Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №564/4520/25 — Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/4520/25

19 січня 2026 року м. Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Цвіркун О.С.

з участю секретаря судового засідання Забейди А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення заборгованості за договором позики в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його корить заборгованість за договором позики в сумі 20585,69 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2423 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 27.11.2019 між ним та відповідачем за допомогою інформаціно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики №122509. Вказує, що виконав умови договору, а саме надав відповідачу грошові кошти в сумі 4100 грн. шляхом переказу на його картковий рахунок, однак відповідач умови договору не виконує, у зв`язку з чим в нього станом на дату подання позову утворилася заборгованість в сумі 20585,69 грн.

06.01.2026 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, згідно якого позовну заяву просить задовольнити частково в сумі 5776,49 грн. та здійснити розподіл судових витрат на підставі ст.141 ЦПК України.

В обґрунтування відзиву зазначає, що відсотки за користування позикою нараховувалися поза межами строку кредитування, а тому відсутні підстави для їх стягнення.

Також зазначає, що матеріали справи не містять доказів надання позивачем відповідачу додаткових послуг, їх переліку і детального розрахунку комісій, нарахованих ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ". У розрахунку заборгованості лише зазначено про факт нарахування комісії в сумі 16485,69 грн., а тому вважає, що відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача комісії за вказаним кредитним договором.

07.01.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування зазначив, що підвищену комісійну винагороду позикодавець нараховував саме як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України за правилами, визначеними пунктом 5.3 договору позики, який розміщено у розділі «відповідальність сторін», а не як відсотки за правомірне користування кредитом. Вказує, що згідно умов договору сторони передбачили міру відповідальності за несвоєчасне погашення кредиту на лояльних умовах, шляхом нарахування комісії за період після закінчення строку кредитування, коли боржник продовжує користуватись позикою.

Також зазначає, що відповідно до п.4.3 Договору позики, обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики Позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок Позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в пп.1.1.5. Договору включно.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в поданому позові просив суд проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, останній звернувся до суду з заявою про розгляд справи за їх відсутності, просив суд задоволити позовні вимоги частково з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.11.2019 між позивачем та відповідачем за допомогою інформаціно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики №122509, який був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с.5-8).

Відповідно до умов вказаного договору, а саме пунктів:

п.1.1 За Договором Позикодавець надає Позичальнику позику (надалі за текстом іменується – «позика» в усіх відмінках), а Позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України – гривні, в сумі та строк:

п.1.1.1 - сума позики становить 4100,00 грн.

п.1.1.2 плата за користування позикою у вигляді:

п.1.1.2.1 процентів (надалі за текстом іменується – «процентна ставка» в усіх відмінках) складає 0,01% (одна сота відсотка) в день від поточного залишку позики;

п.1.1.2.2 комісії (надалі за текстом іменується – «комісійна винагорода» в усіх відмінках) складає 1,4 % в день від початкового розміру позики відповідно пп.1.1.1. Договору;

п.1.1.3 нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

1.1.4 нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

1.1.5 строк повернення позики (термін платежу): 26.12.2019.

Судом встановлено, позивач умови договору виконав належним чином, а саме перерахував грошові кошти в сумі 4100 грн. на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується листом №122509 від 01.09.2025 (а.с.19).

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за вказаним договором позики у відповідача виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунків наданих позивачем складає 20585,69 грн.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, позивач умови договору виконав належним чином, а саме перерахував грошові кошти в сумі 4100 грн. на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується листом №122509 від 01.09.2025 (а.с.19).

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за вказаним договором позики у відповідача виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунків наданих позивачем складає 20585,69 грн.

Відповідно до положень ст.ст. 1048, 1054 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

Так, відповідно до умов договору позики №122509 від 27.11.2019, розмір кредиту 4100 грн. строк повернення позики 26.12.2019.

Відтак, позивач мав право на нарахування процентів за користування кредитом з 27.11.2019 по 26.12.2019 року. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховувалися з 27.11.2019 по 23.04.2020, що не відповідає вимогам ст.ст. 1048, 1054 ЦК України.

При цьому суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, що строк дії договору позики продовжувався (що укладалися додаткові угоди про продовження строку кредитування).

Виходячи із сукупної вартості кредиту, ТзОВ «МІЛОАН» мало право на одержання від відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 4100 грн., процентів в розмірі 11,89 грн., комісійної винагороди в розмірі 1664,60 грн., а всього сумі 5776,49 грн.

При цьому суд звертає увагу, що згідно паспорту позики розділу 5, заборгованість за договором позики (усього) 5776,49 грн. (а.с.11).

Враховуючи, вищенаведене, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики №122509 від 27.11.2019 в сумі 5776,49 грн.

Що стосується судових витрат, то суд вирішив їх наступним чином.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивачем при поданні вказаної позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 2423 грн.

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 09.07.2025, акту №122509 від 01.09.2025, встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача становлять 5000,00 грн.

Відповідно до п. 1-4 ч. 4.ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатських робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги, суд, у відповідності до ст.141 ЦПК України, вирішив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 679,91 грн, та витрати надання професійної правової допомоги в сумі 1403,04 грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 3, 12, 13, 79, 80, 81, 82, 133, 137, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОУ: 41229318, Адреса:01054, місто Київ, вулиця В`ячеслава Липинського, будинок, 10/1) заборгованість за договором позики №122509 від 27.11.2019 у сумі 5776 (п`ять тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 49 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОУ: 41229318, Адреса:01054, місто Київ, вулиця В`ячеслава Липинського, будинок, 10/1) витрати зі сплати судового збору у сумі 679 (шістсот сімдесят дев`ять) грн. 91 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1403 (одна тисяча чотириста три) грн. 04 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», код ЄДРПОУ: 41229318, м.Київ, вул.В`ячеслава Липинського, буд. 10/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 22.01.2026

СуддяО. С. Цвіркун