Суд: Фортечний районний суд міста Кропивницького
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
Дата: 15 січня 2026 р.
Справа: №404/6752/25
Суддя: Антипова І. Л.
Справа № 404/6752/25
Номер провадження 1-кп/404/208/25
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2026 року Фортечний районний суд м.Кропивницького у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому кримінальне провадження №12025121010000795 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Олександрія Кіровоградської області, українки, громадянки України, одруженої, з середньою-спеціальною освітою, яка працює на посаді фінансовий консультант у ТОВ «Старлайф», яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
представника потерпілих і цивільного
позивача ОСОБА_5 ,
законного представника потерпілого ОСОБА_6 ,
потерпілих ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_3 24.03.2025 близько 10 години 11 хвилин, керуючи автомобілем «Nissan Leaf», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , грубо порушуючи п.п. 2.3 (б), (д) Правил дорожнього руху України (далі-ПДР) (п. 2.3 Для забезпечення безпеки руху водій повинен: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, рухаючись по вул. Миколи Левитського від вул. Варшавська у напрямку вул. Братиславська, м. Кропивницький, проїжджаючи нерегульоване перехрестя вул. Миколи Левитського та вул. Павла Сніцара, м. Кропивницький в порушення п.п. 11.3, 14.6 (а) і (в) ПДР України (п. 11.3 На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу; п. 14.6 Обгін заборонено: а) на перехресті; в) ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті та 100 м — поза населеним пунктом;) була неуважною, не слідкувала за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагувала на її зміну, не впевнилась, що це буде безпечним маневром та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, допустила наїзд на пішоходів, а саме на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та на малолітнього пішохода ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які рухались пішим ходом в пересічному напрямку по зебрі пішохідного переходу, справо наліво відносно руху автомобіля «Nissan Leaf», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Тобто, невідповідність дій водія ОСОБА_3 вимогам п.п.2.3 (б), (д); 11.3; 14.6 (а) і (в) ПДР України знаходиться в причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди:
- пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 324 від 15.05.2025 отримала тілесні ушкодження у вигляді: повного розриву правого акроміального-ключичного сполучення, рани в ділянці вуха справа, зазначені тілесні ушкодження відносяться: а) розрив правого акроміального-ключичного сполучення до категорії середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я, строком понад 21 добу. б) рана лівої вушної раковини до категорії легких тілесних ушкоджень.
- малолітній пішохід ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 325 від 15.05.2025 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого багатоуламкового перелому лівої п`яткової кістки, закритого втисненого перелому таранної кістки лівої стопи, закритого втисненого перелому нижньої третини лівої малогомілкової кістки, садна обличчя, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я, строком понад 21 добу.
Вказаними діями ОСОБА_3 порушила правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю та показала, що 24.03.2025 року о 10 год. 11 хв. керуючи транспортним засобом «Nissan Leaf», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у м.Кропивницькому, допустила порушення пунктів Правил дорожнього руху, які вказані у обвинуваченні, внаслідок чого потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_7 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження та легкі. Вона повністю підтверджує обставини вчинення злочину, вказані у висунутому їй обвинуваченні, погоджується із кваліфікацією її дій, отриманими потерпілими тілесними ушкодженнями, розкаюється у вчиненому.
Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_3 у повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та приймаючи до уваги, що інші учасники, також не оспорюють фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч.3 ст.349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорються.
Таким чином, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідного до вимог ст.337 КПК України, обвинувачення, висунуте ОСОБА_3 відповідно до обвинувального акта, визнається судом доведеним, воно ніким не оспорюється, а тому суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до ст.ст.50, 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є неумисним закінченим не тяжким злочином, особу винної, яка характеризується позитивно, осудна, одружена, на обліках в закладах з надання психіатричної або наркологічної допомоги не перебуває, частково відшкодувала збитки потерпілим, раніше не судима.
До визначених ч.1 ст.66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченій, суд відносить щире каяття, повне визнання провини.
Визначених ч.1 ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій, судом не встановлено.
Крім того, при призначенні покарання суд враховую практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд). Так, у справі «Ізмайлов проти Росії» Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий, надмірний тягар для особи» (п.38 рішення від 16.10.2008).
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження та особи обвинуваченої, яка вчинила неумисний закінчений не тяжкий злочин, повністю визнала вину у вчиненому правопорушенні, працює, на обліках в лікарнях не перебуває, раніше не судима, частково відшкодувала збитки, суд вважає за можливе попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та виправлення ОСОБА_3 у разі призначення їй за ч.1 ст.286 КК України покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.286 КК України з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Згідно з статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. п. 3, 4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р. зі змінами, судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.
Суд зазначає, що дорожньо-транспортна пригода це подія, яка виражається у даному випадку, у зіткненні транспортного засобу з пішоходами, що призвело до заподіяння потерпілим особам тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Сама по собі дорожньо-транспортна пригода є стресовою і небезпечною подією, що полягає у факті настання дорожньо-транспортної пригоди та її наслідках.
Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення стосовно здоров`я потерпілої ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_9 чим завдала шкоду, при цьому, в обґрунтування своїх доводів про те, що остання зазнала моральної шкоди та вимог щодо стягнення визначеного її розміру, будь-яких доказів в розумінні ст.ст.76-80 ЦПК України, потерпілою, крім медичної документації, суду не надано.
Між тим, при вирішенні питання про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, суд також враховує практику Європейського Суду, зокрема, рішення від 28.05.1985 Серія А&96 справа Abdulaziz Cabales fnd Balkandali v. United Kingdom, яким визначено, що деякі форми моральної шкоди, в тому числі емоційні страждання, за своєю природою не завжди можуть доведені чимось конкретним.
Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в Україні, у тому числі ч.2 ст. 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпцію моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди (узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.02.2021 у справі № 761/24143/19).
З боку ОСОБА_3 будь-яких належних, достовірних, а у сукупності достатніх доказів, що завдання шкоди позивачці відбулося не з її вини, суду не надано.
Суд визнає обґрунтованим твердження потерпілої ОСОБА_7 , що внаслідок протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_3 їй та її сину ОСОБА_9 завдано моральні страждання, однак, розмір моральної шкоди в сумі 1 944 000 грн.(один мільйон дев`ятсот сорок чотири тисячі) на її користь та 1 944 000 грн.(один мільйон дев`ятсот сорок чотири тисячі) на користь ОСОБА_9 , суд вважає завищеним та виходячи із принципу доведеності, із засад розумності, виваженості та справедливості , враховуючи моральні страждання потерпілої ОСОБА_7 та малолітнього потерпілого ОСОБА_9 дійшов висновку, що з обвинуваченої необхідно стягнути в якості відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_7 50 000 грн., на користь малолітнього потерпілого ОСОБА_9 70 000 грн.
Зазначений розмір відшкодування є достатнім для розумного задоволення позовних вимог цивільного позивача щодо відшкодування моральної шкоди і не призводить до його збагачення.
Запобіжний захід обвинуваченій не обирався.
Положеннями ч.4 ст.174 КПК України, визначено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Процесуальні витрати на залучення експертів відповідно до ст.124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави, а долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,
УХВАЛИВ :
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 59 500 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Речові докази: диски – зберігати в матеріалах кримінального провадження; автомобіль автомобіль «Nissan Leaf», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 – повернути власнику ОСОБА_3 .
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до обвинуваченої ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до обвинуваченої ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 70 000 (сімдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів для проведення експертиз у розмірі 8406 грн. 79 коп.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Кіровограда від 01.04.2025 року на автомобіль «Nissan Leaf», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в тому числі, які визнані речовими доказами, - скасувати.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду згідно зі ст.ст. 395, 396 КПК України, з особливостями визначеними ч.2 ст.394 КПК України може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Фортечний районний суд м.Кропивницького протягом 30 діб з моменту його проголошення.
Згідно зі ст.376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Фортечному районному суді м.Кропивницького копію цього вироку, подавши відповідну заяву.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua