Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №462/5392/25 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 462/5392/25

Провадження 2/465/74/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15.01.2026 м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді Кушнір Б.Б., з участю секретаря Арбуза Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит -Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі також ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», позивач) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі також відповідач), в якому просить стягнути із відповідача на свою користь суму заборгованості за Кредитним договором №103516562 від 23.10.2020 в розмірі 40080,71 грн., з яких: 9086,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 30994,71 грн. сума заборгованості за процентами; а також просить стягнути понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 23.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №103516562, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 15000,00 грн. на умовах, визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені договором.

Вказує, що Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору, однак відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору та у зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором.

18.10.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №77-МЛ, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», заокрема і до ОСОБА_1 за кредитним договором №103516562 від 23.10.2020.

Зазначає, що станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 40080,71 грн., з яких: 9086,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 30994,71 грн. сума заборгованості за процентами.

У зв`язку з чим, просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №103516562 від 23.10.2020 в загальному розмірі 40080,71 гривень та стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 21.07.2025 дану цивільну справу передано за підсудністю на розгляд Франківському районному суду м.Львова.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 31.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати з викликом сторін. Клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

13.10.2025 року до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позову.

Мотивує таке тим, що позивач не надав належних і допустимих доказів того, що він є правонаступником ТОВ «Мілоан» в частині права вимоги за кредитним договором №103516562 від 23.10.2020, нібито укладеного з ОСОБА_1 . Окрім цього, позивачем не надано належних доказів того, що від ТОВ «Мілоан» на картковий рахунок ОСОБА_1 перераховувались будь-які грошові кошти. Вказує, що безпідставним є покликання позивача на те, що нібито відповідач укладав в електронній формі договір позики із ТОВ «Мілоан», оскільки позивачем не надано жодних доказів того, що номер телефону належить саме ОСОБА_1 , а також, що ТОВ «Мілоан» надсилало відповідне СМС-повідомлення з одноразовим ідентифікатором (відсутні дані від мобільних операторів про таке надсилання). Представник відповідача також зазначає, що позивач не надав належних розрахунків заборгованості відповідача по відсотках, а також, що такі нараховувались позивачем після закінчення строку договору.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 31.10.2025 року клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено.

13.01.2026 року до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, натомість у прохальній частині зазначеного позову просив провести судове засідання за відсутності представника позивача, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі

Відповідач у судове засідання не з`явився, однак його представник подав клопотання про розгляд справи без його участі та участі відповідача.

За таких обставин суд вважає, що справу слід слухати за відсутності сторін на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом установлено, що 23.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 103516562 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого клієнту надано кредит в розмірі 15000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідно до умов вищевказаного договору сума кредиту становить 15000,00 гривень. Кредит надається строком на 30 днів з 23.10.2020. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредиту – 22.11.2020.

Згідно п.1.5.1. Договору, комісія за надання кредиту 0,00 грн.

Проценти за користування кредитом – 4500,00 грн., які нараховуюся за ставкою 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки аз цим договором – фіксована (п.1.5.2. договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно із пунктом 3.3.2. Договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6.та п.2.4 .цього договору.

Згідно із пунктом 6.1. Договору, цей кредитний договір укладався в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та доступний зокрема через веб-сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток.

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд ТОВ «Мілоан» направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству (п. 6.2. договору).

За змістом п.6.3. договору, позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору; він не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ «Мілоан» (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана ТОВ «Мілоан», в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; він відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 Правил; він не є військовослужбовцем та не проходить один з видів військової служби, визначених ч.6 ст.2 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» в момент укладення цього договору.

Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).

За змісту пункту 7.1 Договору, цей договір, що складається з Правил та індивідуальної частини, набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору.

Додатком № 1 до договору є графік розрахунків, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту.

Додатком №2 до договору є паспорт споживчого кредиту №103516562.

Згідно із довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, підписаної генеральним директором ТОВ «Мілоан» Вініченко О.В., відповідач ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Мілоан», як позичальник за укладеним договором, оскільки акцептував підписавши 23.10.2020 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора направленого на номер телефону відповідний договір (W44398).

Отже, договір про споживчий кредит укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону, вказаний відповідачем при укладанні кредитного договору, що підтверджено анкетою-заявою на кредит №103516562 від 22.10.2020.

Згідно із платіжним дорученням №24449624 від 23.10.2020, ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок відповідача ОСОБА_1 15000,00 грн., призначення платежу: кредитні кошти згідно договору №103516562.

Також витребуваною інформацією на виконання ухвали суду від 31.07.2025, оформлену листами АТ КБ «ПриватБанк» від 30.09.2025 №20.1.0.0.0/7-250924/39993-БТ підтверджується, що банком на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . 23.10.2020 року на платіжну картку № НОМЕР_1 було успішне зарахування коштів в сумі 15000,00 грн. Грошові кошти були зараховані на відповідний рахунок власника банківської картки № НОМЕР_1 . Верифікація власника банківської картки № НОМЕР_1 була проведена банком шляхом підписання Анкети-заяви від 17.10.2018.

З наведеного вбачається, що ТОВ «Мілоан» належним чином виконало свої зобов`язання за вказаним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами вищевказаного договору.

13.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимог №71-МЛ/Т, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №103516562 від 23.10.2020.

Згідно платіжної інструкції №33073 від 10.06.2021 ТОВ «ФК «Кредит-капітал» здійснено переказ коштів ТОВ «Мілоан» за Договором про відступлення прав вимоги №71-МЛ/Т від 13.05.2021 без ПДВ у розмірі 2244094,27 гривень.

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників від 13.05.2021 до договору відступлення прав вимоги №71-МЛ/Т від 13.05.2021, ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право вимоги до боржників в загальній кількості 3166.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №71-МЛ/Т від 13.05.2021, сформованого 13.05.2021, заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором №103516562 від 23.10.2020 у розмірі 40080,71 грн., яка складається із: залишку по тілу кредиту у розмірі 9086,00 грн.; залишку по відсотках у розмірі 30994,71 грн.

Таким чином, внаслідок укладення вищезазначеного договору відступлення та додатків до такого договору, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшли всі права первісного кредитора у зобов`язаннях за вищезазначеним договором.

09.07.2025 на адресу ОСОБА_1 надіслано досудову вимогу вих. №20808895, згідно якої останнього повідомлено, що 13.05.2021 між TОВ «Mілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №71-МЛ/Т. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 103516562 від 23.10.2020, що укладений між ТОВ «Mілоан» та ОСОБА_1 . Загальна сума заборгованості у розмірі 40080,71 грн. Враховуючи викладене, відповідно до ст.ст.526,530 Цивільного кодексу України, кредитор вимагaє виконати зобов`язання перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за Договором №103516562 від 23.10.2020. У разі невиконання вимог, стягнення буде звернено на грошові кошти та всі інші активи.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, підписавши договір електронний цифровим підписом сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У статті 204 ЦПК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно з ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається зі змісту кредитного договору № 103516562 від 23.10.2020, в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, а відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Отже, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Крім цього, доказів на підтвердження чи спростування обставини щодо неукладення договору матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, є його процесуальним обов`язком.

Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності укладення зазначених договорів, останні у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належними підставами для виникнення та існування обумовлених такими договорами прав і обов`язків сторін.

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 статті 599 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення, невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 103516562 від 23.10.2020 року становить 40080,71 гривень. Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України).

За частиною 1 статті 1077, частиною 3 статті 1079 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно зі статтею 514, частиною 1 статті 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.2.6 Кредитного договору передбачено, що товариство має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

Таким чином, внаслідок укладення договору відступлення прав вимоги №71-МЛ/Т від 13.05.2021 та додатків до такого договору до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшли всі права первісного кредитора у зобов`язанні за вищезазначеним кредитним договором.

Разом з цим суд зазначає, що підставою переходу права вимоги згідно доводів позовної заяви позивачем визначено договір відступлення прав вимоги №77-МЛ від 18.10.2021, що не відповідає долученим до матеріалів позову доказам.

З`ясовуючи обставини, пов`язані із правильністю здійснення вищевказаних розрахунків заборгованості, та здійснюючи оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов такого висновку.

Надані позивачем докази у їх сукупності підтверджують отримання відповідачем кредиту за договором №103516562 від 23.10.2020 року в сумі 15000,00 гривень.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №103516562 від 23.10.2020 така становить 40080,71 грн., яка складається із: залишку по тілу кредиту у розмірі 9 086,00 грн.; залишку по відсотках у розмірі 30 994,71 гривень.

Як вже зазначалось зазначено вище, плата за користування кредитом встановлено договором у вигляді процентів за користування кредитом – 4500,00 грн., які нараховуюся за ставкою 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором – фіксована (п.1.5.2. договору). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6. Договору).

Пункт 2.2.3. Договору передбачено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6 Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов?язань

Позичальника зі сплати процентів в період правомірного користування кредитом є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний період під час прострочення, це означає, що в період правомірного користування кредитом Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Якщо після настання дати встановленої п.1.4 Договору Позичальник продовжуватиме користуватись кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватись протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в одностороньому порядку. При цьому Сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з Позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання Позичальником зобов?язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.

Незважаючи на інші умови Договору сторони домовились, що якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в період прострочення Позичальника нараховуються за вибором Позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів передбачених ст.625

Цивільного кодексу України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 Договору.

Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

У разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її першої частини, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-141гс19) викладено правовий висновок про те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання.

На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК Україниі охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України(постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, провадження № 12-83гс18; ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №5017/1987/2012, провадження №12-289гс18).

Відповідно до Кредитного договору № 103516562 від 23.10.2020, кредит надавався на строк 30 днів - до 22.11.2020 із платою за користування кредитом у вигляді процентів у розмірі 1,00% в день від фактичного залишку кредиту.

Тому суд враховує, що відсотки (як плата за користування кредитом) можуть нараховуватися виключно протягом строку дії спірного договору, а саме до 22.11.2020, що відповідає наведеним правовим висновкам.

Суд звертає увагу сторін, що умова, визначена п.2.2.3 Договору визначає розмір відсотків після закінчення строку кредитування, а відтак визначає розмір відсотків згідно ст.625 ЦК України.

Разом з тим, як позовна заява не містить вимоги, так і надані позивачем розрахунки заборгованості не містять покликання на здійснення нарахування процентів у відповідності до вимог ст.625 ЦК України.

Отже, 22.11.2020 відповідач повинен був повернути позивачеві кредит у сумі 9086,00 гривень (заборгованість за тілом кредиту згідно розрахунку заборгованості, наведеного позивачем) і сплатити проценти згідно з графіком платежів до вказаного договору, де сума нарахованих процентів за період з 23.10.2020 - 22.11.2020 за користування кредитом становить 4500,00 гривень.

Окрім того, матеріали справи містять докази виконання відповідачем умов договору, а саме, погашення заборгованості у загальному розмірі 14215,00 гривень, які відповідач здійснював наступним чином: - 22.11.2020 – 750,00 грн. (сплата комісії за пролонгацію); - 22.11.2020 – 750,00 грн. (сплата тіла кредиту); - 22.11.2020 – 900,00 грн. (сплата процентів по кредиту); - 29.11.2020 – 712,00 грн. (сплата комісії за пролонгацію); - 29.11.2020 – 712,00 грн. (сплата тіла кредиту); - 29.11.2020 – 919,00 грн. (сплата процентів по кредиту); - 06.12.2020 – 676,00 грн. (сплата комісії за пролонгацію); - 06.12.2020 – 676,00 грн. (сплата тіла кредиту); - 06.12.2020 – 925,00 грн. (сплата процентів по кредиту); - 12.12.2020 – 643,00 грн. (сплата комісії за пролонгацію); - 12.12.2020 – 643,00 грн. (сплата тіла кредиту); - 12.12.2020 – 894,00 грн. (сплата процентів по кредиту); - 19.12.2020 – 610,00 грн. (сплата комісії за пролонгацію); - 19.12.2020 – 610,00 грн. (сплата тіла кредиту); - 19.12.2020 – 886,00 грн. (сплата процентів по кредиту); - 27.12.2020 – 580,00 грн. (сплата комісії за пролонгацію); - 27.12.2020 – 580,00 грн. (сплата тіла кредиту); - 27.12.2020 – 895,00 грн. (сплата процентів по кредиту); - 03.01.2021 – 551,00 грн. (сплата комісії за пролонгацію); - 03.01.2021 – 551,00 грн. (сплата тіла кредиту); - 03.01.2021 – 870,00 грн. (сплата процентів по кредиту); - 09.01.2021 – 314,00 грн. (сплата комісії за пролонгацію); - 09.01.2021 – 314,00 грн. (сплата тіла кредиту); - 09.01.2021 – 411,00 грн. (сплата процентів по кредиту); - 13.01.2021 – 508,00 грн. (сплата комісії за пролонгацію); - 13.01.2021 – 508,00 грн. (сплата тіла кредиту); - 13.01.2021 – 821,00 грн. (сплата процентів по кредиту); - 20.01.2021 – 289,00 грн. (сплата комісії за пролонгацію); - 20.01.2021 – 289,00 грн. (сплата тіла кредиту); - 20.01.2021 – 396,00 грн. (сплата процентів по кредиту); - 23.01.2021 – 281,00 грн. (сплата комісії за пролонгацію); - 23.01.2021 – 281,00 грн. (сплата тіла кредиту); - 23.01.2021 – 384,00 грн. (сплата процентів по кредиту).

Вказане підтверджується наданою позивачем відомістю про щоденні нарахування та погашення по Кредитному договору №103516562 від 23.10.2020 року, укладеного з ОСОБА_1 .

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем на погашення заборгованості перераховано первинному кредитодавцю 14215,00 гривень, яка віднесена кредитодавцем на погашення тіла кредиту, відсотків за кредитом та сплату комісії за пролонгацію.

Однак, відповідач заперечує факт оплати ним сум з призначенням платежу "комісія за пролонгацію", зазначаючи, що такі кошти він сплачував за погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом.

З огляду на викладене, суд зараховує сплачену відповідачем суму 5914,00 гривень (яка первісним кредитором зарахована як сплата комісії за пролонгацію), як погашення тіла кредиту, оскільки позивачем в ході розгляду даної справи не доведено, що позичальником оплачувались вказані грошові кошти із призначенням платежу «сплата комісії за пролонгацію кредитного договору».

Відтак, здійснивши перерахунок відсотків за кредитним договором та встановивши загальну суму заборгованості у розмірі 13586,00 гривень, вбачається, що оплачена відповідачем сума заборгованості по кредитному договору (14215,00 грн.) перевищує загальну суму заборгованості по договору (13586,00 грн.).

При цьому, як вже зазначалась вище, судом вважається не доведеним правомірність нарахування відсотків за користування кредитом поза строком кредитування, оскільки такі відсотки не заявлені на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 103516562 від 23.10.2020 року слід відмовити, оскільки у позичальника перед кредитодавцем за даним кредитним договором заборгованість відсутня.

На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що необхідно у позові відмовити у повному обсязі.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76, 77, 79, 80, 81, 83, 89, 95, 141, 211, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України –

у х в а л и в :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит -Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28.

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного судового рішення 21.01.2026.

Суддя Кушнір Б.Б.