Вирок від 22 січня 2026 р. у справі №542/163/26 — Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/163/26

Провадження № 1-кп/542/46/26

В И Р О К

Іменем України

23 січня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт, який надійшов до суду разом із угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026170480000012 від 09 січня 2026 року, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Решетники, Новосанжарський район, Полтавська область, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, із середньою освітою, непрацюючої, незаміжньої, яка на утриманні малолітніх дітей не має, в силу статті 89 КК України не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 357, частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обставин, встановлених судом

ОСОБА_5 22 грудня 2025 року, перебуваючи у будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в ході спілкування з ОСОБА_6 дізналася про надходження грошових коштів на рахунок банківської картки, емітованої АТ КБ «Приват Банк» за № НОМЕР_1 , що належить останній.

Після чого, ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи, що банківська картка та наявні на ній кошти є чужою власністю, маючи умисел, спрямований на викрадення офіційного документу та корисливу мету - заволодіння коштами, 23 грудня 2025 року близько 09 години, перебуваючи у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зайшла до спальної кімнати, де залишила свої речі ОСОБА_6 , та викрала належну останній банківську картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», що знаходилась у шафі з речами. Після цього, ОСОБА_5 поклала її до кишені своєї кофти та вийшла зі спальної кімнати.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію», підпунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 статті 1, пункту 15.2 статті 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів України», частини 4 статті 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», примітки статті 358 КК України, пункту 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», платіжні банківські картки є електронними платіжними документами та відносяться до офіційних документів, оскільки документом визначається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) є засоби певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку.

Вчинивши викрадення банківської картки, ОСОБА_5 позбавила ОСОБА_6 можливості використовувати зазначену банківську картку за призначенням.

Вказаними діями ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 357 КК України, тобто викрадення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів.

На території України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який продовжує діяти.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що на території України діє воєнний стан, 23 грудня 2025 року о 12 годині 04 хвилини, перебуваючи у приміщенні адміністративної будівлі ТОВ «Чиста Криниця», що розташоване за адресою: вул. Центральна, 11, с. Драбинівка, Полтавський район, Полтавська область, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, протиправно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, маючи у користуванні раніше викрадену банківську карту № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 , володіючи інформацією про персональний ідентифікаційний номер платіжної карти (пін-код), таємно, шляхом введення пін-коду банківської карти № НОМЕР_1 на банкоматі AT «Райффайзен Банк», розміщеному у вищевказаній адміністративній будівлі, та зняття готівки, викрала із банківського рахунку НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 5000 гривень.

Вказаними грошовими коштами ОСОБА_5 розпорядилася на власний розсуд, чим заподіяла потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 5000 гривень.

Своїми діями ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Кваліфікація дій обвинуваченого органами досудового розслідування

Дії обвинуваченої ОСОБА_5 кваліфіковані за частиною 1 статті 357 КК України, як викрадення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів, а також за частиною 4 статті 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Позиції учасників судового розгляду

Під час досудового розслідування 22 січня 2026 року між прокурором Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 укладена угода про визнання винуватості.

Згідно з угодою ОСОБА_5 визнала себе винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 357, частиною 4 статті 185 КК України.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_5 буде призначено покарання за частиною 1 статті 357 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі та за частиною 4 статті 185 КК України - у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

В угоді сторони визначили, що у разі затвердження угоди судом, на підставі частини 1 статті 70 КК України необхідно призначити остаточне покарання шляхом поглинання менш сурового покарання більш суровим у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Окрім того, в угоді сторони визначили, що у разі затвердження угоди судом, на підставі статті 75 КК України ОСОБА_5 доцільно звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважав, що угоду укладено відповідно до вимог закону, а тому просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в ній міру покарання.

Захисник також просив затвердити угоду про визнання винуватості від 22 січня 2026 року.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні зазначених кримінальних правопорушеннях визнала повністю за обставин, що викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості. Просила суд затвердити угоду та призначити узгоджене покарання. Крім того, пояснила, що вона цілком розуміє, що має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують, цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою, та вид покарання.

Потерпіла у судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просила затвердити угоду про визнання винуватості та призначити покарання, визначене в угоді (а.с. 17).

Мотиви призначення покарання

Вирішуючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 357 КК України, у вчиненні якого обвинувачена визнала себе винною, відповідно до частини 2 статті 12 КК України, віднесено до кримінального проступку.

Кримінальне правопорушення за частиною 4 статті 185 КК України, у вчиненні якого обвинувачена визнала себе винною, відповідно до частини 5 статті 12 КК України, віднесено до тяжкого злочину.

Потерпілою надана письмова згода прокурору на укладення ним угоди про визнання винуватості з обвинуваченою.

Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_5 цілком розуміє положення частини 4 статті 474 КПК України, відповідно до якої:

1) вона має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують, а вона має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;

2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу;

3) характер кожного обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою;

4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Розуміючи це, вона погоджується на призначення узгодженого покарання, а також на застосування інших заходів, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 , суд пом`якшуючими покарання обставинами вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, сплата добровільного внеску на потреби ЗСУ. Обставинами, що обтяжують покарання, суд вважає вчинення кримінальних правопорушень щодо особи похилого віку та щодо іншої особи, з якою винна перебуває у сімейних відносинах.

Умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Висновок суду про відповідність угоди вимогам закону

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою за участю її захисника.

Вирішення цивільного позову

Цивільний позов по матеріалах кримінального провадження не заявлений.

Мотиви інших рішень

Процесуальних витрат по матеріалах кримінального провадження немає.

До ОСОБА_5 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 21 січня 2026 року по 15 березня 2026 включно застосований запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченої, відсутність клопотань сторони обвинувачення про продовження даного запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для продовження запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Речовими доказами суд вважає за необхідне розпорядитися відповідно до статті 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 368-371, 373-374, 376, 468-469, 471, 473-475 КПК України,

У Х В А Л И В :

Угоду від 22 січня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026170480000012 від 09 січня 2026 року,про визнання винуватості, укладену між підозрюваною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та прокурором ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_4 - затвердити.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 357 КК України, і призначити їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, і призначити їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до частини 1 статті 70 КК України, остаточне покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України звільнити обвинувачену ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.Відповідно до частини 1 статті 76 КК України покласти на обвинувачену ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд Полтавської області обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Обвинувачений, захисник, його законний представник, потерпілий, його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

У разі невиконання затвердженої судом угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 357, частиною 4 статті 185 КК України.

Вирок суду набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками судового провадження. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Резолютивна частина вироку проголошена судом на підставі частини 15 статті 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_7