Вирок від 21 січня 2026 р. у справі №456/4501/25 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4501/25

Провадження № 1-кп/456/198/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у залі судових засідань Стрийського міськрайонного суду Львівської області у відкритому засіданні справу на підставі обвинувального акта в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141130000819 від 02.08.2025, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стрия Львівської області, що зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 14.03.2025 (справа N?457/365/25, провадження N?3/457/176/25), яка набрала законної сили 24.03.2025, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Крім цього, ОСОБА_4 , постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 20.03.2025 (справа N?457/416/25, провадження N?3/457/188/25), яка набрала законної сили 31.03.2025, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п?ять) років.

Також, ОСОБА_4 , постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 27.03.2025 (справа N?457/406/25, провадження N?3/457/181/25), яка набрала законної сили 07.04.2025, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п?ять) років.

В подальшому, будучи обізнаним, що наведеними вище постановами Трускавецького міського суду Львівської області він позбавлений права керувати транспортним засобом ОСОБА_4 , діючи умисно, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. ст.129-1 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус судлів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об?єднаннями на всій території України, проігнорував вимоги постанов суду, вчинив дії на перешкоджання судочинству, що виразились в наступному.

Так, 28.07.2025 близько 23:20 години ОСОБА_4 , керував легковим автомобілем марки «ВАЗ 2109» н.з. НОМЕР_1 по вулиці Грабовецька, м.Стрий, Львівської області, де був зупинений працівниками ВРПП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області та під час перевірки правомірності експлуатації транспортного засобу та реєстраційних документів на нього, на законну вимогу поліцейських не пред?явив посвідчення водія, оскільки був позбавлений згідно з рішеннями суду права керувати транспортними засобоми.

Таким чином, ОСОБА_4 умисно не виконав постанови суду, що набрали законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.382 КК України.

Правова позиція сторони обвинувачення.

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений слідчим СВ Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 та затверджений прокурором Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

З огляду на обвинувальний акт прокурор вважає встановленим те, що обвинувачений ОСОБА_4 умисно не виконував постанови суду, що набрали законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Зважаючи на повне визнання обвинуваченим своєї вини, прокурор в судовому засіданні клопотав, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідити лише ті докази, які характеризують особу обвинуваченого, з долученням їх до матеріалів справи разом з письмовими доказами, що підтверджують вину.

В судових дебатах прокурор просить суд призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правова позиція сторони захисту.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та вказав, що йому було відомо про позбавлення його права керування транспортними засобами, проте обставини складались так, що йому потрібно було знову керувати транспортним засобом. Повідомив, що розкаюється у вчиненому, просить застосувати покарання у вигляді штрафу, обіцяє більше не керувати транспортними засобами протягом строку позбавлення його судом даного права. В останньому слові просить суворо не карати.

Застереження щодо обсягу досліджених доказів.

Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст. 394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що стосуються речових доказів та особи обвинуваченого.

Встановлені судом обставини та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

У силу ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Положеннями ч. 1 ст. 2 КК України передбачено, що підставою для настання кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Складом кримінального правопорушення визнається сукупність закріплених у законі України про кримінальну відповідальність ознак, за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається кримінальним правопорушенням.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, є умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, і означає повне його ігнорування, та проявляється і в перешкоджанні виконанню судового рішення, що набрало законної сили, яке полягає в активній протидії його виконанню.

Відповідно до доктрини кримінального права суб`єкт цього кримінального правопорушення може бути як спеціальним, так і загальним. Тому питання про визнання особи суб`єктом цього кримінального правопорушення необхідно було судам вирішувати диференційовано з урахуванням конкретних фактичних обставин кримінального провадження.

Суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, може бути фізична особа, не на користь якої ухвалено рішення суду та яку зобов`язано вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.

Положеннями ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Верховний Суд у постанові в справі №464/4690/20 від 08.02.2023, прийшов до висновку, що суд, призначаючи адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, обмежує його таке право на певний строк, що призводить як до формального, так і до реального унеможливлення керування транспортними засобами.

Згідно доктрини адміністративного права суть кожного адміністративного стягнення полягає у застосуванні певних правообмежень безпосередньо до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення (принцип персональної відповідальності). І в цьому відношенні безпосереднім виконавцем судового рішення про позбавлення права керувати транспортними засобами є особа, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Як вже було зазначено вище, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердивши, що знав про постанови суду, та свідомо допускав їх невиконання.

За клопотанням сторін кримінального провадження, враховуючи, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини справи, встановивши, що вони правильно розуміють зміст обставин пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення та відсутність будь-яких сумнівів у добровільності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам про позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним проводити дослідження всіх без винятку доказів, що були зібрані під час досудового розслідування.

Водночас, на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, стороною обвинувачення надано суду докази, які безпосередньо досліджено в судовому засіданні та долучено до матеріалів кримінального провадження а саме:

?витяг з ЄРДР №12025141130000819 від 02.08.2025 про внесення відомостей за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України;

?копії постанов про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП від 14.03.2025, за ч.5 ст.126 КУпАП від 27.03.2025, за ч.5 ст.126 КУпАП від 07.08.2025;

?роздруківка переліку виконавчих проваджень з додатку Дія ОСОБА_4 ;

?постанова про визнання речовим доказом DVD-R диска марки ALERUS з матеріалів ЄО 16931 від 01.08.2025.

Крім цього, судом досліджено документи, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме:

?довідка № 46-04082025/46031 про відсутність судимостей в ОСОБА_4 ;

?характеристика від 13.08.2025 від ДОП відділу превенції Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області;

?лист від 04.08.2025 вих. № 23 виконавчого комітету Стрийської міської ради про підтвердження адреси реєстрації ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 ;

?лист вих. № 946 від 05.08.2025 КНП Стрийської міської ради «ТМО СМОЛ» про не перебування ОСОБА_4 на наркологічному та психіатричному обліках;

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, суд вважає доведеним факт умисного невиконання ОСОБА_4 постанов суду, що набрали законної сили, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому, слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

За змістом п.1 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Обставин, що обтяжують вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Пом`якшуючими вину обвинуваченого обставинами, передбаченими ст. 66 КК України суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обираючи покарання обвинуваченому суд враховує відсутність обтяжуючих обставин, характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних наслідків, відсутність негативної характеристики та скарг за місцем проживання, а також те, що обвинувачений повністю визнав вину у вчиненні злочину, раніше не судимий, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.382 КК України.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Запобіжний захід обвинуваченому не обрано.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368-371,373- 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500,00 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 000,00 (вісім тисяч гривень нуль копійок) грн.

Речовий доказ DVD-R диск марки ALERUS з матеріалів ЄО 16931 від 01.08.2025, залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено сторонами до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_6