Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №357/20348/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/20348/25

3/357/389/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ірина Дубановська

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

представника потерпілої – Диби Л.В.,

розглянувши в м. Біла Церква справу про адміністративне правопорушення за протоколом ВАД № 968489 від 25 листопада 2025 року стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНКОПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не притягалася до адміністративної відповідальності,

за ч. 3 ст. 154 КУпАП (далі – протокол),

У С Т А Н О В И В:

15 листопада 2025 року о 21 год 30 хв в м. Біла Церква, вул. Шевченка, 118 на сходинковому майданчику між 3 та 4 поверхом ОСОБА_1 вигулювала собаку поза місць її постійного утримання без наморднику, внаслідок чого собака завдала матеріальних збитків за пошкодження штанів малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та завдано фізичної шкоди здоров`ю останньої, що підтверджується довідкою з закладу охорони здоров`я, чим порушено п.п. 5.1.3 Правил утримання домашніх тварин, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП.

У ході розгляду протоколу, ОСОБА_1 не визнала, що вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП. Пояснила, що вона повертаючись 15 листопада 2025 року о 21 год 30 хв з собакою не бачила особу між 3 та 4 поверхом в будинку АДРЕСА_2 , так б притримала собаку, оскільки ротвейлер дійсно був вже без намордника. Собака не покусала дитину, так як були незначні пошкодження, а лише граючись пригнула до неї. Дитина дійсно злякалась, оскільки вона бажала її завести додому, запитувала чи все у неї нормально, однак дитина мовчала, була налякана. Вона не знала де проживає дитину. В подальшому, через хвилин 15, до її квартири прийшла ОСОБА_3 – матір дитини та влаштувала сварку, вимагала 6500 гривень, а в неї дома була маленька онука, саме за цих обставин вона викликала працівників поліції. Зауважила, що станом на зараз собаки вже немає в помешканні.

Представник потерпілої – ОСОБА_3 в суді повідомила, що 15 листопада 2025 року о 21 год 30 хв її донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , піднімалась додому за адресою АДРЕСА_3 . На неї між 3 та 4 поверхом напав собака ротвейлер без намордника, чим завдав шкоди психологічному та фізичному здоров`ю її доньки. Дитина була дуже налякана. Вони звертались за медичною допомогою, проходили експертизу.

Згідно з ч. 3 ст. 154 КУпАП, утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях) -

тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від двадцяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою повторно протягом року, -

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну, -

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.

Системний аналіз положень ст. 218, 221 КУпАП дає можливість зробити висновок, що до компетенції адміністративної комісії відноситься розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 154 КУпАП. У свою чергу до компетенції суду відноситься розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 154 КУпАП. При цьому розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, як вбачається зі змісту положень ст. ст. 218-244-24 КУпАП, не відноситься до компетенції жодних, з числа зазначених у ст. 213 КУпАП органів влади (посадових осіб).

Так, ст. 154 КУпАП (у редакції станом на 01 липня 2021 рік) структурно складалася з двох частин. У ч. 1 ст. 154 КУпАП (у редакції від 01 липня 2021 року) було передбачено основний склад адміністративного правопорушення, який передбачав адміністративну відповідальність за тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях.

Натомість ч. 2 ст. 154 КУпАП (у редакції від 01 липня 2021 року) передбачала адміністративну відповідальність за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті.

Системний аналіз положень ст. 154 КУпАП у зв`язку з положеннями ст. 218, 221 КУпАП у редакції станом на 01 липня 2021 рік дає можливість зробити висновок, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 154 КУпАП, станом на 01 липня 2021 рік відносився до компетенції адміністративних комісій, а справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 154 КУпАП до компетенції судів.

В подальшому, 15 липня 2021 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив Європейського Союзу у сфері охорони тваринного та рослинного світу» за №1684-IX, яким ст. 154 КУпАП було викладено у новій редакції, що повністю відповідає редакції чинній на момент вчинення правопорушення та на момент здійснення судового розгляду.

Таким чином, шляхом прийняття закону України від 15 липня 2021 року за №1684-IX - ст. 154 КУпАП структурно була поділена на три окремі частини. При цьому, як видно зі змісту положень вказаного закону, виділення ч. 3 ст. 154 КУпАП відбулося шляхом відокремлення кваліфікуючої ознаки у виді заподіяння шкоди здоров`ю та майну людини з ч. 2 ст. 154 КУпАП. Тобто, кваліфікуючі ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 154 КУпАП, у виді повторності та заподіяння шкоди здоров`ю та майну особи, які в попередній редакції статті містилися у ч. 2, шляхом прийняття нового закону були розділені на окремі частини таким чином, що заподіяння шкоди здоров`ю та майну особи внаслідок порушення правил утримання собак і котів перетворилося на особливо кваліфікуючий склад адміністративного правопорушення, що кваліфікується за ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Однак при цьому, як вбачається з положень закону України від 15 липня 2021 року за №1684-IX, супутніх змін до ст. 218, 221 КУпАП, у зв`язку з появою ч. 3 ст. 154 КУпАП, не було прийнято, а відтак виникла законодавча прогалина, яка полягає у тому, що формально ч. 3 ст. 154 КУпАП не відноситься до компетенції жодного органу влади (посадової особи), що здійснюють розгляд справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України - юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ - кримінальне обвинувачення не тлумачиться буквально та не зводиться виключно до кримінального переслідування особи за вчинення кримінально-караних діянь, у зв`язку з чим обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення в залежності від певних обставин (характер правопорушення, тяжкість покарання, кваліфікація за національним законодавством) також може підпадати під ознаки кримінального обвинувачення та потребувати юрисдикції суду щодо визначення обґрунтованості останнього. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 6 КАС України - як складова вимога принципу верховенства права забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Проектуючи вказані положення на обставини цієї справи суддя робить висновок, що наявність прогалини у законодавстві, як і неточність, неповнота, неясність останнього не може негативно позначатися на особі, яка була притягнута до адміністративної відповідальності та яка має право на найшвидше вирішення пред`явленого їй обвинувачення у вчиненні правопорушення. Разом з цим недоліки законодавства не можуть ігнорувати вимоги суспільства щодо забезпечення правопорядку шляхом притягнення особи до відповідальності за вчинене протиправне діяння.

На підставі викладеного, враховуючи характер адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, ступінь його тяжкості, те, що склад вказаного правопорушення, у новій редакції законодавства, утворює кваліфікуюча ознака, яка в попередній редакції законодавства містилися у ч. 2 цієї ж статті та відносилася до компетенції суду, беручі до уваги, що за вчинення вказаного правопорушення передбачено обов`язкове додаткове адміністративне стягнення у виді конфіскації, що відповідно до ст. 29 КУпАП може бути застосовано лише судом, не зважаючи на те, що розгляд судом справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, прямо не закріплено у ст. 221 КУпАП, суддя доходить висновку, що розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, має здійснюватися саме суддею, а не іншим органом влади (посадовою особою).

Відносини, що виникають у зв`язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб врегульовані Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року.

Статтею 9 вказаного Закону визначено особливості утримання домашніх тварин. Зокрема, особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана: забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог цього Закону; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення, де утримується домашня тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття.

Крім того, особи, які утримують домашніх тварин, мають право з`являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх).

Особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити:

-безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною;

-безпеку супроводжуваної домашньої тварини;

-безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою;

-наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров`я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України;

-наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками.

При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Вказано також, що Правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суддя, вислухавши ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , дослідивши протокол, надані до нього докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вважає доведеним, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, що, окрім його пояснень, стверджується:

- протоколом, де зазначено «15 листопада 2025 року о 21 год 30 хв в м. Біла Церква, вул. Шевченка, 118 на сходинковому майданчику між 3 та 4 поверхом ОСОБА_1 вигулювала собаку поза місць її постійного утримання без наморднику, внаслідок чого собака завдала матеріальних збитків за пошкодження штанів малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та завдано фізичної шкоди здоров`ю останньої, що підтверджується довідкою з закладу охорони здоров`я, чим порушено п.п. 5.1.3 Правил утримання домашніх тварин, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП».

У вище вказаному протоколі ОСОБА_1 вказала про те, що «згодна»;

- супровідним листом заступника начальника СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області про відсутність ознак кримінального правопорушення в матеріалах;

- письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 25 листопада 2025 року, які є аналогічними викладеними показами у судовому засіданні;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 25 листопада 2025 року, згідно яких, зокрема, викладені обставини у протоколі вона визнає;

- заявою ОСОБА_3 про вчинення злочину від 17 листопада 2025 року

- довідкою КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня №2» № 1497 від 15 листопада 2025 року видана ОСОБА_2 в тому, що їй надано медичну допомогу на травматологічному пункті;

- заявою ОСОБА_3 від 15 листопада 2025 року;

- рапортом поліцейського від 15 листопада 2025 року;

- витягом із висновку експерти, згідно якого підсумки: при судово-медичному обстеженні ОСОБА_2 знайдені наступні ушкодження: синець, садно та синці з саднами на фоні них на правій руці та правій нозі.

Описані ушкодження заподіяні тупими предметами можливо в строк та при обставинах указаних обстежуваною.

Дані ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

За таких обставин, ОСОБА_1 підлягає відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Згідно із ч. 1 ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Отож, зважаючи на характер вчиненого адміністративного правопорушення, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують стягнення та те, що ОСОБА_1 раніше не притягалася до адміністративної відповідальності, суддя вважає, що досягнення мети адміністративного стягнення, визначеного у ст. 23 КУпАП, а саме виховання винної у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню ним та іншими особами нових правопорушень, можливе шляхом призначення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП у виді штрафу у розмірі ста п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у середній межі санкції штрафу указаної статті, з конфіскацією тварини – породи ротвейлер, віком 2 роки.

Санкція вказаної статті окрім основного стягнення у виді штрафу передбачає безальтернативний додатковий вид стягнення - конфіскацію тварини.

Відповідно до ст. 29 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України. Особливості порядку застосування конфіскації тварин встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.

Оскільки було встановлено, що власником собаки є ОСОБА_1 , тобто належить саме їй, в силу положень ст. 29 КУпАП в цьому випадку суд вирішив застосувати конфіскацію тварини як вид стягнення.

Згідно із п. 5 Перехідних положень ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень.

Отже, розмір штрафу, який має сплатити ОСОБА_1 становить 150 х 17 = 2550 гривень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року № 4695-IX, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 3328 гривні.

Отже, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, з правопорушника на користь держави необхідно судовий збір в розмірі 3328 х 0,2 = 665,60 грн.

Керуючись ст. 40-1, ч. 3 ст. 154 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн. з конфіскацією тварини, а саме собаки, що їй належить – породи ротвейлер, віком 2 роки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно із ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду, через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути пред`явлена до виконання – протягом трьох місяців.

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської областіІрина ДУБАНОВСЬКА