Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №466/8491/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8491/25

Провадження № 2/466/631/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 січня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого - судді Єзерського Р.Б.

при секретарі Свиті А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи: Центр надання адміністративних послуг Шевченківського району про визнання зняття з реєстрації недійсним та зобов`язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

11 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова із позовною заявою до ОСОБА_2 , з участю третьої особи: Центр надання адміністративних послуг Шевченківського району, в якій позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним зняття її з реєстрації з квартири АДРЕСА_1 і зобов`язати третю особу ЦНАП відновити її реєстрацію в квартирі АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вона народилася в квартирі АДРЕСА_1 . В даній квартирі вона була зареєстрована і проживала. Зазначає, що у 2019 році вона виїхала в Прагу на навчання, а її рідна бабця попросила її надати їй доручення у зв`язку з тим, що можуть виникнути обставини, що потрібно буде доручення. 15.07.2019 року був здійснений в Празі запис реєстрації засвідчень порядковим номером 01233/2019 з перекладом на українську мову. Вона не знала, що бабця здійснить зняття її з реєстрації через ЦНАП. Зазначає, що вона приїхала додому, щоб вклеїти фотографію на український паспорт і дізналася, що вона знята з реєстрації і ніде не зареєстрована. Згоди на зняття з реєстрації вона не давала, є громадянкою України. Вважає, що її позбавлено права на житло. У зв`язку із вищенаведеним змушена звернутися до суду з даним позовом.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, проте надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просив позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про місце, час та дату судового засідання, відзиву на позовну заяву до суду не подавала.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, час та дату судового засідання.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Згідно ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити з таких мотивів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

З матеріалів позовної заяви видно, що позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що вона була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 . У 2019 році вона виїхала на навчання у м. Прага, Чеська Республіка. В подальшому її рідна бабуся попросила її надати їй доручення у зв`язку з тим, що можуть виникнути обставини, що потрібно буде доручення. Зазначає, що бабуся без її відома здійснила зняття її з реєстрації через ЦНАП. Повернувшись додому, вона виявила, що у неї відсутнє місце реєстрації в Україні, тому вона змушена була звернутися до суду з даним позовом, у якому просить суд визнати незаконним зняття її з реєстрації з квартири АДРЕСА_1 і зобов`язати третю особу ЦНАП відновити її реєстрацію в квартирі АДРЕСА_1 .

Одним з основних конституційних прав людини є право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (стаття 41 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

За приписами статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Водночас Основний Закон України так само гарантує право кожного на житло, невід`ємною складовою якого є заборона на примусове позбавлення житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (стаття 47 Конституції).

Вказане конституційне положення знайшло своє закріплення у статті 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), відповідно до якої ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Заборона виселення фізичної особи або примусового позбавлення її житла іншим чином, крім випадків, встановлених законом, передбачена і у нормі частини четвертої статті 311 ЦК України.

Сервітутне право членів сім`ї власника житла на користування житлом врегульоване нормами статті 405 ЦК України та статті 156 ЖК України, за змістом яких члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство (стаття 64 ЖК України), мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлові відносини тісно пов`язані з правом особи на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, порядок реалізації яких визначає Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання місце проживання» (далі також - Закон № 1382-IV).

За змістом положень цього Закону місцем проживання особи є житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає.

Відповідно до статті 7 Закону № 1382-IV (у редакції, що була чинною до 01.12.2021) зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.

З 01.12.2021 набув чинності Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» № 1871-IX від 05.11.2021 (далі також - Закон № 1871-IX), який регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.

На підставі цього Закону були внесені зміни до низки законодавчих актів, у тому числі і до Закону № 1382-IV, з якого було виключено статтю 7.

Стаття 2 Закону № 1871-IX дає визначення, що орган реєстрації - це виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи; реєстр територіальної громади - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для обробки визначеної цим Законом інформації, що створюється, ведеться та адмініструється органом реєстрації у порядку, визначеному цим Законом; реєстраційна дія - це внесення органом реєстрації до реєстру територіальної громади відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування), зняте з реєстрації місце проживання, задеклароване місце проживання/виключення з реєстру територіальної громади інформації про задеклароване місце проживання, скасування реєстрації місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання (перебування)/задекларованого місця проживання/зміненого місця проживання (перебування) з подальшою передачею таких відомостей до відомчої інформаційної системи. Реєстраційна дія є завершеною після отримання органом реєстрації підтвердження про внесення відповідної інформації до відомчої інформаційної системи;

Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації Львівської міської ради в розумінні Закону № 1871-IX є органом реєстрації, який забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади та вчиняє відповідні реєстраційні дії.

Частина перша статті 18 Закону № 1871-IX визначає, що зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них (пункт 2).

Відповідно до положень Закону № 1871-IX постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 було затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування).

Цей Порядок визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.

Згідно з пунктами 50, 61 Порядку реєстраційна дія по зняттю повнолітньої особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6. У разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає: 1) документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення); 2) документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.

На підтвердження своїх позовних вимог, позивач ОСОБА_1 окрім позовної заяви, надала суду лише закордонний паспорт громадянина України, картку платника податків та одну сторінку з невідомого паспорта громадянина України про місце реєстрації невідомої особи за адресою: АДРЕСА_2 , жодного разу у судове засідання для дачі своїх пояснень щодо предмету спору позивач не з`явилася.

У зв`язку із вищенаведеним, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги безпідставними, оскільки позивачем не подано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, суду жодним чином невідомо чи дійсно позивач була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 , який чином вона буда знята з реєстрації, на яких підставах та ким, хто є власником вказаного майна, чи дійсно позивач є онукою відповідачки по справі, тому з огляду на вищевказане суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даного позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд –

постановив :

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 до ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , з участю третьої особи: Центр надання адміністративних послуг Шевченківського району, місцезнаходження: м. Львів, вул. Хвильового. 14а про визнання зняття з реєстрації недійсним та зобов`язання до вчинення дій - відмовити за його безпідставністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р. Б. Єзерський