Вирок від 21 січня 2026 р. у справі №646/8709/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

22 січня 2026 року

Справа № 646/8709/25

№ провадження 1-кп/646/582/2026

ВИРОК

іменем України

22.01.2026 року Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

та обвинуваченого – ОСОБА_4

розглянувши у закритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221140000441 від 11.04.2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Торез Донецької області, громадянина України, освіта професійна-технічна, не працюючого, не одруженого, судимого 21.10.2025 року Шевченківським районним судом міста Полтави за ч. 1 ст. 309 КК України до двох років обмеження волі, 14.11.2025 року Холодногірським районним судом міста Харкова за ч. 4 ст. 296 КК України до трьох років позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Приблизно в кінці грудня 2023 року, у денний час, більш точних дати та часу не встановлено, повнолітній ОСОБА_4 , знаходячись у квартирі АДРЕСА_3 , маючи умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, а саме з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою задоволення своєї статевої пристрасті, будучи обізнаним про її вік, за взаємною згодою з останньою, без застосування фізичного та психологічного насилля, а також погрози застосування до неї такого насилля, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вступив із неповнолітньою ОСОБА_5 у природні статеві зносини шляхом вагінального проникнення геніталіями в тіло останньої. Внаслідок статевого акту неповнолітня ОСОБА_5 завагітніла.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 155 КК України, як вчинення повнолітньою особою дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, з використанням геніталій.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся. Фактичні обставини справи не оспорював, підтвердивши факти і обставини його вчинення, так як це зазначено вище. Зокрема вказав, що вдень, наприкінці грудня 2023 року він перебував вдома у своєї знайомої ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_4 . Він знав, що ОСОБА_5 не було шістнадцяти років. За взаємною згодою із ОСОБА_5 , без застосування до неї будь-якого насильства, він вступив із нею у природні статеві зносини шляхом вагінального проникнення геніталіями в її тіло. Через деякий час ОСОБА_5 повідомила йому, що вона вагітна від нього і має намір народжувати дитину.

Пояснення ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Крім повного визнання своєї вини ОСОБА_4 , встановлені судом обставини повністю підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами, які суд вважає належними та допустимими, а саме:

Даними судової психологічної експертизи № 489/2815/2816 від 03.03.2025 року, згідно висновку якої основними індивідуально-психологічними особливостями, що притаманні особистості ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на даному етапі її розвитку, є: розвиненість рівня інтелектуального розвитку, функціонування пізнавальних процесів (пам`яті, уваги, мислення, сприйняття) відповідно до меж її вікової норми, достатня для її віку орієнтованість в соціально-побутових питаннях та практичних ситуаціях, достатній запас практичних навичок і умінь, достатній для її віку рівень обізнаності про сутність статевих відносини (в силу досвіду), переважання рис сангвіністичного типу темпераменту, для якого притаманна оптимістичність, активність, екстравертованість (орієнтованість на зовнішній світ та спілкування), швидке пристосування до нових ситуацій, емоційно-вольова нестійкість, лабільність настрою (що виражається в його частих і різких коливаннях), вразливість, чутливість до критичного або негативного відношення з боку значимих оточуючих (сензитивність), завищена нестійка самооцінка, недостатня сформованість емоційно-вольової сфери, мотиваційна нестійкість, легке вживання в різні соціальні ролі, риси демонстративності (потреба бути в центрі уваги та подобатись оточуючим, що є характерним для її віку), залежність від середовищних впливів, потреба в емоційному комфорті і захисті від зовнішніх впливів, у розумінні, любові та підтримці, у тісному емоційному зв`язку зі значимими оточуючими, недостатня сформованість (що є характерним для її віку) уявлень про соціальні норми і правила поведінки. У спілкуванні відкритість, комунікабельність, товариськість, доброзичливість, образливість, егоцентризм (сприйняття своєї точки зору як єдиної існуючої) обумовлений віковими особливостями, деяка впертість, прагнення до лідерства (при спілкуванні з друзями), сором`язливість та несміливість (при спілкуванні з дорослими). Надати відповідь на питання постанови «Чи здатна ОСОБА_5 , виходячи з рівня її розумового розвитку, індивідуально-психологічних особливостей і емоційного стану, правильно розуміти характер та значення скоюваних з нею дій та чинити опір», в межах наданих на дослідження матеріалів не виявляється можливим, з причин наведених у дослідницькій частині висновку. Під час психодіагностичного обстеження у ОСОБА_5 підвищеної схильності до фантазування та навіюваності, не виявлено. (а.с. 100-112).

Під час судового розгляду обвинувачений не оспорював висновки вказаного експертного дослідження.

Даними судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/121-25/817-БД від 22.01.2025 року, згідно висновку якої встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об`єкт № 1) (таблиця 1.1, додаток 1). Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) Y-хромосоми зразка букального епітелію ОСОБА_4 (об`єкт № 1) (таблиця 1.1, додаток 1). Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (об`єкт № 2) (таблиця 1.1, додаток 1). Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) Y-хромосоми зразка букального епітелію малолітнього ОСОБА_6 (об`єкт № 2) (таблиця 1.1, додаток 1). ОСОБА_4 , може бути біологічним батьком малолітнього ОСОБА_6 (об`єкт № 2). Ймовірність походження даних ДНК-профілів від батька - ОСОБА_4 (об`єкт № 1), та дитини - малолітнього ОСОБА_6 (об`єкт № 2), становить не менше ніж 99,9999998%. Між малолітнім ОСОБА_6 (об`єкт № 2), та ОСОБА_4 (об`єкт № 1), є біологічна спорідненість за чоловічою лінією (а.с. 113-127).

Обвинувачений під час судового розгляду підтвердив, що є батьком ОСОБА_7 , 2024 року народження.

Даними судово-медичної експертизи № 09-2064/2024 від 15.11.2024 року, згідно висновку якої на момент звернення до пологового полового будинку № 7 та взяття на облік (10.04.2024 року) неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її вік становив 14 років. Згідно Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту дітей від сексуальних зловживань та сексуальної експлуатації» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018 №17 ст. 150) викладених у документі 2334-УШ від 14.03.2018 року встановлений мінімальний вік статевого повноліття становить 16 років. Тобто згідно чинного законодавства на теперішній час питання про статеву зрілість не вирішуються судово-медичним експертом (а.с. 129-130).

Під час судового розгляду обвинувачений не оспорював висновки вказаного експертного дослідження, зазначивши, що ОСОБА_5 у грудні 2023 року було чотирнадцять років.

Отже, оцінюючи всі зібрані по справі докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку, що всі вище перелічені та досліджені в судовому засіданні докази не викликають у суду сумніву, оцінені судом як належні та допустимі докази, що містять інформацію про предмет доказування у даному кримінальному провадженні.

Недопустимості доказів згідно вимог ст. ст. 87-89 КПК України судом під час розгляду справи, судом встановлено також не було.

При цьому суд зауважує, що вчинення дій сексуального характеру з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку з об`єктивної сторони полягає у добровільних природних статевих зносинах чоловіка або жінки з особою протилежної статі, яка не досягла статевої зрілості. Добровільними визнаються такі статеві зносини, які здійснюються без застосування фізичного насильства, погрози застосування такого насильства або використання безпорадного стану потерпілої особи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , кримінальне правопорушення було вчинено обвинуваченим, в діяннях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України, а тому вина ОСОБА_4 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження – вчинення повнолітньою особою дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, з використанням геніталій.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він судимий 21.10.2025 року Шевченківським районним судом міста Полтави за ч. 1 ст. 309 КК України до двох років обмеження волі, 14.11.2025 року Холодногірським районним судом міста Харкова за ч. 4 ст. 296 КК України до трьох років позбавлення волі, має професійно-технічну освіту, не працює, неодружений, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому, колегія суддів керується ст. 65 КК України та практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання, принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, критичну оцінку ним своєї протиправної поведінки, думку прокурора, яка вважала за доцільне призначення покарання у виді позбавлення волі, суд приходить до висновку, що виправлення, перевиховання ОСОБА_4 та попередження нових злочинів можливо лише в умовах реального відбування покарання за ч. 1 ст. 155 КК України у виді позбавлення волі.

Окрім цього, враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 155 КК України до постановлення попередніх вироків від 21.10.2025 року Шевченківським районним судом міста Полтави та від 14.11.2025 року Холодногірським районним судом міста Харкова, відповідно, суд призначає покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового приєднання невідбутих покарань за вказаними вироками та покарання, призначеного за даним вироком, з урахуванням положень ст. 72 КК України.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року).

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 22.01.2026 року.

Суд вважає за необхідне, ОСОБА_4 повністю зарахувати в строк покарання, остаточно призначене для відбуття за сукупністю кримінальних правопорушень, покарання, відбуте за попередніми вироками судів, а саме з 26.08.2025 року по 21.01.2026 року включно, за правилами ст. 72 КК України.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 по вказаному кримінальному провадженні не обирався.

Цивільний позов не заявлявся, речові докази - відсутні.

Суд, відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України стягує з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів, за проведення судової психологічної експертизи № 489/2815/2816 від 03.03.2025 року у розмірі 42408 грн. 00 коп. та судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/121-25/817-БД від 22.01.2025 року у розмірі 5291 грн. 28 коп., а всього 47699 грн. 28 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 124, 368, 370 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

З підстав, передбачених ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Полтави від 21.10.2025 року, невідбутої частини покарання за вироком Холодногірського районного суду міста Харкова від 14.11.2025 року та покарання, призначеного за даним вироком, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень – у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 2 (два) місяці.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 22.01.2026 року.

Відповідно до вимог ст. 72 КК України, в строк знов призначеного покарання повністю зарахувати ОСОБА_4 покарання, відбуте ним за вироком Шевченківського районного суду міста Полтави від 21.10.2025 року та вироком Холодногірського районного суду міста Харкова від 14.11.2025 року, а саме з 26.08.2025 року по 21.01.2026 року включно.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів, за проведення судової психологічної експертизи № 489/2815/2816 від 03.03.2025 року у розмірі 42408 грн. 00 коп. та судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/121-25/817-БД від 22.01.2025 року у розмірі 5291 грн. 28 коп., а всього 47699 (сорок сім тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) грн. 28 коп.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_4 - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий - суддя -