Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №356/847/24 — Березанський міський суд Київської області

Суд: Березанський міський суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Дата: 21 січня 2026 р.

Справа: №356/847/24

Суддя: Капшученко І. О.

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/16/26

Справа № 356/847/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2026 Березанський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Капшученко І. О.

за участю секретаря Мелещенко В. В.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Березанського міського суду Київської області заяву про затвердження мирової угоди в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Березанського міського суду Київської області перебуває цивільна справа за вказаним вище позовом.

21.01.2026 представник позивача ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 через канцелярію звернулись до суду із заявами про затвердження мирової угоди від 19.01.2026, за умовами якої відповідач ОСОБА_2 визнає свої зобов`язання перед позивачем, ОСОБА_3 по сплаті коштів у сумі 106 123,00 грн. та зобов`язується не пізніше З (трьох) банківських днів з дати затвердження цієї мирової угоди сплатити на користь ОСОБА_3 , законним представником якої є ОСОБА_4 суму в загальному розмірі 106 123,00 грн. шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок законного представника ОСОБА_3 , а саме ОСОБА_4 , за наступними реквізитами: отримувач: ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_1 , найменування банку: АТ «КБ «Приватбанк», р/р: НОМЕР_2 . У разі невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо розміру та строків сплати коштів, позивач ОСОБА_3 набуває права на примусове стягнення коштів за даного мировою угодою. Судові витрати, понесені позивачем із відповідача не стягуються. Будь-які інші витрати, які були понесені сторонами у зв`язку із розглядом даної справи та які не відображені у мировій угоді, покладаються на ту сторону, яка їх фактично понесла та не підлягають розподілу чи примусовому стягненню. Сторони також підтвердили, що мирова угода ними прочитана, відображає їх волевиявлення, наміри та містить предмет і всі суттєві умови, за якими вони хотіли досягти згоди. За таких обставин, просили суд затвердити дану мирову угоду та надати їй силу судового рішення (Т.2,а.с.151-155).

У підготовчому засіданні представник позивача ОСОБА_1 подану мирову угоду підтримала у повному обсязі, просила її затвердити та надати їй силу судового рішення. Пояснила, що умовами мирової угоди сторони врегулювали зокрема, порядок розподілу судових витрат, згідно яких судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають, що є проявом поступок з боку сторони позивача.

Відповідач у підготовчому засіданні подану мирову угоду підтримав, просив її затвердити та надати їй силу судового рішення.

Позивач та її законний представник в підготовче засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином згідно з вимогами ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

Враховуючи викладене, положення ч. 1 ст. 198, ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести підготовче засідання за відсутності вказаних учасників.

Заслухавши думку учасників, розглянувши подану на затвердження мирову угоду, проаналізувавши її зміст, матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Так, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача ОСОБА_2 безпідставно набутих грошових коштів у сумі 106 123,00 грн., знятих без достатньої правової підстави померлою ОСОБА_5 з рахунка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після припинення його цивільної дієздатності.

21.01.2026 разом з мировою угодою відповідач ОСОБА_2 подав до суду квитанцію № 0.0.4726822627.1 від 21.01.2026, згідно якої 21.01.2026 відповідачем ОСОБА_2 було сплачено кошти в сумі 106 123,00 грн. позивачу ОСОБА_4 , призначення платежу «Вирішення мирової угоди від 19.01.2026 р. для поповнення рахунку ОСОБА_4 , НОМЕР_1 , платіж за власні кошти» (Т.2,а.с.155).

У своїй заяві від 21.01.2026 представник позивача ОСОБА_1 також підтвердила факт отримання стороною позивача коштів на виконання мирової угоди (Т.2,а.с.156).

Відповідно до положень ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є не виконуваними.

Мирова угода - це досягнута між сторонами в ході судового розгляду і під контролем суду заснована на взаємних поступках угода, яка по новому визначає їх суб`єктивні права та обов`язки.

Метою мирової угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов`язків сторін і предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов`язані зі спірними правовідносинами.

Під взаємними поступками слід добровільну відмову кожної із сторін від чого-небудь (певних вигод, умов, намірів тощо) або послаблення своїх вимог на користь врегулювання конфлікту. Узгодження взаємних поступок є виключним правом сторін, яким вони користуються на власний розсуд, виходячи із власної оцінки комерційної доцільності, господарських, цивільних чи ділових взаємовідносин із контрагентом, майнових або немайнових інтересів тощо. Сутність поступок може носити кількісний (прощення боргу у певній частині тощо) або якісний характер (розстрочення боргу на певний строк) (п. 39 Постанова ОП КГС ВС від 06.06.2025 у справі № 917/141/24).

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності спорів з приводу її змісту під час виконання. Суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.

Таким чином, вирішуючи питання про затвердження мирової угоди, суд має перевірити, чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди.

Аналогічні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах № 607/21971/23 від 09.09.2025, № 399/355/20 від 08.12.2021,

Так, зі змісту преамбули поданої до суду мирової угоди вбачається, що вона укладена сторонами з метою повного і остаточного врегулювання усіх конфліктів та спорів між сторонами, на основі взаємних поступок.

Однак, зазначені умови мирової угоди аналогічні позовним вимогам та повністю визнані відповідачем, а тому не передбачають взаємні поступки сторін, що не відповідають ст. 207 ЦПК.

Окрім того, дослідивши подану на затвердження мирову угоду, дійшов висновку, що її умови не є реальними для виконання.

Так, пунктом 2 мирової угоди передбачено обов`язок відповідача ОСОБА_2 не пізніше З (трьох) банківських днів з дати затвердження цієї мирової угоди сплатити на користь ОСОБА_3 , законним представником якої є ОСОБА_4 суму в загальному розмірі 106 123,00 грн. шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок законного представника ОСОБА_3 , а саме ОСОБА_4 , за вказаними в угоді реквізитами,

Разом з тим, як вбачається з наданої відповідачем квитанції № 0.0.4726822627.1 від 21.01.2026, на момент звернення до суду з мировою угодою передбачені нею зобов`язання відповідача по сплаті коштів вже виконані, що також визнано стороною позивача, що об`єктивно унеможливлює виконання таких умов у передбачений угодою спосіб.

Фактично суду запропоновано затвердити умови, які вже не можуть бути реалізовані так, як це визначено сторонами, в інакшому випадку затвердження такої мирової угоди потягне за собою виникнення у відповідача обов`язку сплатити кошти, що були предметом стягнення, повторно у повному обсязі.

За таких обставин, положення мирової угоди не відповідають фактичним правовідносинам між сторонами на момент подачі заяви про її затвердження та не забезпечують визначеності щодо подальших дій сторін та реальний стан виконання зобов`язань.

За відсутності таких положень мирова угода не забезпечує визначеності щодо подальших дій сторін та не дозволяє суду встановити реальний стан виконання зобов`язань.

Суд наголошує, що мирова угода повинна містити чіткі, конкретні та придатні до практичної реалізації умови, які можуть бути виконані як добровільно, так і шляхом примусового виконання.

Натомість подана мирова угода не дозволяє ані однозначно визначити обсяг невиконаних зобов`язань на момент її затвердження, ані забезпечити можливість її подальшого виконання.

Отже, фактично подана на затвердження мирова угода, укладена 19.01.2026 між сторонами, має ознаки визнання позову відповідачем, що має самостійне правове регулювання, та не відповідає критеріям мирової угоди, визначеним у ч. 1 ст. 207 ЦПК України, як досягнутої між сторонами на взаємних поступках домовленості.

Доводи представника позивача, що позивач за умовами мирової угоди не претендує на стягнення з відповідача судових витрат до уваги судом не беруться, оскільки вказані витрати є процесуальними витратами, питання про розподіл яких вирішується судом згідно з нормами ст. 142 ЦПК України, та не стосуються спірного матеріального правовідношення, тому не можуть бути предметом мирової угоди.

Отже, за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що мирова угода в запропонованій редакції є такою, що не може бути виконана, суперечить вимогам чинного законодавства та порушує порушує права та охоронювані законом інтереси сторін.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в затвердженні мирової угоди і продовження судового розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 13, 49, 207, 258-260, 268, 352-354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у затвердженні мирової угоди в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, та продовжити судовий розгляд.

Ухвала про відмову у затвердженні мирової угоди згідно ст. 353 ЦПК України оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: І. О. Капшученко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua