Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №461/9588/25 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/9588/25

Провадження №2/461/555/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

22 січня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Кротової О.Б.,

за участі секретаря судового засідання Петрушки І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

в с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Фостяк О.Я. 24.11.2025 звернувся в суд із позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 76 088,00 грн матеріальної шкоди та 100 000,00 грн моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.291 Кримінального кодексу України.

Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги

Представник позивачки Фостяк О.Я. обґрунтовує позовні вимоги такими обставинами. Вироком Галицького районного суду м. Львова від 17.07.2025 у справі №461/5334/25 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.291 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Вирок не оскаржувався та набрав законної сили. Зазначеним вироком встановлено, що 26.05.2025 приблизно о 09:52 год ОСОБА_2 , керуючи технічно справним велосипедом «DYNAMICS», біля будинку №28 по вулиці Зарицьких в місті Львові, від вулиці Болгарської в напрямку до вулиці Івана Франка, грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, із змінами та доповненнями, а саме: п.1.5. «дія або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; п.2.3. підпункт б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; підпункт д) «не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», п.6.6. підпункт в) «велосипедисту забороняється рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих», п.11.13. «забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1., 26.2. та 26.3 цих Правил», які виразились в тому, що він був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, зокрема, рухаючись по тротуару, навпроти будинку АДРЕСА_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка рухалася зліва направо відносно руху велосипеда по АДРЕСА_1 . Внаслідок порушення ОСОБА_2 чинних на транспорті правил пішохід ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження y виді перелому міжвертлюжного відділу стегнової кістки, закритий черезвертлюговий перелом правої стегнової кістки зі зміщенням фрагментів, які відносяться до середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров`я. Описані вище неправомірні дії відповідача зумовили необхідність: надання ОСОБА_1 невідкладної медичної допомоги (проведення складної хірургічної операції); проходження тривалої реабілітації; постійного догляду з боку сторонніх осіб; придбання ліків, спеціального медичного і побутового реабілітаційного обладнання; оплати послуг медичних установ і лікарів; оплати вартості проживання у спеціалізованій реабілітаційній установі. Загальна сума придбаних за цей час лікарських, медичних засобів та препаратів, необхідних для лікування та реабілітації травми після наїзду на неї автомобіля, під керуванням відповідача, а такожоплати послуг медичних та реабілітаційних установ, становить 76088,00 грн. На підтвердження вказаних обставин до позовної заяви долучено: виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №45039 від 29.05.2025; карту №16 хворого, який лікується у фізіотерапевтичному відділенні (кабінеті); рахунок-фактуру №375 від 26.05.2025 на придбання набору фіксаторів для інтрамедулярного остеосинтезу стегнової кістки PFNA Long NX Medical; платіжну інструкцію №0.0.43898959451 від 29.05.2025 про оплату медичних послуг з реабілітації; платіжну інструкцію №0.0.43898979671 від 29.05.2025 про оплату послуг з проживання в реабілітаційному медичному закладі; скріншот онлайн-замовлення №346081420 від 30.05.2025 на придбання драбини мотузкової Lesko для підіймання з ліжка лежачих хворих; фіскальний чек №4475414196 від 28.05.2025 про оплату придбання спеціального туалетного сидіння без кришки; розрахункові фінансові документи (фіскальні чеки) про оплату медичних послуг, препаратів та реабілітаційного обладнання. Зазначає, що через важкий стан позивачки матеріальні витрати проводили її син ОСОБА_3 та невістка ОСОБА_4 . Окрім цього, позивачці було завдано і моральну шкоду неправомірними діями відповідача, оскільки вона зазнала фізичного болю, їй було завдано тілесних ушкоджень, порушено нормальний спосіб життя через необхідність докладати значних додаткових зусиль для захисту своїх прав, лікування і реабілітації у закладах охорони здоров`я. Завдану моральну шкоду оцінює у 100 000 грн.

Процесуальні дії у судовій справі

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у Галицькому районному суді м.Львова від 24.11.2025 визначено склад суду: головуючий суддя Кротова О.Б.

На виконання положень частини 8 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), за запитом з Єдиного державного демографічного реєстру 25.11.2025 засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» Галицький районний суд м. Львова сформував відповідь №2043504 щодо адреси реєстрації відповідача на території Галицького району міста Львова. Крім цього, 12.12.2025 отримано відповідь з відділу АДР ГУДМС України у Львівській області щодо місця реєстрації позивачки на території Галицького району міста Львова.

Ухвалою від 27.11.2025 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяви про розгляд справи без участі позивачки та/або її уповноваженого представника, повідомив, що позов підтримує в повному обсязі, не заперечив щодо заочного розгляду справи.

У всі призначені по справі судові засідання відповідач не з`явився. Про причини неявки суду не повідомив, відзиву, пояснень, жодних заяв чи клопотань від нього на адресу суду не надходило.

При цьому, суд вважає відповідача таким, що був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, оскільки це підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою». Днем вручення судової повістки у такому випадку є день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки (п. 3 ч. 8 ст.128 ЦПК України). Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленій в постанові від 13.05.2024 року у справі №755/4829/23.

Згідно з ст.ст. 280-282 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

У зв`язку з тим, що сторони не з`явилися в судове засідання, згідно із ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 зазначено, що у передбачених нормами ЦПК випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи; з урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вироком Галицького районного суду м. Львова від 17.07.2025 у справі №461/5334/25 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.291 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Вирок не оскаржувався та набрав законної сили. Зазначеним вироком встановлено, що 26.05.2025 приблизно о 09:52 год ОСОБА_2 , керуючи технічно справним велосипедом «DYNAMICS», біля будинку №28 по вулиці Зарицьких в місті Львові, від вулиці Болгарської в напрямку до вулиці Івана Франка, грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, із змінами та доповненнями, а саме: п.1.5. «дія або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; п.2.3. підпункт б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; підпункт д) «не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», п.6.6. підпункт в) «велосипедисту забороняється рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих», п.11.13. «забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1., 26.2. та 26.3 цих Правил», які виразились в тому, що він був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, зокрема, рухаючись по тротуару, навпроти будинку АДРЕСА_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка рухалася зліва направо відносно руху велосипеда по АДРЕСА_1 . Внаслідок порушення ОСОБА_2 чинних на транспорті правил пішохід ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження y виді перелому міжвертлюжного відділу стегнової кістки, закритий черезвертлюговий перелом правої стегнової кістки зі зміщенням фрагментів, які відносяться до середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров`я. Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Згідно з інформацією з карти №16 хворого, який лікується у фізіотерапевтичному відділенні (кабінеті), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , направлена на фізіотерапію з таким діагнозом: перелом між вертлюжного відділу стегнової кістки, закритий чрезвертлюговий перелом правої стегнової кістки зі зміщенням сегментів, закрита репозиція блокуючий інтрамедулярний остеосинтез черезвертлюгового перелому правої стегнової кістки. Діагноз встановлено станом на 26.05.2025.

Відповідно до інформації з платіжних документів було здійснено оплату таких медичних послуг, медикаментів, обладнання, проживання:

-придбання набору фіксаторів для інтрамедулярного остеосинтезу стегнової кістки PFNA Long NX Medical, що підтверджується рахунком-фактурою №375 від 26.05.2025 на суму 40 700,00 грн (платник – ОСОБА_1 );

-медичних послуг з реабілітації на суму 9 600,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.43898959451 (платник – ОСОБА_5 );

-послуг з проживання в реабілітаційному медичному закладі, що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.43898979671 від 29.05.2025 на суму 14 000,00 грн (платник – ОСОБА_5 );

-придбання драбини мотузкової «Lesko» для підіймання з ліжка лежачих хворих, вартістю 590,00 грн, що підтверджується скріншотом онлайн-замовлення №346081420 від 30.05.2025 та квитанцією до платіжної інструкції №20250602-111245 від 02.06.2025 (платник – ОСОБА_4 );

-придбання спеціального туалетного сидіння без кришки, вартістю 1 429,00 грн, що підтверджується фіскальним чеком №44475414196 від 28.05.2025;

-медичних послуг, препаратів та реабілітаційного обладнання на загальну суму 9 769,00 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №0.0.4387609492 від 27.05.2025 на суму 5000,00 грн, чеком №4475110936 від 28.05.2025 на суму 1869,00 грн, квитанцією №000130 від 27.05.2025 на суму 1450,00 грн, фіскальним чеком №0000041744 від 27.05.2025 на суму 850,00 грн, фіскальним чеком №0000041745 від 27.05.2025 на суму 600,00 грн.

Таким чином, спір у даній справі стосується відшкодування моральної та матеріальної шкоди, яка полягає у витратах на лікування та реабілітацію після отриманих травм, заподіяних внаслідок вчинення злочину.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (частина перша, друга статті 16 ЦК України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із ч.7 ст.128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 1195 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, проводиться фізичною або юридичною особою, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі. Така особа зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані лікуванням та необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Отже, зі змісту цієї норми вбачається, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, складається з втраченого заробітку (доходу), додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Тобто будь-які витрати, які стягуються на користь потерпілого на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров`я.

Специфіка шкоди, яка завдана здоров`ю, полягає також і в тому, що вона не може бути відшкодована в натурі та оцінена в грошовому еквіваленті. Саме тому об`єктом відшкодування буде не зазначена шкода, а лише майнові втрати, що зазнала фізична особа, внаслідок завдання цієї шкоди. До таких втрат законодавець відносить, зокрема, додаткові витрати, викликані необхідністю придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ч.1-4 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України).

Згідно положень ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14 (провадження № 61-21956св19) вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин.

Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Як зазначається у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Висновки суду

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов такого висновку.

Вина відповідача ОСОБА_2 у скоєнні порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, що спричинило тяжкі наслідки потерпілій ОСОБА_1 , а саме кримінального правопорушення, передбаченого ст.291 КК України, встановлена вироком Галицького районного суду м.Львова від 17.07.2025 у справі №461/5334/25, який вступив в законну силу, а тому є преюдиціальним фактом, та не підлягає доказуванню.

Згідно вказаного вироку ОСОБА_1 дійсно під час наїзду 26.05.2025 на неї велосипеда під керуванням ОСОБА_2 , отримала тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров`я.

Із долучених платіжних документів, вбачається, що позивачкою ОСОБА_1 та її близькими родичами – сином ОСОБА_6 та невісткою ОСОБА_7 здійснювалися витрати, пов`язані із її лікуванням через отримання травм внаслідок вчинення 26.05.2025 кримінального правопорушення відповідачем ОСОБА_2 , на загальну суму 76 088 грн.

Позивачем надано належні підтвердження витрат на лікування внаслідок порушення ОСОБА_2 чинних на транспорті правил. Деякі витрати (платежі) здійснювалися в день отримання травм, решта – упродовж наступних декількох днів, що підтверджується датами на платіжних документах. Це також дає змогу зробити висновок про те, що витрати ці пов`язані із лікуванням та реабілітацією позивачки ОСОБА_1 .

Аналізуючи зазначені вище обставини, суд прийшов до висновку, що позивачкою ОСОБА_1 доведено належними та допустимим доказами завдання їй матеріальної шкоди, а саме те, що вона понесла витрати, пов`язані із лікуванням, в сумі 76 088 грн, які слід стягнути в її користь з відповідача ОСОБА_2 .

Щодо позовних вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказуванню не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди, є сам по собі факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

При наявності встановленого факту порушення прав позивача моральна шкода наявна та констатується судом.

Суд вважає доведеним, що дії відповідача ОСОБА_2 були неправомірними та призвели до порушення прав позивачки ОСОБА_8 , та відповідно цими неправомірними діями останній було спричинено моральні страждання; між діями відповідача, що призвели до порушення законних прав позивачки, та наслідками у вигляді завдання моральної шкоди, є причинно-наслідковий зв`язок.

Позивачка ОСОБА_1 оцінює компенсацію за нанесену їй відповідачем моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

У позові представником позивача розмір очікуваної моральної компенсації обґрунтовується тим, що заподіяні позивачці тілесні ушкодження потягли за собою необхідність тривалого відновлення стану її здоров`я, та, не зважаючи на формальне завершення лікування, вона досі має обмежену рухливість кінцівок, які були пошкоджені внаслідок травми. Крім надзвичайно сильного фізичного болю, вона зазнала труднощів із справлянням нагальних біологічних потреб. Також було порушено нормальний спосіб життя через необхідність докладати значні додаткові зусилля для захисту своїх прав, лікування та реабілітації у закладах охорони здоров`я.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути співмірним нанесеній моральній шкоді, при цьому відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить із ступеня тяжкості завданих ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, які відносяться до середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров`я, ступеня та характеру перенесених позивачкою моральних страждань, що були викликані перенесенням нею фізичного болю, тривалістю лікування та реабілітації, вимушеними змінами у її житті, та виходячи із вимог розумності, виваженості та справедливості, суд вважає достатнім і необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 30 000 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1, 6 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачка на підставі п.2, 6 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при поданні даної позовної заяви.

Із врахуванням вищенаведеного, з відповідача на користь держави слід стягнути 1060,88 грн судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивачки.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 76 088 (сімдесят шість тисяч вісімдесят вісім) грн 00 коп та моральну шкоду в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп, а всього 106 088 (сто шість тисяч вісімдесят вісім) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1060 (одна тисяча шістдесят) грн 88 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений 22.01.2026

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Суддя Ольга КРОТОВА