Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №626/3944/25 — Берестинський районний суд Харківської області

Справа № 626/3944/25

Провадження № 3/626/87/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.01.2026 року м. Берестин

Суддя Берестинського районного суду Харківської області Дудченко В.О. розглянувши матеріал, який надійшов з Берестинського районного ВП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, працюючого водієм на Новій пошті, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- за ч.3 ст.126 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №0913322 від від 13.12.2025 року ОСОБА_1 13.12.2025 року о 16 год. 54 хв. по вул.Полтавська в м.Берестин Харківська область водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ГАЗ 3302 державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами постановою Берестинського ВДВС від 23.10.2023 року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1.а ПДР України, за що передбачена відповідальність, передбачена ч. 3 ст. 126 КУпАП.

ОСОБА_1 09.01.2026 року подав до суду письмову заяву та надав усні пояснення, де просив закрити провадження по справі, так як працює водієм і це є єдиним його доходом. Крім того він сплачує аліменти. Робота водієм є його основним доходом, а позбавлення права керування приведе до звільнення. Також наголосив, що він навіть не знав, що відносно нього встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Про існування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 23.10.2023 року він дізнався вперше в судовому засіданні 08.01.2026 року, коли його було викликано до суду.

22.01.2026 року під час судового засідання просив задовольнити подану заяву, провадження по справі закрити.

Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, перевіривши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД №913322 13.12.2025 року о 16 год. 54 хв. по вул. Полтавська в м. Берестин Харківська область водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ГАЗ 3302 державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами постановою Берестинського ВДВС від 23.10.2023 року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1.а ПДР України, за що передбачена відповідальність, передбачена ч. 3 ст. 126 КУпАП.

З заяви та усних пояснень ОСОБА_1 вбачається, що про існування Постанови Берестинського відділу ДВС у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції "Про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами" від 23.10.2023 року він дізнався вперше в суді 08.01.2026 року. Робота водієм є його основним доходом, а позбавлення права керування приведе до звільнення.

При цьому, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч.1 ст.9 КУпАП України.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст.ст.251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.

У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Так, в підтвердження винуватості ОСОБА_1 у скоєнні даного правопорушення, до матеріалів справи долучено постанову Берестинського відділу ДВС у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції "Про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами" від 23.10.2023 року ВП №58950981.

При цьому будь яких достовірних даних про те, що ОСОБА_1 обізнаний про існування даної постанови органу ВДВС від 23.10.2023 року (його особистий підпис в постанові, направлення даної постанови рекомендований листом зі зворотнім повідомленням) чи будь-якого іншого достовірного підтвердження, в матеріалах справи не мається.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23 рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій вст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція КСУ відповідає і правовій позиції ЄСПЛ, який у своєму рішенні Маліге проти Франції від 23.09.1998 визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов`язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відтак, оскільки дії ОСОБА_1 , які вказані особою уповноженою на складання протоколу не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді, то суд всебічно, повно, об`єктивно дослідивши всі обставини справи, дійшов висновку про відсутність достовірних та достатніх доказів для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, так як він не був обізнаний, що відносно нього існує обмеження у праві керування транспортним засобом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням всіх обставин справи, провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки адміністративне стягнення не застосовується, тому судовий збір до стягнення не підлягає.

Керуючись п. 1 ст. 247, 245, 251, 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.126 КУпАП (протокол серії ААД №0913322 від 13.12.2025 року) - закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду.

Суддя