Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №308/19252/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/19252/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Івашкович Д.А., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

ОСОБА_2 в заявленому адміністративному позові просить суд скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 №1544-1 від 18.07.2025 про накладення на нього адміністративного штрафу в сумі 17 000,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень.

Позивач вважає, що постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки не містить належних та допустимих доказів відмови позивача від проходження ВЛК, так як ОСОБА_2 18.07.2025 пройшов ВЛК, що підтверджується довідкою про проходження ВЛК №2025-0718-1251-1618-0 від 18.07.2025.

15.01.2026 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що 18.07.2025 в ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу було вручено направлення на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до проходження військової служби за мобілізацією, яке датоване 18.07.2025 та є додатком до протоколу по справі про адміністративне правопорушення №1544 від 18.07.2025. ОСОБА_2 відмовився від підписання зазначеного протоколу в відповідних графах протоколу, йому в установленому порядку було роз`яснено про день і час розгляду справи та його права, про що міститься відповідна відмітка в протоколі. Військово – лікарську комісію позивач пройшов вже після притягнення його до адміністративної відповідальності. Враховуючи вище викладене, у задоволенні позову просить відмовити.

Заяви ( клопотання) учасників справи.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_2 подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову; заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

05.01.2026 ОСОБА_2 подано до суду повідомлення про сплату судового збору за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

05.01.2026 ОСОБА_2 подано до суду заяву на виконання ухвали суду від 30.12.2025.

20.01.2026, 23.01.2026 ОСОБА_2 подані до суду заяви про розгляд справи у його відсутності.

22.01.2026 представником відповідача подано до суду інформацію на виконання ухвали суду від 19.01.2026.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.12.2025 вказану справу передано на розгляд судді Голяни О.В.

Ухвалою суду від 30.12.2025 відстрочено сплату судового збору за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову до 12.01.2026. Зупинено дію постанови №1544-1 від 18.07.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, на час розгляду адміністративного позову ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 30.12.2025 адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без руху.

Ухвалою суду від 09.01.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд адміністративної справи постановлено здійснювати за правилами ст. 286 КАС України.

Ухвалою суду від 19.01.2026 визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом; поновлено строк звернення до суду.

Ухвалою суду від 19.01.2026 витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірену копію протоколу №1544 від 18.07.2025.

Сторони, їх представники в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до положень КАС України.

Судом на підставі частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обставини справи, встановлені судом.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 1544 від 18.07.2025, складеним т.в.о. помічником начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з правової роботи молодшим лейтенантом ОСОБА_4 , встановлено порушення ОСОБА_2 вимог ч.1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яке полягало у відмові від проходження медичного огляду за направленням, виданим начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 о 15:00 год. 18.07.2025, від підписання якого позивач відмовився.

Зазначене правопорушення, за даними протоколу, вчинено в особливий період, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 210-1 КУпАП. У протоколі також зазначено, що ОСОБА_2 було роз`яснено положення статті 63 Конституції України та права, передбачені статтею 268 КУпАП, а розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 19:00 год. 18.07.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Від підписання протоколу ОСОБА_2 відмовився.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 №1544-1 від 18.07.2025 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Як вбачається із змісту постанови №1544-1 від 18.07.2025 суть правопорушення полягає в тому, що «18.07.2025 р. близько 10:42 год ОСОБА_1 прибув до

ІНФОРМАЦІЯ_3 , де о 14 годині 50 хвилин було встановлено, що останній порушує вимогу ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» де зазначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Перебуваючи в ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянин ОСОБА_1 , за рішенням ІНФОРМАЦІЯ_4 в порядку виконання обов`язку передбаченого пунктом 1 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" був направлений на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; згідно направлення, виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 18.07.2025 р. о 15:00 год., яке ОСОБА_5 підписати відмовився.

Після рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 про направлення на проходження медичного огляду, громадянин ОСОБА_1 на проходження медичного огляду не пішов, на вимогу чергового про проходження ВЛК здійснював жодних дій та виразив усну ствердну відмову від проходження медичного огляду.

Отже, громадянин ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період».

У матеріалах справи наявне направлення солдата запасу ОСОБА_2 на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності для проходження військової служби по мобілізації. Докази вручення зазначеного направлення ОСОБА_2 або докази відмови останнього від отримання такого направлення в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2025-0718-1251-1618-0 від 18.07.2025 солдат (запасу) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , пройшов медичний огляд «позаштатна постійно діюча військово – лікарська комісія при обласному тимчасовому мобілізаційному пункті ІНФОРМАЦІЯ_3 » 18.07.2025.

Оцінка Суду.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У частині 3 ст. 210-1 КУпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно ч.1 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Дана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для їх встановлення необхідно керуватись положеннями інших нормативно-правових актів.

За приписами абзацу четвертого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Відповідно до пункту 3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, громадяни, які добровільно вступають на військову службу (далі - військова служба за контрактом) або призиваються, проходять обов`язковий медичний огляд у порядку, що затверджується Міністерством оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Пунктом 3.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, визначено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період.

За приписами пунктів 74, 74-1 Порядку (в редакції від 06.05.2025) військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у тому числі тим, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком осіб, визнаних у встановленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або керівник його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування, крім випадків, визначених пунктом 74-3 цього Порядку.

Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.

З наведеного вбачається, що процедурі проходження позивачем медичного огляду передує направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване в установленому порядку та підписане уповноваженою посадовою особою.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу було призначено конкретну дату та час проходження військово-лікарської комісії, а також докази його неявки у визначений час без поважних причин. Надане направлення не містить відомостей про дату та час, на які призначено проходження військово-лікарської комісії, у зв`язку з чим не відповідає вимогам пункту 74-1 Порядку. Крім того, паперова форма направлення не містить придатного для зчитування QR-коду з відповідною інформацією, як того прямо вимагає Порядок.

В матеріалах справи відсутні докази того, щопозивачу було призначеноконкретну дату та час проходження військово-лікарської комісії (ВЛК), а також докази того, що вінне з`явився у визначений час без поважних причин.

Водночас з довідки військово-лікарської комісії №2025-0718-1251-1618-0 від 18.07.2025 вбачається, що ОСОБА_2 фактично того ж дня - 18.07.2025 - пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якоїбув визнаний придатним до військової служби та мобілізований до лав Збройних Сил України.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки:

«Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа».

Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 року у справі №05/7145/16-а, від 21.05.2020 року у справі №286/4145/15-а, від 3103.2021 року у справі №676/752/17 та від 25.05.2022 року у справі №465/5145/16-а.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивача було належним чином не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що протокол №1544 від 18.07.2025, хоча і містить повідомлення, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 18.07.2025 о 19:00 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 (приймальня), проте складений у день оформлення постанови №1544-1, тобто в один день з оскаржуваною постановою.

Такими діями відповідач порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, оскільки не дотримався порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17.

Неналежне повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення фактично позбавило позивача права на захист, на подання усних чи письмових пояснень, що є грубим порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

Зважаючи на викладене, у ході судового розгляду не підтвердились висновки відповідача щодо наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, спірна постанова винесена з порушенням встановленої процедури, а тому притягнення останнього до відповідальності згідно оскаржуваної постанови є неправомірним.

Таким чином, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 139 КАС підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа витрати по сплаті судового збору.

За змістом частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини третьої статті 4 Закону №3674-VІза подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В той же час, частиною п`ятою статті 4 Закону № 3674 передбачено, що розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на даний час складає 605,60 грн.

При цьому, у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 висловлено правовий висновок про те, що «З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5ст. 242 КАС).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2024 року складав 3 028,00 грн.

Таким чином, за вимогу про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивач мав сплатити 605,60 грн, а тому сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_6 .

Також стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає сума судового збору в розмірі 998,4 грн, сплачена ОСОБА_2 за заяву про вжиття заходів забезпечення позову

З цих підстав, керуючись статтями 1-3, 77, 241-246, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов – задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1544-1 від 18.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1604,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 /, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя Олена ГОЛЯНА