Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №379/1496/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 379/1496/25

Провадження № 2/357/550/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

23 січня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Ярмола О. Я. ,

при секретарі – Вдовика А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року директор ТОВ «Факторинг Партнерс» Сердійчук Я.Я. через систему «Електронний суд» звернулась з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 8957235 та № 1205253538158 у загальній сумі 20 468,40 грн, судові витрати у сумі 2422,40 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.02.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 8957235, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 10 000,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений Договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Відповідач свої зобов`язання, які встановленні кредитним договором, не виконав, у зв`язку із чим утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 15 150,00 грн, що складається з 10 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 3 250,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами; 1 900,00 грн – заборгованість за комісіями. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед кредитором, 25.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 25-07/24, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Отже, до ТОВ «Факторинг Партнерс» відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №25-07/24, перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 8957235 від 10.02.2022 у розмірі 15150,00 грн.

Окрім того, 21.02.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1205253538158, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у сумі 2400,00 грн, строком на 20 днів, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику. Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, утворилась заборгованість у розмірі 5318,40 грн, яка складається з 2400,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 2918,40 грн – заборгованість за процентами. 29.05.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір факторингу №29-05/23, згідно якого права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1205253538158, було передано ТОВ «Коллект Центр». 18.02.2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №18-02/25. Таким чином, позивач наділений правом вимоги до відповідача за договором № 1205253538158.

Оскільки заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 28.08.2025 вказану справу передано за підсудністю до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

24.09.2025 на адресу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшли матеріали цивільної справи № 379/1496/25.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.09.2025 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

15.10.2025 ОСОБА_1 подав через систему «Електронний суд» пояснення, в яких зазначив, що перебуває у зоні бойових дій, виконує бойові завдання, просив відкласти розгляд справи. Окрім того вказав, що вважає нараховані відсотки неправомірними.

22.10.2025 ОСОБА_1 подав через систему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи.

23.10.2025 представник позивача Сердійчук Я.Я. через систему «Електронний суд» подала клопотання про відкладення розгляду справи.

02.12.2025 представник позивача Сердійчук Я.Я. через систему «Електронний суд» подала клопотання про відкладення розгляду справи.

30.12.2025 представник позивача Сердійчук Я.Я. через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив (пояснення відповідача).

12.01.2026 представник позивача Воронков О.М. через систему «Електронний суд» подав заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою судді від 14.01.2026 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні представник позивача Воронков О.М. підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності та відзив на позов до суду не подав.

Суд, на підставі ст. 280 ЦПК України, з урахуванням думки позивача, постановив провести заочний розгляд справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи із наступного.

1. Судом встановлено, що 10.02.2022 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 8957235.

Відповідно до п. 1.2 договору сума кредиту становить 10 000,00 грн.

Кредит надається загальним строком на 90 днів з 10.02.2022 і складається з пільгового та поточного періодів (п. 1.3. договору).

Пільговий період складає 30 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 12.03.2022 (п. 1.3.1. договору).

Поточний період складає 60 днів, що настає з наступного за днем завершення пільгового періоду та закінчується 11.05.2022.

Згідно з п. 1.4 договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом.

Комісія за надання кредиту становить 1900,00 грн (п. 1.5.1. договору).

Згідно з п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 7500,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Згідно з п. 1.5.3. договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду становлять 30 000,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, договір про споживчий кредит № 8957235 підписано відповідачем ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором U76180.

Встановлено, що 10.02.2022 ТОВ «Мілоан» перерахувало кошти у сумі 10 000,00 грн згідно договору № 8957235.

Згідно розрахунку заборгованості розмір заборгованості за договором № 8957235 становить 15 150,00 грн, яка складається з: 10 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 3250,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами; 1900,00 грн – заборгованість за комісіями.

Встановлено, що 25.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 25-07/24, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №25-07/24, до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 8957235 від 10.02.2022 у розмірі 15150,00 грн.

2. Судом встановлено, що 21.02.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту продукту «СМАРТ» № 1205253538158.

Відповідно до п. 1.1 договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит в розмірі 2400,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом.

Згідно з п1.3 договору кредитодавець надає позичальнику кошти за договором в сумі 2400,00 грн одразу після укладення договору, які мають бути повернені до 13.03.2022.

Кредит надається строком на 20 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 13.03.2022 (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 1.7. договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти.

Пунктом 1.7.1. визначено розмір індивідуальної процентної ставки – 1,9 % від суми кредиту за кожен день користування ним.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, договір № 1205253538158 підписано відповідачем ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором S3V71.

Згідно з розрахунком заборгованості, за договором № 1205253538158 заборгованість у розмірі 5 318,40 грн, яка складається з: 2400,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 2918,40 грн – заборгованість за процентами.

29.05.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір факторингу №29-05/23, згідно якого права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1205253538158, було передано ТОВ «Коллект Центр».

18.02.2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №18-02/25. Таким чином, позивач наділений правом вимоги до відповідача за договором № 1205253538158.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Частиною 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, права вимоги за договором про споживчий кредит № 8957235 від 10.02.2022 та договором про надання фінансового кредиту продукту «Старт» № 1205253538158 від 21.02.2022 перейшло до позивача.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» передбачено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст.10,11Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вищевказані договори підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Згідно з ст.526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Так, згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

Відповідно до ч. 2 ст.1056-1ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.81, ч. 1 ст.89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що первісні кредитори виконали взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредити, відповідно до умов укладених договорів.

Встановлено, що відповідачем тіло кредиту не повернуто, порушено умови договорів щодо сплати відсотків.

Суд погоджується з нарахованим позивачем розміром заборгованості за договором № 8957235 від 10.02.2022 у розмірі 15150,00 грн, та вважає що вказані вимоги підлягають до задоволення.

Щодо нарахування відсотків за договором № 1205253538158 від 21.02.2022, суд зазначає наступне.

Так, статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Так, як слідує із умов договору, строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п. 1.5. договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.7. та п. 1.10. договору.

Пунктом 1.10. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення строку дії договору є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії договору на певних умовах.

Матеріали справи не містять доказів ініціювання відповідачем пролонгації строку кредиту, доказів вчинення відповідачем усіх необхідних дій для продовження строку дії кредиту, а тому враховуючи, що договір укладено 21.02.2022, то строк дії договору завершився 13.03.2022 року.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає безпідставним нарахування позикодавцем відсотків за прострочену заборгованість по кредиту за понадстрокове користування.

Суд вважає правомірним нарахування заборгованості лише у межах строку кредитування та у розмірі погодженому сторонами у договорі, графіку платежів, паспорті споживчого кредиту, у сумі 912,00 грн (2400 грн * 1,9 % * 20 днів).

А тому, обґрунтований розмір заборгованості за договором № 1205253538158 від 21.02.2022, який підлягає стягненню з відповідача - 3 312,00 грн (2400 - тіло кредиту + 912 грн - відсотки за користування кредитом).

Щодо вимоги про стягнення з відповідача правової допомоги у сумі 13 000 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує розмір витрат на правничу допомогу у сумі 13 000 грн наступними документами: копією договору про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року, копією заявки на надання юридичної допомоги №412 від 01.07.2025, копією Витягу з Акту №15 від 31.07.2025 року про надання юридичної правової допомоги. Згідно наданих документів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу складаються з: надання усної консультації з вивченням матеріалів: 2 год.* 2000,00 грн. = 4000,00 гривень; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду: 3 год.*3000,00 грн. = 9000,00 гривень, усього на загальну суму – 13 000,00 гривень.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 01 серпня 2019 року по справі № 915/237/18 дійшов висновку, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості й верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, завищений щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, і не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява N 19336/04, п. 269).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію даної справи, яка є малозначною, та існує багато судової практики в даній категорії спору, а також, враховуючи, що розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, та враховуючи виконані адвокатом роботи, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність цієї справи.

Позивач ставить вимогу про стягнення судових витрат у розмірі 2 422,40 грн.

Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, а тому оскільки позов задоволено на 90,20 % (18462,00 х 100 : 20468,40 ), судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача в розмірі 4891,00 грн. ( 5422,40 (3000 грн + 2422,40 грн) х 90,20 % : 100).

На підставі та керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ: 42640371) заборгованість за договором про споживчий кредит № 8957235 від 10.02.2022 у розмірі 15 150,00 грн та договором про надання фінансового кредиту продукту «Старт» № 1205253538158 від 21.02.2022 у сумі 3 312,00 грн, судові витрати по справі у сумі 4891,00 грн., всього підлягає стягненню 23 353,00 грн (двадцять три тисячі триста п`ятдесят три гривні).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Заочне рішення може бути скасоване Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яку може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 23 січня 2026 року.

Суддя О. Я. Ярмола