Вирок від 22 січня 2026 р. у справі №727/12265/24 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/12265/24

Провадження № 1-кп/727/28/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року колегія суддів Шевченківського районного суду м. Чернівці у складі головуючого судді: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря: ОСОБА_4

прокурорів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6

захисника: ОСОБА_7

розглянувши у закритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022050020000350 від 14.07.2022 року відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Аношкине Троїцького району Луганської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на час інкримінованих йому злочинів обіймав посаду інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Сватівського районного відділу поліції ГУНП в Луганській області, раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч.7 ст.111-1 КК України,

УСТАНОВИЛА:

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області № 45 о/с від 28.01.2021 ОСОБА_8 призначено на посаду інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Сватівського районного відділу поліції ГУНП в Луганській області (далі – Сватівського РВП ГУНП в Луганській області) і з цього часу в його обов`язки, відповідно до ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», входило неухильне дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійне виконання своїх службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; повага і не порушення прав і свобод людини та ін.

Присягнувши, у відповідності до ст. 63 Закону України «Про Національну поліцію», на вірність Українському народові, ОСОБА_8 зобов`язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Однак ОСОБА_8 складеної ним присяги не дотримався та в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст. 1, 2, 17 Конституції України, ст. 2, 63 Закону України «Про Національну поліцію», зрадив українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин.

Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною та незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаагськими конвенціями 1907 року, IV Женевськими конвенціями 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, - є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Діючи в порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент російської федерації (далі – рф) ОСОБА_9 , а також інші невстановлені на даний час досудовим розслідуванням представники влади рф, всупереч вимогам п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), підготували та розв`язали агресивну війну та військовий конфлікт за допомогою підрозділів збройних сил рф на території України.

В порушення суверенітету і територіальної цілісності України, з метою зміни меж її території та державного кордону, у березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області і порушення територіальної цілісності України.

В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»).

З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками російської федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники незаконних правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів російської федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.

19.02.2022 керівництвом рф в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. 30, 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» на тимчасово окупованій території Луганської області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Луганської області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна.

Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент російської федерації (далі - рф) ОСОБА_9 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС рф на територію України.

Далі, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці Збройних Сил російської федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому продовжено Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 (затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-IX), №259/2022 від 18.04.2022 (затверджений Законом України від 21.04.2022 №2212-IX), №341/2022 від 17.05.2022 (затверджений Законом України від 22.05.2022 №2263-IX), №573/2022 від 12.08.2022 (затверджений Законом України від 15.08.2022 р. №2500-IX), №757/2022 від 07.11.2022 (затверджений Законом України №2738-IX від 16.11.2022); №58/2023 від 06.02.2023 (затверджений Законом України №2915-IX від 07.02.2023); №254/2023 від 01.05.2023 (затверджений Законом України №3057-IX від 02.05.2023); №451/2023 від 26.07.2023 (затверджений Законом України №3275-ІХ від 27.07.2023); №734/2023 від 06.11.2023 (затверджений Законом України №3429-ІХ від 08.11.2023); №49/2024 від 05.02.2024 (затверджений Законом України №3564-ІХ від 06.02.2024); №271/2024 від 06.05.2024 (затверджений Законом України № 3684-ІХ від 08.05.2024); №469/2024 від 23.07.2024 (затверджений Законом України № 3891-ІХ від 23.07.2024).

02 березня 2022 року військовослужбовці Збройних Сил рф, шляхом збройної агресії, спільно з представниками так званої «ЛНР», які є частиною окупаційної адміністрації рф, здійснили тимчасову окупацію території смт. Троїцьке Сватівського району Луганської області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об`єктами.

Після цього, у період з 10.03.2022 року, але не пізніше 30.06.2022 (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_8 , перебуваючи на території смт. Троїцьке Сватівського району Луганської області, тобто території, тимчасово окупованій ЗС країни-агресора РФ, будучи громадянином України та працівником правоохоронного органу – інспектором сектору публічного порядку відділу превенції Сватівського РВП ГУНП в Луганській області, діючи умисно та добровільно, з метою забезпечення власного благополуччя, виявив бажання перейти на сторону окупанта, тобто на бік ворога України, у воєнний час, та здійснювати подальшу «службу» в «МВД ЛНР».

