Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №717/2303/25 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/2303/25

Номер провадження 2/717/96/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року

Кельменецький районний суд Чернівецької області у складі:

головуючої судді — Кудиби З. І.,

за участю секретаря судового засідання — Глібіщук М. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Кельменці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, ЄДРПОУ 37356833) до ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі – ТОВ «Споживчий центр») Горна Вероніка Іванівна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 21.03.2025-100000332 від 21 березня 2025 року у розмірі 21 243 грн 62 коп., а також судові витрати у сумі 2 422 грн 40 коп.

21 березня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 21.03.2025-100000332, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит у сумі 8 000 грн строком на 140 днів. Відповідно до договору, процентна ставка є фіксованою та становить 1% за кожен день користування кредитом протягом усього строку дії договору.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 21 243 грн 62 коп., яка складається з основної суми боргу — 8 000 грн, нарахованих процентів — 8 960 грн, комісії — 283 грн 62 коп. та неустойки — 4 000 грн.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення зазначеної заборгованості та судових витрат.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 29 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Заочним рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 11 листопада 2025 року позов задоволено частково, стягнено з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 21.03.2025-100000332 від 21 березня 2025 року у розмірі 17 243 грн 62 коп (сімнадцять тисяч двісті сорок три гривні шістдесят дві копійки) та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 960 грн 00 коп (одна тисяча дев`ятсот шістдесят гривень 00 копійок).

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 грудня 2025 року заочне рішення скасовано, справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання 22 січня 2026 року учасники справи не з`явилися.

У зв`язку з неявкою сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини та перевіривши їх наданими доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наведених нижче підстав.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 37356833. Основним видом економічної діяльності підприємства є надання інших видів кредитування (код КВЕД 64.92) (а.с.7).

21 березня 2025 року між Т ОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 21.03.2025-100000332. Відповідно до умов договору, ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу грошові кошти у вигляді споживчого кредиту в розмірі 8 000 грн на строк 140 календарних днів. Умовами договору передбачено фіксовану процентну ставку у розмірі 1% від суми кредиту за кожен день користування, яка є сталою протягом усього строку кредитування. Договором також визначено обов`язок позичальника своєчасно сплачувати проценти, комісію та повернути основну суму кредиту у визначений термін. Втім, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за тілом кредиту, нарахованими процентами, комісією та неустойкою.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у сумі 8 000 грн строком на 140 днів з моменту його надання. Згідно з умовами договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти, комісії й інші платежі, передбачені договором.

Денна процентна ставка становить 0,87% від суми кредиту за кожен день користування. Проценти, що є платою за користування кредитом, нараховуються на повну суму кредиту за весь строк користування. Комісія за надання кредиту встановлена у розмірі 20% від його суми, що становить 1 600 грн, і підлягає сплаті в день видачі кредиту. За кожен день прострочення виконання зобов`язань передбачено нарахування неустойки у розмірі 80 грн.

Кредит надається на умовах строковості, платності та поворотності шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника, у тому числі з використанням реквізитів електронного платіжного засобу. Днем надання кредиту вважається дата списання коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення – дата надходження коштів на рахунок кредитодавця.

Позичальник зобов`язаний використовувати кредит відповідно до визначених у договорі цілей та забезпечити своєчасне його повернення, а також сплату процентів і можливих штрафних санкцій у строки, визначені договором.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010, стаття 204 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію правомірності правочину. Це означає, що вчинений правочин вважається дійсним і таким, що породжує цивільні права та обов`язки, доки його недійсність не буде встановлено судом, рішення якого набрало законної сили. У разі відсутності спростування цієї презумпції сторони зобов`язані виконувати свої обов`язки відповідно до умов укладеного договору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в документі чи кількох документах, якими обмінялися сторони, та якщо він підписаний сторонами.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк згідно з умовами договору та вимогами закону.

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України, договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Його зміст становлять умови, визначені та погоджені сторонами, а також ті, що є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору, згідно зі статтею 638 ЦК України, є умови про предмет договору, а також інші умови, визначені законом або необхідні для договорів даного виду.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір — це домовленість сторін, оформлена в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційних систем, яка має ту саму юридичну силу, що й договір, укладений у письмовій формі. Частина 7 статті 11 цього Закону передбачає, що електронний договір укладається і виконується в порядку, визначеному Цивільним та Господарським кодексами України. Згідно з частиною 12 статті 11, електронний договір, підписаний відповідно до статті 12 цього Закону, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо електронний правочин відповідно до законодавства або за домовленістю сторін має бути підписаний, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису згідно із Законом України «Про електронний цифровий підпис», за умови застосування таких засобів усіма сторонами правочину. Також допускається використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором або аналога власноручного підпису (факсиміле) за письмовою згодою сторін.

Електронний підпис слугує засобом ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Закон передбачає можливість застосування як електронного цифрового підпису (який накладається за допомогою особистого ключа і перевіряється відкритим ключем), так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором — у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, і надсилається іншій стороні.

Таким чином, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, укладеного в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати позичальникові грошові кошти на умовах, визначених договором, а позичальник — повернути кредит і сплатити проценти. Згідно зі статтею 1056 ЦК України, розмір процентів і порядок їх сплати визначаються сторонами залежно від кредитного ризику, строку користування кредитом та інших чинників.

На підставі статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на отримання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок їх сплати визначаються договором, а в разі їх відсутності — на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю отримані кошти та сплатити проценти на умовах, передбачених договором. З наданих матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено кредитний договір, у якому визначено суму кредиту, процентну ставку, строк користування та порядок його повернення. Позивач виконав свої договірні зобов`язання в повному обсязі, проте відповідач належним чином їх не виконав, що підтверджується наданими доказами.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8 000,00 грн відповідно до умов договору.

Відповідачем долучено до матеріалів справи копію службового посвідчення НОМЕР_2 про те, що він займає посаду в мобільному прикордонному загоні, а також довідку від 23 лютого 2024 року про те, що відповідач дійсно проходить військову службу з 17 лютого 2023 року.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку» від 30 березня 2021 року № 1357-IX, який набрав чинності 23 квітня 2021 року, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції: «15. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Відповідач відноситься до категорії осіб, які мають пільги, встановлені частиною 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки з наданих ним доказів вбачається, що він є військовослужбовцем.

Таким чином, оскільки Відповідач перебуває на військовій службі, на нього поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Відповідно до роз`яснень Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України (лист від 01.02.2019 №321/722) зазначено, що документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем з початку і до закінчення особливого періоду, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби. Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Тому відповідачу як військовослужбовцю Збройних сил України, проценти та штрафні санкції за кредитним договором не повинні нараховуватися, оскільки на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 8 000,00 грн з відповідача.

Враховуючи вищевикладене,.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 912,28 грн.

На пiдставi викладеного, керуючись ст.ст 3-13,19,76-81,89,206,259,263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 21.03.2025-100000332 від 21 березня 2025 року у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 912 (дев`ятсот дванадцять) гривень 28 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 22 січня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач -- Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄРДПОУ 37356833.

Відповідач – ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя