Суд: Дніпровський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження
Дата: 20 січня 2026 р.
Справа: №755/19105/25
Суддя: Старовойтова С. М.
Справа № 755/19105/25
1-кп/755/130/26
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"21" січня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040002486 від 24.07.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, офіційно не працюючого, не одруженого, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
в с т а н о в и в:
Судом встановлено, що 23.07.2025 року близько 22 години ОСОБА_6 разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебували за адресою: м. Київ, Русанівська набережна, 20, де між ними та ОСОБА_3 відбувся словесний конфлікт, у ході якого у ОСОБА_3 виник умисел, направлений на заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій у вигляді можливості спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, бажаючи настання таких наслідків, підбіг до потерпілої та завдав їй удари руками в обличчя та верхню частину тулуба, від яких потерпіла ОСОБА_6 втратила рівновагу та впала на землю, після чого ОСОБА_3 продовжив завдавати удари по голові ОСОБА_6 , внаслідок чого потерпіла отримала тілесні ушкодження у вигляді: травми нижньої щелепи: перелом лівого виросткового відростка нижньої шелепи зі зміщенням уламків, синців в ділянці підборіддя справа, в лівій підщелепній ділянці, що відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.
Допитаний у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково та показав, що в день події він святкував день свого народження з матір`ю та її знайомим. На шляху додому він з матір`ю зайшли до магазину, перебуваючи у якому у них виник конфлікт з невідомими дівчатами, які були у стані алкогольного сп`яніння та намагалися пройти на касу без черги. Його мати зробила зауваження дівчатам, на що ті почали висловлюватися у грубій формі та спровокували вказаний конфлікт, пізніше на вулиці до конфлікту приєдналася також потерпіла ОСОБА_10 , після чого вони з матір`ю, намагаючись уникнути конфлікту, направилися додому, проте вказані дівчата почали їх переслідувати. У подальшому, намагаючись зупинити переслідування, він підійшов до потерпілої та відштовхнув її, після чого вона схопила його за волосся, на що він, захищаючись, наніс їй декілька ударів руками, проте не пам`ятає, куди саме наносив удари та їх точну кількість. Він визнає, що своїми діями завдав потерпілій тілесні ушкодження, проте вважає, що вказана бійка була спровокована діями самою потерпілою, водночас він завдав указані тілесні ушкодження виключно у ході самозахисту, перебуваючи при цьому у стані афекту, оскільки потерпіла здійснювала психологічний тиск на нього та він відчував загрозу для свого життя. Також додав, що матеріальну шкоду він потерпілій не відшкодував та не визнає цивільний позов.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення; 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.
Суд же відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, а ч. 1 ст. 337 КПК України передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
Тобто обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
Допитана у судовому засіданні, потерпіла ОСОБА_6 суду показала, що в день події вона зустрічалася з подругами ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у себе вдома, через деякий час подруги пішли до магазину, а вона залишилася вдома та мала приєднатися до них трішки пізніше. У подальшому вона отримала повідомлення від подруг через месенджер, що в магазині у них виник конфлікт з невідомим чоловіком, як стало відомо пізніше - обвинуваченим ОСОБА_3 , який намагався пройти без черги та ображав подруг. Коли вона ( потерпіло) підійшла на вулиці до подруг, то обвинувачений продовжував їх словесно ображати, висловлюючись нецензурною лексикою. Вона ( ОСОБА_6 ) зробила йому зауваження, на що обвинувачений поводив себе агресивно та продовжив свої зухвалі дії, а потім обвинувачений пішов у невідомому напрямку, водночас вона з подругами вирішили прослідкувати за ним та повідомити працівників поліції про вказаного чоловіка. Через деякий час обвинувачений побачив, що вони йдуть за ним, підбіг до них та почав бити її подруг. Вона ( ОСОБА_6 ) намагалася захистити подруг, та обвинувачений наніс їй ( ОСОБА_6 ) удари кулаками по голові та верхню частину тулуба, внаслідок яких вона впала на землю, проте ОСОБА_3 не зупинився, сів на неї та продовжив наносити численні удари по голові, після чого обвинувачений злякався автомобіля, який під`їжджав до місця події, та побіг у невідомому напрямку. Пізніше приїхали працівники швидкої медичної допомоги та госпіталізували її до лікарні. Внаслідок дій обвинуваченого їй було заподіяно значних тілесних ушкоджень, а саме перелом щелепи у двох місцях та струс мозку, в результаті чого вона змушена була тривалий час лікуватися та пройти операційне втручання на щелепі, проте на даний час у неї все ще зберігається значний набряк та відсутня чутливість щелепи, крім того вона, враховуючи заподіяні тілесні ушкодження, тимчасово втратила працездатність. Також потерпіла зазначила, що обвинувачений добровільно не відшкодував їй заподіяну шкоду.
Допитана у судовому засіданні, свідок ОСОБА_9 суду показала, що в день події вона разом з ОСОБА_8 зайшли до магазину, перебуваючи у якому, у них виник конфлікт з невідомим чоловіком, як стало відомо пізніше - обвинуваченим ОСОБА_3 , та його матір`ю, які почали висловлювати у їхній бік образливі слова, використовуючи при цьому нецензурну лексику, а потім вони ( ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ) вийшли з магазину, проте біля магазину конфлікт з обвинуваченим продовжився. В цей час на місце події прийшла потерпіла ОСОБА_6 , яка висловила зауваження обвинуваченому, на що той не відреагував та штовхнув її ( ОСОБА_9 ), після чого вона викликала поліцію. Потім обвинувачений з матір`ю та ще одним чоловіком, що був у їх компанії, пішли у невідомому напрямку, водночас вони ( ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 ) пішли за ними з метою повідомити їхнє місце перебування працівникам поліції. У подальшому, обвинувачений, помітивши, що вони йдуть за ним, підійшов до них та почав їх бити, зокрема наніс їй ( ОСОБА_9 ) декілька ударів по спині. Потерпіла ОСОБА_10 намагалася зупинити дії обвинуваченого, проте той наніс їй декілька ударів по голові, від яких потерпіла впала на землю, а обвинувачений наніс ще декілька ударів потерпілій, коли вона знаходилася на землі, в цей час до них почав під`їжджати автомобіль та обвинувачений, злякавшись, припинив свої дії та разом з матір`ю залишив місце події. Пізніше на місце події приїхали працівники поліції та швидкої медичної допомоги, які забрали ОСОБА_8 та потерпілу ОСОБА_6 до лікарні, при цьому в останньої були наявні видимі тілесні ушкодження, зокрема набряк та кров на обличчі. Крім того, в результаті дій обвинуваченого їй ( ОСОБА_9 ) також були заподіяні тілесні ушкодження, проте вона із заявою про вчинення кримінального правопорушення до поліції не зверталась. Також свідок додала, що будь-якої агресії відносно обвинуваченого вони ( ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 ) не проявляли, жодних образ на його адресу або адресу його матері не висловлювали.
Допитана у судовому засіданні, свідок ОСОБА_13 суду показала, що в день події у її сина ОСОБА_3 був день народження, вони гуляли набережною Дніпра та, бажаючи придбати алкогольний напій, зайшли до магазину, перебуваючи у якому біля каси, у них виник конфлікт з двома невідомими дівчатами, оскільки дівчата намагалися пройти до каси без черги, після чого вони ( ОСОБА_13 та ОСОБА_3 ) залишили товар та вийшли з приміщення магазину. Проте біля магазину до них знову підійшли вказані дівчата, до яких приєдналася ще одна невідома дівчина, як стало відомо пізніше потерпіла ОСОБА_6 , та продовжили конфлікт, висловлюючи відносно них ( ОСОБА_13 та ОСОБА_3 ) образи та погрози. Намагаюсь уникнути конфлікту, вони ( ОСОБА_13 та ОСОБА_3 ) направилися додому, проте дівчата почали їх переслідувати, після чого син намагався пояснити дівчатам, щоб вони перестали їх переслідувати, та намагався їх відштовхнути, на що потерпіла ОСОБА_6 схопила його за волосся, а він, захищаючись, її вдарив.
Також у судовому засіданні були дослідженні наступні докази.
Так, з протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23.07.2025 року вбачається, що ОСОБА_6 звернулася до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві з указаною заявою, у якій зазначає про те, що 23.07.2025 року приблизно о 22 годині за адресою: : м. Київ, Русанівська набережна, 20, отримала тілесні ушкодження від невідомої особи чоловічої статі.
Також з протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.07.2025 року вбачається, що потерпіла ОСОБА_6 впізнала особу на фотознімку № 3, як особу, яку вона бачила 23.07.2025 року за адресою: м. Київ, Русанівська набережна, 20, за овалом обличчя, формою носа, розрізом очей, кольором очей, контуром губ. Згідно додатку до вказаного протоколу на фотознімку № 3 зображений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до висновку експерта № 042-1207-2025 від 10.09.2025 року, вивчивши та проаналізувавши дані висновку експертного дослідження № 041-1108-2025 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що при первинному зверненні 23.07.2025 року ОСОБА_6 по медичну допомогу, в тому числі проведених у подальшому інструментальних досліджень та оперативного втручання, з урахуванням даних її судово-медичного огляду 28.07.2025 року, у неї мали місце наступні тілесні ушкодження: травма нижньої щелепи: перелом лівого виросткового відростка нижньої шелепи зі зміщенням уламків, синців в ділянці підборіддя справа, в лівій підщелепній ділянці, що відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. Характер та морфологічні властивості виявленого ушкодження свідчать про те, що воно утворилося від щонайменше однократної травмуючої дії тупого (тупих) предмету (предметів), характерні властивості якого (яких) в ушкодженнях не відобразилися, за давністю можуть відповідати терміну та обставинам, вказаним опосвідуваною та у описовій частині, тобто 23.07.2025 року, та не супроводжувалися небезпечними явищами.
З протоколу огляду місця події від 24.07.2025 року вбачається, що слідчим було оглянуто ділянку місцевості за адресою: м. Київ, Русанівська набережна, 20.
Також з протоколу перегляду відеозапису від 30.07.2025 року з додатком, зокрема, вбачається, що слідчим оглянуто відеозапис із камер відеоспостереження системи «Безпечне місто» за адресою: м. Київ, Русанівська набережна, 20, у ході огляду якого встановлено, що за вказаною адресою у період часу з 21 години 50 хвилин по 21 годину 52 хвилини 23.07.2025 року між двома особами жіночої (потерпіла ОСОБА_6 ) та чоловічої статі відбувається боротьба, а саме особа чоловічої статі наносить удари в обличчя та верхню частину тулуба потерпілої, після чого особи падають на землю так, що потерпіла знаходиться в положенні лежачи на спині, а чоловік, знаходячись в положенні стоячи, наносить потерпілій удари в область голови та тулуба рукою, після чого потерпіла відштовхує чоловіка ногами, після чого чоловік підходить до двох інших осіб жіночої статі, які стояли поруч, та наносить їм удари, а - чоловік зникає з поля зору.
Крім того, з протоколу проведення слідчого експерименту від 26.07.2025 року з додатком вбачається, що слідчим проведено слідчий експеримент за участі свідка ОСОБА_8 з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення, в ході якого свідок ОСОБА_8 розповіла про обставини конфлікту з невідомим чоловіком 23.07.2025 року, який відбувся за адресою: м. Київ, Русанівська набережна, 20, у ході якого невідомий чоловік завдав тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_6 .
З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.07.2025 року вбачається, що свідок ОСОБА_8 впізнала особу на фотознімку № 1, як особу, яка 23.07.2025 року нанесла тілесні ушкодження за адресою: м. Київ, Русанівська набережна, 20, за овалом обличчя, кольором очей, формою носа, розрізом очей, формою губ. Згідно додатку до вказаного протоколу на фотознімку № 1 зображений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також з протоколу проведення слідчого експерименту від 26.07.2025 року з додатком вбачається, що слідчим проведено слідчий експеримент за участі свідка ОСОБА_9 з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення, в ході якого свідок ОСОБА_9 розповіла про обставини конфлікту з невідомим чоловіком 23.07.2025 року, який відбувся за адресою: м. Київ, Русанівська набережна, 20, у ході якого невідомий чоловік завдав тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_6 .
З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.07.2025 року вбачається, що свідок ОСОБА_9 впізнала особу на фотознімку № 4, як особу, яку вона бачила 23.07.2025 року за адресою: м. Київ, Русанівська набережна, 20, за овалом обличчя, кольором очей, формою носа, формою губ. Згідно додатку до вказаного протоколу на фотознімку № 4 зображений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу, свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.
Статтею 122 КК України передбачена відповідальність за умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.
З об`єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення характеризується: 1) дією або бездіяльністю, спрямованими на заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження; 2) наслідком у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження; 3) причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідком.
