Вирок від 21 січня 2026 р. у справі №630/49/23 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 630/49/23

Провадження № 1-кп/635/118/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року смт Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221320000159 від 02 листопада 2022 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тинда Амурської області РФ, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований і фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

23.10.2022, приблизно о 10 годині 30 хвилин, за адресою: АДРЕСА_1 , в приміщенні вітальні-кухні між ОСОБА_4 та його матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сталася сімейна сварка та бійка, в ході якої ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до своєї матері, маючи умисел на спричинення їй тілесних ушкоджень, наніс кулаками правої та лівої рук не менше 5-ти прицільних ударів в область голови ОСОБА_6 , переважно у праву її частину. При цьому ОСОБА_6 намагалась уникнути ударів та з цією метою ухилялась і закривала голову руками, внаслідок чого окремі удари кулаками ОСОБА_4 потрапили по верхніх кінцівках.

Внаслідок завданих ударів в область голови ОСОБА_6 втратила рівновагу, сіла на ліжко та у подальшому втратила свідомість.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 заподіяно ОСОБА_6 : закриту черепно-мозкову травму у вигляді крововиливів під м`які мозкові оболонки на конвекситальній поверхні в правих лобовій та тім`яно - скроневій частках і лівій тім`яно-потиличній частці, на мигдаликах мозочка, розтрощення та крововиливи мозолистого тіла і крововиливи в шлуночках головного мозку та наявністю масивного крововиливу у м`які покрови голови в лобній, правій скроневій, правій тім`яній ділянках, підапоневротичну гематому з розшаруванням м`яких покровів голови в правій лобово - скроневій ділянці, переорбітальні гематоми з обох сторін, масивний переривчастий синець в лобній ділянці праворуч з переходом на праву виличну ділянку, праву щоку, праву вушну раковину, праву скроневу ділянку і розповсюдженням на праву бічну поверхню шиї, синець на лівій бічній поверхні грудної клітини по задній пахвовій лінії в проекції 4-го міжребер`я, синці по зовнішній поверхні правого плеча в середній третині, по передній поверхні правого плеча в верхній третині, по розгинальній поверхні правого передпліччя в середній та нижній третинах, на зовнішній поверхні лівого плеча в нижній третині, по розгинальній поверхні лівого передпліччя в середній та нижній третинах, розлитий синець на тильній поверхні правої кисті з переходом на фаланги пальців.

Того ж дня ОСОБА_6 з отриманими внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 тілесними ушкодженнями бригадою швидкої (невідкладної) медичної допомоги доставлено до реанімаційного відділення Харківської обласної клінічної лікарні, де 02.11.2022, не приходячи до тями, ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень померла.

Причиною смерті ОСОБА_6 стала вищевказана закрита черепно-мозкова травма, що ускладнилася набряком-набряканням головного мозку з дислокацією його у великий потиличний отвір. Між спричиненням закритої черепно-мозкової травми та настанням смерті ОСОБА_6 є причинний зв`язок.

Заподіяні ОСОБА_6 тілесні ушкодження, а саме закрита черепно-мозкова травма, що ускладнилася набряком-набряканням головного мозку з дислокацією його у великий потиличний отвір, має ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм загрози для життя, синці на грудній клітині та кінцівках, як окремо так і в сукупності — легкі тілесні ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, не визнав та пояснив, що на момент події мешкав разом з батьками за адресою, вказаною в обвинувальному акті, відносини в сім`ї звичайні, спірні моменти були, але як у всіх. Того дня він ночував удома. 23.10.2022 був діалог з матір`ю з приводу того, що він піде служити в ЗСУ, з приводу відсутності роботи вийшов конфлікт з матір`ю. Мати вдарила його в обличчя, була розсічена брова, залило кров`ю кофту. Він вийшов з будинку, в цей момент мати була жива та здорова, сиділа на ліжку. Більше він в будинок не заходив, тілесних ушкоджень матері не наносив, не бив, не штовхав. Коли вона вдарила його в обличчя, він відштовхнув її руку і вийшов з будинку та сидів на вулиці. Хвилин через 10-15 вийшов батько і сказав, що мати втратила свідомість і лежить, викликали «швидку допомогу», до приїзду якої обвинувачений до будинку не заходив та матір не бачив. Коли приїхали лікарі, він провів їх до будинку, побачив, що мати лежить недалеко від сходів, від дивану близько двох метрів. Він запропонував свою допомогу, щоби покласти матір на диван, але лікарі відповіли, що його допомога не потрібна, і він вийшов надвір. Перед приїздом «швидкої» прийшов брат. Під час конфлікту з матір`ю батька поблизу не було.

На запитання прокурора, де мати отримала тілесні ушкодження, обвинувачений відповів, що під час перебування в будинку лікарів «швидкої допомоги» тілесних ушкоджень на ній не було; зі слів лікарів, вони почали з`являтися вже у машині «швидкої допомоги». Вважає, що мати могла впасти і вдаритися, коли його не було в будинку, до її тілесних ушкоджень та смерті він не має відношення, того дня був тверезий.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його винуватість у фактично скоєному повністю доводиться сукупністю доказів, досліджених під час судового розгляду, а саме:

- показаннями в ході судового розгляду потерпілого ОСОБА_7 , який пояснив суду, що є рідним братом обвинуваченого, проживав з бабусею по АДРЕСА_2 , батьки з обвинуваченим жили по АДРЕСА_1 . Обвинувачений не працював, мабуть, вживав наркотики, були сварки з батьками, бо працювала лише мати, батько інвалід. 23.10.2022 потерпілому зателефонував батько та повідомив, що викликав матері «швидку», потерпілий прийшов до батьків, у передпокої була бригада «швидкої», мати лежала на підлозі. Обвинувачений був на сходах при вході, кричав, був під впливом чогось. Потерпілий допомагав вантажити маму на ношах, вона була без свідомості. У дворі обвинувачений кричав: «Мама, пробач, я повішуся», ударив у задні двері машини «швидкої допомоги». Маму відвезли в ЦКЛ, на МРТ і відразу в реанімацію, була без свідомості, до тями не прийшла. Потерпілий щоденно її відвідував, обвинувачений не приходив, хоча був удома. 9 днів вона була без свідомості, потім померла. Зі слів батька, в день, коли це сталося, обвинувачений всю ніч гуляв, потім вони посварились, батько вийшов на вулицю покурити, коли зайшов до будинку, побачив таку картину. Більше в будинку нікого не було. Потерпілий бачив у матері гематоми на обличчі, чи була кров, не пам`ятає;

- показаннями свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що є батьком обвинуваченого та потерпілого, мешкав з дружиною і обвинуваченим. Того дня удома були втрьох – він, дружина і син. Вони утрьох сварились між собою, кричали, причина – спосіб життя обвинуваченого. Свідок вийшов надвір, коли зайшов до будинку, дружина лежала на підлозі, обвинувачений її ударив, мабуть, свідок визвав «швидку», потім прийшов син ОСОБА_9 . Крові на дружині свідок не бачив, але вона не розмовляла. Владислав бігав, кричав у «швидку», що саме зробив, не казав, був під дією чогось, мабуть. В той день обвинувачений пив пиво. Поки дружина була в лікарні, обвинувачений питав «як мама?», але що саме він зробив, не казав;

- показаннями свідка ОСОБА_10 , яка пояснила, що працює медичною сестрою екстреної медичної допомоги. 23.10.2022 була на чергуванні, надійшов виклик за адресою: АДРЕСА_1 , жінка без свідомості. Коли вони приїхали, хвіртку відчинив обвинувачений, був «дерганый», бігали очі, на обличчі сліди крові. Він мовчки провів їх у будинок. В кімнаті на підлозі лежала жінка, у свідомості, але спутаній, не говорила, на питання не відповідала, стан «майже кома», ні говорити, ні ходити не могла. Голова в неї була як «футбольний м`яч», опухла, синя. В машині свідок побачила, що в неї з лівого вуха підтікала кров. Візуально крові на ній не було. В будинку був чоловік жінки, з його слів, її побив син. Потерпілу поклали на ноші, нести допомагав старший син, він прийшов пізніше. Обвинувачений перешкоджав, бігав навколо них, потім став битися зі старшим братом. Вони винесли жінку, завантажили в автомобіль, закрили двері, обвинувачений почав стукати кулаком по задній двері, щось кричав. В кімнаті він то плакав, то сміявся, був дуже збуджений. Коли жінку несли, вона не падала. За 15 хвилин доїхали до обласної клінічної лікарні, на вул. Тринклера, в нейрохірургічне відділення, протягом 10 хвилин її прийняли;

- витягом з ЄРДР № 12022221320000159 від 02.11.2022 (т. № 2, а.с. 4) за ознаками ч. 2 ст. 121 КК України, за фактом нанесення ОСОБА_4 23.10.2022 тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , що спричинили смерть останньої;

- змістом протоколу огляду від 23.10.2022 (том № 2, а.с. 4-9), в ході якого оглянуто домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено, що обстановка не порушена, слідів правопорушення не виявлено;

- висновком експерта № 12-17/551-ОКЛ/22 від 03-29.11.2022 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 , 1955 р.н. (том № 2, а.с. 13-16), згідно з яким у потерпілої виявлено закриту черепно-мозкову травму у вигляді крововиливів під м`які мозкові оболонки на конвекситальній поверхні в правих лобовій та тім`яно - скроневій частках і лівій тім`яно- потиличній частці, на мигдаликах мозочка, розтрощення та крововиливів мозолистого тіла і крововиливів в шлуночках головного мозку та наявністю масивного крововиливу у м`які покрови голови в лобній, правій скроневій, правій тім`яній ділянках, підапоневротичну гематому з розшаруванням м`яких покровів голови в правій лобово - скроневій ділянці, переорбітальні гематоми з обох сторін, масивний переривчастий синець в лобній ділянці праворуч з переходом на праву виличну ділянку, праву щоку, праву вушну раковину, праву скроневу ділянку і розповсюдженням на праву бічну поверхню шиї, синець на лівій бічній поверхні грудної клітини по задній пахвовій лінії в проекції 4-го міжребер`я, синці по зовнішній поверхні правого плеча в середній третині, по передній поверхні правого плеча в верхній третині, по розгинальній поверхні правого передпліччя в середній та нижній третинах, на зовнішній поверхні лівого плеча в нижній третині, по розгинальній поверхні лівого передпліччя в середній та нижній третинах, розлитий синець на тильній поверхні правої кисті з переходом на фаланги пальців.

Причиною смерті ОСОБА_6 стала вищевказана закрита черепно-мозкова травма, що ускладнилася набряком-набряканням головного мозку з дислокацією його у великий потиличний отвір. Між спричиненням закритої черепно-мозкової травми та настанням смерті ОСОБА_6 є причинний зв`язок.

Заподіяні ОСОБА_6 тілесні ушкодження, а саме закрита черепно-мозкова травма, що ускладнилася набряком-набряканням головного мозку з дислокацією його у великий потиличний отвір, має ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, за критерієм загрози для життя, синці на грудній клітині та кінцівках, як окремо так і в сукупності — легкі тілесні ушкодження.

Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень на голові ОСОБА_6 , експерт уважає, що закрита черепно-мозкова травма у постраждалої утворилася від не менше ніж 5-ти кратної ударної дії тупих твердих предметів з обмеженою поверхнею контакту, індивідуальні особливості яких в ушкодженнях не відобразилися, з місцем прикладання сили переважно в праву половину голови. Синці на грудній клітині та кінцівках також виникли від неодноразової дії тупих твердих предметів з обмеженою поверхнею контакту, індивідуальні особливості яких в ушкодженнях не відобразилися.

Всі тілесні ушкодження у ОСОБА_6 утворилися в один період часу, можливо в термін, зазначений у постанові про призначення експертизи. Тілесні ушкодження у постраждалої могли бути отримані внаслідок ударів кулаками;

- показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_11 (проводив судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_6 ), який пояснив суду, що всі тілесні ушкодження потерпілої утворились від дії тупих твердих предметів, вони всі між собою схожі і могли бути утворені одномоментно. Всі тілесні ушкодження утворились в один період часу один за одним, морфологічні особливості схожі. Щодо результатів слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_4 експерт пояснив, що при ударах кулаками в голову можливі такі тілесні ушкодження у спосіб, вказаний підозрюваним. Об`єктивних даних щодо можливості утворення вказаних тілесних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту немає, всі тілесні ушкодження мають однаковий характер.

