку усім обставинам, що мають значення для вирішення справи.

Враховуючи наведене, в сукупності досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 ПДР України.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення у суду відсутні.

Посилання сторони захисту на інші порушення, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки подія та склад, вчиненого ним адміністративного правопорушення знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується матеріалами справи.

Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.

Місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и л а:

Поновити захиснику ОСОБА_1 – адвокату Кравчуна Д.В. строк на апеляційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2025.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2025 стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Кравчуна Д.В. – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Лариса Кулеша