Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №686/13008/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/13008/25

Провадження № 22-ц/820/199/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Порозової І.Ю. від 23 жовтня 2025 року.

Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в :

У травні 2025 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказувала, що 10.11.2013 року він уклав шлюб з ОСОБА_3 , у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 31.10.2019 року шлюб між сторонами розірвано. Рішенням рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.04.2019 року у справі №686/6737/19 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.03.2019 року і до повноліття дитини.

З жовтня 2020 року ОСОБА_5 проживав з матір`ю, а з 11.06.2023 року проживає з батьком та утримується ним. За цих обставин просив стягнути аліменти з ОСОБА_3 (зараз прізвище відповідачки - ОСОБА_6 ) на його користь на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від її доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.05.2025 року і до повноліття дитини; припинити стягнення аліментів з нього на користь ОСОБА_2 .

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.05.2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів залишено без розгляду, оскільки аналогічний позов наявний у провадженні іншого суду.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.05.2025 року і до повноліття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати як незаконне та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На її думку, суд першої інстанції не врахував, що наразі між сторонами наявний спір про визначення місця проживання ОСОБА_7 та припинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_8 , який перебуває на розгляді Чорноморського міського суду Одеської області, справа №686/4020/23. Стягуючи аліменти на користь позивача з матері ОСОБА_8 після того, як позивач самовільно протиправно змінив місце проживання дитини, відібравши її від матері, з якою залишилася проживати дитина після розірвання шлюбу за згодою сторін, суд порушив приписи ст.ст. 180, 181 СК України.

Тому ухвалення оскаржуваного рішення суду про стягнення аліментів з матері до вирішення спору щодо місця проживання малолітнього сина є передчасним та суперечить нормам ст.ст. 180, 181 СК України, за якими право на стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Суд порушив норми процесуального права, оскільки не зупинив провадження у справі до вирішення по суті основної, взаємопов`язаної справи №686/4020/23, що перебуває у провадженні Чорноморського міського суду Одеської області. Суд також проігнорував встановлений факт, що вона сумлінно, добровільно, систематично й в повному обсязі виконує свій обов`язок щодо утримання дитини. Подані нею докази підтверджують, що вона здійснює матеріальне забезпечення сина, що не враховано судом в порушення ст. 12, 76-81 ЦПК України.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з цим оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Так, встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З 11.06.2023 року ОСОБА_5 проживає з батьком ОСОБА_1 в с.Карпівці Хмельницького району.

ОСОБА_2 проживає в м.Чорноморськ Одеської області, однак регулярно приймає участь в утриманні сина шляхом перерахування коштів на його особисту банківську карту, купує одяг та продукти харчування, коли відвідує сина.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що син сторін ОСОБА_5 проживає з батьком на час подачі ним позову та на час розгляду справи, тому з метою забезпечення потреб дитини та належного її утримання з врахуванням того, що мати добровільно частково надає матеріальне утримання для сина, - слід стягнути аліменти з відповідачки на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/5 частини від заробітку (доходу) відповідачки щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.05.2025 року і до повноліття дитини.

Проте з цим висновком не можна погодитися, зважаючи на таке.

Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За ч.ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів ; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав ; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів ; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 183 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.

За змістом статті 27 Конвенції про права дитини кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Відповідно до частин 1-2 статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той з батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Отже, за своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц,від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц, від 14 серпня 2024 року у справі № 760/4661/20.

Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції не врахував, що питання участі сторін у вихованні та матеріальному забезпеченні їхнього сина вже були і є предметом судових розглядів.

Так, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.04.2019 року у справі №686/6737/19 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.03.2019 року і до повноліття дитини.

На час розгляду справи судом першої інстанції у провадженні Чорноморського міського суду Одеської області перебувала і досі перебуває справа № 686/4020/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи виконавчий комітет Хмельницької міської ради, виконавчий комітет Розсошанської сільської ради про визначення місця проживання дитини з батьком, припинення стягнення аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа виконавчий комітет Розсошанської сільської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Саме тому ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 27.05.2025 року в цій справі позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині вимоги про припинення стягнення аліментів залишено без розгляду, оскільки аналогічний позов розглядається Чорноморським міським судом Одеської області в справі № 686/4020/23.

