Вирок від 20 січня 2026 р. у справі №370/3420/25 — Макарівський районний суд Київської області

"21" січня 2026 р. Справа № 370/3420/25

Провадження №1-кп/370/186/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року с-ще Макарів

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-ще Макарів кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111050000164 від 20.05.2025 по обвинуваченню,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малий Карашин Макарівського району Київської області, громадянина України, українця, одруженого, маючого малолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 286-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2025, близько 05 години 05 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ-21063-10, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався проїзною частиною вулиці Ярослава Мудрого поблизу буд. № 42, в с-щі Макарів Бучанського району Київської області в напрямку до вул. Фастівська, та діючи в порушення вимог пункту 2.3 б) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі – Правила дорожнього руху), відповідно до якого «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», під час керування транспортним засобом не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, діючи в порушення вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», проявив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку, та не обрав безпечну швидкість руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, внаслідок чого не впорався з керуванням автомобіля марки ВАЗ-21063-10, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та допустив зіткнення з автомобілем марки УАЗ 3303 01, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався попереду в попутному напрямку проїзною частиною вул. Ярослава Мудрого. У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки УАЗ 3303 01, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 , пасажир даного автомобіля ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження та були доставлені до КНП «Макарівська БЛІЛ» МСР. Відповідно у ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 мали місце тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки у вигляді 3,4,5,6,7,8,9 ребер справа, зі зміщенням уламків, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.Відповідно у ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 мали місце тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми у вигляді забійно-скальпованої рани волосистої частини голови та струсу головного мозку, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень , що спричинили короткочасний розлад здоров`я та строк більше 6-ти, але менше 21-го дня; закритої травми грудної клітки у вигляді перелому 4-го грудного хребця, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Порушення ОСОБА_5 , вимог п. 2.3 б) та п. 12.1. Правил дорожнього руху України перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину у вчиненні злочину в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред`явлення останньому обвинувачення за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, тобто - у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Під час допиту обвинувачений ОСОБА_5 надав наступні свідчення: 20.05.2025 року приблизно о 05.00 год. ранку він сів за кермо автомобіля ВАЗ для того щоб підвезти свого товариша, та рухаючись в с-ще Макарів, по вул. Я.Мудрого відбулось ДТП, під час якого постраждало дві людини (потерпілі). На питання прокурора, ОСОБА_5 підтвердив факт, що при скоєнні ДТП, він перебував у стані алкогольного сп`яніння та після скоєного покинув місця ДТП, у зв`язку з тим, що перелякався, хоча і чув слова потерпілого, який звертався до нього. У скоєному щиро розкаявся.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого.

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч 1 ст. 286-1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст. ст. 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання" при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Малий Карашин Макарівського району Київської області, громадянин України, працює без офіційного працевлаштування, одружений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий.

Обставинами, які згідно зі ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому, судом встановлено щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений вчинив нетяжкий злочин.

Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 статті 50 КК України відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Враховуючи те, що відповідно до зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Відповідно до висновку, викладеному у постанові Об`єднаної палати Верховного суду від 04 вересня 2023 року, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами. У цій постанові суд звертає увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, його щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, думку сторони обвинувачення, враховуючи, що санкція ч. 1 ст. 286-1 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до 3 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від 3 до 5 років, та з урахуванням того, що вчинення дорожньої транспортної пригоди ОСОБА_5 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, то звільнення його від призначеного покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК є неможливим, оскільки зазначеними приписами передбачена заборона у її застосуванні суд вважає, що його виправлення і перевиховання можливе у випадку призначення покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за скоєне у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Підстав для застосування судом ст. ст. 69, 69-1 КК України судом не встановлено.

Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів "рівних можливостей" та "справедливого судового розгляду", встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Цивільний позов не заявлено.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження.

Витрати на залучення експерта стягнути з обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366-368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначити покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обраховувати з моменту звернення вироку до виконання.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання попереднє ув`язнення день за день за період часу із 20.05.2025 по 21.05.2025.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати:

-за проведення судової експертизи №СЕ-19/111-25/32317-ІТ від 02.07.2025 у розмірі 4 457,00 грн.;

-за проведення судової експертизи №СЕ-19/111-25/32306-ІТ від 24.06.2025 у розмірі 4 457,00 грн.;

-за проведення судової експертизи №СЕ-19/111-25/55126-ІТ від 17.09.2025 у розмірі 3 565,60 грн.

Скасувати арешт накладений ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.05.2025 року на вилучені автомобілі, а саме: на автомобіль марки ВАЗ-21063-10, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належний ОСОБА_9 зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , та автомобіль марки УАЗ 3303 01, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належний ОСОБА_6 зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом накладення заборони на користування, розпорядження, та відчуження даного майна.

Автомобіль марки ВАЗ-21063-10, реєстраційний номер НОМЕР_1 , - вважати повернутим власнику ОСОБА_9 .

Автомобіль марки УАЗ 3303 01, реєстраційний номер НОМЕР_2 , - вважати повернутим власнику ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Макарівський районний суд Київської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1