Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №504/37/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/37/26

Номер провадження 3/504/171/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2026с-ще Доброслав

Суддя Доброславського районного суду Одеської області А.Ф. Сафарова, розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце роботи не зазначено, фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_1 ,

за ст. 124, ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Доброславського районного суду Одеської області перебувають об`єднані матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч.4 ст. 130 КУпАП.

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 554280 від 29.12.2025 вбачається, що 29.12.2025 о 19:20 год. в с. Фонтанка по вул. Центральна, 25/4, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом BMW, н/з НОМЕР_2 , була неуважна, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, не стежила за дорожньою обстановкою, в результаті чого допустила наїзд на паркан, внаслідок чого автомобіль зазнав механічні пошкодження з матеріальними збитками., чим порушила п.2.6. ПДР, за рішенням поліцейського за наявності відповідних підстав водій зобов`язаний пройти позачерговий мед.огляд. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.

Крім того, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 554270 від 29.12.2025 встановлено, що 29.12.2025 о 19:20 год. в с. Фонтанка по вул. Центральна, 25/4, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом BMW, н/з НОМЕР_2 , вживала алкогольні напої після вчинення дорожньо транспортної пригоди за її участі до проведення уповноваженою особою огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовилась в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.10.є Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч.4 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень визнала в повному обсязі, при цьому пояснила, що через сварку з чоловіком вжила коньяк, сіла за кермо та не впоралася з керуванням, по прибуттю екіпажу поліції після зіткнення автомобіля під її керуванням із парканом від пережитого стресу повідомила, що вживала алкоголь вже після ДТП, що також мало місце, оскільки вона відійшла до магазину де придбала собі ще алкоголю, просила врахувати, що ДТП вона вчинила вже будучи в стані після вживання алкогольних напоїв.

Дослідивши і проаналізувавши вказані матеріали, суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала.

За змістом ст. 245 КУпАП, суд зобов`язаний всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, вирішити її у точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень доведена та підтверджується зібраними у матеріалах справи доказами, а саме:

- протоколами про адміністративні правопорушення ЕПР1 № 554280 та ЕПР1 № 554270 від 29.12.2025;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.12.2025;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 29.12.2025;

- схемою місця ДТП від 12.10.2025;

- відеозаписом, що міститься в матеріалах справи, в ході дослідження якого знайшли підтвердження викладені у фабулі протоколів обставини.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП є адміністративним правопорушенням.

Відповідно до вимог п. 2.10 є Правил дорожнього руху України до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Частиною 4 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Враховуючи надані ОСОБА_1 пояснення у судовому засіданні та відсутність даних, які спростовували б їх, судом встановлено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення посадовою особою було кваліфіковано дії гр. ОСОБА_1 за ч.4 ст. 130 КУпАП з її слів.

Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, у КУпАП, відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим, у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 4 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перекваліфікація дій не порушує права ОСОБА_1 , не погіршує її становище та не змінює обставин правопорушення, зафіксованих в протоколі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що досліджені докази повністю узгоджуються між собою. Їх аналіз дає суду підстави дійти висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є доведеною.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та за ст. 124 КУпАП, а саме: порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність ОСОБА_1 обставин, що мали місце під час вчинення адміністративних правопорушень та після такого не встановлено.

Суддя при накладенні стягнення враховує характер вчинених правопорушень, особу ОСОБА_1 , ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, вважає необхідним застосувати до останньої адміністративні стягнення, передбачені санкціями ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП із застосуванням положень ст. 36 КУпАП.

Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 25, 27, 33-35, 38, 40-1, 130,п.7 ст. 247, 283, 284 ч.1 п.1, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, –

ПОСТАНОВИВ:

Дії ОСОБА_1 перекваліфікувати з частини четвертої статті 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою за ст. 124 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

На підставі ст. 36 КУпАП визначити ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно з приписами ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

З реквізитами для сплати штрафу та судового збору можна ознайомитись за посиланнями на офіційний веб портал «Судова влада України» https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/zbir/ та https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/tax/ .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя А. Ф. Сафарова