Водночас рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 27.02.2024 року в справі № 686/23516/23, що набрало законної сили, відмовлено у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відібрання дитини і повернення матері з врахуванням наявності невирішеного спору між сторонами щодо визначення місця проживання їхнього сина ОСОБА_7 .

Отже, між сторонами як батьками малолітнього ОСОБА_4 існує спір щодо визначення його місця проживання, а також не вирішено позов ОСОБА_1 щодо припинення стягнення з нього аліментів на утримання сина на користь матері на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.04.2019 року у справі №686/6737/19.

Водночас, як підтверджено постановою Верховного Суду від 13.02.2025 року в справі № 686/23516/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відібрання дитини, за домовленістю сторін після припинення між ними подружніх відносин син ОСОБА_5 проживав з матір`ю ОСОБА_3

09.01.2020 року зареєстровано постійне місце проживання ОСОБА_9 та її сина ОСОБА_7 за письмовою згодою батька ОСОБА_1 , в АДРЕСА_1 .

В подальшому, після одруження ОСОБА_3 з ОСОБА_10 14.02.2023 року, малолітній син сторін ОСОБА_5 постійно проживав з своєю матір`ю та вітчимом в АДРЕСА_2 , навчався в Одеському ліцеї.

11.06.2023 року ОСОБА_1 забрав малолітнього ОСОБА_11 до себе на літні канікули за домовленістю з матір`ю, що поверне дитину у серпні 2023 року, до початку навчального року.

Проте відповідач не повернув у серпні 2023 року дитину до матері, без згоди матері змінив місце проживання сина, і з цього часу останній проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_3 за відсутності рішення компетентного органу про вирішення спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини.

За змістом ст.ст. 157, 160 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно; місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Отже, враховуючи, що батько всупереч нормам ст.ст. 157, 160 СК України без згоди матері змінив місце проживання дитини, а спір сторін про визначення місця проживання дитини не вирішений і відповідна справа досі перебуває в провадженні іншого суду, він на цей час не може вважатися одним з батьків, на користь якого на підставі частини 3 статті 181 СК України можуть бути присуджені аліменти на утримання дитини.

У зв`язку з цим не має істотного значення те, що дитина фактично проживає з батьком на цей час.

При цьому рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.04.2019 року у справі №686/6737/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_8 є чинним і підлягає виконанню з урахуванням статті 129? Конституції України, за якою судові рішення іменем України є обов`язковими до виконання на всій території України.

Тож задоволення позову про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина за цих обставин є передчасним та призведе до одночасного стягнення аліментів на дитину з кожної із сторін на користь іншої сторони, що створює правову колізію і є порушенням принципу правової визначеності.

З врахуванням наведених обставин суд вважає, що у цій сімейній ситуації підстави для стягнення аліментів в окремому судовому провадженні з матері на користь батька на утримання дитини відсутні.

При цьому позивач не мав перешкод у тому, щоб заявити позовні вимоги про стягнення аліментів в одному судовому провадженні, в якому має остаточно вирішуватися спір між ним та ОСОБА_2 щодо батьківської опіки над дитиною та припинення стягнення аліментів з нього на користь матері на утримання сина.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 добровільно бере участь в утриманні сина ОСОБА_8 . Дитина також може проживати з матір`ю, на користь якої стягуються аліменти на утримання сина, до вирішення спору між сторонами щодо місця проживання дитини.

З врахуванням наведеного підстави для задоволення позову відсутні, оскаржуване рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.ч.1, 6, 13 ЦПК України у зв`язку з задоволенням вимог апеляційної скарги слід компенсувати 1816,80 грн. понесених ОСОБА_2 судових витрат за подачу апеляційної скарги за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відмовити.

Компенсувати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, 1816,80 грн. понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 23 січня 2026 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк