Вирок від 22 січня 2026 р. у справі №145/1213/25 — Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/1213/25

Провадження №1-кп/145/70/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2026 р. селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025020080000176 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Житомира Житомирської області, з середньою освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1 ,

раніше судимого:

1) 14.05.2008 року Корольовським районним судом міста Житомира за ч. 2 ст. 186 КК України до 4-х років позбавлення волі;

2)16.04. 2008 року Житомирським районним судом Житомирської області за ч.2 ст. 185 КК України до 2-х років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в 1 рік;

3) 26.12.2008 року Богунським районним судом міста Житомира за ч. 3 ст. 185, ч.1 ст. 304, ч.ч. 1,4 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі;

4) 25.03.2009 року Житомирським районним судом Житомирської області за ч. 1 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК до 5 років позбавлення волі, звільнений 07 липня 2011 року умовно-достроково, невідбутий строк покарання 1 рік 6 місяців 14 днів;

5) 12.07.2012 року Богунським районним судом міста Житомира за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч.1 ст.70, ч. 1 ст.71 КК України до 3-х років 9 місяців позбавлення волі; звільнений 24 грудня 2015 року по відбуттю строку покарання;

6) 30.09.2016 року Житомирським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 70 КК України до 4-х років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 09 вересня 2019 року умовно-достроково, невідбутий строк покарання 3 місяці 21 день;

7) 21.01.2020 року Житомирським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 185, ч.1 ст.71 КК України до 3-х років 1 місяця позбавлення волі; 24.06.2022 року звільнений умовно-достроково з місць позбавлення волі, невідбута частина покарання 8 місяців 5 днів,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.4 ст.186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

1) ОСОБА_3 06 липня 2025 року приблизно о 22:30 год, прийшов разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_7 погостювати до своєї знайомої ОСОБА_5 за місцем проживання останньої, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Надалі, знаходячись за вищевказаною адресою, 07 липня 2025 року приблизно о 02:30 год., в ОСОБА_3 під час вживання спиртних напоїв з ОСОБА_5 на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливі шкідливі наслідки у вигляді спричинення шкоди здоров`ю потерпілої та бажаючи їх настання, наніс їй чотири удари кулаком правої руки та один удар в область голови пластиковою ємністю з водою, об`ємом 10 літрів, яку тримав у правій руці внаслідок чого вона впала на підлогу. Продовжуючи реалізацію свого умислу, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 свідомо завдав потерпілій, яка ще лежала чотири удари зовнішньою стороною стопи правої ноги одягненою в кросівок по тулубу, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепномозкової травми, струсу головного мозку легкого ступеню, закритої травми грудної клітини, перелому латерального відділу 8,9-гo ребер зліва, а також навколоочноямкової гематоми зліва, які спричинили тривалий розлад здоров`я (понад три тижні, 21 день) та відповідно до висновку судово медичної експертизи № 69 від 28.07.2025 належать до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості (п.2.2.1.) Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

2) У подальшому, ОСОБА_3 , маючи не зняту та не погашену судимість, будучи обізнаним у тому, що Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Законом України про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався, востаннє - Законом України від 15 липня 2025 року № 4524-ІХ, яким затверджено Указ Президента України від 14 липня 2025 № 478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 годин 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб (тобто до 05 листопада 2025 року) повторно вчинив умисний корисливий злочин проти власності за наступних обставин.

Після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , у ОСОБА_3 , який надалі перебував у будинку АДРЕСА_2 , раптово виник умисел на заволодіння жіночою барсеткою потерпілої, яка у той час перебувала у неї на поясі, у якій знаходились грошові кошти в сумі 4 310 грн. та мобільний телефон марки «Nоkіa» із SІМ-карткою мобільного оператора ПрАТ «Київстар», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, не приховуючи наміру протиправного заволодіння майном потерпілої ОСОБА_5 , перебуваючи в кухонній кімнаті будинку, за місцем проживання ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , шляхом ривка, правою рукою зірвав з потерпілої жіночу барсетку, яка матеріальної цінності для останньої не становить та в подальшому з місця події зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Відповідно до висновку експерта ринкова вартість мобільного телефону марки «Nokia» моделі «1280 (RM-647)» станом на 07 липня 2025 року складала 370 грн.

Своїми діями ОСОБА_3 завдав потерпілій матеріального збитку на загальну суму 4 680 гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнав повністю. Пояснив суду, що влітку 2025 року він разом зі своєю співмешканкою прийшли до потерпілої ОСОБА_5 , там разом розпивали алкогольні напої. Потім його співмешканка пішла додому, а він залишився та продовжив розпивати алкогольні напої з потерпілою. Через деякий час між ним та потерпілою виникла суперечка, в ході якої він наніс їй удари кулаком руки та пластиковою ємністю з водою в голову від чого вона впала. Потім наносив їй ще удари ногою по тулубу. Після нанесення ударів у нього виник умисел на заволодіння барсеткою потерпілої, яка перебувала у неї на поясі. Він зірвав барсетку, забрав її разом з мобільним телефоном та грошима, які знаходилися всередині. В подальшому розпорядився викраденим на власний розсуд.

Потерпіла ОСОБА_5 на розгляд кримінального провадження до суду не з`явилася, про час та місце розгляду повідомлена в установленому законом порядку, надала суду заяву про розгляд провадження в її відсутність. У заяві вказувала, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого вона не має. При призначенні міри покарання обвинуваченому покладалася на розсуд суду.

Положенням ч.3 ст.349 КПК України визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За приписами ч.2 ст.349 КПК України обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.

Обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України є: повне визнання вини обвинуваченим, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин.

