Вирок від 21 січня 2026 р. у справі №750/4380/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 750/4380/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/99/26

Категорія - ч. 2 ст. 307 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі – ОСОБА_5 ,

за участю учасників судового провадження:

прокурора – ОСОБА_6 ,

обвинуваченої – ОСОБА_7 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024270340003004 від 11 вересня 2024 року за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 червня 2025 року та на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2025 року про виправлення описки і обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 червня 2025 року щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Чернігова, громадянки України, не працюючої, розлученої, маючої на утриманні двох дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України.

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 червня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України, та призначено їй покарання:

- за ч.1 ст.309 КК України – у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.;

- за ч.2 ст.307 КК України – із застосуванням ст.69 КК України у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, що є власністю засудженої, окрім житла.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, що є власністю засудженої, окрім житла.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Згідно з частиною п`ятою статті 72 Кримінального кодексу України строк попереднього ув`язнення ОСОБА_7 з 14 лютого 2025 року до 15 лютого 2025 року зараховано до строку призначеного їй покарання з урахуванням один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Відповідно до частини сьомої статті 72 Кримінального кодексу України зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк перебування під домашнім арештом з 15 лютого 2025 року до набрання вироком законної сили з розрахунку 3 (три) дні цілодобового домашнього арешту за 1 (один) день позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_7 залишено до набрання вироком законної сили.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно вимог ст. 100 КПК України.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2025 року виправлено описку у вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 червня 2025 року в 4-му та 7-му абзаці мотивувальної частини вироку та зазначено вважати вірною кваліфікацію дій ОСОБА_7 в описовій частині вироку за епізодом від 13 лютого 2025 року за ч. 2 ст. 307 КК України, як «незаконне придбання і зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, вчинених повторно особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 309 КК України».

Не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини, вид і міру призначеного покарання, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок та ухвалу суду першої інстанції скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Ухвалити новий вирок, яким кваліфікувати дії обвинуваченої ОСОБА_7 за інкримінованим злочином, передбаченим ч. 2 ст. 307 КК України, вчиненим 13.02.2025 року, відповідно до обвинувального акту – як незаконне придбання і зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, вчинених повторно особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України, початок строку відбування ОСОБА_7 призначеного покарання рахувати з дня затримання останньої на виконання даного вироку. Зазначає, що враховуючи, що до останньої на час ухвалення вироку від 03.06.2025 року не було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк відбування обвинуваченою покарання має розпочатися з моменту її затримання на виконання вироку, а не з моменту набрання вироком законної сили, як зазначено у вироку суду. Вказує, що усупереч висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, а також викладених у вироку фактичних обставин кримінального правопорушення, визнаних судом доведеними, формулювання обвинувачення не містить посилань на такі ознаки інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, вчиненого 13.02.2025 року, як незаконне придбання та незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, вчинених повторно особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України, а тому усунення зазначених порушень вимагає збільшення обсягу обвинувачення в його формулюванні. Звертає увагу, що недоліки щодо формулювання обвинувачення ОСОБА_7 у вироку усунуто судом першої інстанції шляхом постановлення в даній справі ухвали про виправлення описки, проте виправлення допущених у вироку описок чи арифметичних помилок допускається, виключно, якщо при цьому не змінюється суть судового рішення, питання ж щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, допущеного судом першої інстанції, віднесено до компетенції апеляційного суду, що виключає можливість його вирішення в порядку ст. 379 КПК України.

В свою чергу обвинувачена ОСОБА_7 також подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок змінити шляхом його пом`якшення, призначивши покарання із застосуванням ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк. Зазначає, що вона повністю визнала свою вину та щиро розкаялась, за весь час досудового розслідування та судового слідства надавала правдиві показання з приводу вчинених нею кримінальних правопорушень, чим активно сприяла правоохоронним органам у розкритті злочинів, не ухилялася від органів досудового слідства та суду, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту жодного разу не порушувала. Наголошує, що до кримінальної та адміністративної відповідальності раніше не притягувалась, веде соціально значиме життя у суспільстві, виховуючи двох малолітніх дітей, які у разі залишення вироку першої інстанції в силі практично залишаться самі, так як їх батько не підтримує з ними ніяких стосунків та матеріально не допомагає. При цьому, зазначає, що не зважаючи на запобіжний захід, підробляє завдяки Інтернету з продажу продуктів харчування, намагається знайти постійну роботу, під час активної фази бойових дій на Чернігівщині, допомагала літнім людям та військовим, має постійне місце проживання та позитивну характеристику за місцем мешкання.

Суд першої інстанції встановив, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи, що вчиняє дії з придбання та зберігання психотропних речовин, з метою їх подальшого збуту, у невстановлені досудовим розслідуванням день та час січня 2025 року, але не пізніше 21:00 год. 10 січня 2025 року, шляхом використання мережі Інтернет, купила у невстановленої досудовим слідством особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження (далі - невстановлена особа), психотропну речовину - РVР (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), та отримала упакування з кристалоподібною речовиною, знайшовши та підібравши його в заздалегідь повідомленому невстановленою особою місці з координатами 51.5152860 31.3001527 на території Регіонального ландшафтного парку «Ялівщина» міста Чернігова, тим самим, незаконно придбавши речовину, яка заздалегідь відомо для неї містила у своєму складі куплену нею психотропну речовину, незаконно зберігала вказану речовину, утримуючи її при собі та за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , а в подальшому 10 січня 2025 року о 21:14 год., перебуваючи на восьмому поверсі житлового будинку, розташованого за вказаною адресою, поблизу дверей ліфта, діючи умисно, з метою протиправного збагачення, з корисливих мотивів оплатно реалізувала вказану речовину залученому для проведення оперативної закупки ОСОБА_11 , отримавши за неї від останнього вісімсот гривень, тим самим незаконно збула речовину, яка містить у своєму складі РVР (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), що згідно Постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (таблиця 1, список №2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів») є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, масою 0,6361 г.

В подальшому, ОСОБА_7 діючи умисно, 13 лютого 2025 року у невстановлений досудовим розслідуванням час періоду з 07:00 год. до 21:00 год., шляхом використання мережі Інтернет, з метою забезпечення можливості вживання відповідних психотропних речовин, з мотивів отримання їх у власне володіння, купила у невстановленої особи психотропну речовину РVР (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), та отримала упакування з кристалоподібною речовиною, знайшовши та підібравши його в заздалегідь повідомленому останньою місці з координатами 51.5149906 31.3007469 на території Регіонального ландшафтного парку «Ялівщина» міста Чернігова, та в подальшому, усвідомлюючи що вказана кристалоподібна речовина містить у своєму складі куплену нею психотропну речовину, зберігала її, утримуючи при собі та за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , до її вилучення за результатами обшуку вказаного житла у період часу з 23:19 год. 13 лютого 2025 року до 01:47 год. 14 лютого 2025 року, тим самим вчинила незаконне придбання та зберігання речовини, яка згідно висновку експерта містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено РVР (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), загальною масою 0,4223 г, що у відповідності до Таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я №188 від 01 серпня 2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2000 року за №513/4734, перевищує невеликий розмір.

Також, ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 309 КК України, усвідомлюючи, що вчиняє дії з придбання та зберігання психотропних речовин, з метою їх подальшого збуту, з корисливих мотивів, 13 лютого 2025 року у невстановлений досудовим розслідуванням час періоду з 07:00 год. до 21:00 год. шляхом використання мережі Інтернет, купила у невстановленої особи психотропну речовину - РVР (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), та отримала упакування з кристалоподібною речовиною, знайшовши та підібравши його в заздалегідь повідомленому останньою місці з координатами 51.5149906 31.3007469 на території Регіонального ландшафтного парку «Ялівщина» міста Чернігова, тим самим, незаконно придбавши речовину, яка заздалегідь відомо для неї містила у своєму складі куплену нею психотропну речовину, незаконно зберігала вказану речовину, утримуючи її при собі та за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , а в подальшому 13 лютого 2025 року о 21:28 год., перебуваючи поблизу вхідних дверей вказаної квартири поза житловим приміщенням, діючи умисно, з метою протиправного збагачення, з корисливих мотивів, повторно, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 309 КК України, оплатно реалізувала вказану речовину залученому для проведення оперативної закупки ОСОБА_11 , отримавши за неї від останнього одну тисячу гривень, тим самим повторно незаконно збула речовину, яка містить у своєму складі РVР (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), що згідно Постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (таблиця 1, список №2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів») є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, масою 0,313 г.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка частково підтримала подану апеляційну скаргу сторони обвинувачення та заперечила проти апеляційної скарги обвинуваченої, обвинувачену ОСОБА_7 , яка погодилась з вимогами апеляційної скарги прокурора, а також просила задовольнити свою апеляційну скаргу, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступного.

Під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_7 відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. Учасники кримінального провадження не заперечували проти такого розгляду, їм було з достатньою повнотою роз`яснено суть та наслідки розгляду кримінального провадження у скороченому порядку, тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім показань обвинуваченої та дослідження даних про її особу, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, фактичні обставини справи в апеляційному порядку не перевіряються.

Доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягає застосуванню та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, є обґрунтованими.

Частиною 3 ст. 374 КПК України визначено, що у мотивувальній частині вироку зазначаються серед іншого також формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Так, відображені в мотивувальній частині вироку обставини вчиненого 13.02.2025 року злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України цілком узгоджуються зі змістом обвинувального акту у відповідній частині.

Разом з тим, формулювання обвинувачення за вказаним інкримінованим епізодом від 13.02.2025 викладено судом у вироку від 03.06.2025 як «незаконне зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, вчинене повторно особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України».

При цьому, за обвинувальним актом в даній частині ОСОБА_7 «обвинувачується у скоєнні незаконного придбання і зберігання з метою збуту та незаконного збуту особливо небезпечних психотропних речовин, вчинене повторно особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України».

Отже, всупереч висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, а також викладених у вироку фактичних обставин кримінального правопорушення, визнаних судом доведеними, формулювання обвинувачення не містить посилань на такі ознаки інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, вчиненого 13.02.2025 року, як незаконне придбання та незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, вчинених повторно особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України, чим порушені вимоги ст.337 КПК України, відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Таким чином, усунення зазначених порушень вимагає збільшення обсягу обвинувачення в його формулюванні за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.06.2025 року, зі скасуванням вказаного рішення в частині кваліфікації дій обвинуваченої та ухваленням нового вироку.

У подальшому ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2025 року виправлено описку у вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 червня 2025 року в 4-му та 7-му абзаці мотивувальної частини вироку та зазначено вважати вірною кваліфікацію дій ОСОБА_7 в описовій частині вироку за епізодом від 13 лютого 2025 року за ч. 2 ст. 307 КК України, як «незаконне придбання і зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, вчинених повторно особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 309 КК України».

В той же час, апеляційний суд зауважує, що відповідно до ст. 379 КПК України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

У постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 22.07.2021 по справі №234/8904/20 зазначено, що описки, допущені в судовому рішенні, можуть бути виправлені, якщо це не стосується зміни суті судових рішень.

Таким чином, оскільки «виправивши описку» у оскаржуваному вироку, суд першої інстанції фактично змінив обсяг пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення, апеляційний суд приходить до висновку про те, що вказана ухвала суду від 09.06.2025 року підлягає безумовному скасуванню.

Вирішуючи питання щодо покарання, яке призначено обвинуваченій ОСОБА_7 апеляційний суд, керуючись ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченої, її вік, стан здоров`я, а також те, що така раніше не судима, розлучена, має на утриманні двох дітей, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої, її поведінку до, під час та після вчинення правопорушень, що у своїй сукупності свідчить про відсутність у ОСОБА_7 стійких злочинних нахилів, однак оскільки всі кримінальні правопорушення вчинені нею в сфері обігу психотропних речовин, два епізоди з яких є тяжкими злочинами та мають високий ступінь суспільної небезпеки, і погоджується, що покарання яке було визначено судом першої інстанції, відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.2 ст. 307 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, із застосуванням положень ст.69 КК України буде достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нею інших кримінальних правопорушень.

Апеляційні доводи обвинуваченої про суворість призначеного покарання, за вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень, та пов`язане з цим апеляційне прохання щодо зміни вироку, шляхом призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України, на думку колегії суддів - є безпідставними і судом першої інстанції вони були в повному обсязі враховані при призначенні покарання, про що свідчить зміст відомостей та висновків суду, наведених ним у мотивувальній частині вироку.

Призначене покарання за своїм видом та розміром відповідає засадам ст.50 КК України та не може вважатись явно суворим лише з підстав незгоди з таким висновком обвинуваченим.

Такий розмір та вид покарання є необхідним, достатнім та дієвим заходом для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, оскільки повністю відповідає меті його призначення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого, засудженого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність рішення суду першої інстанції, умотивованість його висновків з питання правильності призначеного обвинуваченій покарання та справедливості обраного їй заходу примусу, обвинуваченою не наведено.

У зв`язку з вищевикладеним, доводи апеляційної скарги про суворість призначеного судом покарання, колегія суддів розцінює як необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню і не знаходить підстав для зміни вироку у зв`язку з суворістю призначеного покарання, як на те вказує обвинувачена ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі, оскільки обставини, на які вона посилається, як на такі, що пом`якшують покарання місцевим судом враховані і підстав для пом`якшення призначеного покарання, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачає.

Більш того саме щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність двох неповнолітніх дітей на утриманні, молодий вік обвинуваченої, відсутність судимостей стали підставами для застосуванням вимог ст. 69 КК України, і призначення покарання, нижчого від найнижчої, межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 307 КК України.

Таким чином, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень апеляційний суд не знаходить підстав для застосуванням ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченої від відбуванням покарання і вважає, що позбавлення волі вона повинна відбувати в умовах ізоляції від суспільства, а призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Що стосується вимоги апеляційної скарги прокурора - рахувати строк відбування обвинуваченою покарання з моменту її затримання на виконання вироку від 03.06.2025 року, то на час внесення апеляційної скарги такі доводи відповідали вимогам кримінально-процесуального закону, так як до ОСОБА_7 , на час ухвалення вироку, не було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, але у зв`язку з тим, що обвинувачена на даний час утримується під вартою у іншому кримінальному провадженні, апеляційна скарга прокурора в цій частині втратила свою актуальність, тому на даний час строк відбування покарання дійсно необхідно рахувати з часу постановлення даного вироку.

В свою чергу, вироком суду першої інстанції, обвинуваченій у строк покарання було зараховано строк перебування останньої під цілодобовим домашнім арештом з 15 лютого 2025 року до набрання вироком законної сили, проте, з урахуванням того, що обвинувачена ОСОБА_7 13.11.2025 була затримана і зараз перебуває під вартою у іншому кримінальному провадженні, в цій частині вирок суду необхідно змінити і зарахувати, згідно частини 7 статті 72 КК України, ОСОБА_7 у строк відбування покарання час перебування її під цілодобовим домашнім арештом з 15.02.2025 року по 13.11.2025 року включно з розрахунку: трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідає один день позбавлення волі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Приписами ст. 412 КПК України передбачене, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно з п.2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення.

За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а оскаржуваний вирок підлягає скасуванню, в частині кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_7 , з ухваленням нового вироку в цій частині.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413, 420, 615 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_8 – задовольнити частково.

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 – залишити без задоволення.

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 червня 2025 року, яким ОСОБА_7 визнана винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України - скасувати, в частині кваліфікації дій обвинуваченої.

Постановити в цій частині, новий вирок, яким кваліфікувати дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК України як незаконне придбання і зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, вчинених повторно особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України.

В порядку частини 7 статті 72 КК України (в редакції Закону України від 23.08.2023 року № 3342- ІХ) зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання час перебування її під цілодобовим домашнім арештом з 15.02.2025 по 13.11.2025 року включно з розрахунку: трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідає один день позбавлення волі.

В інший частині вирок залишити без змін.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2025 року про виправлення описки - скасувати.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту набрання ним законної сили, а засудженим – в той самий строк з дня вручення копії вироку.

СУДДІ:

ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3