Вирок від 21 січня 2026 р. у справі №382/185/25 — Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/185/25

Провадження № 1-кп/382/57/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Яготин

Яготинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024111100002399, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.12.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, яке суд визнає доведеним.

07 грудня 2024 року, у вечірній час доби, ОСОБА_4 перебував у приміщенні кафе "Всі Свої", що за адресою: Київська область, Бориспільський район, місто Яготин, вулиця Шевченка, 139, де проводячи дозвілля вживав алкогольні напої. У цьому ж кафе також перебував ОСОБА_6 , який в подальшому познайомився з ОСОБА_4 . Цього ж дня, близько 21 години 40 хвилин, в ході спілкування ОСОБА_4 з ОСОБА_6 , у ОСОБА_4 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з хуліганських мотивів, виник злочинний умисел, спрямований на нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . Далі, без відриву у часі, з метою реалізації свого злочинного умислу, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому та свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_4 , діставши правою рукою із кишені своїх штанів, у які був одягнений, належний йому розкладний ніж, завдав ним два удари ОСОБА_6 в район живота. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 , потерпілому ОСОБА_6 , відповідно до висновку експерта заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого ножового поранення черевної порожнини зліва без пошкодження внутрішніх органів, яке утворилось від дії гострого предмету з колюче-ріжучими властивостями, що є небезпечним для життя та відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень; рубець по середньо-ключичній лінії зліва на 11 см донизу від ореоли, утворився від дії гострого предмету з ріжучими властивостям, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_4 заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 1 ст. 121 КК України.

Крім того, 07 грудня 2024 року, близько 21 години 40 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні кафе "Всі Свої", що за адресою: Київська область, Бориспільський район, місто Яготин, вулиця Шевченка, 139, продовжуючи свою злочинну протиправну діяльність, у останнього, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з хуліганських мотивів, виник злочинний умисел, спрямований на нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , який підійшов до ОСОБА_4 відразу після нанесення останнім тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . Далі, без відриву у часі, з метою реалізації свого злочинного умислу, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому та свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_4 , тримаючи у правій руці належний йому розкладний ніж, завдав ним ОСОБА_8 один удар в район живота. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_8 , відповідно до висновку експерта заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого ножового поранення грудної клітини зліва, пневмоторакс які утворились від дії гострого предмету з колюче-ріжучими властивостями, що є небезпечним для життя та відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_4 заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 1 ст. 121 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав, щиро розкаявся, викладені прокурором фактичні обставини та такі, що обтяжують покарання, визнав частково. Відповідно до показів обвинуваченого, він в листопаді 2024 року біля 21 год, точної дати не пам`ятає, перебував в кафе "Всі свої", де проводив дозвілля зі своїм сусідом, вживав алкоголь, наркотичних засобів не вживав; в приміщення перебували й інші відвідувачі. Через деякий час, коли обвинувачений сидів за барною стойкою, в приміщення кафе зайшли троє людей, двоє з яких потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , з якими обвинувачений познайомився, у них виникли дружні відносини, вони разом вживали алкогольні напої. Через деякий час, коли обвинувачений та потерпілі перебували у стані алкогольного сп`яніння, у них виник конфлікт, причини якого та з ким саме обвинувачений пояснити не може, в ході якого обвинувачений, за його словами, переоцінив небезпеку, яка йому загрожувала, та наніс ножем один удар одному потерпілому, і два удари іншому. За словами обвинуваченого, на момент події він перевищив межі самозахисту та переоцінив небезпеку і загрозу, оскільки у нього з потерпілими виник конфлікт та штовханина, в ході якої один із потерпілих відштовхнув його і обвинувачений сприйняв це за загрозу; внаслідок штовхання обвинувачений впав на підлогу, потім підвівся, дістав із правого карману штанів ніж і наніс удари потерпілим по черзі з різницею в декілька секунд, черговість не пам`ятає; удари завдавав з метою зупинити дії потерпілих по відношенню до себе, оскільки переоцінив небезпеку, яка йому загрожувала, та боявся нанесення йому ударів потерпілими. Механізм нанесення тілесних ушкоджень обвинувачений пояснити не може, не пам`ятає, оскільки перебував у стані алкогольного сп`яніння. Послідовність нанесення тілесних ушкоджень потерпілим обвинувачений не пам`ятає, ніж після події забрав із собою, потім його вилучили співробітники поліції. За словами обвинуваченого, ніж був трофейний із зони бойових дій, чорний, складний, що відкривається механічно, лезо довжиною біля 8 см; до нанесення ушкоджень потерпілим ніж знаходився в правій кишені обвинуваченого у складеному стані і він не показував його потерпілим. Потім, перебуваючи в шоковому стані, обвинувачений одразу після нанесення ушкоджень покинув місце події. Наявність злочинного умислу на нанесення потерпілим тілесних ушкоджень обвинувачений спочатку заперечив, в подальшому визнав; наявність хуліганського мотиву не визнав, зазначивши, що не бажав завдати потерпілим саме тяжкі тілесні ушкодження. Перебування на момент події у стані наркотичного сп`яніння обвинувачений не визнав, зазначивши, що після отриманих під час бойових дій травм має проблеми зі сном та нервовою системою, у зв`язку з чим вживає певні прописані лікарем препарати, які містять психотропні речовини, точний склад їх назвати не може. Після події обвинувачений усвідомив свій вчинок та самостійно ініціював питання щодо відшкодування потерпілим матеріальних та моральних збитків, оскільки кається у вчиненому і мав бажання максимально виправити наслідки. Свою поведінку вважає жахливим вчинком, про який дуже шкодує, зробив висновки, в тому числі необхідність вести нормальний соціальний спосіб життя; раніше жодних кримінальних правопорушень, в тому числі будь-яких правопорушень, пов`язаних з насильством, не вчиняв.

Відповідно до показань потерпілого ОСОБА_6 , він у день події перебував в м. Яготині у відрядженні по роботі, з обвинуваченим знайомим до дня події не був, будь-яких стосунків не мав. 07.12.2024 року він зі своїми друзями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відпочивали вдома та вживали алкогольні напої. Потім з метою продовжити дозвілля біля 21 год. разом приїхали до бару "Всі свої", де потерпілий одразу познайомилися з обвинуваченим ОСОБА_10 , який сидів за барною стійкою зі своїм другом. Потім вони протягом години продовжили дружнє спілкування, разом вживали алкогольні напої, танцювали, курили кальян, переміщалися по залу закладу; потерпілий дізнався, що обвинувачений проходив службу у м. Костянтинівка, звідки родом і потерпілий, і вони на цьому фоні спілкувалися, у них була "душевна" розмова та приємне спілкування; безпосередньо під час події потерпілий та обвинувачений перебували у нетверезому стані, тому потерпілий всього не пам`ятає; сутички між ними не було, тому потерпілий не може пояснити чому так сталося. Потерпілий пам`ятає, що відчув удар в живіт, потім відійшов та відчув біль, потім виявив ножове поранення. Потерпілий тоді не бачив чим саме йому було заподіяні тілесні ушкодження, потім зрозумів що це було щось колюче-ріжуче. Причини нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілий не знає; перед цим вони з обвинуваченим просто стояли неподалік барної стойки і столика та спілкувалися протягом п`яти хвилин, неподалік від них перебував ОСОБА_8 , який не був учасником їх розмови; потім потерпілий відчув різкий удар в ліву сторону живота і спочатку не зрозумів, що відбулося, а потім зробив шаг назад, подумав, що "якась бійка почалася", і ОСОБА_10 його вдарив ("махнув кулаком"), потім потерпілий відчув біль, потім через деякий час побачив кров, підняв одяг та побачив дві рани. Характер розмови із ОСОБА_10 перед нанесенням ним тілесних ушкоджень потерпілий не пам`ятає, але вона не була агресивна чи конфліктна, загрози для обвинуваченого не було. Потерпілий не бачив, як обвинувачений діставав ніж. Перед нанесенням тілесних ушкоджень потерпілий обвинуваченого не штовхав і останній не падав. Як обвинувачений наносив поранення ОСОБА_8 , потерпілий ОСОБА_11 не бачив. Коли працівники надавали потерпілому першу медичну допомогу, обвинуваченого вже не було. На цей час потерпілий не має до обвинуваченого будь-яких претензій матеріального чи морального характеру; зазначив, що збитки відшкодовані; під час перебування на лікуванні, обвинувачений запропонував їм фінансову допомогу, оплатити медикаменти, на що потерпілі погодилися; обвинувачений компенсував потерпілим витрати на лікарню, медикаменти, пропущені робочі часи. Потерпілий не настоює на суворій мірі покарання обвинуваченому.

Відповідно до показань потерпілого ОСОБА_8 , він у день події перебував в м. Яготині у відрядженні по роботі, з обвинуваченим знайомим до дня події не був, будь-яких стосунків не мав. 07.12.2024 року вони сиділи вдома з колегами по роботі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , проводили дозвілля, вживали алкогольні напої; потім вони утрьох біля 21 год. приїхали у заклад "Всі свої", де одразу побачили обвинуваченого ОСОБА_10 зі своїм приятелем, познайомилися та почали спілкуватися. Потім потерпілий з ОСОБА_12 зайняли столик, а ОСОБА_11 розмовляв з ОСОБА_10 , пив з ним віскі й спілкувався з ним більше за інших. Протягом вечора конфліктів у потерпілого та його знайомих із ОСОБА_10 не виникали, все було спокійно й дружелюбно, всі спілкувалися, посміхалися. Через деякий час "перед очами" потерпілого з`явився ОСОБА_11 , який тримався за бік; ОСОБА_13 тоді побачив ОСОБА_10 , проте не бачив у нього ніж чи інший гострий предмет; потерпілий тоді подумав, що обвинувачений вдарив ОСОБА_11 і хоче знову нанести удар; з метою зупинити обвинуваченого, ОСОБА_13 піднявся та відштовхнув ОСОБА_10 і потерпілий вважає, що в цей момент обвинувачений міг нанести йому удар ножем, але потерпілий цього не бачив; вони один одного не били і не погрожували; потерпілий не бачив чи падав ОСОБА_10 ; ніж потерпілий у обвинуваченого не бачив, він його не показував. Потім ОСОБА_13 розвернувся, підійшов до ОСОБА_11 та відчув вологість у себе в боку та відразу не зрозумів, що саме відбулося, потім засунув руку під одяг, побачив кров і відчув біль у лівому підребер`ї. Потім потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_11 присіли за столик та чекали на швидку допомогу. Про що саме спілкувалися ОСОБА_11 та ОСОБА_10 перед завданням ушкоджень потерпілий ОСОБА_13 не знає, він більше часу проводив з ОСОБА_12 , у приміщенні було людно, голосно грала музика, і лише чув, що вони розмовляли про Донецьку область. Скільки часу після події обвинувачений залишався на місці події потерпілий не знає. Швидку допомогу викликав ОСОБА_12 . Претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_10 потерпілий ОСОБА_13 не має; обвинувачений відшкодував потерпілим витрати на лікування, компенсував втрачені години праці. Потерпілому також відомо, що обвинувачений має трьох дітей, є захисником України; потерпілий не наполягає на суворій мірі покарання, пов`язаному із позбавленням волі, та вважає, що його необхідно "пом`якшити максимально"; потерпілий простив обвинуваченого, вважає що до події, яка на його думку носить випадковий характер, могло призвести вживання алкоголю та, можливо, психологічна нестабільність обвинуваченого.

