Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №347/2549/25 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2549/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2026 суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області за участі:

секретаря Атаманюк О.І.,

адмінпритягуваної ОСОБА_1 ,

захисника Беньковського В.А.,

прокурора Бойчука Т.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів об`єднані матеріали справ про адміністративні правопорушення, що надійшли від Управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , директора Нижньоберезівської гімназії Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області по ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

За змістом протоколів про адміністративні правопорушення №494, №493, №497, №498, №495, №496, №499, №500 від 26.11.2025 року ОСОБА_1 вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП за таких обставин:

Відповідно до наказу відділу освіти Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області №16-з від 19.03.2020 «Про продовження трудового договору на умовах контракту з ОСОБА_1 » з ОСОБА_1 , директором Нижньоберезівської гімназії Косівської районної ради Івано-Франківської області, продовжено трудовий договір за контрактом № 4/20 від від 19.03.2020 року на чотири роки без проведення конкурсу з 10 квітня 2020 року по 09 квітня 2024 року.

Згідно статуту - Нижньоберезівської гімназії Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області (далі - Нижньоберізька гімназія) є комунальним закладом початкової та базової загальної середньої освіти, засновником якого є Яблунівська селищна рада, а уповноваженим органом - відділ освіти Яблунівської селищної ради.

За таких обставин, згідно п.п. «а» п.2 ч.1ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 є суб`єктом на якого поширюється дія цього Закону, як на посадову особу юридичної особи публічного права.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст. 28 Закону, особи зазначені у пунктах 1, 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», зобов`язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Відповідно до статті 1 Закону під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Потенційний конфлікт інтересів — наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Реальний конфлікт інтересів повинен складатися з трьох об`єктивних компонентів:

- приватний інтерес;

- службове повноваження, представницьке повноваження;

- протиріччя між ними, що впливає на об`єктивність або неупередженість рішення, діяння службової особи.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону особи, зазначені у п.1, 2, ч.1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатись про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

З наведеного вбачається, що особи, на яких поширюється законодавство щодо конфлікту інтересів, повинні вживати заходів щодо недопущення його виникнення та заходів щодо його врегулювання, якщо він все-таки виник.

Виходячи зі змісту Закону, конфлікт інтересів - це ситуація, при якій службова особа виконуючи свої обов`язки має приватний інтерес (особисту заінтересованість), який хоча і не обов`язково призводить до прийняття неправомірного рішення або вчинення неправомірного діяння, але здатний до цього призвести.

Відповідно до інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, а саме актового запису про шлюб №228 від 20.11.1999 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено, що ОСОБА_1 від імені Нижньоберезівської гімназії підписала наказ № 24-к від 16.04.2024 «Про прийняття на роботу ОСОБА_2 », згідно якого прийняла близьку особу (чоловіка) ОСОБА_2 на посаду оператора котельні (кочегаром) з 16 квітня 2024 року за сумісництвом на 0,5 ставки;

Встановлено, що ОСОБА_1 від імені Нижньоберезівської гімназії підписала наказ № 69-к від 22.11.2024 «Про преміювання» згідно якого преміювала в тому числі близьку особу (чоловіка) ОСОБА_2 , оператора котельні, в розмірі 7516,90 грн.

Встановлено, що ОСОБА_1 від імені Нижньоберезівської гімназії підписала наказ № 55-к від 14.10.2024 «Про встановлення повного робочого часу ОСОБА_2 »

згідно якого встановила близькій особі (чоловіку) ОСОБА_2 , оператору котельні, повний робочий час (1 ставка) з 15 жовтня 2024 року.

Встановлено, що ОСОБА_1 від імені Нижньоберезівської гімназії підписала наказ № 72-к від 20.12.2024 «Про преміювання» згідно якого преміювала в тому числі близьку особу (чоловіка) ОСОБА_2 , оператора котельні, в розмірі 6247,69 грн.

