Вирок від 22 січня 2026 р. у справі №736/644/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 736/644/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/103/26

Категорія - – ч.1 ст.125 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання – ОСОБА_5 ,

з участю: прокурора – ОСОБА_6 ,

захисника – ОСОБА_7 ,

обвинуваченого – ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження № 12025275360000047 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Брянка, Луганської області, мешканець АДРЕСА_1 , не одружений, освіта середня, не працює, раніше неодноразово судимий, останній раз 11.04.2025 Кролевецьким районним судом Сумської області за ч.1 ст.122, ч.1 ст.125, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 України до остаточного покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць,

засуджений за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.

Вироком місцевого суду встановлено, що 02 березня 2025 року, близько 17 год 30 хв, ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись у будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, стоячи навпроти ОСОБА_10 , достовірно знаючи, що останній є особою з інвалідністю, наніс йому один удар кулаком правої руки по обличчю в область лівого ока, внаслідок чого останній сів на диван та закрив обличчя руками. Після цього, ОСОБА_8 , продовжуючи реалізовувати свій єдиний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, схилившись над ОСОБА_10 , наніс йому не менше п`яти ударів кулаком правої руки по голові, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров`я.

Окрім того, 05.03.2025, близько 18:00 год, ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись у будинку, за вищевказаною адресою, діючи умисно, повторно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, стоячи навпроти ОСОБА_10 , який сидів на дивані, та достовірно знаючи, що останній є особою з Інвалідністю, наніс йому один удар коліном правої ноги по обличчю в область перенісся, внаслідок чого останній схилився на диван та закрив обличчя руками. Після цього, ОСОБА_8 , продовжуючи реалізовувати свій єдиний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, схилившись над ОСОБА_10 , наніс йому не менше трьох ударів кулаками по голові, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров`я.

Не погоджуючись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій обвинуваченого, доведеність його вини, просив скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. На підставі ч.4 ст.70 КК України, остаточно ОСОБА_8 призначити покарання за цим вироком та вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 11.04.2025 - у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць та штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. На підставі ч.3 ст.72 КК України, покарання у виді штрафу виконувати самостійно. В обґрунтування скарги послався на незастосування судом першої інстанції положень ч.4 ст.70 КК України, при призначенні ОСОБА_8 остаточного покарання.

Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, котрі не заперечували проти задоволення скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі прокурором не оспорюються.

Згідно з вимогами ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого.

За змістом ст.65 КК України, при призначенні покарання, суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Призначене ОСОБА_8 покарання за вчинений ним кримінальний проступок зазначеним вище вимогам відповідає, воно є пропорційним характеру вчинених дій, їх небезпечності, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, призначаючи ОСОБА_8 покарання, місцевий суд, разом зі ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, врахував також дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, які впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.

Зокрема, суд урахував, що ОСОБА_8 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальний проступок в період незнятих та непогашених судимостей, має постійне місце проживання, характеризується посередньо, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває.

При цьому, щире каяття обвинуваченого, яке полягає у повному визнанні ним своєї вини, висловлюванні жалю з приводу вчиненого, суд визнав обставиною, яка пом`якшує покарання.

Було враховано і обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого – вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю та вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

А тому, призначивши ОСОБА_8 покарання у виді штрафу, місцевий суд дійшов правильного висновку, що це буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, з чим погоджується і колегія суддів.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при визначенні остаточного покарання обвинуваченому, заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 11 квітня 2025 року ОСОБА_8 визнано винним за ч.1 ст.122 та ч.1 ст.125 КК України і йому призначено покарання, з урахуванням вимог ч.1 ст.70 КК України, у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Корюківського районного суду від 09.05.2024 й остаточно ОСОБА_8 призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць.

Вказаний вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 11.04.2025 року набрав законної сили 13 травня 2025 року.

Згідно з оскаржуваним вироком, ОСОБА_8 вчинив кримінальні проступки 02.03.2025 та 05.03.2025, тобто до постановлення попереднього вироку Кролевецького районного суду Сумської області від 11 квітня 2025 року.

Відтак, остаточне покарання ОСОБА_8 має бути призначено відповідно до положень ч.4 ст.70 КК України, із застосуванням вимог ч.3 ст.72 КК України.

Проте, місцевим судом, при призначенні ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.125 КК України, не враховано наявність вироку Кролевецького районного суду Сумської області від 11.04.2025 року та остаточне покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України не призначено, чим допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання ОСОБА_8 підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 420 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.

Вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2025 року щодо ОСОБА_8 - скасувати, в частині призначеного йому покарання.

ОСОБА_8 призначити покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, до призначеного покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 11 квітня 2025 року й остаточно ОСОБА_8 призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць та штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.

На підставі ч.3 ст.72 КК України, покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

В решті цей же вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку протягом трьох місяців.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4