Рішення від 08 січня 2026 р. у справі №756/16609/25 — Оболонський районний суд міста Києва

09.01.2026 Справа № 756/16609/25

Унікальний номер 756/16609/25

Номер провадження 2-о/756/590/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2025 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.

за участю секретаря - Погорелової В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: приватний нотаріус нотаріального округу міста Києва Фісенко Тетяна Петрівна, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через свого представника звернулися до суду із зазначеною заявою та просять суд встановити факт постійного їх проживання разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на момент відкриття спадщини.

В обґрунтування заявлених вимог зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їх матір ОСОБА_3 .

На момент смерті ОСОБА_3 спільно проживала зі своїми доньками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, доньки були зареєстровані за адресами відмінними від адреси їхнього спільного проживання.

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, до складу якого входить домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Звернувшись до приватного нотаріуса нотаріального округу м. Києва Фісенко Т.П. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , заявники отримали відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що ними не надано документів, які підтверджують їх право спадкування майна померлої у відповідності до ст. 1264 ЦК України.

У судовому засіданні заявники заяву підтримали та просила її задовольнити. Пояснили, що з осені 2012 року у матері було діагностовано онкологічне захворювання, у зв`язку з чим загальний стан її здоров`я швидко погіршувався з кожним днем, тому вони прийняли спільне рішення, що вони разом зі своїми сім`ями будуть жити разом з матір`ю у її квартирі, щоб мати можливість забезпечити її догляд та піклування. Оскільки квартира була великою, складалася з трьох окремих кімнат, загальною площею 98 кв.м, та дозволяла розміщення трьох сімей. Під час спільного проживання мали спільний бюджет, займалися вирішенням побутових питань, пов`язаних з квартирою, сплатою за спожиті комунальні послуги, купували продукти харчування, займалися питаннями, пов`язаними з лікуванням матері, здійснювали догляд за нею та оплачували ліки та медичні обстеження. У серпні 2017 року стан матері суттєво погіршився, у зв`язку з чим виникла необхідність у проходженні медичного обстеження в клініці Ізраїлю, оскільки тривале лікування в Україні не давало результатів.

Заінтересована особа у судове засідання не з`явилася, про час та місце повідомлялася належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Вислухавши пояснення заявників та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено, що кожен має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

За приписами ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині першій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1217, 1218 Цивільного кодексу України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до частин першої і третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець для вступу у права на спадкування має прийняти спадщину. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вбачається з матеріалів справи, заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є доньками ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської РДА № 137464674 від 22 вересня 2025 року.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

З матеріалів спадкової справи № 9/2025, яка заведена після смерті ОСОБА_3 , убачається, що інші особи, крім заявників із заявою про прийняття спадщини не зверталися.

22 вересня 2025 року заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до приватного нотаріуса нотаріального округу м. Києва зі заявами про прийняття спадщини.

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фесенко Т.П. від 22 вересня 2025 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_2 , у зв`язку з неподанням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та не подання документів, що підтверджують фактичне прийняття спадщини

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фесенко Т.П. від 22 вересня 2025 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_1 , у зв`язку з неподанням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та не подання документів, що підтверджують фактичне прийняття спадщини.

З письмових показань свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вбачається, що заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом зі своєю матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Вони здійснювали за нею догляд, лікували та здійснювали її поховання.

На підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 01 липня 2020 року в справі № 222/1109/17 (провадження № 61-43496св18), а також у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18) відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Заявники зазначають, що за адресою: АДРЕСА_1 проживали разом з матір`ю на час відкриття спадщини.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання № 75175435 від 07.12.2021, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № НОМЕР_6, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

На підтвердження факту проживання заявників разом з матір`ю надано копію довідки про причину смерті ОСОБА_3 до форми № 106/о № 552/17 від 27.11.2017, якою підтверджено наявність у померлої триваючої онкологічної хвороби; спільні фотознімки заявників разом з померлою матір`ю, зроблені під час спільного проживання; копії рахунків на оплату за спожиті комунальні послуги нараховані за адресою: АДРЕСА_1 ; копій квитанцій про сплату за спожиті комунальні послуги у вказаний період, нарахованих за адресою спільного проживання заявників та спадкодавця: АДРЕСА_1 ; копію довідки за реквізитами для зарахування коштів на картковий рахунок, відкритий у ПАТ «Перший український міжнародний банк» на ім`я ОСОБА_7 для здійснення розрахунків під час лікування ОСОБА_3 у державі Ізраїль, а також квитранції на видачу готівки по даному рахунку; копії авіаквитків та посадових талонів на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» за маршрутом Одеса-Тель-Авів (04.10.2017) та Тель-Авів - Одеса (16.10.2017), а також квитанціями на оплату за авіаквитків; лист-запрошення на медичне обстеження до ізраїльської клініки від 25.09.2017 на ім`я ОСОБА_3 ; копії квитанцій з оплати за лікування ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ч.ч. 1-2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт, про встановлення якого просять заявники, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, встановлення факту постійного проживання має для заявників юридичне значення і потрібне для реалізації спадкових прав, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.

На підставі ст. 81, 89, 263-265, 315 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: приватний нотаріус нотаріального округу міста Києва Фісенко Тетяна Петрівна, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на момент відкриття спадщини, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_5 , разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на момент відкриття спадщини, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Белоконна