Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №335/8543/25 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/8543/25 2/335/656/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Соболєвої І. П.,

за участі секретаря судового засідання Сідніхіна В. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Чоп`яка Володимира Михайловича до ОСОБА_2 , ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ», треті особи – ЛІВОБЕРЕЖНИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ ЗАПОРІЖЖІ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ОДЕСА), ТОВАРИСТВО з ОБМЕЖКЕНОЮ ВІДПОДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», про усунення перешкод у здійсненні права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Чоп`яка В. М. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ», третя особа ЛІВОБЕРЕЖНИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ ЗАПОРІЖЖІ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ОДЕСА), про усунення перешкод у здійсненні права власності, в якому з урахуванням заяви (додаткових пояснень у справі) від 19.01.2026, просить усунути перешкоди у розпорядженні майном шляхом зняття арешту нерухомого майна номер запису про обтяження 8728901 (спеціальний розділ) від 14.02.2015, накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП 46255189 від 09.02.2015, виданої Орджонікідзевським ВДВС ЗМУЮ, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 , а також зняття арешту нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 9921916 від 10.06.2010, накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 582/4 від 07.06.2010, винесеної Орджонікідзевським ВДВС ЗМУЮ, об`єкт обтяження невизначене майно в межах суми стягнення 75 452,24 грн. Власник ОСОБА_3 .

На обґрунтування позову адвокат зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , якій на день смерті на праві власності належала частка квартири АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла її дочка ОСОБА_1 шляхом звернення до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Коноваленко О. В. із заявою про прийняття спадщини.

Разом з цим, незважаючи на прийняття спадщини, позивачка обмежена у розпорядженні спадковим майном та оформленні спадкових справ, оскільки успадковане майно обтяжене арештами, а саме арештом нерухомого майна номер запису про обтяження 8728901 (спеціальний розділ) від 14.02.2015, накладеним на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП 46255189 від 09.02.2015, виданої Орджонікідзевським ВДВС ЗМУЮ (надалі – арешт 1), а також арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 9921916 від 10.06.2010,. Вказаний арешт накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 582/4 від 07.06.2010, винесеної Орджонікідзевським ВДВС ЗМУЮ в межах суми стягнення 75 452,24 грн. (надалі – арешт 2).

Представник позивачки вказує, що арешт 1 було накладено в рамках виконавчого провадження № 46255189 з примусового виконання виконавчого листа № 335/6801/14-ц від 13.01.2014 виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 29 285 70 грн. Виконавчий документ в рамках примусового виконання якого накладався арешт 1 перебував на виконанні в Орджонікідзевському ВДВС ЗМУЮ у період з 31.01.2015 по 07.08.2015, та був повернутий без виконання стягувачеві, і повторно до примусового виконання не пред`являвся.

Арешт 2 було накладено в рамках виконавчого провадження № 19704010 з примусового виконання судового наказу № 2н-344 виданого 24.09.2009 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» заборгованості у сумі 75 452,24 грн. Вказане виконавче провадження було завершено 15.12.2010, та виконавчий документ на примусове виконання якого накладався арешт повернуто стягувачеві без виконання. В подальшому цей виконавчий документ ще неодноразово пред`являвся до примусового виконання та перебував на примусовому виконанні загалом у період з 29.10.2009 по 10.10.2014, оскільки 06.10.2014 на адресу відділу виконавчої служби надійшла заява стягувача про направлення виконавчого документу за місцем роботи боржника в результаті чого 10.10.2014 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, виконавчі документи в рамках примусового виконання яких накладались арешти не перебувають на примусовому виконанні з 07.08.2015 (дата закінчення останнього виконавчого провадження), трирічний строк повторного пред`явлення до виконання цих виконавчих документів сплив 07.08.2015, а тому вини не можуть бути пред`явлені для примусового виконання, з чого слідує, що спірні арешти не виконують сої функції із забезпеченням виконання боргових зобов`язань, а після смерті боржника лише безпідставно перешкоджають спадкоємцеві реалізувати свої права на вільне розпорядження успадкованим майном.

Враховуючи наведене, для усунення перешкод у вільному розпорядженні успадкованим майном позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом про усунення перешкод у розпорядженні майном шляхом скасування арештів.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 04.09.2025 було відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання. Крім того, вказаною ухвалою витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Коваленко О.В. засвідчену в установленому законом порядку копію спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 44).

11.09.2025 від представника відповідача ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» Шилець А. Р. надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 49-52), відповідно до якого представник просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю, а також надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236, 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-стоцького, буд. 1) (а.с.60-61).

29.09.2025 від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Коваленко О.В. на виконання ухвали суду від 04.09.2025 надійшли копії спадкової справи № 52 за 2025 рік після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , 1974 року народження (а.с. 77-103).

Ухвалою суду від 06.11.2025 клопотання представника ПУБЛІЧНЕОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» Шилець А. Р. було задоволено та залучено до участі у даній цивільній справі про усунення перешкод у здійсненні права власності, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВАРИСТВО з ОБМЕЖКЕНОЮ ВІДПОДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236, 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-стоцького, буд. 1) (а.с. 123-124).

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 24.11.2025 закрите підготовче провадження у справі, призначене судове засідання (а.с. 151-152).

Представник позивача адвокат Чоп`яка В. М. у судове засідання не з`явився, 19.01.2026 подав до суду заяву (додаткові пояснення у справі), в якій просить суд розглянути справи без його участі та участі позивачки, заявлені позовні вимоги підтримують у повному обсязі з урахуванням виявленої описки в даті постановлення про накладення арешту та просять позов задовольнити з підстав викладених у ньому.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, повідомлявся належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив. 30.12.2025 року до суду повернувся конверт, адресований відповідачу з відміткою АТ «Укрпошта»: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 174).

Відповідач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» будучи належним чином повідомленим про дату, місце та час розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку електронного документу в судове засідання свого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомлено (а.с. 169).

Представник третьої особи ЛІВОБЕРЕЖНОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ ЗАПОРІЖЖІ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ОДЕСА) Гринь Я.А. подала до суду заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника відділу, вирішення питання по суті справи покладається на розсуд суду (а.с. 117, 146).

Представник третьої особи ТОВАРИСТВО з ОБМЕЖКЕНОЮ ВІДПОДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» будучи належним чином повідомленим про дату, місце та час розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку електронного документу в судове засідання свого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомлено (а.с. 172).

З метою уникнення затягування розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи, є достатньо даних про права та взаємовідносини сторін по справі для її розгляду по суті за відсутності позивача та відповідача.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України, якщо розгляд справи відбувається без участі осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи у їхній сукупності, встановив таке.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується актовим записом про народження номер 194 складеного 20.08.1998 міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, номер свідоцтва НОМЕР_2 (а.с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією актового запису про смерть № 1727693030383, посвідченого Генеральною Нотаріальною Конторою колегією Іспанії*Нотаріат (а.с. 11-13).

Позивачка ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Коноваленко О. В. із заявою про прийняття спадщини.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер довідки 439641960 від 15.08.2025 було з`ясовано, що успадковане майно обтяжене арештами, а саме арешт нерухомого майна номер запису про обтяження 8728901 (спеціальний розділ) від 14.02.2015, накладеним Орджонікідзевським ВДВС ЗМУЮ на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП 46255189 від 09.02.2015, а також арештом нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 9921916 від 10.06.2010, накладеним Орджонікідзевським ВДВС ЗМУЮ на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 582/4 від 07.06.2010 в межах суми стягнення 75 452,24 грн. (а.с. 8).

Відповідно до листа Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжя від 16.07.2025 за № 78758/1, за даними АСВП та розділу перебували наступні виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме:

- ВП № 46255189 з примусового виконання виконавчого листа № 335/6801/14-ц від 13.01.2014 виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 29 285 70 грн. 31.01.2015 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 09.02.2015 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та винесено обтяження у відповідні реєстри. 07.08.2015 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місце проживання боржника (в ході проведення виконавчих дій встановити місце знаходження боржника не виявилось можливим. Вчинені державним виконавцем заходи, щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними) ( в редакції на той час) (витяг зі спецрозділу № 46255189). На адресу відділу вищезазначений документ повторно не надходив. Надати більш детальну інформацію щодо виконавчого провадження не вбачається можливим, оскільки на даний час виконавче провадження строки зберігання якого закінчилися знищено;

- ВП № 19704010 примусового виконання судового наказу № 2н-344 виданого 24.09.2009 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» заборгованості у сумі 75 452,24 грн. 07.06.2010 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 07.06.2010 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. 15.12.2010 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з`ясувати місцезнаходження боржника (в редакції на той час). В подальшому даний виконавчий документ ще неодноразово пред`являвся до примусового виконання та перебував на примусовому виконанні загалом у період з 29.10.2009 по 10.10.2014, оскільки 06.10.2014 на адресу відділу виконавчої служби надійшла заява стягувача про направлення виконавчого документу за місцем роботи боржника в результаті чого 10.10.2014 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 15-17).

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом статті 1218 та частини 3 статті 1231 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.

Відповідно до частини 1 статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу (ч. 1 ч. 2 ст. 1223 ЦК України).

Коло спадкоємців за законом, черговість спадкування ними визначена статтями 1258, 1261-1255 ЦК України.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини частина 5 статті 1268 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна, у тому числі наявності чи відсутності податкової застави та інших застав за даними відповідних реєстрів. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності.

Якщо на спадкове майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

В спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння, та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України, зокрема і шляхом звільнення спадкового майна з-під арешту (постанова Верховного Суду України від 23.01.2013).

Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Для зняття арешту із спадкового майна, спадкоємець має звертатися в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту (ВС КЦС, справа № 463/3251/22 від 03.05.2023).

У судовому засіданні було встановлено, що на все майно спадкодавця ОСОБА_3 постановами винесеними Орджонікідзевським ВДВС ЗМУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП 46255189 від 09.02.2015, а також про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 582/4 від 07.06.2010 в межах суми стягнення 75 452,24 грн було накладено арешт.

Виконавчі провадження, в межах яких накладався арешт, були завершені у 2010 та 2015 роках, та після 2015 року і по теперішній час (протягом 10 років), повторно виконавчі документи, в рамках примусового виконання яких накладався арешт, не пред`являлись, однак накладені арешти постановами Орджонікідзевським ВДВС ЗМУЮ від 09.02.2015 та від 07.06.2010 в межах виконавчих проваджень на цей час не зняті.

Слід зазначити, що стягувачі за виконавчими документами, на примусове виконання яких накладався арешт, не вчинили жодних дій на висловлення майнових претензій до боржника у виконавчих провадженнях, в рамках яких накладався арешт, та внаслідок пропуску строку на повторне пред`явлення виконавчого документу до стягнення втратили своє право вимагати примусове виконання боргових зобов`язань боржника, для забезпечення виконання яких накладався арешт, а тому накладення обтяження нерухомого майна не виконують і не можуть виконувати функцію, для якої вони накладались – забезпечення виконання боргових зобов`язань.

Крім цього, відповідачами в чиїх інтересах накладався арешт, після відкриття спадщини, а також протягом розгляду справи не пред`явлено жодних вимог до спадкоємців боржника (позивачки) у даній справі, а тому в силу приписів ч. 4 ст. 1281 ЦК України, відповідачі втратили право вимоги до позивачки, отже спірні арешти не можуть забезпечувати майнові вимоги відповідачів, оскільки останні втратили право вимоги не пред`явивши претензії кредитора до спадкоємця.

Наявність нескасованих у виконавчих провадженнях арешту майна спадкодавця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позбавляє позивачку як спадкоємця, який прийняв спадщину, належним чином оформити право власності на спадкове майно.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Збереження арешту, накладеного державним виконавцем, за відсутності відкритого виконавчого провадження та можливості продовження примусового виконання є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном.

При цьому, суд звертає увагу, що в даному випадку немає підстав для оскарження дій державного виконавця на що посилався у відзиві представник відповідача ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» Шилець А. Р., і тому позивачкою правильно обраний спосіб захисту, що відповідає положенням ст. ст.15, 16 ЦПК України та позиції Верховного Суду України, якій в своїй постанові від 12 грудня 2018 року по справі № 399/142/16-ц зазначив, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).

До цього ж суд також зазначає, що підстави для зняття арешту визначені положеннями ЗУ «Про виконавче провадження» і може бути знятий за рішенням суду і певних випадках ( ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вирішуючи позов таким чином, суд також застосовує положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику ЄСПЛ, що передбачено положеннями ст. 10 ЦПК України.

Вирішуючи даний позов , суд також враховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено право на ефективний засіб юридичного захисту та передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

В рішенні ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма (ст.13 Конвенції) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

В рішенні ЄСПЛ «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (№ 38722/02, п.75) зазначено, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею (ст.13 Конвенції) повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

А тому, оскільки іншого способу захисту та реалізації спадкових справ, ніж зняття арешту з нерухомого майна у позивачки не має, обраний спосіб захисту права власності позивача в даному випадку суд вважає правильним, таким що не порушує інтереси сторін та третіх осіб в даному провадженні, таким, що не суперечить закону, в зв`язку з чим поданий позов підлягає задоволенню.

Про розподіл судових витрат сторонами не заявлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Чоп`яка Володимира Михайловича про усунення перешкод у здійсненні права власності задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перешкоди у розпорядженні майном шляхом зняття арешту нерухомого майна номер запису про обтяження 8728901 (спеціальний розділ) від 14.02.2015, накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП 46255189 від 09.02.2015, виданої Орджонікідзевським ВДВС ЗМУЮ, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 ; нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 9921916 від 10.06.2010, накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 582/4 від 07.06.2010, винесеної Орджонікідзевським ВДВС ЗМУЮ, об`єкт обтяження невизначене майно в межах суми стягнення 75 452,24 грн. Власник ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складене в повному обсязі 23.01.2026.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач – ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ», код ЄДРПОУ 09807856, місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053.

Третя особа – ЛІВОБЕРЕЖНИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ ЗАПОРІЖЖІ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ОДЕСА), код ЄДРПОУ 45028225, місцезнаходження: проспект Металургів, буд. 6, м. Запоріжжя.

Третя особа – ТОВАРИСТВО з ОБМЕЖКЕНОЮ ВІДПОДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-стоцького, буд. 1, м. Львів, Львівська область, 79018.

Суддя І. П. Соболєва