Національним агентством з питань запобігання корупції у Методичних рекомендаціях від 03.02.2025 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції» зазначено, що приватний інтерес може впливати на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації службових/представницьких повноважень, що є дискреційними.

Дискреція - можливість діяти на власний розсуд обираючи з декількох різних варіантів дій, рішень, або навпаки - не вчиняти дію, не приймати рішення (тобто бездіяти), в даному випадку призначенні на посаду близької особи.

Приватний інтерес при реалізації цього повноваження стосовно близької особи пов`язаний з призначенням на посаду близької особи (чоловіка) ОСОБА_2 .

Оскільки керівник не може об`єктивно оцінити професійні якості близької особи, то виникає суперечність між його приватним інтересом, що полягає у бажанні прийнятті на роботу, та службовим повноваженням, яка впливає на об`єктивність при вчиненні зазначених дій, що є реальним конфліктом інтересів.

Водночас відповідно до листа відділу освіти Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області №1624/2 від 17.11.2025 р. від ОСОБА_1 не надходило повідомлень щодо наявності конфлікту інтересів відповідно до ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції».

Із вище викладеного вбачається наявність приватного інтересу, зумовленого особистою зацікавленістю директора Нижньоберезівської гімназії ОСОБА_1 в прийнятті на роботу близької особи (чоловіка) ОСОБА_2 та в отриманні прибутку близькою особою (чоловіком) ОСОБА_2 .

За змістом протоколу №494 від 26.11.2025 року ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Так, директор Нижньоберезівської гімназії Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області ОСОБА_1 будучи відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, а саме вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів, що виразилось в підписанні наказу № 24-к від 16.04.2024 «Про прийняття на роботу ОСОБА_3 » згідно якого прийняла близьку особу (чоловіка) ОСОБА_3 на посаду оператора котельні (кочегаром) з 16 квітня 2024 року за сумісництвом на 0,5 ставки, де у неї наявний приватний інтерес зумовлений особистою зацікавленістю в прийнятті на роботу близької особи (чоловіка), чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення: прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

За змістом протоколу №493 від 26.11.2025 року ОСОБА_1 порушила вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Так, директор Нижньоберезівської гімназії Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області ОСОБА_1 будучи відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, порушила вимоги п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону, а саме не вжила заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів, не повідомила безпосереднього керівника – начальника відділу освіти Яблунівської селищної ради про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а саме про намір видати наказ № 24-к від 16.04.2024 «Про прийняття на роботу ОСОБА_3 » згідно якого прийняла близьку особу (чоловіка) ОСОБА_3 на посаду оператора котельні (кочегаром) з 16 квітня 2024 року за сумісництвом на 0,5 ставки, де у неї наявний приватний інтерес зумовлений особистою зацікавленістю в прийнятті на роботу близької особи (чоловіка), чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення: неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

За змістом протоколу №497 від 26.11.2025 року ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Так, директор Нижньоберезівської гімназії Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області ОСОБА_1 будучи відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, порушила вимоги п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону, а саме не вжила заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів, не повідомила безпосереднього керівника – начальника відділу освіти Яблунівської селищної ради про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а саме про намір видати наказ № 69-к від 22.11.2024 «Про преміювання» згідно якого преміювала в тому числі близьку особу (чоловіка) ОСОБА_3 , оператора котельні, в розмірі 7516,90 грн., де у неї наявний приватний інтерес зумовлений особистою зацікавленістю в отриманні прибутку близькою особою (чоловіком), чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення: неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

За змістом протоколу №498 від 26.11.2025 року ОСОБА_1 порушила вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП

Так, директор Нижньоберезівської гімназії Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області ОСОБА_1 будучи відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, а саме вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів, що виразилось в підписанні наказу № 69-к від 22.11.2024 «Про преміювання» згідно якого преміювала в тому числі близьку особу (чоловіка) ОСОБА_3 , оператора котельні, в розмірі 7516,90 грн., де у неї наявний приватний інтерес зумовлений особистою зацікавленістю в отриманні прибутку близькою особою (чоловіком), чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення: прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

За змістом протоколу №495 від 26.11.2025 року ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Так, директор Нижньоберезівської гімназії Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області ОСОБА_1 будучи відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, порушила вимоги п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону, а саме не вжила заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів, не повідомила безпосереднього керівника – начальника відділу освіти Яблунівської селищної ради про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а саме про намір видати наказ № 55-к від 14.10.2024 «Про встановлення повного робочого часу ОСОБА_2 » згідно якого встановила близькій особі (чоловіку) ОСОБА_2 , оператору котельні, повний робочий час (1 ставка) з 15 жовтня 2024 року, де у неї наявний приватний інтерес зумовлений особистою зацікавленістю в прийнятті на роботу (призначення ставки) близької особи (чоловіка), чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення: неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

За змістом протоколу №496 від 26.11.2025 року ОСОБА_1 порушила вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Так, директор Нижньоберезівської гімназії Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області ОСОБА_1 будучи відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, а саме вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів, що виразилося в підписанні наказу № 55-к від 14.10.2024 «Про встановлення повного робочого часу ОСОБА_2 » згідно якого встановила близькій особі (чоловіку) ОСОБА_2 , оператору котельні, повний робочий час (1 ставка) з 15 жовтня 2024 року, де у неї наявний приватний інтерес зумовлений особистою зацікавленістю в прийнятті на роботу близької особи (чоловіка), чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення: прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

За змістом протоколу №499 від 26.11.2025 року ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Так, директор Нижньоберезівської гімназії Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області ОСОБА_1 будучи відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, порушила вимоги п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону, а саме не вжила заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів, не повідомила безпосереднього керівника – начальника відділу освіти Яблунівської селищної ради про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а саме про намір видати наказ № 72-к від 20.12.2024 «Про преміювання» згідно якого преміювала в тому числі близьку особу (чоловіка) ОСОБА_2 , оператора котельні, в розмірі 6247,69 грн., де у неї наявний приватний інтерес зумовлений особистою зацікавленістю в отриманні прибутку близькою особою (чоловіком), чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення: неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

За змістом протоколу №500 від 26.11.2025 року ОСОБА_1 порушила вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Так, директор Нижньоберезівської гімназії Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області ОСОБА_1 будучи відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону, суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, а саме вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів, що виразилося в

підписанні наказу № 72-к від 20.12.2024 «Про преміювання» згідно якого преміювала в тому числі близьку особу (чоловіка) ОСОБА_2 , оператора котельні, в розмірі 6247,69 грн., де у неї наявний приватний інтерес зумовлений особистою зацікавленістю в отриманні прибутку близькою особою (чоловіком), чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення: неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

04.12.2025 року до Косівського районного суду Івано-Франківської області надійшли матеріали вказаних протоколів про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Ухвалою суду від 05.12.2025 року справи про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП об`єднані в одне провадження на підставі ст. 36 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що за вказаних у протоколі обставин вона, будучи на посаді директора Нижньоберезівської гімназії Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області прийняла на роботу свого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на посаду оператора котельні (кочегаром) з 16.04.2024 року за сумісництвом на 0,5 ставки, у зв`язку з тим, що не було кандидатів на заміщення цієї вакантної посади, а будівлю гімназії потрібно було забезпечувати теплом. Її чоловік працював в ДП «Ліси України» філії «Кутське ЛГ» та не потребував додаткової роботи, однак погодився на період опалювального сезону влаштуватися на роботу в Нижньоберезівську гімназію за сумісництвом для того, щоб можна було забезпечити опалення в гімназії.

ОСОБА_1 вказує, що дізналася, що згідно статті 27 Закону України «Про запобігання корупції» на директора закладу освіти, розташованого в сільській або гірській місцевості, не поширюються обмеження щодо спільної роботи родичів. Тому, влаштовуючи на роботу в Нижньоберезівську гімназію свого чоловіка, вона не вважала, що порушує закон. Про те, що ОСОБА_2 є її чоловіком та що він працює оператором котельні знали і працівники гімназії і відділ освіти Яблунівської селищної ради. Жодних зауважень щодо цього від відділу освіти вона не отримувала. Вона не була повідомлена про те, що повинна вчиняти якісь дії у зв`язку із тим, що в гімназії працює її чоловік. Для того, щоб не приймати самостійно рішень щодо оплати праці її чоловіка, вона видала наказ про те, щоб рішення про будь які виплати приймалися колегіально завідувачем господарства, якому підпорядковується оператор котельні, головою профспілкової організації та бухгалтером. А також вона визначила відповідальну особу, яка користувалась авторитетом в гімназії та яка здійснювала контроль за правильністю розгляду питань, що стосувалися оплати праці її чоловіка.

Враховуючи, що в кінці року виникла економія коштів, з`явилась можливість виплати премії як педагогічним працівникам так і технічному персоналу гімназії. Премії в гімназії виплачуються на підставі Положення про преміювання працівників закладу, схваленого педагогічною радою закладу від 09.03.2021 р., протокол №8. Згідно положення, розміри премії погоджуються з профспілковим комітетом або бухгалтером або заступником директора НВР. Фактично всі накази про преміювання погоджувалися з головою профспілкового комітету, яка обирається на загальних зборах колективу та на цій посаді не підпорядковується директору гімназії. В 2024 році її чоловіку ОСОБА_2 премія виплачувалась двічі, при цьому розмір премії був такий, як в інших працівників. Жодних переваг при виплаті премії ОСОБА_2 не надавалось. Якщо б на посаді оператора котельні працював хтось інший, йому би було встановлено таку ж премію. ОСОБА_1 стверджує, що умислу на те, щоб отримати незаконно кошти, чи отримати для сім`ї якісь переваги вона не мала.

Також ОСОБА_1 зазначає, що вони з чоловіком перебували на межі розлучення, яке відбулося в січні 2025 року. Вона вважала, що оскільки рішення про премії вона не приймає самостійно, то немає підстав вважати що у неї є якийсь конфлікт інтересів. Фактично премія чоловіку встановлювалась після отримання подання, підписаного завідувачем господарством головою профспілки та бухгалтером. Вона підписувала наказ про преміювання, який вже був сформований бухгалтером після погодження з профспілковим органом. Крім цього в гімназії раніше ніколи не працювали її родичі. А призначення на роботу її чоловіка було викликано не бажанням збагатитися, а потребою вирішити проблему з опаленням гімназії.

ОСОБА_1 вказує, що жодних навчань для керівників закладів освіти громади щодо законодавства про запобігання корупції не проводилось. А тому, оскільки, вона не має юридичної освіти, вона не володіє розумінням термінів, які визначені в законі. В зв`язку із цим вона вчиняла так, наскільки розуміла вимоги закону. Умислу на вчинення незаконних дій у неї не було.

Так, вона підписувала накази відносно ОСОБА_2 , зокрема: «Про прийняття на роботу ОСОБА_2 », «Про преміювання», «Про встановлення повного робочого часу ОСОБА_2 », оскільки не вбачала в цьому ніякого конфлікту інтересів, а 28.01.2025 року між нею та ОСОБА_2 шлюб було розірвано.

Просить врахувати, що вона, маючи стаж 18 років викладацької діяльності, була призначена директором даного навчального закладу, де добре себе зарекомендувала, за що була нагороджена премією імені Пелипейка, є кандидатом біологічних наук, за її керівництва навчальний заклад має призові місця у навчальних заходах, її роботою задоволені батьки вихованців навчального закладу, про що свідчать численні подяки та призначення її експертом служби якості освіти. Вона є за спеціальністю біолог і хімік і з метою врегулювання конфлікту інтересів у зв`язку із прийняттям на роботу її чоловіка у питання застосування до нього заохочень – вона створила спеціальну комісію, на яку ніякого впливу не мала. Лише вона була уповноважена на підписання наказів про прийняття на роботу та про преміювання. Голова профспілкового комітету, що входив до складу спеціальної комісії обирається загальними зборами колективу і затверджувався районним відділом освіти, а тепер затверджується Управлінням соціального захисту населення Косівської РДА, тому не залежить від неї як директора закладу освіти. Бухгалтер також є уповноваженою особою з публічних закупівель в навчальному закладі. Щиро кається, просить її суворо не карати, врахувавши її значний внесок у розвиток очолюваного нею навчального закладу.

Захисник Беньковський В.А. в судовому засіданні просив закрити цю справу за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що в частині обвинувачення щодо прийняття на роботу свого чоловіка ОСОБА_1 не містить складу правопорушення, пов`язаного з корупцією, в силу того, що законодавством надано дозвіл праці в підпорядкуванні членів сім`ї. Накази директора скеровуються до відділу освіти, де перевіряються і у разі ї невідповідності вимогам закону – повертаються із зауваженнями і приписами. В даній ситуації таких зауважень не було. Преміювання здійснювалось відносно всіх працівників навчального закладу, розмір премії ОСОБА_2 не перевищував розмірів премій інших працівників. Окрім ОСОБА_1 , ніякий інший орган чи інша особа не могли підписати накази за виключенням виконуючого обов`язки директора у разі її відсутності.

Лише у вересні 2025 року було надано повідомлення щодо порушень корупційного законодавства. Особи чи органу по нагляду за антикорупційним законодавством не існувало у навчальному закладі та відділі освіти. Крім того в силу ивключень, що містяться у ст.27 Закону України «Про запобігання корупції» - в діях ОСОБА_1 відсутній конфлікт інтересів.

У разі, якщо суд дійде до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП – просить суд, зважаючи на особу адмінпритягуваної, її досягнення, обставини правопорушень та їх наслідки застосувати до неї ст.22 КУпАП.

Прокурор підтримав обставини, викладені у протоколах відносно ОСОБА_1 , в яких встановлено та повністю доведено порушення ним вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та факт вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, ч. 1 ст. 172-7 КУпАП. Просить визнати адмінпритягувану винною у вчиненні вказаних правопорушень та накласти на неї адміністративне стягнення в порядку ст.36 КУпАП у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Могтивує тим, що Профспілковий комітет не є контролюючим органом навчального закладу. Вимоги ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» підлягали виконанню ОСОБА_1 під час прийняття на роботу її чоловіка та його преміювання, незважаючи на виключення, передбачені ст.27 цього закону. Члени спеціальної комісії, створеної директором є залежними від неї та не мають спеціальних знань в галузі антикорупційного законодавства.

Вислухавши пояснення адмінпритягуваної, захисника, враховуючи позицію прокурора, дослідивши об`єднані матеріали справ, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя не вбачає у діях ОСОБА_1 склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Суддею досліджені наступні письмові докази: протоколи про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією №494, №493, №497, №498, №495, №496, №499, №500, пояснення ОСОБА_1 , копію наказу № 03-т від 30.08.2024, копію подання від 20.11.2024 року, копію подання від 18.12.2025 року, копію наказу № 02-т від 01.09.2023, копію подання від 20.12.2023 року, копію положення про преміювання, копію свідоцтва про розірвання шлюбу, копію наказу № 24-к від 16.04.2024, копію листа №02-06/123 від 31.10.2025, копію наказу № 16-з від 19.03.2020, копію посадової інструкції, копію статуту, копію актового запису про шлюб №228 від 20.07.1999 року, копію листа №1624/2 від 17.11.2025, копію наказу №69-к від 22.11.2024, копію наказу №55-к від 14.10.2024, копію наказу №72-к від 20.12.2024, диски з відеофайлами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст.ст. 10, 11 КУпАП).

Згідно з ч. 2 ст. 172-7 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 172-7 КУпАП передбачено відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Диспозиції обох частин цієї статті є бланкетними, тому для визначення усіх ознак протиправного діяння необхідно керуватись Законом України «Про запобігання корупції».

За положеннями підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі по тексту Закон № 1700-VII) посадові особи юридичної особи публічного права є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Для даних осіб Закон України «Про запобігання корупції» встановлює алгоритм дій для запобігання та врегулювання конфлікту приватних та службових інтересів, що має на меті недопущення втрати довіри до службової особи та до органу, в якому вона працює.

Так, стаття 28 Закону зобов`язує цих осіб: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - НАЗК чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Невиконання даних зобов`язань відповідним суб`єктом тягне відповідальність за ч.1, ч. 2 ст.172-7 КУпАП.

Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Правилами ст. 22 Закону № 1700-VII закріплено, що особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Як встановлено, ОСОБА_1 , будучи на посаді директора від імені Нижньоберезівської гімназії підписала наказ № 24-к від 16.04.2024 «Про прийняття на роботу ОСОБА_2 » згідно якого прийняла близьку особу (чоловіка) ОСОБА_2 на посаду оператора котельні (кочегаром) з 16 квітня 2024 року за сумісництвом на 0,5 ставки, також підписала наказ № 69-к від 22.11.2024 «Про преміювання» згідно якого преміювала в тому числі близьку особу (чоловіка) ОСОБА_2 , оператора котельні, в розмірі 7516,90 грн., підписала наказ № 55-к від 14.10.2024 «Про встановлення повного робочого часу ОСОБА_2 » згідно якого встановила близькій особі (чоловіку) ОСОБА_2 , оператору котельні, повний робочий час (1 ставка) з 15 жовтня 2024 року, підписала наказ № 72-к від 20.12.2024 «Про преміювання» згідно якого преміювала в тому числі близьку особу (чоловіка) ОСОБА_2 , оператора котельні, в розмірі 6247,69 грн.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами, встановленими ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний зокрема з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції», реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Метою корупційного правопорушення є одержання неправомірної вигоди.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 06.10.2010 у справі № 21-рп/2010 (п. 3.2.2.) прямо вказав на необхідність визнання і дії в Україні принципу верховенства права, і на необхідність врахування, насамперед, того, що термін «корупція» означає «використання особою наданих їй службових повноважень та пов`язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки / пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб», а діяння, яке не відповідає змісту терміну «корупція», не може визнаватись корупційним правопорушенням.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 22.10.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правової презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини. Окрім цього, Європейський суд з прав людини підкреслив, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доказувати свою непричетність до скоєння порушення.

У ч. 1 ст. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», передбачено, що реальний конфлікт інтересів це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Суб`єктивна сторона корупційного діяння характеризується тим, що воно вчинюється лише з корисливих спонукань. Особа, яка вчинила таке корупційне діяння, усвідомлює, що вона незаконно використовує свої службові повноваження та незаконно одержує у зв`язку з цим певні матеріальні блага.

Тобто, навіть при наявності суперечності між особистими інтересами та службовими повноваженнями обов`язковим є встановлення можливості впливу такої суперечності на об`єктивність або упередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих службових повноважень.

При цьому конфлікт інтересів повинен бути реальним (очевидним) і передбачуваним. Тобто, конфлікт інтересів має місце тоді, коли вказана суперечність фактично вплинула чи могла вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.

За змістом ст. 172-7 КУпАП, особистий інтерес це користь, вигода яка стосується (або цікавить) особи, і які вона бажає отримати для себе особисто або близьких осіб.

Аналізуючи вищенаведені положення КУпАП у сукупності з положеннями Закону України «Про запобігання корупції», вбачається, що адміністративна відповідальність щодо порушення вимог стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів настає лише за неповідомлення особою про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Таким чином, хоча ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» і передбачено обов`язок особи повідомляти про наявність у неї потенційного чи реального конфлікту інтересів, проте адміністративна відповідальність за ч. 1ст. 172-7 КУпАП настає лише за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Отже, чинним законодавством не передбачено адміністративної відповідальності за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї потенційного конфлікту інтересів.

Як вбачається з роз`яснень, наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» від 22.05.2017 № 223-943/0/4-17, аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч. 1 ст. 1 Закону, з урахуванням висновку науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 29.04.2016 № 126/50-е, щодо законодавства про боротьбу з корупцією дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.

Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Так, відповідно до ч.1 ст. 172-7 КУпАП адміністративним правопорушенням за цією нормою права є неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів. А згідно з ч.2 ст.172-7 КУпАП адміністративним правопорушенням за вказаною нормою права є вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Отже, диспозиції ч.ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП є бланкетними і лише описують безпосередньо саму суть цих адміністративних правопорушень, але для повного визначення їх ознак відсилають до інших галузей права, тобто, до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень. Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КУпАП і в обов`язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов`язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.

Визначення терміну правопорушення, пов`язаного з корупцією, про який йдеться мова у главі 13-А («Адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією») КУпАП міститься у ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», і є діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів містить відповідний розділ V Закону України «Про запобігання корупції», зокрема ч.1 ст.28, яка зобов`язує осіб, зазначених у п.п.1, 2 ч.1 ст.3 цього Закону: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Таким чином, бланкетні диспозиції ч.ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП відсилають до іншого нормативно-правового акту, яким є Закон України «Про запобігання корупції».

У відповідності до п.2 примітки ст.172-7 КУпАП у цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Таке ж визначення реального конфлікту інтересів міститься і в ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції».

Значення терміну реальний конфлікт інтересів, визначено в ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» як суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Таким чином, з викладеного слідує, що не будь-яка суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями створює конфлікт інтересів, оскільки особистий інтерес особи та її представницькі повноваження можуть і не суперечити один одному.

Аналіз вказаних термінів вказує на те, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів слід безпосередньо встановити наступні обставини: чи наявний інтерес; чи суперечить він службовим або представницьким повноваженням; чи така суперечність реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Для встановлення ж наявності факту прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів, в тому числі і для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, необхідно встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як: 1) наявність факту інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; 2) наявність факту суперечності між інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 3) наявність повноважень на прийняття рішення; 4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає, а тому встановлення цих фактів в обов`язковому порядку має бути відображено в протоколі про правопорушення, пов`язане з корупцією.

За змістом ч.1 ст.27 Закону № 1700-VII:

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв`язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

Особи, які претендують на зайняття посад, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.

Положення абзаців першого та другого цієї частини не поширюються на:

1) народних засідателів і присяжних;

2) близьких осіб, які прямо підпорядковані один одному у зв`язку з набуттям одним з них статусу виборної особи, крім випадків прийняття близької особи на роботу помічником-консультантом народного депутата України, помічником-консультантом депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, помічником-консультантом депутата місцевої ради;

3) осіб, які працюють у сільських населених пунктах (крім тих, що є районними центрами), а також гірських населених пунктах.

Отже, в силу ст.27 № 1700-VII дії адмінпритягуваної щодо підписання наказу про прийняття на роботу ОСОБА_2 у гірській сільській місцевості не містять ознак конфлікту інтересів, а відповідно – не було обов`язку щодо повідомлення відповідного відділу освіти про даний факт.

Щодо підписання адмінпритягуваною наказів про преміювання, зокрема, ОСОБА_2 слід зазначити, що 01.09.2023 було підписано наказ №02-т, а 30.08.2024 – наказ №03-т про врегулювання конфлікту інтересів щодо оплати праці ОСОБА_2 та створено комісію у складі Семина І.Б. (завідувача господарством), Іванків М.І. (голови профспілки), ОСОБА_4 (бухгалтера), за поданням якої до ОСОБА_2 здійснювались заходи заохочення.

Саме за поданням вказаної комісії від 18.12.2024 було підписано ОСОБА_1 наказ №72-к від 20.12.2024 та за поданням цієї ж комісії від 20.11.2024 було підписано наказ №69-к від 22.11.2024 про преміювання, погоджені головою профспілки.

Тобто, дискреція ОСОБА_1 була обмежена у питанні преміювання ОСОБА_2 спеціально створеною комісією. Крім того, за змістом наказів про преміювання – воно здійснювалось відповідно до чинного законодавства у межах повноважень ОСОБА_1 та кошторису установи і нарахована ОСОБА_2 сума премій не містить ознак привілейованості, порівняно із іншими премійованими працівниками установи. Отже, у підписанні наказів про преміювання адмінпритягуваною не вбачається конфлікту інтересів.

У протоколах про адміністративні правопорушення не встановлено, як не встановлено й під час розгляду справи в суді, яким чином приватний інтерес ОСОБА_1 в прийнятті на роботу ОСОБА_2 та його преміювання протягом досліджуваного періоду суперечить її службовим обов`язкам, як директора Нижньоберезівської гімназії Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області. До того ж, відповідний відділ освіти погоджував вище вказані дії ОСОБА_1 в силу його повноважень, передбачених ЗУ «Про освіту».

Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: зокрема обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62) .

Відповідно до п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення) відзначається принцип правової визначеності, який означає, що "обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки".

Як наголошує Конституційний Суд України у п.4.2 вказаного Рішення, орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо (статті 245, 280 Кодексу). Згідно з Кодексом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення; оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо. Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, провівши аналіз змісту доказів, наявних в матеріалах справи, суддя вважає, що матеріалами справ про адміністративне правопорушення не доведено існування реального конфлікту інтересів, оскільки у ОСОБА_1 не було приватного інтересу та суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Доводи прокурора, що ОСОБА_1 при підписанні наказів про прийняття на роботу ОСОБА_2 , а також при підписанні наказів про преміювання ОСОБА_2 діяла в умовах реального конфлікту інтересів, є безпідставними, оскільки факт підписання останньою наказів є лише формальною дією на виконання своїх обов`язків відповідно до положень контракту, і ніяким чином не особистою дією (рішенням), продиктованою корисним умислом та наявністю приватного інтересу в розумінні Закону України «Про запобігання корупції».

Крім того, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутній доказ щодо продовження трудових відносин із ОСОБА_1 на посаді директора Нижньоберезівської гімназії, а у протоколах про адміністративні правопорушення зазначено про продовження трудового договору за контрактом на чотири роки без проведення конкурсу з 10.04.2020 року по 09.04.2024 року. При цьому, накази, у підписанні яких її звинувачують в т.ч. без попереднього повідомлення відділу освіти, винесені 16.04.2024, 22.11.2024, 14.10.2024, 20.12.2024. Отже, відсутній доказ того, що ОСОБА_1 є суб`єктом даних правопорушень.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 ст. 172-7 КУпАП.

П.1 ч.1 ст.247 КУпАП: провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи викладене, враховуючи докази по справі, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, суддя вважає, що обставини, які викладені у вказаних протоколах про адміністративні правопорушення, не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 ст. 172-7 КУпАП, тому, оцінивши надані суду докази, суддя вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до ст.247 п.1, ст.284 ч.1 п.3 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.

Керуючись ст.ст. 221,247,251, 252, 268,280,283,284,287,289 КУпАП, суддя

УХВАЛИЛА :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частинами 1 та 2 ст. 172-7 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня її винесення до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя: Д.С. Драч