Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №473/6710/25 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/6710/25

РІШЕННЯ

іменем України

"23" січня 2026 р. . Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючої – судді Ротар М.М., за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про стягнення аліментів

встановив

в грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з навчанням у розмірі 1/4 частина всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до закінчення ним навчання.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначила, що відповідач є батьком сина ОСОБА_5 , який навчається у Одеському національному морському університеті на 2 курсі денної форми навчання. Термін навчання до 30.06.2028 року.

Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання сина. Тому позивач просить суд стягувати на свою користь з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина.

Ухвалою суду від 29 грудня 2025 року провадження по справі відкрито та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, в матеріалах справи є заява, в якій вона просила розгляд справи здійснювати без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати у його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, суд прийшов до наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком повнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 23 серпня 2006 року) .

Повнолітній син ОСОБА_3 навчається у Одеському національному морському університеті на 2 курсі денної форми навчання. Термін навчання по 30.06.2028 рік, що підтверджується довідкою №605 від 29.10.2025 року.

У відповідності зі ст. 199 СК України якщо повнолітня донька, син продовжує навчання в зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі ст. 200 СК України за рішенням суду кошти на утримання повнолітньої дитини визначаються у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку платника аліментів з врахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, платника аліментів, наявності в останнього інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, тощо.

Відповідно до ст..201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.20 Постанови від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів,обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до п. п. 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 досяг віку, який перевищує 18, але його вік є меншим 23 років, він продовжує навчання на денній формі навчання в навчальному закладі, у зв`язку із чим, потребує матеріальної допомоги, відповідач є його батьком та в нього наявна можливість надавати матеріальну допомогу сину.

В судовому засіданні не було встановлено підстав, які б свідчили про неможливість відповідача утримувати свого повнолітнього сина.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» яка передбачає пільги щодо сплати судового збору, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Відповідно до п. 8 статті 6 ЗУ «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи положення ст.141 ЦПК України, Закону України “Про судовий збір” з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 331 гривні 20 коп..

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 89, 263-265, 273, ЦПК України, суд

ухвалив

позов – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини всіх видів його заробітку, щомісячно, починаючи з 23 грудня 2025 року до закінчення ним навчання, але не більше ніж до 23 років та при умові продовження навчання.

Рішення суду в цій частині щодо стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1 331 гривні 20 коп..

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів після проголошення рішення.

Суддя М.М. Ротар