Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №517/764/25 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 517/764/25

Провадження № 2/517/16/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року с-ще Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі

головуючого судді Меєчка О.М.,

за участю секретаря судового засідання Хасанової С.Т.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Короя І.Д.,

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка цивільну справу за позовом представника позивача - адвоката Короя Івана Дмитровича поданим в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно

установив:

Представник позивача - адвокат Корой І.Д. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно.

Свої вимоги представник позивачки обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Захарівка Роздільнянського району Одеської області померла ОСОБА_5 .

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 294843, виданого 10 травня 2006 року Фрунзівською районною державною адміністрацією Одеської області, спадкодавець була власником земельної ділянки площею 3,5246 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5125283800:01:001:0289, що розташована на території Павлівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, масив НОМЕР_1 ділянка НОМЕР_2 .

Заповітом посвідченим секретарем Павлівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області від 14 серпня 2012 року за реєстром № 6, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті призначила позивачку, як ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем належної їй земельної ділянки площею 3,5246 га.

Під час реєстрації 02 жовтня 2012 року вказаного заповіту ОСОБА_5 у Спадковому реєстрі за № 53474241 Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (Держінформюст) були допущені наступні помилки - прізвище заповідача вказано як « ОСОБА_7 », а дата посвідчення Павлівською сільською радою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » замість фактичного « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Щодо виправлення цієї помилки відповідач звертався до правонаступника філії вказаного державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України - державного підприємства «Національні інформаційні системи».

У відповідь Одеська регіональна філія повідомила, що є самостійним окремим підприємством та не є правонаступником будь-якого іншого підприємства, зокрема і Держінформюсту та що йому не передавалась організаційно-розпорядча документація Держінформюсту, зокрема, документи, які стосуються внесення інформації до Єдиних та Державних реєстрів (Спадкового реєстру). Зазначено також, що у підприємства відсутні повноваження на виправлення інформації у Спадковому реєстрі.

Позивачка, яка після укладення шлюбу своє дошлюбне прізвище ОСОБА_8 змінила на ОСОБА_9 , у встановлений законом шестимісячний строк звернулась із заявою про прийняття спадщини спадкодавця до Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області, в якій 16 квітня 2024 року до майна спадкодавця була заведена відповідна спадкова справа.

Водночас постановою державного нотаріуса Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за вказаним вище заповітом спадкодавця, оскільки він був зареєстрований у Спадковому реєстрі із зазначеними вище помилками щодо прізвища заповідача і дати посвідчення заповіту, а також недотримана форма посвідчувального напису заповіту, який передбачено чинним законодавством України.

Представник позивачки вважає, що зазначені у постанові нотаріуса помилки, допущені при посвідчені та реєстрації заповіту не свідчать про нікчемність/недійсність цього заповіту та не позбавляють позивачку її права на спадщину спадкодавця за заповітом.

За таких обставин позивачка вимушена звернутись до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, так як оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку у неї немає можливості.

Отож представник позивачки просить суд ухвалити рішення, яким: визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 3,5246 га з кадастровим номером 5125283800:01:001:0289 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 06 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (т. 1 а.с. 25-26).

12 серпня 2025 року від Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області до суду надійшли витребувані докази (т. 1 а.с. 36-113).

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 05 вересня 2025 року судом, за заявою представника позивачки, здійснено заміну неналежного відповідача Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на належних відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Крім цього, судом задоволено клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів (т. 1 а.с. 120-121).

10 вересня 2025 року від Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області до суду надійшли витребувані докази (т. 1 а.с. 131-170).

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 30 вересня 2025 року судом, за заявою представника позивачки, залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_4 та продовжено строк підготовчого провадження (т. 1 а.с. 178-179).

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду (т.1 а.с 196).

Ухвалою Захарівського районного суду від 09 грудня 2025 року визнано обов`язковою явку в судове засідання позивачки та відповідачів (т.1 а.с. 216).

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Корой І.Д. позовні вимоги підтримали повністю просили їх задовольнити. При цьому позивачка пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка була її рідною бабусею та за життя своїм заповітом призначила її спадкоємцем земельної ділянки. Після смерті бабусі вона в квітні 2024 року звернулася з даним заповітом до нотаріальної контори. Однак, нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку із допущеними помилками під час реєстрації вказаного заповіту у Спадковому реєстрі, а саме: щодо дати посвідчення заповіту та прізвища заповідача. На підставі її звернення Захарівською селищною радою, до компетентного органу був направлений лист з проханням виправити вказані помилки у Спадковому реєстрі, однак їм у такому виправленні відмовлено з посиланням на відсутність правонаступництва та відповідних повноважень. Після вказаного вона звернулася до адвоката, який в подальшому подав відповідний позов до суду.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі. При цьому суду пояснила, що покійна ОСОБА_5 була її матір`ю. За життя мати залишила заповіт, яким заповіла онуці ОСОБА_10 земельну ділянку. Після смерті матері вони звернулися до нотаріуса. Однак, під час оформлення спадщини нотаріусом виявлено, що при реєстрації заповіту в Спадковому реєстрі були допущені помилки щодо прізвища спадкодавця та дати посвідчення заповіту.

Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі. При цьому суду пояснила, що померла ОСОБА_5 являлася її матір`ю. В свою чергу позивачка ОСОБА_1 є її дочкою. За життя мати залишила заповіт, яким заповіла ОСОБА_10 земельну ділянку. У встановлений законом строк дочка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Водночас нотаріусом доньці у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено, оскільки під час реєстрації заповіту у Спадковому реєстрі були допущені помилки щодо прізвища заповідача та дати посвідчення заповіту.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному статтями 128-131 ЦПК України повідомлявся про дату, час та місце проведення судового засідання (а.с. 241). Водночас звернувся до суду із заявою, у якій він позовні вимоги визнає в повному обсязі, просить розгляд справи провести за його відсутності (а.с.193).

Згідно із частиною 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Так, судом установлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 24 жовтня 2023 року, в с-щі Захарівка Роздільнянського району Одеської області ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 43).

Згідно із копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 294843, виданого 10 травня 2006 року Фрунзівською районною державною адміністрацією Одеської області, ОСОБА_5 була власником земельної ділянки площею 3,5246 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5125283800:01:001:0289, що розташована на території Павлівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, масив 9 ділянка НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 6).

Відповідно до копії заповіту посвідченого секретарем Павлівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області від 14 серпня 2012 року за реєстровим номером 6, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті призначила ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем належної їй земельної ділянки площею 3,5246 га (т. 1 а.с. 50).

Відповідно до копій свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 07 жовтня 2016 року та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 16 квітня 2024 року № 00044555678, позивачка своє родове прізвище « ОСОБА_8 » змінила на « ОСОБА_9 » після укладення нею з ОСОБА_11 шлюбу, зареєстрованого 07 жовтня 2016 року Фрунзівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (т. 1 а.с. 15, 84-85).

Відповідно до пункту 12 частини 1 постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів» від 19 травня 2016 року № 1377-VIII, в Одеській області смт Фрунзівка і Фрунзівський район Одеської області перейменовані в смт Захарівка і Захарівський район.

Згідно із пунктом 15 частини 1 і пунктом 15 частини 3 постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, утворено в Одеській області Роздільнянський район (з адміністративним центром у місті Роздільна) у складі територій, зокрема, Затишанської селищної, Захарівської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, а також ліквідовано, зокрема, і Захарівський район.

16 квітня 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини та того ж дня у вказаній нотаріальній конторі заведена спадкова справа за номером у Спадковому реєстрі 72306472 (номер у нотаріуса 57/2024) (т.1 а.с. 39, 49).

З копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 31869474 від 02 жовтня 2012 року вбачається, що при реєстрації вказаного вище заповіту ОСОБА_5 у Спадковому реєстрі за № 53474241 Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України були допущені помилки, а саме: прізвище заповідача вказано як « ОСОБА_7 », а дата посвідчення Павлівською сільською радою Фрунзівського району Одеської області «14.09.2012» замість фактичного «14.08.2012» (т. 1 а.с. 51).

З метою виправлення помилок здійснених при реєстрації заповіту у Спадковому реєстрі позивачка звернулася до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, яка направила до ДП «Національні інформаційні системи» відповідний лист № 01/05-09/1089 від 24 вересня 2024 року з проханням виправити у Спадковому реєстрі (номер заповіту у реєстрі 53474241) допущені помилки, а саме: виправити прізвище заповідача « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_12 », дату посвідчення заповіту з « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

У відповідь на вказаний лист Одеська регіональна філія ДП «Національні інформаційні системи» повідомила, що є самостійним окремим підприємством та не є правонаступником будь-якого іншого підприємства, зокрема і Держінформюсту та що йому не передавалась організаційно-розпорядча документація Держінформюсту, зокрема, документи, які стосуються внесення інформації до Єдиних та Державних реєстрів (Спадкового реєстру). Зазначено також, що у підприємства відсутні повноваження на виправлення інформації у Спадковому реєстрі (т. 1 а.с. 12).

Постановою державного нотаріуса Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області Романової І.С. № 657/02-31 від 15 листопада 2024 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки заповіт посвідчений 14 серпня 2012 року секретарем Павлівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області Осадчук О.І. 14 серпня 2012 року, зареєстрований в реєстрі за № 6 з помилками, а саме: прізвище заповідача, яке зазначене в заповіті « ОСОБА_12 », прізвище заповідача, яке зазначене при реєстрації вказаного заповіту в Спадковому реєстрі «Татарухіна», дата посвідчення заповіту, яка вказана в заповіті «14.08.2012», дата посвідчення заповіту, яка зазначена при реєстрації цього заповіту в Спадковому реєстрі «14 вересня 2012». Також, встановлено недотримання форми посвідчувального напису заповіту, який передбачений Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 3306/5 від 11 листопада 2011 року (т.1.а.с. 112).

У спадковій справі № 57/2024 заведеній нотаріусом Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_13 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (а.с. 37-113) наявні копії зазначених вище: свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 24 жовтня 2023 року ОСОБА_5 , заповіту посвідченого секретарем Павлівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області від 14 серпня 2012 року за реєстровим номером 6, витягу про реєстрацію заповіту в Спадковому реєстрі № 31869474 від 02 жовтня 2012 року, свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 07 жовтня 2016 року, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , постанови державного нотаріуса Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області Романової І.С. № 657/02-31 від 15 листопада 2024 року та інші документи, зокрема:

- копія заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини, поданої 16 квітня 2024 року до Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області, згідно якої ОСОБА_2 , як спадкоємиця за законом, прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5 та обізнана про існування спадкоємця за заповітом, онуки спадкодавця ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 38);

- копія заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини, поданої 16 квітня 2024 року до Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області, згідно якої ОСОБА_1 , як спадкоємиця за заповітом, який посвідчений 14 серпня 2012 року секретарем Павлівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області Осадчук О.І., номер в реєстрі 6, прийняла спадщину після смерті баби ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 39);

- копія заяви ОСОБА_3 про відмову від прийняття спадщини, поданої 16 квітня 2024 року до Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області, згідно якої ОСОБА_3 відмовилась від прийняття належної їй частки спадщини, що залишилась після смерті матері ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 40);

- копія заяви ОСОБА_14 про відмову від прийняття спадщини, поданої 16 квітня 2024 року до Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області, згідно якої ОСОБА_14 відмовився отримання обов`язкової частки в спадщині, що залишилась після смерті його дружини ОСОБА_5 . Про наявність заповіту його дружини на користь онуки ОСОБА_1 йому відомо, з його змістом ознайомлений (т. 1 а.с. 41);

- копія заяви ОСОБА_14 , поданої 16 квітня 2024 року до Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області, згідно якої ОСОБА_14 відмовився від отримання свідоцтва про право власності на 1/2 частину майна придбаного разом із ОСОБА_5 під час перебування в зареєстрованому шлюбі, саме: земельної ділянки площею 3,5246 га з кадастровим номером 5125283800:01:001:0289, що розташована на території Павлівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, масив 9 ділянка НОМЕР_2 , земельної ділянки площею 2.000 га, з кадастровим номером 5125283800:01:001:0795, що розташована на території Захарівської територіальної громади (колишня Павлівська сільська рада) Роздільнянського району Одеської області (т. 1 а.с. 42);

- копія повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 16 квітня 2024 року № 00044554561, згідно якого вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с-щі Захарівка Роздільнянського району Одеської області (т. 1 а.с. 44-45);

- копія інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 76624777 від 16 квітня 2024 року, з якої вбачається, що за параметрами запиту ОСОБА_5 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Спадковому реєстрі інформація відсутня (т. 1 а.с. 47);

- копія інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 76624795 від 16 квітня 2024 року, з якої вбачається, що за параметрами запиту ОСОБА_5 , у Спадковому реєстрі інформація відсутня (т. 1 а.с. 48);

- копія витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 76624910 від 16 квітня 2024 року, згідно якого вбачається, що до вказаного реєстру внесено запис про реєстрацію спадкової справи № 72306472 (номер у нотаріуса 57/2024), спадкодавець ОСОБА_5 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 49);

- копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 06 липня 1993 року та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 16 квітня 2024 року № 00044555797, згідно яких вбачається, що ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Григоріополь Республіка Молдова від батька ОСОБА_15 та матері ОСОБА_3 (т.1 а.с. 81, 82-83);

- копія заяви ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину, поданої 17 липня 2024 року до Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області, згідно якої ОСОБА_2 просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на земельну ділянку площею 2.000 га, що розташована на території Захарівської територіальної громади (колишня Павлівська сільська рада) Роздільнянського району Одеської області, з кадастровим номером 5125283800:01:001:0795, яка залишилася після смерті її матері ОСОБА_5 . У заяві також вказана інформація щодо спадкоємців, в тому числі щодо спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 88);

- копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 липня 2024 року, згідно якого ОСОБА_2 отримала у власність земельну ділянку площею 2.000 га, що розташована на території Захарівської територіальної громади (колишня Павлівська сільська рада) Роздільнянського району Одеської області, з кадастровим номером 5125283800:01:001:0795 (т. 1 а.с. 108);

- копія заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину, поданої 15 листопада 2024 року до Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області, згідно якої ОСОБА_1 просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на земельну ділянку площею 3.5246 га, що розташована на території Захарівської територіальної громади (колишня Павлівська сільська рада) Роздільнянського району Одеської області, масив НОМЕР_1 , ділянка НОМЕР_2 , з кадастровим номером 5125283800:01:001:0289, яка залишилася після смерті її баби ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 111);

У спадковій справі № 76/2025 заведеній нотаріусом Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_13 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_14 (а.с. 132-170), наявні копії таких документів:

- копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 13 грудня 2024 року та копія повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 14 травня 2025 року № 00051196812, згідно яких ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Павлівка Роздільнянського району Одеської області (т. 1 а.с. 136, 137-138);

- копія заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини, поданої 14 травня 2025 року до Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області, згідно якої ОСОБА_2 , як спадкоємиця за законом, прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_14 (т. 1 а.с. 133);

- копія заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини, поданої 14 травня 2025 року до Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області, згідно якої ОСОБА_3 , як спадкоємиця за законом, прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_14 (т. 1 а.с. 134);

- копія заяви ОСОБА_4 про відмову від прийняття спадщини, поданої 19 липня 2025 року до Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області, згідно якої ОСОБА_4 відмовився від прийняття належної йому частки спадщини, що залишилась після смерті діда ОСОБА_14 (т. 1 а.с. 135) та інші документи.

Відповідно до частини 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно із статтею 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Право на заповіт здійснюється особисто фізичною особою з повною цивільною дієздатністю. Заповіт є правочином і безпосередньо пов`язаний з особою заповідача, повинен бути здійснений ним особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Зміст заповіту складають розпорядження заповідача відносно його майна, майнових прав та обов`язків. Ці розпорядження можуть бути зроблені заповідачем у будь-який час.

Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251, 1252 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 37 ЗУ «Про нотаріат» (у редакції чинній на момент посвідчення заповіту), у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 2) посвідчують заповіти (крім секретних); 3) видають дублікати посвідчених ними документів; 4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 5) засвідчують справжність підпису на документах; 6) видають свідоцтва про право на спадщину; 7) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.

Судом установлено, що заповіт складено у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання, посвідчено секретарем Павлівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області Осадчук О.І., записаний нею зі слів заповідачки ОСОБА_5 , до підписання прочитаний в голос заповідачкою, власноручно підписаний нею у її присутності (секретаря). Особу заповідача установлено, дієздатність перевірено.

При цьому суд звертає увагу на тому, що у постанові КЦС ВС від 30 квітня 2021 року у справі № 272/5 83/19 міститься висновок про те, що недотримання встановленої законом форми посвідчувального напису в момент посвідчення заповіту не є достатньою правовою підставою для визнання незаконною вказаної нотаріальної дії, оскільки ці обставини не спростовують волевиявлення заповідача та не свідчать про порушення вимог щодо форми і порядку посвідчення заповіту.

Згідно із статтею 52 Закону України «Про нотаріат» (у редакції чинній на момент посвідчення заповіту), про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається. Порядок ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій та їх форма встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до пункту 8 Глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (у редакції чинній на момент посвідчення заповіту), відомості про заповіти підлягають обов`язковій державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, установленому Положенням про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року № 1810/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 липня 2011 року за № 831/19569.

Пунктом 1.6 Розділу І Положення про Спадковий реєстр, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07 липня 2011 року № 1810/5 (у редакції чинній на момент посвідчення заповіту) відомості про заповіти, у тому числі посвідчені посадовими та службовими особами, зазначеними в статтях 1251 та 1252 Цивільного кодексу України, статті 37 та частині першій статті 40 Закону України «Про нотаріат», спадкові договори та внесення змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів, заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину підлягають обов`язковому внесенню до Спадкового реєстру.

У частині 1 статті 1257 ЦК України визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Аналіз положень вказаної статті свідчить про те, що відсутність інформації про державну реєстрацію заповіту у Спадковому реєстрі чи реєстрація такого заповіту у Спадковому реєстрі з допущенням помилок не є підставою для недійсності цього заповіту. Зазначене вище відповідає правовій позиції, викладеній у постанові КЦС ВС від 08 травня 2019 року у справі № 343/2271/16-ц.

Відповідно до пункту 2.3 Розділу ІІ Положення про Спадковий реєстр, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07 липня 2011 року № 1810/5 (у редакції чинній на момент посвідчення заповіту) посадові особи органів місцевого самоврядування вносять до Спадкового реєстру відомості про посвідчення заповітів шляхом подання Держінформ`юсту або його філіям заяв за формою , наведеною в додатках 1-9, для внесення відповідної інформації та формування реєстраційного запису.

Згідно із пунктом 2.9 Розділу ІІ Положення про Спадковий реєстр, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07 липня 2011 року № 1810/5 (у редакції чинній на момент посвідчення заповіту) реєстратор вносить відомості до Спадкового реєстру у день вчинення відповідної нотаріальної дії.

Отже, внесення даних про заповіт до Спадкового реєстру не залежить від волі спадкодавця, є технічною дією, від якої не залежить зміст заповіту і дата та час його посвідчення, та не спростовує дійсності посвідченого заповіту, оскільки заповіт був посвідчений за життя спадкодавця.

Інакший підхід призводить до необґрунтованого покладення відповідальності на заповідача та спадкоємців, що є порушенням принципу поваги до волі заповідача та обов`язковості її виконання, а також неспівмірним втручанням держави у право спадкоємців за заповітом мирно володіти своїм майном.

Отже, реєстрація заповіту у Спадковому реєстрі з допущенням помилок не впливає на волевиявлення спадкодавця щодо розпорядження власним майном.

Вказане вище відповідає правовим позиціям, викладеним у постанові КЦС ВС від 25 січня 2023 року в справі № 754/3162/21, у постанові КЦС ВС від 17 листопада 2021 року у справі №755/8776/18.

Відповідно до статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно із пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 ЦК України), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно. Разом з тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними в пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини 5 статті 11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

За статтею 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, так як існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

За таких обставин, ураховуючи те, що позивачка є спадкоємцем за заповітом на майно, яке належало спадкодавцю, спадщину прийняла, однак не може скористатись в повному обсязі своїм правом на спадкове майно шляхом нотаріального оформлення спадщини та позбавлена іншої можливості захистити свої спадкові права, крім визнання її права власності на спадкове майно в судовому порядку, а тому суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 3,5246 га з кадастровим номером 5125283800:01:001:0289, у порядку спадкування за заповітом.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції 0.0.4478931871.1 від 30 липня 2025 року ОСОБА_1 сплачено судовий збір у загальному розмірі 1767 грн 95 коп (за вимогу майнового характеру) (а.с. 21).

Частиною 1 статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні за змістом положення містить частина 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Отже, ураховуючи, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до початку розгляду справи по суті визнали позов, а тому із кожного відповідача на користь позивачки підлягає стягненню по 294 грн 66 коп судового збору. Інша частина сплаченого позивачкою судового збору, а саме 883 грн 97 коп підлягає її поверненню з державного бюджету.

Керуючись статтями 11, 328, 1217, 1218 1233, 1247, 1257, 1297 ЦК України, статтями 37, 52 ЗУ «Про нотаріат, статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 141, 142, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов представника позивача - адвоката Короя Івана Дмитровича поданим в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 3,5246 га з кадастровим номером 5125283800:01:001:0289 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Павлівської сільської ради Роздільнянського (колишнього Фрунзівського) району Одеської області мас. 9 діл. 21, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 883 (вісімсот вісімдесят три) гривні 97 копійок судового збору за подання позову, сплаченого відповідно до платіжної інструкції 0.0.4478931871.1 від 30 липня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 294 (двісті дев`яносто чотири) гривні 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 294 (двісті дев`яносто чотири) гривні 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 294 (двісті дев`яносто чотири) гривні 66 копійок.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Повний текст рішення суду складено та підписано 22 січня 2026 року.

Відомості про сторони у справі:

позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідачка – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт серії НОМЕР_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідачка – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , паспорт серії НОМЕР_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 , адреса: АДРЕСА_3 ;

відповідач – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , паспорт серії НОМЕР_13 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_14 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Суддя