Вирок від 22 січня 2026 р. у справі №461/7202/25 — Галицький районний суд м. Львова

461/7202/25

1-кп/461/248/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2026 м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження (кримінальну справу) відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, українця, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 , 20 серпня 2025 року, приблизно о 20 годині 35 хвилин, перебуваючи у приміщенні торгово-розважального центру «Форум Львів», що за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 7Б, в умовах воєнного стану, умисно, з корисливих мотивів, таємно, скориставшись вільним доступом, викрав пакет з майном, у якому знаходилися: жіночі босоніжки чорного кольору на підборах та жіноча атласна майка з мереживом, придбані у магазині «ZARA» 20.08.2025 о 18 год. 55 хв., загальною вартістю 3 813 (три тисячі вісімсот тринадцять) гривень, що належали ОСОБА_5 , якими розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 3 813 гривень.

Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 був допитаним у судовому засіданні, після роз`яснення йому суті обвинувачення визнав себе винним, підтвердив вищезазначені обставини та надав суду показання про те, що все викладене в обвинувальному акті відповідає дійсності та ним не оспорюється. З кількістю та вартістю викраденого майна повністю погоджується. У вчиненому щиро кається, просить суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений та прокурор не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив провести судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі, оскільки на цьому не наполягали учасники судового розгляду, а фактичні обставини справи ніким не оспорювалися.

Суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 в тому, що він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану, і ці його дії кваліфікує його за ч. 4 ст.185 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винуватого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 66 КК України визнає його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд не встановив.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст. ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

При цьому, суд враховує положення ч. ч. 1, 2 ст.50 КК України, згідно з якими покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави, як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є тяжким та корисливим, обставини справи та наведені вище дані, які характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов до висновку, що йому слід призначити покарання у межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років. Суд вважає, що за обставин, які склалися, саме такий вид покарання, а не жоден інший, передбачений санкцією статті, матиме найкращий виправний та виховний вплив на обвинуваченого.

Водночас, враховуючи тяжкість злочину, особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, а тому його необхідно на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання, призначивши іспитовий строк терміном на 1 (один) рік, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

Витрати на проведення експертиз у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349, 368-370, 371, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

2. На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та призначити йому іспитовий строк 1 (один) рік.

3. Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку.

4. Згідно зі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

5. Речові докази: цифровий носій оптичний DVD-R диск,- залишити в матеріалах справи.

6. Роз`яснити учасникам, що вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

7. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_6