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, перебуваючи на тимчасово окупованій території Сватівського району Луганської області, достовірно знаючи про незаконність дій співучасників збройних формувань так званої «ЛНР» та окупаційної адміністрації рф на тимчасово окупованій території Луганської області, діючи з єдиним злочинним умислом, з мотивів заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, з метою зміни меж території України та поширення на неї впливу рф, перешкоджання євроінтеграційному курсу розвитку України, встановлення контролю рф над політичними та економічними процесами в Україні, маючи умисел на зайняття посади, пов`язаної з виконанням правоохоронних, організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території в Сватівському районі Луганської області та в смт. Троїцьке, добровільно надав згоду представникам країни-агресора рф на прийняття його до незаконно створеного структурного підрозділу правоохоронного органу - «МВД ЛНР» окупаційної адміністрації рф, а саме до так званого (мовою оригіналу) «Троицкого районного отдела внутренних дел МВД ЛНР» (далі – «Троицкий РОВД МВД ЛНР»), розміщеного в незаконно захоплених адміністративних будівлях відділу полії № 2 Сватівського РВП ГУНП в Луганській області, розташованих за адресою: кв. Молодіжний, 28, смт. Троїцьке Луганської області, та призначення на посаду «участкового», тобто перейти таким чином на бік ворога, усвідомлюючи при цьому те, що в період триваючого збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, вказане шкодить суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_8 , у період з 10.03.2022 року, але не пізніше 30.06.2022 (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено) приступив до «служби» у структурному підрозділі «МВД ЛНР» (незаконно створеного окупаційною адміністрацією рф задля подальшого становлення та легалізації так званої «ЛНР») - так званому «Троицкому РОВД МВД ЛНР» на посаді «участкового», завдаючи шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Таким чином, ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а саме, у державній зраді, тобто у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці: переході на бік ворога в умовах воєнного стану.

Поряд із державною зрадою інспектор сектору публічного порядку відділу превенції Сватівського РВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_8 , у період з 10.03.2022 року, але не пізніше 30.06.2022 (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено), будучи громадянином України, працівником правоохоронного органу, перебуваючи на тимчасово окупованій території смт. Троїцьке та Сватівського району Луганської області, діючи умисно, у період збройного конфлікту, в умовах дії воєнного стану, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, в порушення вимог Конституції та інших законодавчих актів України, усвідомлюючи суспільно небезпечний і протиправних характер своїх дій, їх негативні наслідки та бажаючи настання цих наслідків, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, професійного і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та злочинного тимчасового утримання окупаційною адміністрацією рф та ЗС рф території смт. Троїцьке та інших населених пунктів України, у тому числі у Луганської області, з розташованими там державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та іншими об`єктами, бажаючи допомогти окупаційній адміністрації РФ, прагнучи зробити свій особистий внесок в утворення і функціонування на тимчасово окупованій території Луганської області системи незаконних органів державної влади рф та її становлення і зміцнення, недопущення контролю Української влади, з власної ініціативи, з особистих злочинних мотивів, з метою отримання владних повноважень у незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, та подальшого надання окупаційній адміністрації рф допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, налагодив контакти із невстановленими під час слідства представниками окупаційної адміністрації рф, перебуваючи на території Луганської області, у невстановленому слідством місці вступив з ними у злочинну змову та надав їм добровільну згоду на зайняття посади у незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території в Сватівському районі Луганської області та в смт. Троїцьке.

Далі ОСОБА_8 , продовжуючи власні неправомірні дії, з вищевказаних злочинних мотивів і мети, перебуваючи у злочинній змові з представниками окупаційної адміністрації рф, за узгодженням із ними, добровільно, у період з 10 березня 2022 року, але не пізніше 30.06.2022 (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено), був прийнятий до незаконноствореного на окупованій російською федерацією території Луганської області правоохоронного органу – МВД ЛНР, та зайняв посаду «участкового» так званого (мовою оригіналу) «Троицкого районного отдела внутренних дел МВД ЛНР», яке займало незаконно захоплені адміністративні будівлі відділу полії № 2 Сватівського РВП ГУНП в Луганській області, розташовані за адресою: кв. Молодіжний, 28, смт Троїцьке Луганської області.

Зайнявши, всупереч визначеному статтею 65 Конституції України обов`язку громадянина України захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, вищезазначену посаду в незаконному правоохоронному органі «ЛНР», що є частиною окупаційної адміністрації рф, на тимчасово окупованій території України, ОСОБА_10 фактично прийняв участь у створенні та розбудові такого незаконного правоохоронних органу, метою діяльності якого є забезпечення встановлення і зміцнення окупаційної влади рф, і, виконуючи, в силу займаної посади, функцій представника окупаційної влади рф, забезпечував контроль влади ворога на окупованій території Луганської області, перешкоджаючі здійсненню контролю над цією територією українською владою.

Таким чином, ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме, у колабораційній діяльності, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia), ОСОБА_8 , який показань суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.

При цьому, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Чернівецькій області.

Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_8 , а також інформацію про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_8 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.

В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_8 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Захисник у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення.

Так, судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного провадження, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку РФ частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування.

На підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, стороною обвинувачення надано наступні докази, які були досліджені судом:

(Т.1 а.с. 2-11) Повідомлення про виявлення кримінального правопорушення від 08.07.2022.

(Т.1 а.с. 37) Рапорт про виявлення кримінального правопорушення від 25.07.2022.

(Т.1 а.с. 40-42) Протокол огляду від 20.07.2022, згідно якого оглянуто Інтернет ресурси на яких зображено ОСОБА_8

(Т.1 а.с. 45-47) Протокол огляду від 20.07.2022, згідно якого оглянуто Інтернет ресурси на яких зображено ОСОБА_8

(Т.1 а.с. 225-233) Висновок експерта №СЕ-19/104-22/26010-ФП від 22.09.2022, згідно якого на зображеннях наданих для дослідження зображений ОСОБА_8

(Т.1 а.с. 270-287) Протокол огляду від 03.06.2024, згідно якого оглянуто інформацію ПрАТ «ВФ Україна» по номеру телефону, яким користувався ОСОБА_8 , який в період часу з 10.03.2022 по 10.04.2022 перебував на території смт. Троїцьке, Сватівського району Луганської олбасті.

(Т.2 а.с. 9-12) Рапорт про виявлення кримінального правопорушення від 19.06.2024.

(Т.2 а.с. 22-31) протокол огляду за участі свідка ОСОБА_11 від 18.06.2024, згідно якого свідок впізнав на зображеннях ОСОБА_8

(Т.2 а.с. 37-46) протокол огляду за участі свідка ОСОБА_12 від 18.06.2024, згідно якого свідок впізнав на зображеннях ОСОБА_8

(Т.2 а.с. 47-67) Протокол огляду від 17.06.2024, згідно якого оглянуто інтернет ресурси з зображенням ОСОБА_8

(Т.2 а.с. 110-115) Протокол огляду від 23.07.2024, згідно якого оглянуто інтернет ресурси з зображенням ОСОБА_8

(Т.2 а.с. 130-135) протокол огляду за участі свідка ОСОБА_13 від 02.08.2024, згідно якого свідок впізнав на зображеннях ОСОБА_8

(Т.2 а.с. 140-145) протокол огляду за участі свідка ОСОБА_14 від 05.08.2024, згідно якого свідок впізнав на зображеннях ОСОБА_8

(Т.2 а.с. 278-279) ухвала слідчого судді про здійснення спеціального досудового розслідування.

Допитані в судовому засіданні свідки, а саме: свідок ОСОБА_15 показала, що у період часу з 06.03.2022 року під час окупації смт. Троїцьке Сватівського району Луганської області бачила ОСОБА_8 в відділку поліції, коли її привели на допит. ОСОБА_8 працював у так званому «відділку поліції смт Троїцьке». Він був у військовій формі. Перебуваючи в камері та коридорах приміщення поліції, чула як невідомі особи віддавали команди ОСОБА_8 . Впізнала ОСОБА_8 по фотознімкам під час проведення досудового розслідування. Знала його, оскільки він проживав поряд та товаришував з її покійним сином.

Свідок ОСОБА_13 підтвердили показання свідка ОСОБА_15 в частині участі ОСОБА_8 у вищевказаних подіях. Показав суду, що проживав у смт. Троїцьке Луганської області, після вторгнення в липні 2022 року виїхав на підконтрольну територію. З 06.03.2022 року до часу поки не виїхав з смт. Троїцьке бачив ОСОБА_8 у формі з емблемами так званої «лнр». Крім того, бачив його в соціальних мережах у військовій формі де останній приймав присягу працівника так званого «овд лнр». Впізнавав ОСОБА_8 по фотознімкам під час проведення досудового розслідування.

Також, у судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про відмову від допиту свідка зі сторони обвинувачення ОСОБА_14 , яке за ухвалою суду, постановленою у порядку, передбаченому ч.4 ст.371 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням положень ст. 22, 26 КПК України, було задоволено.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України, наступні матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення: витяги з ЄРДР, постанову про визначення групи прокурорів, постанови про визначення слідчих, постанови про зупинення та відновлення досудового розслідування, повідомлення про підозру та виклик до слідчого ОСОБА_8 , постанови про оголошення у розшук підозрюваного ОСОБА_8 , доручення про надання безоплатної правової допомоги, постанови про доручення призначити захисника для здійснення безоплатної правової допомоги у кримінальному провадженні, повістки про виклик, клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними особами.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України, поза розумним сумнівом.

Виходячи з зазначеного, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.111 КК України, тобто державну зраду, а саме діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній безпеці України, шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, тобто добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

У відповідності до ст.12 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.111 та ч.7 ст.111-1 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину.

Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_8 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставини, відповідно до ч.1 ст.66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , судом не встановлені.

Обставини, які обтяжують його покарання, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_8 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі строком у межах санкції встановленої ч.2 ст.111 та ч.7 ст.111-1 КК України, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги, з застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Також, призначаючи покарання суд враховує, що згідно ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що згідно ч.2 ст.52 КК України конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.

Крім того, ст. 54 КК України передбачено, що засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_8 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.

Таке покарання стосовно ОСОБА_8 на переконання суду, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним та іншими особами кримінальних правопорушень.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.

Відповідно до вимог ст.124 КПК України, процесуальні витрати на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Речові докази по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 368, 370, 374 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч.7 ст.111-1 КК України та призначити йому покарання:

За ч.2 ст.111 КК України у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна;

За ч.7 ст.111-1 КК України у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги строком на 15 (п`ятнадцяти) років, з позбавленням спеціального звання старший лейтенант поліції та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання ОСОБА_8 у вигляді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги строком на 15 (п`ятнадцяти) років, з позбавленням спеціального звання старший лейтенант поліції та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 обраховувати із дня фактичного його затримання.

Залишити ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги, обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Витрати на залучення експертів для проведення експертизи, які становлять 3775 (три тисячі сімсот сімдесят п`ять) грн. стягнути з ОСОБА_8 .

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3