На запитання захисника і обвинуваченого експерт пояснив, що тілесні ушкодження не могли бути утворені внаслідок однократного падіння, вони утворені внаслідок неодноразової дії; при падінні зі сходів ці тілесні ушкодження не могли бути утворені; тілесні ушкодження могли бути утворені 23.10.2022, тобто в час, зазначений в постанові про призначення експертизи. На питання, чи могла наступити смерть потерпілої внаслідок неправильного лікування, експерт відповів, що потерпіла поступила у лікарню в тяжкому стані і цей стан зберігався, виникли внутрішньочерепні крововиливи, розвинувся набряк головного мозку, перспектив одужання в такій ситуацій він не бачить. Тілесні ушкодження потерпілої не могли бути отримані під час транспортування до лікарні або від падання з велосипеду. На запитання, який психологічний стан був у ОСОБА_4 під час проведення слідчого експерименту, експерт відповів, що той самостійно відповідав на його запитання. Активних дій після одержання травм потерпіла не могла здійснювати, це була тяжка черепно-мозкова травма. Сили удару кулаком достатньо для таких крововиливів;

- змістом висновку експерта № 12-23/10/12-17/551-ОКЛ/22 від 29-30.11.2022 (том № 2, а.с. 71-77), згідно з яким судово-медичних даних, які б вказували на утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 внаслідок падіння з висоти власного зросту на площину не встановлено. Тілесні ушкодження у ОСОБА_6 могли утворитися у той час та спосіб, на який вказує підозрюваний ОСОБА_4 під час проведення слідчого експерименту за його участю 07.11.2022;

- змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 07.11.2022 за участю підозрюваного ОСОБА_4 (том № 2, а.с. 44-48), під час якого останній повідомив, що 23.10.2022 зранку перебував удома ( АДРЕСА_1 ), коли наніс тілесні ушкодження ОСОБА_6 . Також останній продемонстрував, як стояв обличчям до обличчя ОСОБА_6 у приміщенні вітальні, поруч з ліжком. Тоді під час конфлікту ОСОБА_6 нанесла один удар рукою по голові ОСОБА_4 , який у свою чергу, почав наносити удари спочатку кулаком правої руки у ділянку голови зліва, далі кулаком лівої руки по тулубу (біля плеча), далі кулаком правої руки у ділянку голови, проте ОСОБА_6 підняла руки для захисту від ударів, і він попав по руках. Після цього підозрюваний наніс ще кілька хаотичних ударів по тулубу та обличчю ОСОБА_6 . Остання від отриманих ударів похитнулась та впала чи сіла на ліжко. При цьому ОСОБА_4 перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння.

Дослідивши, оцінивши та перевіривши зібрані у кримінальному провадженні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність ? з точки зору достатності та взаємозв`язку, зважаючи на те, що сторони є вільними у використанні своїх процесуальних прав, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироці, доведена повністю.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.2 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Під час судового розгляду судом вжито заходів для перевірки заяви обвинуваченого ОСОБА_4 про застосування до нього недозволених методів ведення слідства на начальному етапі розслідування, внаслідок чого він обмовив себе у вчиненні злочину.

За зверненням Харківського районного суду Харківської області з цього питання Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, проводилось досудове слідство у кримінальному провадженні № 42023222130000221 від 02.10.2023 за ознаками ч. 2 ст. 365 КК України. Постановою слідчого ОСОБА_12 від 05.04.2025 (том № 3, а.с. 53-57) вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Як зазначено у постанові слідчого, в ході досудового розслідування вжито всіх можливих заходів здобуття доказів протиправних дій службових осіб ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області, однак будь-яких фактичних даних вчинення вказаними службовими особами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, здобуто не було.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова ОСОБА_13 від 01.07.2025, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 08.09.2025 (том № 3, а.с. 127-129), у задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_12 від 05.04.2025 про закриття кримінального провадження № 42023222130000221 від 02.10.2023 відмовлено.

Таким чином, доводи сторони захисту про застосування до ОСОБА_4 недозволених методів ведення слідства свого підтвердження в ході судового розгляду не знайшли.

До показань ОСОБА_4 в судовому засіданні про непричетність до нанесення тілесних ушкоджень своій матері ОСОБА_6 суд відноситься критично, оскільки вони повністю спростовуються сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів, зокрема змістом протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 , під час якого останній добровільно продемонстрував механізм нанесення ударів своїй матері під час конфлікту з нею 23.10.2022.

Надаючи оцінку іншим доводам сторони захисту щодо відсутності належних і допустимих доказів винуватості ОСОБА_4 та наявності у зв`язку з цим підстав для його виправдання, суд виходить з наступного.

Факт реєстрації в ЄРДР кримінального провадження № 120222130000159 за фактом нанесення 23.10.2022 ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 лише 02.11.2022, а не безпосередньо після нанесення тілесних ушкоджень, на думку суду, не має правового значення для подальшого досудового слідства та ніяким чином не впливає на оцінку належності і допустимості зібраних в ході розслідування доказів винуватості ОСОБА_4 .

Щодо посилання захисника ОСОБА_5 на відсутність на руках ОСОБА_4 пошкоджень, які обов`язково повинні бути у разі нанесення ним численних ударів ОСОБА_6 , суд зазначає, що вказане твердження є не доведеним, оскільки в матеріалах справи відсутні документи судово-медичного обстеження ОСОБА_4 .

Щодо недопустимості протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 , оскільки під час його проведення на обвинуваченого чинився позапроцесуальний тиск, суд зазначає, що вказані твердження перевірені в межах досудового розслідування кримінального провадження № 42023222130000221 від 02.10.2023 за ознаками ч. 2 ст. 365 КК України, в ході якого будь-яких доказів застосування до ОСОБА_4 недозволених методів слідства не здобуто.

Крім того, допитаний в ході судового розгляду судово-медичний експерт ОСОБА_11 , який брав участь у проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 , пояснив, що останній самостійно відповідав на його питання.

Також з відеозапису до протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 (том № 3, а.с. 126) вбачається, що останній добровільно давав показання щодо обставин нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та демонстрував механізм їх нанесення.

Щодо недоведеності факту перебування обвинуваченого ОСОБА_4 в стані алкогольного сп`яніння в момент вчинення злочину, оскільки не проведено відповідне медичне освідування останнього, суд зазначає, що факт вживання напередодні конфлікту з ОСОБА_6 обвинуваченим пива підтверджено показаннями свідка ОСОБА_8 ; перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп`яніння підтверджено відомостями, повідомленими самим обвинуваченим під час слідчого експерименту; вказаний факт непрямо також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що обвинувачений після конфлікту з матір`ю був ніби «під впливом чогось», а також показаннями медичної сестри бригади ШМД ОСОБА_10 , яка пояснила, що обвинувачений на місці події був у неадекватному стані, «то плакав, то сміявся».

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення доведено поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_4 в умисному нанесенні ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких настала її смерть.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий, розлучений, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд ураховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, конкретні обставини справи, наслідки, що настали в результаті кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого.

Вирішуючи питання щодо обставин, які відповідно до статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, суд не погоджується з позицією сторони обвинувачення, викладеною в обвинувальному акті, щодо щирого каяття обвинуваченого та активного сприяння розкриттю злочину, виходячи з наступного.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 30.10.2018 у справі № 559/1037/16-к, основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Натомість як встановлено під час судового розгляду, обвинувачений своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину не визнав, свою причетність до нанесення тілесних ушкоджень своїй матері ОСОБА_6 категорично заперечив, заявляючи про те, що обмовив себе на досудовому слідстві під впливом тиску з боку працівників правоохоронних органів.

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відсутні.

Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, а також вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, керуючись вимогами ст.65 КК України, поряд з наведеними вище даними про його особу, враховуючи обставини, які обтяжують покарання, та відсутність обставин, що його пом`якшують, відношення обвинуваченого до скоєного, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, конкретні обставини справи, у зв`язку з чим уважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів призначити останньому покарання у виді позбавлення волі у розмірі, передбаченому санкцією частини 2 статті 121 КК України, яке обвинувачений з урахуванням всіх обставин справи має відбувати реально.

Підстави для застосування до обвинуваченого статей 69, 75 КК України відсутні.

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно залишити без змін до набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк покарання обвинуваченому термін перебування його під вартою.

Речові докази та судові витрати у справі відсутні, цивільний позов не заявлено, інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 368, 370-371, 374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України, та призначити покарання у виді восьми років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 22 січня 2026 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк призначеного ОСОБА_4 покарання строк перебування під вартою з 08 листопада 2022 року.

Обраний стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1