Суд, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 , повідомлення ним фактичних обставин вчинених кримінальних проступків, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті, заслухавши думки учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та ухвалив обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого, відомостей щодо речових доказів.

При цьому, суд виходить з того, що обвинувачений розуміє суть пред`явленого обвинувачення, розуміє зміст фактичних обставин справи, які не оспорює, усвідомлює неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, про що заявив у судовому засіданні. Відтак, у даному випадку у суду відсутні сумніви щодо добровільності й істинності позиції обвинуваченого з цього питання.

Таким чином, відповідно до ст.22 КПК України, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122, ч.4 ст.186 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

ОСОБА_3 згідно довідки - характеристики з місця проживання характеризується посередньо, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, за медичною психіатричною, неврологічною та нейрохірургічною допомогою не звертався, на обліках не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 є визнання ним своєї вини, щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 є вчинення ним кримінальних правопорушень перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.

При визначенні мотивів призначення покарання суд керується таким.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст.61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Згідно ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно ч.1 ст.70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Враховуючи обставини кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який є раніше неодноразово судимою особою, наявність пом`якшуючих та обтяжуючої покарання обставин, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі в умовах ізоляції його від суспільства із застосуванням положень ч.1 ст.70 КК України, визначивши остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України підлягає зарахуванню ОСОБА_8 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення у період із 08 липня 2025 року по день набрання даним вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі по день набрання вироком законної сили включно.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний та продовжений судом стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 до набрання даним вироком законної сили необхідно залишити без змін.

Процесуальні витрати на залучення експерта необхідно стягнути із обвинуваченого на користь держави, що відповідає вимогам ст.124 КПК України.

Цивільний позов потерпілою ОСОБА_5 не заявлено.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Арешти, накладені ухвалами слідчого судді від 09.07.2025 року на тимчасово вилучене майно, підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.4 ст.186 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.1 ст.122 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;

-за ч.4 ст.186 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати із 23 січня 2026 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення у період із 08 липня 2025 року по день набрання даним вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі по день набрання вироком законної сили включно.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний та продовжений судом стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 до набрання даним вироком законної сили необхідно залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення експертизи № 1726/25-21 від 11.08.2025 року в розмірі 1272 (одна тисяча двісті сімдесят дві) гривні 24 копійок та за проведення експертизи № СЕ-19/102-25/17991 БД від 28.08.2025 року в розмірі 4 769 (чотири тисячі сімсот шістдесят дев`ять) гривень 54 копійки.

Речові докази:

-грошові кошти в сумі 1080 грн., номіналом 9 (дев`ять) купюр по 20 грн, 2 (дві) купюри по 100 грн, 2 (дві) купюри по 200 грн, 6 (шість) купюр по 50 грн, дані грошові кошти (дев`ятнадцять купюр) вилучено та поміщено до спецпакету НПУ PSP №1207413, мобільний телефон марки "Нокіа" в корпусі чорного кольору, який вилучено та поміщено до спец. пакета НПУ PSP №1448474, а також сім карту мобільного оператора ПрАТ "Київстар", із зазначеним на ній номером НОМЕР_1 , сім карту ТОВ "лайфселл" з номером НОМЕР_2 та дві пластикові картки ТОВ "лайфсел" - тримачі для сім карт, з номерами: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , повернути потерпілій ОСОБА_5 за належністю;

- змив одорологічного походження з внутрішньої ручки вхідних дверей, змив одорологічного походження з внутрішньої ручки дверей кухні, змиви одорологічного походження з ручки пластикової каністри білого кольору з етикеткою "ВІК – F51", пластикову каністру білого кольору з етикеткою "ВІК – F51", змив з 3 скляних чарок, знищити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 09.07.2025 року на тимчасово вилучене майно, а саме: на грошові кошти в сумі 1080 грн., номіналом 9 (дев`ять) купюр по 20 грн, 2 (дві) купюри по 100 грн, 2 (дві) купюри по 200 грн, 6 (шість) купюр по 50 грн, дані грошові кошти (дев`ятнадцять купюр) вилучено та поміщено до спецпакету НПУ PSP №1207413, мобільний телефон марки "Нокіа" в корпусі чорного кольору, який вилучено та поміщено до спец. пакета НПУ PSP №1448474, а також сім карту мобільного оператора ПрАТ "Київстар", із зазначеним на ній номером НОМЕР_1 , сім карту ТОВ "лайфселл" з номером НОМЕР_2 та дві пластикові картки ТОВ "лайфсел" - тримачі для сім карт, з номерами: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , які в подальшому вилучені та поміщені до спецпакету НПУ СУ, що передані до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 09.07.2025 року на тимчасово вилучене майно, а саме на: змив одорологічного походження з внутрішньої ручки вхідних дверей, який поміщено до спецпакета НПУ INZ №2008210, змив одорологічного походження з внутрішньої ручки дверей кухні який поміщено до спецпакета НПУ INZ №2008139, змив одорологічного походження з ручки пластикової каністри білого кольору з етикеткою "ВІК – F51", який поміщено до спецпакета НПУ PSP 2142593, змив з ручки пластикової каністри білого кольору з етикеткою "ВІК – F51", який поміщено до паперового конверту Національна поліція України, пластикову каністру білого кольору з етикеткою "ВІК – F51", вилучено в ході огляду та поміщено до спеціального пакету Національна поліція України QYH №0069614, змиви зі скляних стопок, які поміщено до паперових конвертів Національна поліція України із роз`яснювальними надписами та підписами учасників слідчої дії, що передані до кімнати зберігання речових доказів ВП №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим, який утримується під вартою - протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1