Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №362/8054/25 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/8054/25

Провадження № 1-кп/362/359/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

законного представник потерпілої – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Василькові Київської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111140000570 від 21.08.2025 щодо

ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України,

в с т а н о в и в:

У провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебуває вказане об`єднане кримінальне провадження.

До суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання обґрунтоване тим, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, а саме вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням гені талій (зґвалтування), вчинене щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, тобто кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років. Зазначає, що обвинувачений може переховуватись від суду зважаючи на тяжкість покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою обвинувачуються, може незаконно впливати на малолітню потерпілу та її матір, яка є свідком у цьому кримінальному провадженні, оскільки з ними пов`язаний спільним побутом; може вчиняти інші кримінальні правопорушення.

У судовому засіданні сторона обвинувачення підтримала заявлене клопотання у повному обсязі з підстав наведених в ньому та просила його задовольнити.

Представник малолітньої потерпілої – представник служби у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради підтримала це клопотання.

Захисник, позицію якого підтримав обвинувачений, категорично заперечив проти задоволення цього клопотання. З-поміж іншого наголосив, що наведені прокурором ризики є необґрунтованими. Звернув увагу суду, що при розгляді аналогічного клопотання прокурора у підготовчому судовому засіданні малолітня потерпіла заперечувала проти його задоволення.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання прокурора, суд встановив таке.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.12.2025 ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якої закінчується.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд бере до уваги серед іншого положення ч. 1 ст. 194 КПК України та формулювання обвинувачення, що викладене у обвинувальному акті.

З приводу наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими вищезазначеного кримінального правопорушення суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, зокрема п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра означає, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Суд, оцінуючи заявлене клопотання прокурора, бере до уваги лише той факт, що в передбаченому законом порядку, судом установленим законом – слідчими суддями Васильківського міськрайонного суду Київської області – надано відповідні висновки про наявність обґрунтованої підозри та вагомість доказів саме для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є майже незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження.

Щодо наявності передбачених ст. 177 КПК Україниризиків.

Згідно з положеннями ст. ст. 177, 178 КПК України та практикою Європейського суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Разом з тим відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Так, органом досудового розслідування раніше судимий 02.09.2025 ОСОБА_9 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, а саме у вчинені дій сексуального характеру, пов`язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, за яке передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років.

Також, на думку суду, існує беззаперечне існування ризику щодо незаконного впливу на малолітню потерпілу і свідків у цьому кримінальному провадженні.

Суд констатує, що зараз розгляд цього кримінального провадження перебуває на стадії вивчення судом письмових документів, які долучено судом за клопотанням прокурора. На даний час суд перейшов до їх дослідження у порядку ст. 357 КПК України. Ні потерпіла, ні свідки до суду для їх допиту ще не викликалися.

Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що не відпали підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на стадії підготовчого судового розгляду.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що застосування до ОСОБА_8 одного із більш м`яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання вказаних ризиків.

При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого виправдано наявністю конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011), а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Суд, оцінуючи заявлене клопотання прокурора, бере до уваги лише той факт, що в передбаченому законом порядку, судом установленим законом – слідчими суддями Васильківського міськрайоного суду Київської області – надано відповідні висновки про наявність обґрунтованої підозри та вагомість доказів саме для обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу, оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є майже незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження.

Суд при цьому враховує, що понять ризиків, як і видів доказів, якими вони можуть підтверджуватися, національне законодавство України не містить. Однак, беручи до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливість існування певних підозр щодо таких ризиків, тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом наведено ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень частини 1 статті 177 КПК України.

На думку суду, саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного статтею 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу й особам обвинувачених, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної їх процесуальної поведінки та співіснування з суспільством.

За таких обставин, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Одночасно, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, суд вважає за можливе не визначати обвинуваченому розмір застави.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-183, 193-194, 197, 314-316, 369-372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів - до 20 березня 2026 року включно.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1