Відповідно до показів допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_14 , сусіда обвинуваченого, подія відбулася у грудні 2024 року на свято Миколая. Вони з обвинуваченим вдома вживали алкоголь, потім приїхали до закладу "Всі свої" близько 20-21 год, де зустріли потерпілих. У закладі продовжили вживати алкогольні напої, потім через деякий час свідок вийшов на вулицю покурити, де перебував хвилин двадцять та проводжав додому сина, потім на вулицю вийшов обвинувачений та сказав "поїхали додому". Свідок не помітив чи був обвинувачений стурбований чи схвильований. Вони поїхали додому, потім хвилин через двадцять приїхала поліція і повідомила про подію, що ОСОБА_10 наніс тілесні ушкодження, про що свідку до цього не було відомо, вони про це з обвинуваченим не спілкувалися. У день події свідок не бачив ножа у обвинуваченого, він його не показував. Свідок характеризує обвинуваченого, як дружню людину, сім`янина, який приділяє увагу дітям, "на городі постійно", "сварок ніколи не було", "обійти всю вулицю, ніхто поганого слова не скаже".

Відповідно до показів допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_15 , сусіда обвинуваченого та сина ОСОБА_14 , про подію, яка відбулася у грудні 2024 року, коли обвинувачений наніс тілесні ушкодження, свідок дізнався тільки на наступний день від свого батька. В день події свідок приїхав до закладу "Всі свої" біля 17-ої години, перебував там у компанії та залишив заклад біля 21 год, до події. Перед уходом свідок бачив у приміщенні ОСОБА_10 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння. Свідок показав, що обвинувачений приїхав у заклад із батьком свідка ( ОСОБА_14 ). Свідок спілкувався з обвинуваченим ОСОБА_10 і батьком біля барної стойки 10-15 хвилин, разом вживали алкогольні напої, потім вийшли на вулицю, поспілкувалися на вулиці і свідок пішов додому, оскільки зранку необхідно було на роботу; бійок чи конфліктів свідок не бачив. Батько свідка та обвинувачений залишалися в закладі; що саме відбувалося після цього, свідку не було відомо. В той вечір ніж у ОСОБА_10 свідок не бачив. Коли свідок перебував в закладі, де перебували й інші відвідувачі, конфліктів за участю ОСОБА_10 на бачив. Свідок характеризує обвинуваченого, як "порядку людину", який "допомагав, якщо потрібно щось було", бійок чи сварок за участю обвинуваченого не спостерігав.

Відповідно до показів допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_16 , сусіда обвинуваченого та мати ОСОБА_14 , за фактом спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень свідок дізналася на наступний день після події від дружини обвинуваченого. В той день у грудні 2024 року на свято Миколая вони вдома у свідка вчотирьох ( ОСОБА_10 з дружиною та свідок з чоловіком ОСОБА_14 ) проводили дозвілля з 17 до 20 години, вживали алкогольні напої, випили 0,7 горілки. Потім свідок пішла спати, залишалася вдома і нічого не бачила; пізніше, коли приїхала поліція до сусідів біля 22 год, то свідку стало відомо, що "вони кудись їздили". Ножа у ОСОБА_10 свідок не бачила, чи носив він його із собою свідок не знає. За словами свідка "ніхто не очікував, що так станеться" і характеризує обвинуваченого, як "нормального батька, чоловіка та сусіда", "адекватну, нормальну людину", якщо щось потрібно, то вони зверталися один до одного, як сусід сварок за участю обвинуваченого не спостерігала.

Відповідно до показів допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_17 , дружини обвинуваченого, щодо факту спричинення її чоловіком тілесних ушкоджень вона повідомила, що подія відбулася ввечері грудня 2024 року. В цей день вона приїхала після роботи і вони з чоловіком пішли в гості до сусідів, де побули 2-3 години, разом з чоловіком та сусідами учотирьох вживали алкогольні напої, після цього чоловік залишився, а свідок пішла відпочивати та заснула; про те, що її чоловік кудись їздив ввечері та чи планував він це, свідку не було відомо; вона прокинулась після 22 год, коли приїхала поліція та попросила зібрати речі для її чоловіка, щоб він міг переодягнутись. За словами свідка обвинувачений має розкладний ніж "з війни". Свідок характеризує чоловіка, з яким прожили у шлюбі 15 років та мають 3-х дітей, як "чудового батька", "якщо була б можливість запросити сюди дітей, вони би це розказали"; він не просто батько, він проводить час з дітьми, "зайняття спортом, рибалки, футбол, все для дітей"; за весь час шлюбу вони з чоловіком ніколи не розходились, жодних конфліктів не було, вони "жили душа в душу", багато чого пережили в цьому житті; були моменти, що не було грошей, чоловік їздив працювати за кордон і свідок залишалася з дітьми; їх сім`я переїхала в Яготин заради безпеки дітей із Кривого Рогу, тому що неподалік їх місця проживання прилетіла ракета в будинок. За словами свідка, обвинувачений після війни перебував "в депресивному стані", потім пропав безвісті його побратим, це ще ускладнило стан її чоловіка; обвинувачений три роки не вживав алкоголь і ніякі засоби, він був на препаратах, які йому призначали лікарі, коли він проходив реабілітацію. За словами свідка, останні півроку, коли вони були вже в ОСОБА_18 , його стан був неспокійний, він "прокидався вночі з криками", замикався, мав депресивний стан, але йому допомагала родина, діти та дружина, спільний час проводили, тримали домашніх тварин. Свідок повідомила, що їй стало дуже важко матеріально і морально, оскільки їх сім`я складається з п`яти людей, свідок заробляє 20-25 тис, всіх трьох дітей необхідно в школу збирати, утримувати будинок, чоловік взяв господарство на себе, займається городництвом, готує, прибирає. На даний час сім`я свідка не має жодних збережень, живуть від "зарплати до зарплати". Після того, як свідок дізналася про подію, вона перебуває в шоці, оскільки її чоловік "ніколи не піднімав ні на кого руку", в компаніях чоловік завжди уникав конфліктів, все міг перевести в жарт. Свідок питала у чоловіка, що саме стало "тригером", і він їй сказав, що його тоді почали штовхати, на нього "напирались" і потім він нічого не пам`ятає. Свідок спілкувалася з потерпілими, з якими ані свідок ані її чоловік до події не були знайомі, передавала їм кошти, потерпілі їй казали, що вони також нічого не пам`ятають і "він нічого поганого їм не зробив, і вони йому нічого поганого не зробили", і "взагалі ніхто нічого не розуміє, просто якась містика". Потерпілим була повністю виплачена матеріальна допомога; перед від`їздом потерпілих вони підходили до свідка спитати про долю обвинуваченого, просили сповістити їх про це і казали, що ніяких претензій до нього не мають, що хвилюються і нормально відносяться до них.

Відповідно до показів допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_19 , особи обвинуваченого та потерпілих свідку до події не були відомі, стосунки з ними не підтримує. За фактом спричинення тілесних ушкоджень, показала, що подія відбулася в холодну пору року, точної дати не пам`ятає, близько 21-22 години, в барі, в якому свідок також проводила дозвілля; до події все було добре, всі випивали, гуляли, веселились, танцювали; було відчуття, що учасники події були друзі або родичі. Обвинувачений тоді відпочивав в закладі зі своїм другом, вони були вдвох, а потім вони з потерпілими відпочивали разом; обвинувачений та потерпілі вживали алкогольні напої та перебували у стані алкогольного сп`яніння. Свідок повідомила, що бачила момент нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень, це відбулося неподалік столика, де сиділи потерпілі; ушкодження наносилися правою рукою в лівий бік. За словами свідка, "ніж діставався з карману", свідок пам`ятає "звук розкладання ножа". На запитання прокурора, чи бачила свідок як обвинувачений розкладав ніж, свідок відповіла "я так думаю, тому що він виходить ззаду від мене стояв, встав, відкрився і потім впав". На уточнююче запитання прокурора чи бачила свідок момент розкладання ножа, відповіла, що "цього прям теж не пам`ятаю, чи я тільки почула". За словами свідка, "можна так сказати, що спочатку (поранення) нанесені були більш такому худощавому, вроді би" чоловіку, "просто не пам`ятаю уже". Свідок не спостерігала сварок чи конфліктів. Щодо черговості завдання ушкоджень, свідок зазначила, що першому потерпілому нанесене одне ушкодження, а другому – "два чи … я просто не пам`ятаю"; перший потерпілий відразу не зрозумів, що відбулося, і коли він зрозумів, що його порізали, то вже й другий отримав пошкодження і вони всі почали відходити назад; їм почали надавати допомогу, викликали швидку. Свідок бачила, як другий потерпілий підходив до обвинуваченого просто поговорити і він не бачив, що в обвинуваченого є ніж. До нанесення ушкоджень свідок ніж у обвинуваченого не бачила. Предмет розмови між чоловіками не чула, грала музика, всі розмовляли. За словами свідка між нанесеннями ушкоджень пройшло до 5-10 сек.

Відповідно до показів допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_20 , особа обвинуваченого свідку відома, відносин щ ним не підтримує. Свідок показав, що подія відбулася 7 чи 8 грудня, коли свідок святкував день народження у закладі "Всі свої" у компанії. За словами свідка, близько 21-22 год, свідок на той час перебував у стані алкогольного сп`яніння і "сидів боком", він почув, що виникла "конфліктна ситуація", але свідок "не особо звернув увагу на це". Потім свідок побачив двох хлопців "з пораненнями". Це відбулося ("заварушка") швидко і свідок "не зреагував на це все, не звернув увагу". Потерпілих в той вечір у закладі бачив, до події вони сиділи за сусіднім столом, в них якесь свято також було і стан їх був "не дуже тверезий", свідок з ними особисто не спілкувався, поведінку потерпілих не бачив, не звертав уваги. За словами свідка відбувся тільки "цей конфлікт" між обвинуваченим і двома хлопцями, свідок побачив вже його кінець. Конфлікт виражався у криках, "один другого розбороняв", "не хотів, що була якась шкода, якась бійка". Свідок показав, що конфлікт відбувся перед подією між обвинуваченим та двома хлопцями, які за словами свідка "сварилися", в центральній частині закладу та неподалік барної стійки; предмет розмови та сварки між учасниками свідок не чув; нанесення будь-яких ударів, бійок не бачив. Момент нанесення тілесних ушкоджень свідок не бачив; потім побачив, як в потерпілих тече кров і потерпілі не одразу це помітили. Після події ОСОБА_10 в залі не перебував.

Відповідно до показів допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_21 , підприємця та орендаря приміщення закладу "Всі свої", особи обвинуваченого та потерпілих свідку не відомі, стосунків з ними не підтримує, декого з них бачив раніше, знає наглядно. Свідок з приводу нанесень тілесних ушкоджень у його закладі повідомив, що подія відбулася взимку, точної дати не пам`ятає, за яких саме обставин свідку не відомо, нанесення тілесних ушкоджень свідок не бачив. Обвинувачений тоді перебував у закладі з якимось чоловіком, свідок його не знає, вони відпочивали за барною стійкою. Потерпілі прийшли удвох, відпочивали за столиком, потім "мігрирували по закладу", "то до тих, то до тих сядуть"; обвинувачений та потерпілі разом вживали алкогольні напої. Потім відбувся конфлікт у центральній частині залу, при вході зліва біля першого столику, де відпочивали потерпілі, неподалік барної стойки. Що саме передувало конфлікту, свідок не бачив, все проходило добре; бачив "якусь дружню штовханину", між ким конкретно свідок не бачив і не слідкував за цією ситуацією, були "то обійми, то чоловіча гра така у штовханини"; криків та розмови "на підвищених тонах" свідок не чув. За словами свідка, він тоді побачив, що у обвинуваченого "випав металевий предмет" і він тоді роздивився, що це був ніж; обвинувачений тоді знаходився неподалік потерпілого, за метр між ними була інша людина; обвинувачений рухався в сторону потерпілих, нічого не казав та не кричав, "все було на посмішках, без агресії"; потім свідок вийшов у службове приміщення телефонувати в поліцію. За описом свідка він бачив невеликий складний ніж, у розкладеному стані 10-12 см. Момент нанесення ушкоджень свідок не бачив. До зали свідок повернувся приблизно через п`ять хвилин, обвинуваченого вже не було, свідку повідомили, що він поїхав. Один з потерпілих перебував за першим столиком біля входу, а другий в кутку, їм надавали першу медичну допомогу. Свідку не відомо які ушкодження були нанесені, чим саме нанесені також не відомо. Свідок бачив, як потерпілі перед подією вживали алкогольні напої спільно з обвинуваченим. Хто саме надавав медичну допомогу потерпілим та викликав швидку допомогу свідку точно не відомо, якась із відвідувачок закладу. Свідок перебував у закладі з моменту його відкриття в цей день з 14 год; протягом вечора конфліктів не було; обвинувачений поводив себе "нормально"; був один момент, коли обвинувачений "сів до дівчат за стіл", тоді свідок підходив до обвинуваченого і попросив його встати - і обвинувачений спокійно без конфлікту встав; свідок не бачив конфлікт чи агресивну поведінку.

Вина ОСОБА_4 у інкримінованих кримінальних правопорушеннях за ч. 1 ст. 121 КК України доводиться дослідженими в судовому засіданні у своїй сукупності доказами:

- рапортами старшого інспектора чергового СРПП ВП № 2 (м. Яготин) Бориспільського РУП ГУНП в Київській області від 07.12.2024 року;

- протоколом заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 08.12.2024 року;

- протоколами огляду місця події від 07.12.2024 року та ілюстративними таблицями до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.12.2024 року;

- протоколом огляду речей від 07.12.2024 року та ілюстративними таблицями до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.12.2024 року;

- протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.12.2024 року

- висновком експерта №02/д від 18.01.2025 року в якому зазначено, що "Згідно наданої медичної документації на ім?я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено: проникаюче ножове поранення грудної клітини зліва, пневмоторакс, які утворились - від дії гострого предмету з колюче-ріжучими властивостями типу клинка ножа, що мав лезо (можливо, ножем), по строку можуть відповідати 07.12.2024 року та, як небезпечні для життя, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Враховуючи кількість та розташування виявлених тілесних пошкоджень, при судово-медичній експертизі по медичній документації на ім?я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважаю, що їх утворення за обставин викладених в протоколі проведення слідчого експерименту від 09.01.2025 року можливе;

- висновком експерта № 01/д від 21.01.2025 року в якому зазначено, що "(1.2.4.) Згідно наданої медичної документації на ім?я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та проведенні освідування, виявлено: - проникаюче ножове поранення черевної порожнини зліва без пошкодження внутрішніх органів, яке утворилось - від дії гострого предмету з колюче-ріжучими властивостями типу клинка ножа, що мав лезо (можливо, ножем), по строку можуть відповідати 07.12.2024 року та, як небезпечне для життя, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень; - рубець (що є наслідком загоєння рани) по середньо-ключичній лінії зліва на 11 см донизу від ореоли, який утворився - від дії гострого предмету з ріжучими властивостями типу клинка ножа, що мав лезо (можливо, ножем), по строку можуть відповідати 07.12.2024 року, та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров?я. (3.) Враховуючи кількість та розташування виявлених тілесних ушкоджень, при судово-медичній експертизі медичній документації на ім?я ОСОБА_6 , з урахуванням освідуванню, вважаю, що їх утворення за обставин викладених в протоколі проведення слідчого експерименту від 09.01.2025 року, можливе";

- висновком судово-психіатричного експерта № 37 від 29.01.2025 року, в якому зазначено, що " ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час скоєння інкримінованих йому дій страждав на емоційно-лабільний астенічний розлад органічного походження (F 06.6 за МКХ -10). ОСОБА_4 на час скоєння інкримінованих йому дій в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності не перебував. За своїм психічним станом ОСОБА_4 у період вчинення інкримінованих йому дій міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_4 на даний час страждає на емоційно-лабільний астенічний розлад органічного походження (F 06.6 за МКХ -10). ОСОБА_4 за своїм психічним станом на даний час може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_4 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_4 на даний час страждає на психічні та поведінкові розлади внаслідок комбінованого вживання ПАР, епізодичне вживання (за МКX-10 F19.26). На даний час лікування від алкогольної/наркотичної залежності підекспертний не потребує";

- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.01.2025 року та компакт-диском з записом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_9 від 09.01.2025 року дослідженим в судовому засіданні;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.01.2025 року та компакт-диском з записом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_21 від 09.01.2025 року дослідженим в судовому засіданні;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.01.2025 року та компакт-диском з записом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_19 від 09.01.2025 року дослідженим в судовому засіданні;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.01.2025 року та компакт-диском з записом слідчого експерименту потерпілим ОСОБА_6 від 16.01.2025 року дослідженим в судовому засіданні;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.01.2025 року та компакт-диском з записом слідчого експерименту потерпілим ОСОБА_8 від 16.01.2025 року дослідженим в судовому засіданні;

- копією акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 46 від 07.12.2024 року, в якому в графі "16. Відомості про останнє вживання алкоголю або наркотичних речовин чи лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: суб`єктивні та об`єктивні (згідно з документами, іншими джерелами)" зазначено "вживав алкоголь кілька годин тому зі слів обстеженого". В графі "17. Запах алкоголю з рота" зазначено "наявний запах алкоголю". В графі "18. Використання технічних засобів для визначення наявності або вимірювання вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі (відповідно до встановленого рівні). Час обстеження, назва спеціального технічного засобу, за наявності – його номер, дата останньої повірки, результат обстеження" зазначено "07.12.2024, 23.30 Алкотон 01-С4 2,1 ‰. "Обстеження через 20 хвилин. Час обстеження, назва спеціального технічного засобу, за наявності – його номер, дата останньої повірки, результат обстеження" зазначено " 07.12.2024, 23.50 Алкотон 01-С4 2,1 ‰. В графі "20. Висновок та діагноз за результатами огляду" зазначено "Алкогольне сп`яніння, позитивний тест на марихуану ТНС";

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 46 від 07.12.2024 року, в якому в графі "10. Висновок огляду" зазначено " ОСОБА_4 перебуває в стані алкогольного сп`яніння та позитивний тест на ТНС (марихуану)".

Відповідно до ч. 1 ст. 22 та ч. 1 ст. 26 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК України).

Крім допитаних свідків, стороною обвинувачення у даному кримінальному проваджені заявлялося клопотання про допит свідків: ОСОБА_9 та ОСОБА_22 , однак їх присутність під час судового розгляду, відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 та ч. 2 ст. 327 КПК України, стороною обвинувачення забезпечена не була. В свою чергу судом були вжиті заходи щодо сприяння стороні обвинувачення у реалізації права на допит цих свідків, проте судовий виклик результату не дав. Явка вказаних свідків до суду стороною обвинувачення забезпечена так і не була. Крім цього, в судовому засіданні від допиту зазначених свідків сторона обвинувачення відмовилася. Сторона захисту також не наполягала на виклику вказаних свідків. У зв`язку з невиконанням стороною обвинувачення вимог КПК щодо забезпечення явки свідків обвинувачення, суд не знайшов підстав відступати у цій справі від правила дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження та дійшов висновку, що вищезазначені обставини, не перешкоджають завершенню судового розгляду в кримінальному провадженні.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами обвинувачення та захисту надано не було.

При цьому, сторони кримінального провадження були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи також, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив сторонам кримінального провадження необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Сторони судового провадження надали для дослідження всі докази, які вважали за потрібне, і можливість здобуття інших доказів вичерпано.

Національне законодавство України узгоджується з усталеною судовою практикою ЄСПЛ, що сформульована зокрема у п. 43 рішення від 14.02.2008 в справі "Кобець проти України" (з відсиланням на п. 282 рішення у справі "Авшар проти Туреччини"), згідно яких "доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом".

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом кримінального провадження, крім того, що інкримінований злочин вчинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння (постанови Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 705/623/18, від 17 квітня 2019 року у справі №472/342/16-к, від 11 лютого 2021 року у справі № 462/3062/16-к).

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Приписами ст. 91 КПК України установлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню (серед іншого), подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують чи пом`якшують покарання.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора, а в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно з ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Кримінального кодексу України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

Суд зазначає, що для вирішення питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинений злочин в обов`язковому порядку мають бути встановлені усі елементи складу злочину, зокрема, об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона, а обов`язок доведення наявності вказаних елементів покладається на сторону обвинувачення.

Диспозиція ч. 1 ст. 121 КК України передбачає відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.

Об`єктом зазначеного злочину є здоров`я особи. Обов`язковою ознакою злочину є потерпілий. Об`єктивна сторона зазначеного злочину у даному випадку проявляється в діянні, яким заподіяно тяжке тілесне ушкодження іншій особі; наслідках у вигляді такого ушкодження та причиновий зв`язок між зазначеним діянням і наслідками. Суб`єктивна сторона злочину характеризується умислом до діяння і наслідків. Суб`єкт злочину - осудна особа, яка досягла 14-річного віку на момент вчинення злочину.

Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (ст. 121 КК України) із об`єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров`я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров`я потерпілого, у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, встановлення причинного зв`язку між зазначеним діянням та наслідками.

При вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, умисел винної особи направлений саме на спричинення тілесних ушкоджень. При цьому ступінь тяжкості ушкодження здоров`я потерпілого може бути в свідомості особи не конкретизованим, тобто щодо наслідків своїх дій вона може діяти з невизначеним умислом. В такому разі відповідальність настає залежно від фактично заподіяної шкоди здоров`ю потерпілому.

Суд, відповідно до ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, якеґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий прокурором допустимий доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, встановив поза розумним сумнівом співіснування достатньо вагомих, переконливих, чітких і узгоджених між собою ознак та неспростовних презумпцій факту доведеності вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 КК України.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК України як заподіяня умисних тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисні тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння,

При призначенні покарання суд враховує, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Ізмайлов проти Росії" (рішення від 16.10.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання "для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий надмірний тягар для особи". Також у справах "Бакланов проти Росії" (рішення від 9.06.2005 року) та "Фрізен проти Росії" (рішення від 24.02.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що "досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним".

Суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України особі, що вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Частиною 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 на підставі ст. ст. 65-67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу обвинуваченого, а також те, що він раніше не судимий, офіційно непрацевлаштований, на диспансерному обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, член багатодітної сім`ї.

Прокурор в судових дебатах пропонував призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 років позбавлення волі, врахувавши наявність двох обставин, які обтяжують покарання: вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння та у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів; а також відсутність обставин, що пом`якшують покарання. Сторона захисту в судових дебатах просила призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, разом із тим, із урахуванням низки пом`якшуючих обставин, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із покладанням обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

Обставиною, що обтяжує покарання суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Поряд з цим, суд не визнає обставиною яка обтяжує покарання "у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів", оскільки як вбачається з акту огляду та висновку № 46 від 07.12.2024 року, в графі "20. Висновок та діагноз за результатами огляду" зазначено "Алкогольне сп`яніння, позитивний тест на марихуану ТНС". Тобто стороною обвинувачення не доведено, що обвинувачений під час нанесення тілесних ушкоджень перебував саме у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів. При цьому, в матеріалах справи відсутні інші письмові докази щодо перебування ОСОБА_4 у стані наркотичного сп`яніння. Не підтверджується вказана обставина й показами жодного свідка, а також заперечується обвинуваченим. Враховуючи викладене, суд констатує, що перебування обвинуваченого у стані саме наркотичного сп`яніння/стані, викликаному вживанням наркотичних засобів не доведено "поза розумним сумнівом".

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, визнання вини та добровільне відшкодування завданого збитку та усунення заподіяної шкоди.

З урахуванням викладеного, враховуючи позицію учасників справи, суд вважає за необхідне і достатнє призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за вчинені кримінальні правопорушення в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.08.2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування ст. 75 КК України, суд враховує, що звільнення від відбування покарання з випробуванням може застосовуватися у випадках, коли у матеріалах кримінального провадження є дані, які є свідченням того, що зниження суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та самого засудженого зумовлює можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

Суд враховує конкретні обставини справи, місце, спосіб та обстановку вчинених кримінальних правопорушень, відсутність тяжких наслідків для потерпілих, обвинувачений раніше не судимий і вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання; стан здоров`я обвинуваченого; одружений; має на утриманні трьох малолітніх дітей; має статус учасника бойових дій, брав участь у захисті Батьківщини та отримав травми під час бойових дій; має статус багатодітної сім`ї; позитивно характеризується за місцем свого проживання, про що також зазначили суду допитані свідки по справі; щиро покаявся у вчиненому та попросив вибачення у потерпілих; визнав повністю свою провину у пред`явленому обвинуваченні. Суд також враховує, що обвинувачений та потерпілі зустрілися випадково; конфлікт між ними розпочався раптово, носив емоційний характер; умисел на вчинення кримінальних правопорушень виник у обвинуваченого також раптово, без відриву в часі, заздалегідь не сплановано, імпульсивно; обвинувачений невідкладно та самостійно вжив заходи, спрямовані на допомогу у лікуванні потерпілих та подальшого відшкодування їм матеріальних збитків за обставин їх тимчасової непрацездатності; претензій матеріального та морального характеру потерпілі до обвинуваченого не мають, потерпілим відшкодовано шкоду в повному обсязі; потерпілі не наполягали на суворому покаранні обвинуваченого, просили не позбавляти його волі.

Суд приймає до уваги, що думка потерпілого не є визначальною, проте має бути належним чином вислухана та врахована судом. А також те, що цивільні позови до обвинуваченого ОСОБА_4 про стягнення як матеріальної, так і моральної шкоди потерпілими не пред?являлися; більш того, потерпілі повідомили суду, що жодних претензій не мають, пробачили ОСОБА_4 .

Зазначені обставини, а також те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, у своїй сукупності, на переконання суду, не свідчить про значну суспільну небезпеку обвинуваченого, що вказує на можливість його виправлення без ізоляції від суспільства. Тому, суд вважає можливим на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк у максимальному розмірі, а саме: тривалістю 3 (три) роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На переконання суду, призначене покарання з подальшим звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням у цьому випадку є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття "покарання" у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Частиною 5 ст. 72 КК України передбачено, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування. Тож вирішуючи питання щодо зарахування строків покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд враховує, що обвинувачений був затриманий 07.12.2024 року (22 год. 00 хв.), відповідно до даних протоколу затримання особи від 08.12.2024 року. Ухвалою суду від 10.12.2024 року обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Таким чином, ОСОБА_4 необхідно зарахувати в строк відбування покарання період його попереднього ув`язнення (затримання) у цьому кримінальному провадженні з 07.12.2024 року по 10.12.2024 року (обрання запобіжного заходу), із розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Крім цього, на підставі ч. 7 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання, його перебування під цілодобовим домашнім арештом з 11.12.2024 по 12.09.2025 включно, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Накладені ухвалами Бориспільського міськрайонного суду від 09.12.2024 року арешти необхідно скасувати. Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України. Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся. Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирати.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100, 174, 368-371, 373-374, 376, 392-393, 395 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 121 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Згідно із ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку 3 (три) роки з покладенням на нього відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок захворювання, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб.

Іспитовий строк ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту проголошення вироку.

Зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбуття покарання у виді позбавлення волі період його затримання з 07.12.2024 року по 10.12.2024 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання, його перебування під цілодобовим домашнім арештом з 11.12.2024 по 12.09.2025 включно, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Скасувати накладені ухвалами Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09.12.2024 року арешт на предмет зовні схожий на ніж, виготовлений із металу пофарбованого у темний колір, змиви з рукоятки та леза; футболку розміру "XXL" блакитного кольору з написом білого кольору "PUMA" з плямами РБК, яка належить ОСОБА_8 ; куртку чорного кольору, гумові капці чорного кольору та зимові штани чорного кольору.

Речові докази:

- предмет зовні схожий на ніж, виготовлений із металу пофарбованого у темний колір (поміщений та упакований до коронної коробки), змиви з рукоятки та леза (поміщені та упаковані до окремих паперових конвертів), паперові серветки білого кольору, просякнуті речовиною бурого кольору схожої на кров (поміщені та упаковані до паперового конверту), футболку розміру "XXL" блакитного кольору з написом білого кольору "PUMA" з плямами РБК, яка належить ОСОБА_8 , яку поміщено до паперового конверту з підписами слідчого та понятих, після набрання вироком законної сили знищити;

- куртку чорного кольору, гумові капці чорного кольору та зимові штани чорного кольору повернути ОСОБА_4 ;

- оптичний диск формату DVD-R на який нанесено напис "СЕ зі свідком ОСОБА_9 ", оптичний диск формату DVD-R на який нанесено напис "СЕ зі свідком ОСОБА_21 ", оптичний диск формату DVD-R на який нанесено напис "СЕ зі свідком ОСОБА_19 ", оптичний диск формату DVD-R на який нанесено напис "СЕ з потерпілим ОСОБА_6 ", оптичний диск формату DVD-R на який нанесено напис "СЕ з потерпілим ОСОБА_6 " залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його оголошення через Яготинський районний суд Київської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вручити учасникам судового провадження повний текст вироку.

Суддя ОСОБА_1