Вирок від 22 січня 2026 р. у справі №161/13178/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13178/25

Провадження № 1-кп/161/164/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 23 січня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120250305800001673 від 03.06.2025, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився, зареєстрований у АДРЕСА_1 , та проживає у АДРЕСА_2 , громадянин України, освіта середня, не працює, раніше неодноразово судимий, востаннє вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.12.2025 за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік 6 місяців, із покладенням обов`язків, відповідно до ст.59-1 КК України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В

Обвинувачений ОСОБА_3 близько 05.00год. 02 червня 2025 року, діючи умисно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, перебуваючи у під їзді №l будинку АДРЕСА_3 , шляхом злому велосипедного замка таємно викрав дитячий візок марки «Corello Bravo SL», вартість якого відповідно до висновку експерта №CE-19/103-25/7979-ТВ від 18.06.2025 становить 6433 гривень 33 копійок, чим завдав потерпілій ОСОБА_5 майнової шкоди на вищевказану суму.

Таким чином, обвинуваченому ОСОБА_3 інкримінується таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.4 ст.185 КК України, не визнав та показав, що о 04.00год., коли він йшов до свого знайомого на прізвисько « ОСОБА_7 », побачив двох осіб, які переховувалися у під`їзді будинку по АДРЕСА_3 , де проживає його знайомий, який є братом потерпілої. Двері у під`їзд були відчинені. Спершу він пройшов повз під`їзд, однак коли він зайшов до під`їзду, двоє осіб втекли, а він забрав дитячий візок, який стояв від`єднаний, щоб його не вкрали, і завіз його додому на вул.Рівненську. Велосипедний замок при цьому він не зламував. Описати зовнішність тих двох осіб не може. Якби він хотів викрасти візок, то його б продав. Візок у нього перебував тиждень, до моменту вилучення працівниками поліції. Не зміг пояснити чому відразу не піднявся до знайомого на прізвисько « ОСОБА_7 » та не віддав візок. Окрім того, надав пояснення, що від потерпілої згодом він не втікав, її брат має прізвисько « ОСОБА_8 », підтвердив, що « ОСОБА_9 » - це його прізвисько. Його знайома ОСОБА_10 сказала ОСОБА_11 віддати візок «Грузіну».

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 , його винуватість повністю доводиться дослідженими в ході судового розгляду доказами. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.

Так потерпіла ОСОБА_5 , будучи допитаною безпосередньо в судовому засіданні показала, що 01 червня 2025 року у під`їзді будинку залишила дитячий візочок. Двері будинку були з кодом. Обвинувачений колись жив у цьому будинку, а тому знав код до дверей. Наступного дня разом із мамою виявила викрадення візка та викликала поліцію. По відеозаписах з камер відеоспостереження побачили, як обвинувачений дуже швидко віз візочок. Про цю подію вона написала у соцмережі, на що свідок ОСОБА_12 зконтактувала з нею та повідомила, що бачила хлопця із візочком, повідомила куди він рухався. Знайомі обвинуваченого підказали їй, де можна шукати «Квадрата» та де можна забрати візок. Згодом знову вона його побачила біля їх будинку, покликала – « ОСОБА_13 », однак він почав втікати. ОСОБА_14 привезла її на вул.Рівненську, де якийсь хлопець вивіз візочок та повернув його з пошкодженим замком. Цей же чоловік просив її, щоб вона забрала заяву з поліції. Також зазначила, що « ОСОБА_15 » - це її брат, який проживає за її адресою, однак він не знав, як знайти обвинуваченого. Щодо призначення обвинуваченому покарання поклалася на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показала, що 02 червня 2015 року вона із дочкою виявили викрадення нового візочка, який був пристібнутий у під`їзді на першому поверсі до батареї. Шнур був перерізаний. Викликали працівників поліції, які по відеозапису з камер відеоспостереження виявили, що обвинувачений віз викрадений візок. Обвинувачений після цього знову приходив до їхнього будинку, дочка хотіла запитати про візок, однак він втік. Також зазначила, що із вулиці не можна було побачити візок у під`їзді.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що вранці близько 08.40год., коли йшла на роботу, обвинувачений дуже її злякав тим, що ніби біг за нею в районі «Печерських саун». Дуже швидко він віз пустий дитячий візочок, збоку якого висіла якась хустинка, і це її налякало. Пізніше вона побачила повідомлення у соціальній мережі «Фейсбук» про зникнення візочка, і відразу повідомила про цю обставину потерпілу. Підтвердила, що із нею проводили впізнання, де на фотографіях за зовнішніми ознаками вона впізнала обвинуваченого.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показав, що на початку червня ОСОБА_3 привіз до нього в квартиру дитячий візок темного кольору та поставив на кухні, який хотів згодом продати ОСОБА_18 . Приблизно два тижні він стояв у його квартирі. Обвинувачений йому казав, що ОСОБА_19 не хоче його купувати, оскільки він крадений. Згодом прийшла знайома ОСОБА_11 та повідомила, кому належить цей візок, тому він віддав його їй.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показала, що візок, який належить потерпілій ОСОБА_21 , постійно стояв у під`їзді будинку, замкнений до батареї. Крадіжка візка трапилася на початку червня.

Показання потерпілої та свідків є чіткими, послідовними та дають змогу відтворити обставини кримінального правопорушення, які були до, на момент та після його вчинення. Немає в суду обґрунтованих підстав вважати, що останні оговорюють обвинуваченого, оскільки в суді не було встановлено таких об`єктивних причин, а їх показання повністю узгоджуються та відповідають і іншим доказам у справі.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 02.06.2025 із фототаблицею встановлено, що проведено огляд під`їзду №1 за адресою: АДРЕСА_3 , де відбулося викрадення дитячого візка. В ході огляду місця події виявлено та вилучено сліди рук із дерев`яних дверей коричневого кольору.

Згідно протоколу огляду предмету від 16.06.2025 та оглянутого у судовому засіданні відеозапису встановлено, що на підставі добровільної згоди потерпілої ОСОБА_5 проведено огляд її мобільного телефону марки “Iphone 13 Pro Max”, на якому знаходився перезнятий відеозапис з екрану іншого пристрою, на якому зображено відеозапис з камер спостереження, що знаходяться у «Сіті парк» за адресою: м.Луцьк, пр.Волі, 39, на якому 02.06.2025 о 05.15год. невідома особа чоловічої статі везе дитячий візок із корпусом та кошиком чорного кольору та сидінням зеленого кольору.

Протоколом огляду місця події з фототаблицею від 16.06.2025 встановлено, що потерпіла ОСОБА_5 добровільно видала дитячий візок марки «Corello Bravo SL» із корпусом чорного кольору та сидінням зеленого кольору, який згідно протоколів огляду предмету від 16.06.2025 оглянуто.

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.06.2025 за участю свідка ОСОБА_12 встановлено, що остання за зовнішніми ознаками впізнала особу під №3 ( ОСОБА_3 ) як особу, яка вранці вела дитячий візок у районі «Печерських саун».

Протоколом слідчого експерименту від 30.06.2025, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_3 встановлено, що останній відтворив обставини розірвання велосипедного замка та викрадення дитячого візка марки “Corrello”, які мали місце 02.06.2025, який він вивіз у напрямку “Сіті парку”. Під час судового розгляду обвинувачений будь-яких заяв про недопустимість вказаного доказу не вказував.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/103-25/7979-ТВ від 18.06.2025 ринкова вартість бувшого у користування дитячого візка марки “Corrello Bravo SL” станом на 02.06.2025 складала 6433, 33 грн.

Висновок експертизи є науково-обґрунтованими та піддавати його сумніву в суду підстав немає. Не наведені такі підстави і учасниками кримінального провадження. Такий висновок суд бере до уваги та оцінює в сукупності з усіма доказами у справі.

З огляду на приписи ч.6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами під час застосування таких норм, забезпечують єдину правозастосовну практику і є обов`язковими для всіх судів України.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, зокрема висновку, викладеного у Постанові Першої палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 серпня 2021 року у справі № 756/8124/19, записаний на оптичний диск – носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документа, тому диск із відеозаписом із телефону потерпілої, який є копією, є допустимим доказом.

Відповідно до ст.240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, у тому числі і з застосуванням відеозапису. Положення вказаної норми не містять вказівок про перевірку чи уточнення відомостей, саме тих, які зафіксовані в протоколом допиту.

Як встановлено зі змісту протоколу, слідчий експеримент був проведений слідчим за участю підозрюваного, його захисника та двох понятих. Результати експерименту було зафіксовано на фотокамеру та у подальшому роздруковані фото, які долучений до протоколу, про що в ньому зазначено. Зі змісту протоколу судом встановлено, що жодних заяв про те, що на нього працівниками правоохоронних органів чинився тиск ні підозрюваним, ні його захисником висловлено не було. Вказаний протокол, складений відповідно до вимог ст.104 КПК України, а тому підстав для визнання його недопустимим доказом судом не встановлено.

Твердження сторони захисту про те, що потерпілий та свідки оговорюють обвинуваченого, суд визнає неспроможними, оскільки будь-яких підтверджуючих даних про це матеріали справи не містять, а конкретні обставини справи, не дають підстав прийти до такого висновку.

Разом з тим, суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він забрав дитячий візок для запобігання його викрадення, вважає їх неспроможними, даними з метою уникнення відповідальності за вчинене, розцінює їх як спосіб захисту, оскільки вони є нелогічними і суперечливими та спростовуються дослідженими у судовому засіданні письмовими документами, а також показаннями потерпілої, свідків (зокрема свідок ОСОБА_17 показав, що ОСОБА_3 привіз до нього коляску темного кольору, яку хотів згодом продати), які є послідовними, узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, не суперечать іншим доказам, наявним у матеріалах провадження й дослідженим в судовому засіданні. Така стратегія захисту, на думку суду, є нічим іншим, як способом уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності.

У зазначеному кримінальному провадженні дотримано вимог ст.ст. 10, 22 КПК України, створено необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у поданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Всі клопотання учасників процесу розглянуті у відповідності до вимог закону. Якщо у кримінальному провадженні відсутні прямі докази, що підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні крадіжки, однак обставини кримінального правопорушення підтверджуються сукупністю інших належних і допустимих непрямих доказів, з якими не узгоджуються непослідовні версії обвинуваченого щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, то сукупність таких непрямих доказів може бути покладена судом в основу обвинувачення особи.

Учасники судового розгляду не ставили питання про проведення повторного, одночасного допитів, вказаних вище осіб, в порядку ч.ч. 14, 15 ст.352 КПК України, чи проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження в порядку ст.333 КПК України, при цьому суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, як це передбачено ч.6 ст.22 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема і будь-яких порушень прав та свобод людини, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію дій або перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, судом не встановлено.

Згідно з ст.94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Сукупність досліджених доказів дала суду можливість поза розумним сумнівом спростовувати версію сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_3 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.

За таких обставин, суд, оцінивши кожний доказ та сукупність зібраних доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими в умовах воєнного стану, вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.185 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , у відповідності до ст.66 КК України, відсутні, оскільки такі не встановлені безпосередньо в ході судового розгляду.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , у відповідності до ст.67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, відбував покарання в місцях позбавлення волі, відомості про негативну характеристику відсутні, водночас неодноразово порушував порядок судового засідання, звертався до лікаря-психіатра у 2007-2011 із діагнозом “Органічний емоційно-лабільний розлад травматичного ґенезу”, у 2018 встановлено діагноз “Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання амфетаміну, вживання зі шкідливими наслідками”, має незадовільний стан здоров`я.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, позицію потерпілої та сторони обвинувачення щодо міри покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи міру покарання, передбачену санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі ближче до мінімальної межі.

З огляду на те, що ОСОБА_3 вчинив злочин до постановлення вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.12.2025, тому, на підставі ч.4 ст.70 КК України, суд призначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим враховуючи при цьому позицію сторони обвинувачення.

На глибоке переконання суду, призначене покарання, яке необхідно відбувати реально, є виваженим, справедливим, необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Строк відбуття покарання обвинуваченому необхідно рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення експертизи під час досудового розслідування підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_3 необхідно залишити попередній – тримання під вартою з метою запобігання ризику, передбаченого ст.177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду.

Окрім того, суд зараховує в строк відбування покарання обвинуваченого термін його перебування під вартою у відповідності до вимог ст.72 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.12.2025 більш суворим за цим вироком, визначити до відбуття ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Речові докази у справі, а саме: дитячий візок марки «Corello Bravo SL», залишити ОСОБА_5 за належністю.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави витрати за проведення експертизи в сумі 1337 (одна тисяча триста тридцять сім) гривень 10 копійок.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередній – тримання під вартою.

Зарахувати ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.72 КК України в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 26.08.2025 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, з моменту отримання копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий