Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №491/1154/25 — Ананьївський районний суд Одеської області

Справа № 491/1154/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі: головуючої судді - Надєр Л.М.,

за участю секретаря судового засідання – Гула О.Р.,

за участю сторін по справі:

захисника – Попової І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.2041 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , виданий 07 серпня 2017 року органом 3202, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, протягом року не притягувався до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 07 грудня 2025 об 11 годині 30 хвилин на східній околиці м. Ананьїв Подільського району Одеської області було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатами проведення фільтраційно-перевірочних заходів стало відомо, що вказаний громадянин в групі осіб, а саме із громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , намагався перетнути державний кордон України в пішому порядку поза пунктами пропуску через державний кордон на вихід з України до Республіки Молдова на напрямку с. Ставрово (Україна) - с. Нові Гояни (Республіка Молдова), з документами, що посвідчують його особу, чим порушив вимоги ст.9 Закону України «Про державний кордон України», за що передбачена відповідальність за ст.2041 ч.2 КУпАП.

За вказаним фактом відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 07 грудня 2025 року серії ПдРУ №012962Е за ст.2041 ч.2 КУпАП.

ОСОБА_1 до суду не з`явився, однак з`явилася його захисник – адвокат Попова І.С., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВН №1624938 від 12 грудня 2025 року, яка в судовому засіданні пояснила, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.2041 ч.2 КУпАП. Також підтримала свої письмові пояснення, викладені в її письмовому клопотанні від 19 січня 2026 року про закриття провадження у справі.

Так, в своєму клопотанні про закриття провадження у справі захисник зазначає, що висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.2041 КУпАП обґрунтовано на підставі протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ №012962Е від 07 грудня 2025 року, пояснень від 07 грудня 25 року та доповідної записки за результатами проведення перевірочних заходів, тобто фактично на документах зацікавлених осіб, які є працівниками прикордонної служби. Крім цього, матеріали справи не містять доказів, щодо факту перетинання державного кордону України ОСОБА_1 , та відсутні відомості (схема) щодо місця де було затримано остатнього, а також доказів, що зазначене місце не є дозволеним для проходження людей біля державного кордону. Захисник вважає, що наявність вище вказаного протоколу про адміністративне правопорушення та доповідної записки за результатами проведення перевірочних заходів, які за своїм змістом суперечать один одному є недостатнім для здійснення переконливих висновків, які доводять вину особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.2041 КУпАП. Також зазначає, що слід звернути увагу на той факт, що після ознайомлення з матеріалами справи та надання їх ОСОБА_1 , останнім було повідомлено про те, що підпис, який міститься у вище вказаному протоколі про адміністративне правопорушення, не його. Останній взагалі не ставив свій підпис на зазначеному протоколі. Зазначені твердження підтверджуються матеріалами справи, оскільки підпис начебто ОСОБА_1 на всіх аркушах протоколу та інших матеріалах різний, що дає обґрунтовані підстави вважати про те, що це взагалі не його підпис. Відповідно до вище вказаного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 обвинувачується за спробу перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску в групі осіб. Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали, долучені Південним регіональним управлінням НОМЕР_3 прикордонного загону, не є достатніми доказами, котрі дають підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.2041 КУпАП. Крім протоколу про адміністративне правопорушення будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт спроби незаконного перетинання державного кордону України не надано. Таким чином, у матеріалах справи недостатньо доказів для встановлення об`єктивної сторони правопорушення. Окрім того, в матеріалах справи відсутні відомості щодо місця, де було затримано ОСОБА_1 .. Зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_3 не долучено до матеріалів справи схеми щодо місця де було затримано ОСОБА_1 , а також не долучено доказів, що зазначене місце не є дозволеним для проходження людей біля державного кордону. Та обставина, що ОСОБА_1 начебто був затриманий на відстані до 25000 метрів від лінії державного кордону не свідчить про спробу перетнути державний кордон України поза пропускним пунктом. Враховуючи відсутність схеми місцевості виявлення правопорушення, не вбачається можливим встановити місце виявлення правопорушення. Проте, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 було виявлено на східній околиці м. Ананьїв Подільського району, яке знаходиться на відстані до 25000 метрів від лінії державного кордону України, що суперечить вимогам ст.22 Закону України "Про державний кордон України". З протоколу не вбачається того, які безпосередні дії вчинив ОСОБА_1 з метою здійснення спроби перетину державного кордону України, оскільки лише сам факт перебування його на відстані до 25000 метрів від лінії державного кордону не може свідчити про такий намір, відсутні будь-які докази спроби перетину державного кордону України, оскільки постановою КМУ №1199 від 03 серпня 1998 року та №890 від 04 серпня 2021 року не встановлено заборону перебування чи пересування громадян в контрольованих прикордонних районах, а лише зазначено обов`язковість наявності в них документів, що підтверджують особу. Суперечливим є той факт, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був виявлений 07 грудня 2025 року, тоді як згідно доповідної записки ОСОБА_1 був виявлений та затриманий 06 грудня 2025 року. В матеріалах справи відсутні обґрунтування на предмет належності та допустимості скріншотів з телефону. Не доведено, що зазначене листування відбувалось з телефону ОСОБА_1 , відсутній протокол опису та огляду особистих речей. Факт перетинання кордону ОСОБА_1 не зафіксовано, для цього не надано жодних доводів та доказів. Будь-яких інших переконливих доказів по даній справі суду не надано.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст.2041 ч.2 КУпАП.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши захисника ОСОБА_1 – Попову І.С., вивчивши клопотання захисника про закриття провадження у справі, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.2041 ч.2 КУпАП.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

За приписами ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час розгляду справи законодавець покладає на суд обов`язок, обумовлений з`ясуванням істотних обставин справи, перелік яких регламентовано законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винуватою у скоєнні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у вигляді накладення стягнення.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу.

Диспозиція ч.2 ст.2041 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Диспозиція ст.2041 КУпАП є бланкетною, тобто передбачає вказівку про порушення вимог інших нормативно-правового актів, які регламентують порядок перетинання державного кордону України.

В протоколі про адміністративне правопорушення ПдРУ №012962Е вказується про порушення ОСОБА_1 вимог ст.9 Закону України «Про державний кордон України». Однак, вказана норма цього закону не містять будь-яких положень, які б зобов`язували, забороняли чи попереджали учасників суспільних відносин, в даному випадку ОСОБА_1 дотримуватися чи не дотримуватися певних правил поведінки, а є загальними нормами права, якими регламентовано, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.

Об`єктом адміністративного правопорушення за ч.2 ст.2041 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону, а саме лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України суші, вод, надр, повітряного простору згідно Закону України «Про державний кордон України».

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).

Ключовою обставиною об`єктивної сторони цього правопорушення є місце його вчинення і наявність даних, які вказують про наміри та реальні спроби перетину.

Відповідно до ч.1-3 ст.22 Закону України «Про державний кордон України» з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів. У цих межах Кабінетом Міністрів України встановлюється спеціальний прикордонний режим щодо заборони вільного в`їзду, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов`язаних з обороною чи охороною державного кордону України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року №1199 «Про контрольовані прикордонні райони» Подільський район Одеської області включено до переліку міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про державний кордон України» у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, використання повітряних суден, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Відповідно до п.8 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147 (далі - Положення про прикордонний режим), громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).

З матеріалів справи не встановлено порушень ОСОБА_1 законодавства з прикордонних питань у межах контрольованого прикордонного району, яким є Подільський район Одеської області. Так, ОСОБА_1 мав при собі паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що у відповідності до абз.3 п.п.1 п.2 Положення про прикордонний режим є документом, що посвідчує особу. Тим самим, з боку ОСОБА_1 порушень п.8 Положення про прикордонний режим не було.

З протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ №012962Е вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у вину спроба перетину державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України згідно доповідної записки за результатами проведення перевірочних заходів на відстані 25000 м (25 км) від його лінії.

Відповідно до п.п.3 п.2 Положення про прикордонний режим прикордонна смуга - ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм, завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд..

В доповідній записці за результатами проведення перевірочних заходів зазначено, що ОСОБА_1 був виявлений на відстані в 25000 м (25 км) від лінії державного кордону, тобто за межами прикордонної смуги, що виключає наявність об`єктивної сторони в діях ОСОБА_1 ..

При цьому, не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що прикордонна смуга в межах Подільського району Одеської області становить завширшки 25 або більше 25 кілометрів від лінії державного кордону, хоча у відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується умислом, коли особа розуміє, що незаконно робить спробу перетину державного кордону та бажає вчинити такі протиправні дії.

В протоколі не вказано, які саме дії вчинив ОСОБА_1 щодо незаконного перетину державного кордону.

Отже, у матеріалах справи відсутні докази умислу на спробу перетину державного кордону ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи взагалі не додано належних доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивної та суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 2041 КУпАП , зокрема, протоколів затримання ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 , показань технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, схем місцевості або руху, а також інших документів, які б підтверджували його намір 07 грудня 2025 року вчинити спробу незаконного перетину державного кордону групою осіб.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки така позиція не узгоджуватиметься із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Суд зобов`язаний з`ясувати всі обставини справи про адміністративне правопорушення на підставі положення ст.251 та ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які визначають для цього основні засоби, зокрема, збирання доказів.

Сам по собі факт визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення не може бути достатнім доказом та не звільняє від обов`язку надання особами, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини.

Згідно ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину та не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено у законному порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви відносно доведеності вини особи трактуються на її користь. А згідно п.2 ч.2 ст.129 Конституції України основами судочинства у тому числі є забезпечення доведеності вини.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Роз`яснення суворого додержання, закріпленого в ст.62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, передбачені також у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

Відповідно до п.39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 у справі №463/1352/16-а в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

В рішенні від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у справі відсутні достатні та достовірні докази, які би вказували на наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.2041 КУпАП, оскільки не доведено його винуватості поза розумним сумнівом.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення закривається, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного, провадження у справі підлягає закриттю, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

З урахуванням приписів ст.401, у разі закриття провадження у справі, судовий збір не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2041, 221, п.1 ч.1 ст. 247, 251, 283-285 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за протоколом про адміністративне правопорушення від 07 грудня 2025 року серії ПдРУ №012962Е, складеним за ст.2041 ч.2 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , виданий 07 серпня 2017 року органом 3202, мешканця АДРЕСА_1 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Повний текст постанови виготовлено 23 січня 2026 року.

Суддя: Надєр Л.М.

Постанова вступила в законну силу "___" ______________ 20____ року.