Тілесним ушкодженням середньої тяжкості є таке ушкодження, яке не заподіює здоров`ю шкоди, небезпечної для життя в момент заподіяння, не потягло за собою інших наслідків, властивих тяжкому тілесному ушкодженню, але разом із тим спричиняє тривале порушення функцій будь-якого органу або інший тривалий розлад здоров' я.
Із суб`єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення може бути вчинене із прямим або непрямим умислом. Відповідальність за ст. 122 КК України настає також і в тих випадках, коли умисел винного був направлений на заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю і фактично було заподіяне тілесне ушкодження середньої тяжкості.
Між тим, як встановлено в судовому засіданні, саме у результаті умисних дій обвинуваченого ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_6 було завдано тілесне ушкодження середньої тяжкості, що підтверджується показаннями потерпілої, свідків та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема, висновком експерта, що є логічними, послідовними і узгоджуються між собою, крім того обвинувачений підтвердив, що дійсно наніс потерпілій вказані тілесні ушкодження у ході конфлікту з нею.
У той же час, суд вважає неспроможною версію обвинуваченого про те, що він наніс указані тілесні ушкодження потерпілій у ході самозахисту, оскільки судом не було встановлено, що потерпіла в ході конфлікту становила для обвинуваченого реальну загрозу, першою завдала йому тілесні ушкодження або вчинила будь-яке інше посягання, яке б створювало реальну загрозу для життя та здоров?я обвинуваченого та потребувало б самозахисту, водночас обвинувачений, маючи таку можливість, не намагався уникнути вказаного конфлікту, натомість, як зазначив сам обвинувачений, помітивши, що потерпіла слідує за ним, саме він перший підійшов до потерпілої та відштовхнув її, спровокувавши подальший перебіг конфлікту. Крім того, на умисний характер дій обвинуваченого щодо нанесення потерпілій тілесних ушкоджень вказує також кількість та локалізація ударів, завданих обвинуваченим.
Також суд вважає такою, що суперечить доказам, дослідженим під час судового розгляду, версію обвинуваченого, висловлену ним під час останнього слова, про те, що його дії відносно потерпілої були вчинені виключно задля захисту матері, у той же час як під допиту самого обвинуваченого він не вказував на такі обставини, так і під час допиту його матері у якості свідка вона не зазначала, що потребувала захисту від дій потерпілої або інших осіб. Потерпіла та свідок ОСОБА_9 також не вказували про наявність будь-якої загрози від їх дій або інших осіб для матері обвинуваченого.
Будь-які докази, які свідчили про те, що в момент нанесення вказаних ударів потерпілій обвинувачений перебував у стані афекту, через що не міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, суду надано не були.
Враховуючи викладене, суд вважає, що такі доводи обвинуваченого не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, а направлені на уникнення від відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Отже, дослідивши, оцінивши та перевіривши зібрані у кримінальному провадженні докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає доведеним поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_3 умисного середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров`я, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, особу обвинуваченого, який не одружений, не працює, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває, не судимий. Також суд враховує його вік та стан здоров`я.
Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вину визнав частково, проте не розкаявся у вчиненому, добровільно не відшкодував завдану шкоду, суд вважає за доцільне призначити йому покарання у виді обмеження волі. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненя нових кримінальних правопорушень.
Також підлягає вирішенню цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 .
Так, відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України та ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Частина 1 ст. 128 КПК України передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Отже, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про обґрунтованість суми матеріальної шкоди яку потерпіла ОСОБА_6 просить стягнути з обвинуваченого, оскільки сума завданої матеріальної шкоди повністю підтверджується доказами, що додані потерпілою до позовної заяви.
Що стосується моральної шкоди, яку потерпіла ОСОБА_6 просить стягнути з обвинуваченого, то суд керується роз`ясненнями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», із внесеними змінами, згідно якої, при визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить з тяжкості душевних страждань потерпілих, яких вони зазнали, їх тривалості, можливості відновлення і змін у їх життєвих стосунках, часу та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Разом з тим, суд враховує вимоги розумності та справедливості, необхідності дотримання норм чинного законодавства щодо їх меж. Тому в частині відшкодування моральної шкоди позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням їх співмірності та завданих моральних страждань.
У порядку ст. 100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів. Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
у х в а л и в:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту приведення вироку до виконання.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6 104 892 гривень 65 копійок у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6 200 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: два DVD-R диски з відеозаписами, зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасникам кримінального провадження роз`яснюється право звернутися із заявою про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, учасниками в якому вони були.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua