Постанова від 22 січня 2026 р. у справі №583/5572/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/5572/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сидоренко Р. В.

Номер провадження 33/816/890/26 Суддя-доповідач Колодяжний А. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Колодяжний А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 грудня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого у АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,

установив:

Постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП і підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Згідно з цією постановою ОСОБА_1 22 листопада 2025 року о 11 год. 50 хв. на автомобільній дорозі Т1705 Кириківка-Рябина керував мопедом Дельта, без номерного знаку, з ознаками алкогольного сп`яніння (почервоніння очей, запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан сп`яніння, в установленому законом порядку відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 грудня 2025 року, якою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП і закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції розглянув справу у його відсутність, хоча він просив розглянути справу з його участю. Його не повідомили у належний спосіб про час та дату розгляду справи. Суд першої інстанції по своєму сформулював підстави зупинки та висновки про фабулу правопорушення, а також не був безстороннім оскільки розглянув справу у відсутність не тільки його, а й сторони обвинувачення, нарколога.

Крім того, ОСОБА_1 послався й на те, що протокол сам по собі не може бути достатнім доказом у справі, а інші докази були відсутні. Поліцейські зупинили його без законної підстави та не пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Протокол про адміністративне правопорушення складав поліцейський, який не зупиняв його і не називав йому ознак алкогольного сп`яніння. Він не мав ознак алкогольного сп`яніння і доказів протилежного немає. Питання цілісності відеозапису судом не підтверджено і не доведено, а запис не був безперервним. Вимога пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння була незаконною і його відмова проходити такий огляд була законною. Відсутні докази того, що газоаналізатор відповідав всім вимогам та був придатний для використання. Йому не надавалось направлення для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі. Його винуватість не була доведена поза розумним сумнівом

Апелянт, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подав.

Прокурор, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подав.

Оскільки учасники справи були повідомлені про її розгляд і їх явка не є обов`язковою, апеляційний суд вирішує розглянути справу.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в статті 251 КУпАП.

Як зазначено в статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Отже, у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак алкогольного сп`яніння, пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.

Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом, наявності ознак алкогольного сп`яніння, та відмові пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння на вимогу поліцейського з правовою кваліфікацією таких дій за частиною першою статті 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи.

Факт керування ОСОБА_1 мопедом 22 листопада 2025 року близько 11 год. 50 хв., як і його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на законну вимогу поліцейських, повністю підтверджені дослідженим судом першої інстанції відеозаписом з нагрудної відеокамери поліцейського.

З відеозапису чітко видно, що ОСОБА_1 керував мопедом без мотошолома та номерних знаків, за що й був зупинений екіпажом поліції у складі двох поліцейських, які повідомили йому про причину зупинки. Через кілька хвилин після зупинки, у процесі перевірки документів, які посвідчують особу, поліцейські запідозрили ОСОБА_1 у керуванні в стані алкогольного сп`яніння, оскільки відчувався запах алкоголю з рота та запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки за допомогою газоаналізатора, так і у лікарні, роз`яснили йому наслідки відмови від проходження огляду. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці, незважаючи на те, що поліцейські показували йому свідоцтво про повірку газоаналізатора. Далі ОСОБА_1 не заперечував того факту, що вчора вживав алкоголь, однак він погодився пройти огляд у медичному закладі. Коли поліцейські з ОСОБА_1 прибули у лікарню, останній відмовився проходити огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, навіть незважаючи на те, що поліцейські роз`яснили йому наслідки такої відмови. Далі поліцейські у присутності ОСОБА_1 склали протокол про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що відеозапис був безперервний і фіксував події від моменту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його зупинки до моменту закінчення складання поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП.

Право поліції проводити відеофіксацію на нагрудну камеру (відеореєстратор) надано на підставі статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18 грудня 2018 року.

Таким чином, надані суду першої інстанції разом із протоколом про адміністративне правопорушення відеозаписи, є належними і допустимими доказами у справі з огляду на положення статті 251 КУпАП.

Аналогічний висновок про допустимість відеозаписів з бодікамер поліції викладений у постанові Верховного Суду від 8 травня 2025 року по справі № 207/722/23.

Окрім відеозапису, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 797697 від 22 листопада 2025 року, який складений безпосередньо на місці та у якому зафіксовані обставини правопорушення. Даний протокол складений уповноваженою особою поліції та містить власноручні пояснення ОСОБА_1 про те, що він відмовляється від проходження освідування з особистих причин. У протоколі також мається підпис ОСОБА_1 про ознайомлення зі своїми правами та місцем розгляду його справи.

Висновком лікаря від 22 листопада 2025 року, яким також зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі.

Отже, наведених вище доказів достатньо, щоб на їх підставі прийти до однозначного висновку, що ОСОБА_1 22 листопада 2025 року близько 11 год. 50 хв. керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та на законну вимогу поліції відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Посилання ОСОБА_1 на те, що під час процедури огляду поліцейські повинні були залучити двох свідків, а у медичному закладі два свідки повинні були зафіксувати відмову від огляду на стан алкогольного сп`яніння, є неспроможними з огляду на наступне.

У відповідності до частини другої статті 266 КУпАП, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У цій справі поліцейськими використовувалися технічні засоби відеозапису від початку до кінця процедури огляду, тобто безперервно, а тому двох свідків не вимагалось.

Крім того, у відповідності з пунктом 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Оскільки відмова ОСОБА_1 пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я фіксувалась технічними засобами відеозапису, залучення двох свідків не вимагалось.

Що стосується доводів апелянта про те, що справу було розглянуто у його відсутність без його належного повідомлення, то апеляційний суд не може визнати їх обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

За змістом частини першої статті 268 КУпАП під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

27 листопада 2025 року на зареєстровану адресу ОСОБА_1 , судом першої інстанції було направлено судову повістку з викликом у судове засідання на 18 грудня 2025 року. Однак, поштове відправлення було повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

За таких обставин судом першої інстанції було вжито заходів для того, щоб ОСОБА_1 мав можливість надати свої аргументи під час усного слухання цієї справи у суді, оскільки він офіційно викликався до суду першої інстанції шляхом направлення йому судової повістки за місцем зареєстрованого місця проживання, однак її не було вручено з причин, що не залежали від суду, який в установленому законодавством порядку вчинив процесуальні дії.

Крім того, якщо учасник справи надав суду адресу, зазначивши її у заяві, то слід припустити, що він бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. ОСОБА_1 під час своєї комунікації з судом першої інстанції вказав у своєму письмовому запереченні свою зареєстровану адресу. Іншої можливої адреси він не повідомив. Відтак, він повинен був розраховувати на те, що суд буде вести листування з ним саме за вказаною адресою.

Апеляційний суд також звертає увагу й на те, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (див. пункт 53 ухвали Верховного Суду від 17 листопада 2022 року у справі № 560/5541/20).

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27, рішення від 26 квітня 2007 року, «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, пункт 41, рішення від 3 квітня 2008 року ).

Незважаючи на те, що на даний час для всіх громадян безкоштовно і доступно функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень, на сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань, працює підсистема «Електронний суд», суди мають телефонний зв`язок, ОСОБА_1 рухом своєї справи не поцікавився, хоча й направив на адресу Охтирського міськрайонного суду свої заперечення на протокол, у яких виклав детальні доводи незгоди з ним.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції якось по іншому сформулював фабулу правопорушення не узгоджуються з матеріалами справи, оскільки відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 797697 від 22 листопада 2025 року ОСОБА_1 було інкриміновано порушення частини першої статті 130 КУпАП, яке полягало в тому, що він 22 листопада 2025 року близько 11 год. 50 хв. керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Саме за вказані дії та нормою частини першої статті 130 КУпАП суд першої інстанції притягнув його до адміністративної відповідальності не змінюючи ніяким чином фабулу адміністративного правопорушення.

Щодо доводів про те, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутність прокурора, апеляційний суд звертає увагу на те, що відсутність сторони обвинувачення у провадженні справді може викликати питання в цьому відношенні. Однак відсутність прокурора на слуханні має викликати обґрунтовані сумніви щодо об`єктивної неупередженості суду або іншим чином вплинути на справедливість провадження (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фігурка проти України» від 16 листопада 2023 року, заява № 28232/22, пункти 34-38).

Апеляційний суд визнає, що розгляд справи був проведений у відсутність учасників справи і немає жодних підстав вважати, що існувала проблема з неупередженістю суду першої інстанції за суб`єктивним критерієм.

Крім того, ніщо в матеріалах справи не вказує на те, що відсутність прокурора на слуханні у суді першої інстанції могла б викликати обґрунтовані сумніви щодо об`єктивної неупередженості цього суду або іншим чином вплинути на справедливість провадження. Зокрема, суд першої інстанції не взяв на себе роль сторони обвинувачення, не витребував нових викривальних доказів за власною ініціативою, не змінив обсягу обвинувачення, що містився у протоколі про адміністративне правопорушення, тощо.

Отже, немає підстав стверджувати, що суд першої інстанції діяв упереджено та якимось чином порушив право ОСОБА_1 на захист або доступ до суду.

Інші посилання апелянта у апеляційній скарзі, не мають вирішального значення, адже це все не звільняє його від адміністративної відповідальності частиною першою статті 130 КУпАП і не свідчить про його невинуватість та не вказує на порушення процедури проведення огляду на стан сп`яніння.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

постановив:

Постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А. О. Колодяжний